Історія створення «Центру обліку» почалася, найімовірніше, в середині 2011 року.
В цей час я познайомився з одним молодим чоловіком, який перебував на лікуванні в протитуберкульозному диспансері. У нього було кілька важких діагнозів, але найголовніше, у нього взагалі нікого не було з родичів хто б міг його відвідувати. Він явно усвідомлював і розумів, що він від - туди живим не вийде, та й не куди
було. Якось раз я його запитав, яке в нього є бажання, на що він відповів: «у мене немає паспорта, і я б хотів його отримати». Після моїх розпитувань, я з'ясував, що паспорт був загублений толі міліцією, толі в суді, коли мій знайомий перебував у СІЗО. Весь наповнений ентузіазмом я почав процес відновлення паспорта мого підопічного. Побувавши на консультації в ДМС, я зрозумів, що починати треба з свідоцтва про народження. Звернувся по допомогу до Житомирського ЗАГС, там мені відповіли, що копію свідоцтва про народження, без документів які свідчать про твоєї особистості, не видають. І тут я почав розуміти всю складність даної проблеми. Вийшло замкнуте коло, щоб відновити паспорт потрібно свідоцтво про народження, а свідоцтво без паспорта не дають. До того ж я дізнався, що для того щоб приставляти інтереси мого підопічного, мені потрібна довіреність від нього. Мої друзі громадські підказали, щоб не платити гроші нотаріусу, такий папір може запевнити юрист, який працює в протитуберкульозному диспансері. Цей підпис я здобував місяці два. Мені постійно говорили, що юрист у відрядженні, на лікарняному, ще десь. Після отримання довіреності я відразу пішов в ДМС, де записався на прийом до заступника начальника Федорчуку А.А. Пояснив йому ситуацію і отримав «шикарний» відповідь, типу того, що приведіть людини який би погодився його приписати в свою квартиру. Я почав просити про допомогу своїх знайомих, але все мені культурно відмовляли. Через 7 місяців, з дня знайомства з моїм підопічним, він помер. Паспорт я так і не зробив. За цей час я познайомився з законом України «про соціальний захист бездомних осіб» де дізнався про існування Центру обліку бездомних осіб, який дає можливість надання юридичної адреси людям для їх реєстрації. Також зрозумів, щоб мене промені сприймали в кабінетах чиновники, потрібно відкрити громадську організацію.
Відвічна, наша організація повинна була допомагати хворим на туберкульоз, у яких немає документів з реєстрацією і немає родичів, які могли їм допомогти. До цього часу я вже знав, що людина без реєстрації, не може отримувати соціальні виплати, які йому гарантує закон України. Під час оформлення реєстрації ГО «Милосердя», почав звертати увагу на бездомних які живе в нашому місті. Почав з ними знайомитися, розпитувати про життя і проблеми, з якими вони стикаються. Після деякого часу такого спілкування, почав розуміти, що проблема відсутності місцевої реєстрації дуже гостра не тільки в протитуберкульозній лікарні, але також у місті. В кінці 2011 року була зареєстрована наша організація. Через інформаційні запити дізнався, що єдине, що робиться в нашому місті місцевою владою, це годування бездомних за адресою Велика Бердичівська 113 і пункти обігріву в зимовий час. По всій Житомирській області відсутній як Центр обліку бездомних осіб. так і Центри реінтеграції для них. Пункт годування по Бердичівської не користувався успіхом у бездомних у зв'язку його віддаленістю від місць їх скупчення. Основна маса людей яка приходила на цей пункт, це бабусі й дідусі з терцентру, тому ми почали годувати бездомних гарячими обідами прямо на вулиці в різних районах міста. На наш подив місцева влада не дуже була цьому рада. Нас постійно виганяли з тих місць, де ми годували людей, мотивуючи це тим, що у виконком приходять скарги від людей проживають поряд. Щоб якось захистити себе, ми почали залучати місцеві ЗМІ для залучення до вирішення місцевих властей цієї проблеми, паралельно проводили анкетування безпритульних, щоб показати їх кількість і їхні потреби. У нашому анкетуванні взяло участь 