09/15/2026
Її мати загинула від рук солдат з Армії Людової у 1944 році, а рідний брат був розсtрілянuй нацистами у 1942-му. Її часто називають просто дружиною Степана Бандери. Але насправді вона була жінкою, яка мала власну історію, власну боротьбу і власний шлях.
Її звали Ярослава Бандера. 14 вересня 1917 року вона народилася у селі Терепча, що на той час входило до Львівського воєводства.
Її батько був греко-католицьким священником та капеланом. Ще в зовсім молодому віці Ярослава приєдналася до українського націоналістичного руху та стала активною учасницею ОУН.
А вже навесні 1939 року польська влада заарештувала її за участь у проукраїнській маніфестації.
Після розпаду Польщі Ярослава перебралася до Кракова, де очолила жіночу мережу ОУН і долучилася до підпільної роботи.
У шлюбі зі Степаном Бандерою вона народила трьох дітей. Через постійну загрозу вбuвства з боку радянських спецслужб родина змушена була жити в умовах постійної небезпеки. Після вбuвства Степана Бандери Ярослава разом із дітьми продовжувала переховуватися.
У 1960 році вона переїхала до Торонто, де продовжила своє життя в українській громаді.
Ярослава пережила свого чоловіка на 17 років. Вона померла 17 серпня 1977 року.
Ярослава Бандера — це не просто дружина Степана Бандери. Це окрема особистість, жінка з власними переконаннями, яка брала активну участь у підпільній боротьбі, працювала з українською молоддю та очолювала жіночі структури ОУН.
Вона пережила те, що випадає на долю далеко не кожному: репресії, втрати рідних, переслідування, постійний страх за життя своїх дітей і смерть чоловіка.
Її історією можна було б написати книгу або зняти цілий фільм. Але, на жаль, сьогодні про Ярославу Бандеру згадують значно рідше, ніж вона того заслуговує.
Тож сьогодні, у день її народження, згадаймо Ярославу Бандеру — не лише як дружину провідника ОУН, а як сильну українську жінку, яка прожила непросте життя і залишила свій слід в історії.
