06/11/2025
«Майже забуті села»
Подорож Лемківщиною, здійснена 5–7 вересня 2025 року нащадками вихідців із села Ліповець Сяноцького повіту, стала дорогою до коренів і пам’яті.
Сутінки вже торкнулися землі, коли ми прибули до Ліповця. Господар пан Яцек Гутовський зустрів нас щиро й тепло — «Велике Боже Заплат!» за його гостинність. Увечері за спільним столом оживали спогади наших батьків і дідусів. Пан Яцек із цікавістю згадував, хто де мешкав і як жило село до лихоліть депортацій.
Перша згадка про Ліповець датується 1527 роком. До 1945 року тут проживало більше сотні родин, яких примусово виселили до радянської України, а в 1947-му, під час операції «Вісла», розселили ще далі.
Сьогодні на місці колишнього храму стоїть хрест, а неподалік — доглянута чудотворна капличка, оповита турботою мешканців Яслиськ. До неї приходять не лише місцеві, а й туристи. Із травня по жовтень першої неділі місяця вирушає піша проща з костелу Яслиськ до каплички Ліповця — близько чотирьох кілометрів дорогою пам’яті. Цього року ми вже вдруге пройшли цей шлях.
На прощу прибули нащадки родин Яворницьких, Буряк, Оліярчук, Ференців та Стефурів. Молитва біля каплички, хреста та старого цвинтаря стала тихим діалогом із предками.
Після прощі нас запросили до Народного Дому в Яслиськах на презентацію Фундації «KU GÓROM», організовану паном Вітольдом Гжешіком — автором книги «Низький Бескид. Від Команчі до Бортного». Він розповів про культуру, традиції та історію лемків, згадавши й майже забуті села навколо гміни Яслиськ, серед яких і Ліповець.
Вечір завершився лемківським співом пані Юлії Дошної у барі «Черемха» — справжнім святом душі, де кожен співав разом із нею.
Дорога додому пролягла вздовж Сяну. Ми вдивлялися в сріблястий плин води й уже планували нову мандрівку в лемківський край.
Щира подяка всім, хто долучився до цієї подорожі, і нашим польським друзям — за підтримку, пам’ять і гостинність.
Галина Мудрик. Світлини Анни Анна Дмитрах