134 бездомних. Позитивним результатом за 2012 рік можна назвати, що створення Центру реінтеграції бездомних був закладений в програму розвитку міста на 2013-2017 роки (правда без фінансування). З 2013 року, за результатами нашого анкетування, а це, 127 чоловік з 134, не мали документів, ми почали працювати над створенням Центру обліку. Місцева влада ніяк не хотіла чути про проблеми бездомних, і ні про яке Центрі обліку. Посилалися на різне: на відсутність фінансів у місцевому бюджеті, що бездомним це не треба та інше. Після деяких спроб достукатися до влади, ми пішли своїм шляхом. Із соціальних мереж ми дізналися про існування громадської організації в Чернівцях «Народна допомога», на базі якої існує Центр реінтеграції та Центр обліку. Я здзвонився з керівником цієї організації і був запрошений до Чернівців на осінь для знайомства з роботою цих Центрів. У Чернівцях всі побачив своїми очима і зрозумів, що Центр обліку потрібно відкривати на базі нашої організації. Керівництво «Народної допомоги» дали мені листа підтримки, де було зазначено, що при виділенні приміщенні для реєстрації бездомних осіб нашої організації, ними буде надана технічна допомога на суму 30000 гр. для придбання орг. техніки для початку роботи Центру. Ми звернулися з проханням про виділення нам приміщення для відкриття Центру за адресою Велика Бердичівська 113, мотивуючи наше прохання, що це місце знайоме багатьом бездомним, воно окремо стоїть, має підведення води, газу і світла. На жаль, такі доводи не влаштував місцеву владу і приміщення нам не дали. Найголовнішим супротивників організації роботи з бездомними в цьому приміщенні був директор територіального центру соціального захисту Сахневич А.А., на балансі якого знаходитися це приміщення. Його поведінка в наслідку стало зрозуміло, йому потрібно було щоб приміщення просто зруйнувалося й він зміг продати землю, на якій знаходиться ця будівля (40 соток в центрі міста, за ринковою ціною 100 000 доларів). У кінці 2013 року, з настанням перших холодів, на вулиці, протягом одного тижня замерзло на сміти 4 людини. Цей факт змусив задуматися місцеву владу і профільний заступник мера міста (на той час) Леонченко Н.П. викликала мене до себе в кабінет і дала завдання відкрити благодійну організацію «Центр обліку». У початку 2014 року нашою організацією «Милосердя» була зареєстрована БО «Міський Центр обліку бездомних осіб», в статутних документах було вказано адресу по Бердичівської 113. Мер міста Дебой В.М., коли дізнався про нашу ініціативу, був дуже злий. На відкритті пункту обігріву в січні 2014 року, він перед камерами місцевих ЗМІ дав завдання Сахневичу А.А. найближчим часом відкрити такий Центр на базі терцентру. Але як показав час, директору терцентру це зовсім не було потрібно. Він завищив суму ремонту будівлі по Бердичівської 113 і попросив з місцевого бюджету на оплату співробітників Центру, а це 4 людини, дуже пристойну суму. Якщо пам'ять не зраджує, то ремонт близько 600 000 гр., А оплата праці близько 300 000гр. Тому міська рада, на рівні бюджетної комісії, навіть не розглядав це питання. Бачачи не бажання працювати з моєї організацією, я звернувся за допомогою до Житомирської обласної ради, де отримав підтримку і право оренди приміщення за адресою 1-Іподромний 15-а, (у вересні затвердили пільгову оренду в 1гр. На рік). У цей період дізнався про благодійної асоціації «Світло надії» з м Полтава, яка збиралася проводити тренінги по створенню Центрів обліку на базі громадських організацій. У липні місяці я був на цих тренінгах. Після таких результатів я назад звернувся в ДМС про можливість реєстрації бездомних на базі БО «Центр обліку», але мені відповіли, що ми не можемо здійснювати таку роботу без дозволу Житомирського виконкому. Почалася робота по підписанню договору з виконкомом. Багато питань нам було задано і ми просто зрозуміли, що до нас з виконкомом жодна організація міста договору про спільну роботу не підписувала. У грудні цей договір ми підписали.
