Тарасова ГРУША

09/10/2024

Сьогодні день народження Павла Вольвача.

07/10/2024

ДЛЯ МЕНЕ ХОРТИЦЯ – СВЯТИНЯ!..
І радісно, і болісно на Хортиці бувати,
вона ж для нас із друзями, мов та рідненька Мати:
ранесенько із сонечком привітно нас вітає
і завжди з хвилюваннями у гості знов чекає.
Бува й таке, що з острахом негідників приймає,
бо після їх відвідин усе довкіл палає…
Друзі, чому ж так буває – є люди, а є нелюди? До нелюдів можна віднести московитів, які впродовж віків несуть лише одне зло, як людям так і Природі. А є нелюди, які живуть поруч з нами, дихають одним повітрям і так ненавидять Матінку-Природу.
Хортиця – це ж Національний Заповідник!..
Цьогоріч чимало пожеж було на Острові і не з вини московитського вторжника, а з вини місцевого населення та відвідувачів Національного Заповідника "Хортиця".
Невже цього не помічає керівництво Заповідника, міста Запоріжжя, міністерства культури та стратегічних комунікацій України?
Невже вони осліпли та оглухли?
Наприкінці вересня вигоріло чимало гектарів лісу та трав’яного покриття на Острові. Горіли не лише акації, ясени, клени, сосни (які були посаджені людиною у 60-ті, 70-ті роки минулого сторіччя), а й дуби, дикі груші, глід, які споконвіків росли на Святій Хортиці.
Зростала груша літ багато,
приблизно їй – за сто було.
Та влаштував собі хтось "свято",
для себе "свято" – груші зло.
Святослав Щербина
Свята Хортиця, 6 жовтня 2024 року.

10/09/2024

255 років тому, 9 вересня, у Полтаві народився Іван Котляревський, письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник сучасної Української літератури.
Він походив із зубожілого козацького старшинського роду, батько працював канцеляристом міського магістрату. Згодом Котляревські отримали дворянське звання.
Дев’ять років навчався в духовній семінарії у Полтаві, яку так і не закінчив – духовна кар’єра його не приваблювала. Тоді ж почав писати вірші, публікувався в сатиричному альманаху "Полтавська муха". Працював канцеляристом, вчителював у поміщицьких родинах. Водночас активно цікавився українським фольклором: вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні.
З 1796-го перебував на військовій службі.
Ще в 1794-1796 роках підготував перші три частини поеми "Енеїда", написаної на сюжет однойменного твору римського поета Публія Вергілія.
Рукописний примірник поеми опинився в конотопського поміщика Максима Парпури. Останній завідував друкарнею медичної колегії в Петербурзі. І вже під час військової служби Іван Петрович дізнався про видання в 1798-му в Петербурзі "Енеїди".
Між тим "Енеїда" стала першим твором в українській літературі, написаним народною мовою. На той час українська мова внаслідок цілої низки указів російської влади поступово витіснилася з ужитку.
Відтак твори Івана Котляревського започаткували новий етап формування Української літературної мови.
"Першорядної ваги було те, що Котляревський порвав з панівною тоді наукою про мовні стилі, високий і подлий, і став дивитися на мову народну, як на достойну поважних творів…, – зазначає Іван Огієнко. – А в "Наталці-Полтавці" та "Мо@каль-чарівник" він дуже висміяв ту панівну за його часу мову, якою говорило в Україні середнє й вище панство, поволі обмосковлюючись". І далі: "Котляревський міцно поєднав Українську мову з Українською літературою – після нього справді нашою літературною мовою остаточно, уже без хитання, стала жива народна мова. І від Котляревського вона стала творчо розвиватися вже зовсім свідомо. За прикладом Котляревського пішло багато його наслідувачів, на яких він сильно впливав аж до часу Шевченка".
В 1808-му Іван Котляревський вийшов у відставку в чині капітана.
Влаштуватися на службу вийшло не одразу. Лише в 1810-му став наглядачем Будинку виховання дітей бідних дворян у Полтаві. Який згодом перетворив на зразковий навчально-виховний заклад. Був організатором та керівником Полтавського театру (1818-1821). Як і всюди, ставили російські й західноєвропейські п’єси та водевілі. Однак Котляревський швидко зрозумів необхідність розвивати українську драматургію. Саме для театру в 1819-му написав драматичні твори "Наталка Полтавка" і "Мо@каль-чарівник", що й досі не сходять зі сцени.
Помер Іван Петрович 10 листопада 1838-го в Полтаві. В останню путь його проводжала вся Полтава, а Тарас Шевченко відгукнувся віршем "На вічну пам’ять Котляревському":..Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!...

За матеріалами з сайту "Український Інститут Національної Пам’яті".

Котляревському Івану
ми щоріч складаєм шану –
"Енеїду" написав
й Дух Звитяжців в нас підняв!..

Святослав Щербина

17/08/2024

Шановні Друзі, завтра, 18 серпня, відбудеться прощання з моїм побратимом Анатолієм Завгороднім. Усе своє життя Анатолій Михайлович присвятив служінню Україні та народу. Його картини наповненні глибоким змістом і випромінюють життєдайну енергією, у них живе, як минувшина так і сьогодення нашого славного Роду.
Прощання відбудеться о 10 годині за адресою: місто Запоріжжя, вул. Стефанова 22, "Зала Прощання".
Вічна слава, вічна пам’ять великому сину України Анатолію Завгородньому!..

16/08/2024

СВІТЛОЮ ЛЮДИНОЮ ВІН БУВ!
Вчора, 15 серпня, душа мого побратима Світлослава (Анатолія) Завгороднього відійшла у засвіття. Дуже важко підібрати слава, коли ти втрачаєш Друга, якого ти знав усе своє життя.
З Світлославом Завгороднім ми з одного Козацького села Жеребець. В його душі, в його генах жила минувшина і сьогодення України та Запорожжя. Він і мав гарний образ Запорожця.
Про його життєвий шлях, про його творчість можна згадувати, писати не один день. Скільки ж він мав задумів і мрій, щоб втілити їх у свої полотна. Не встиг. Несправедлива доля. Його збили машиною в місті Запоріжжі. За життя Побратима лікарі боролися два тижні, не врятували.
Боляче, дуже боляче…
Вічна слава, вічна пам’ять Світлославу Завгородньому!..

В НІМ УКРАЇНА ВСЯ ЖИЛА!

Не журавлі летять у небо,
А душі плинуть в небеса.
Йому б творити, жити треба –
Його ж полотна – це ж краса!

Якщо хтось бачив ті картини,
Що Завгородній написав –
У них дива, такі глибини…
Він свою душу у них вклав.

Творив і жив для України,
Й Козацький образ гарний мав.
Пливуть з очей моїх сльозинки:
Нема, пішов наш Світлослав.

Від нього світло йшло повсюди,
Він випромінював добро!
Не завжди відчували люди,
Яке від нього йшло тепло.

Він мав знання такі глибокі,
В нім Україна вся жила.
Полинув в небеса наш сокіл –
Лишив нам часточку тепла!

Святослав Щербина

Нове Запоріжжя, 16 серпня 2024 року.

15/08/2024

ЗАПОРІЗЬКА ПРОСВІТА ПОНЕСЛА НЕПОПРАВНУ ВТРАТУ.

Сьогодні, 15 серпня, зупинилося серце Анатолія Завгороднього, голови Оріхівської міськрайонної Просвіти, художника, вчителя, публіциста, активного учасника українського визвольного руху, нашого друга і побратима.
Остання його лекція - майстер-клас із малювання й історії козацтва у дитячому садку №226 "Дивограй"...
І остання його картина для музею козацтва цього ж дитсадка...
Вічна пам'ять невтомному просвітителю і непохитному Українцю...

20/07/2024

30/05/2024

В РІДНІЙ МОВІ СПЛЕЛИСЬ ПОКОЛІННЯ

Якщо хочеш ти вивчити мову –
Не соромся, берись та учи
З помилками, чи безпомилково –
Йди завжди до своєї мети.

В нашій мові є трави духмяні,
Запах хліба і спів солов’я…
А без неї живеш, мов в тумані,
Ніби й я, в той же час – ні, не я.

В рідній мові сплелись покоління,
Відчуваємо велич й красу.
Хай в душі твоїй будуть горіння,
Щоб сказав: – І я мову несу!

Понесу по життю у майбутнє,
Пронесу крізь мороз й суховій,
Бо ж із мовою ми одне сутнє –
Хай збувається здійснення мрій!..

Святослав Щербина

Нове Запоріжжя, 26 жовтня 2018 року.

25/05/2024

Тримається укупочці народ,
допоки Мовою Батьків говорить!
Коли ж говорить "язиком" заброд,
то неодмінно в дім приходить горе.

Святослав Щербина

Нове Запоріжжя, 5 січня 2020 року.

23/05/2024

"РЕВЕ ТА СТОГНЕ…" НАД ДНІПРОМ ЛУНАЛО

Щороку, в день перепоховання Тараса Шевченка, біля Тарасової Груші, неподалік Святої Хортиці, лунають його пророчі слова. І вчорашній день не став винятком.
Далекого 1843 року Тарас Григорович відвідав Дніпрові Пороги і Святу Хортицю. Два тижні він проживав у родині Прокопа Булата. Старший син Прокопа Роман разом з Шевченком човном добиралися до легендарного Острова. Молодий Тарас ходив стежками Хортиці, споглядав, розмірковував, сумував, а підвечір вони поверталися до оселі Булатів.
Родина Булатів була багатодітною. Тож у ті літні серпневі дні Шевченко йшов відпочивати не до оселі господарів, а під дику грушу, яка росла на їхньому обійсті.
Ні села Вознесенки, ні оселі Булатів не збереглося, їх поглинуло місто Запоріжжя, а Груша, під якою два тижні відпочивав Тарас Григорович і понині росте, шумить листям і радує нас своїми плодами. Груша вже має поважний вік, щонайменше 220-225 років, тож біля неї для продовження роду росте її донечка, яка буде й надалі нагадувати нам про перебування на цій святій землі Шевченка.
Вже чимало літ ми доглядаємо за Тарасовою Грушею.
Щороку біля неї, 22 травня (а інколи ще й у серпні, в дні перебування Шевченка на Святій Хортиці), ми, разом з нащадками Прокопа Булата, вшановуємо Пророка України Тараса Шевченка.
Зараз в Україні іде війна, неподалік Запоріжжя тривають запеклі бої, але нащадки славних Запорожців, як завжди без представників місцевої влади, прийшли до Тарасової Груші і вшанували Батька Нації.
Хай ніколи не заростають стежини до Тарасової Груші і до Шевченкового правдивого слова!
Вчора, поки добирався до Тарасової Груші написав такі рядочки:

"Доборолась Україна до самого краю…"
Тарас Шевченко

Ось таке в нас сьогодення – Україна плаче.
Чом мо@калик так лютує? Бо діти ледачі.
Не схотіли вони слухать Тараса Шевченка.
Ой, болить, щемить ще й коле у Неньки серденько.
Не навчились українці Матір шанувати,
Тож тепер ревуть повсюди ракети й гармати.
Прокидайтесь, українці, беріться за діло
І відроджуйте своє, як Тарас сміливо!
Вивчіть мову, не стидайтесь – вона ж суть народу,
Ось тоді у нас й не буде занепаду роду!..

Святослав Щербина, голова Запорізької обласної громадської організації "Збережемо Святині Запорожжя".

21/05/2024

ТАРАСОВА ГРУША ЧЕКАЄ НА ВАС!
Шановні Друзі, завтра, 22 травня, в День перепоховання Тараса Шевченка відбудеться вшанування Пророка біля "Тарасової Груші".
Далекого 1843 року Тарас Григорович побував у нас на Запорожжі, був на Дніпрових Порогах і на Святій Хортиці. Два тижні він гостював у родині Прокопа Булата у селі Вознесенці.
Вранці, старший син Прокопа Роман разом з Шевченком сідали до човна і пливли до Хортиці. Молодий Тарас ходив стежками Святого Острова, споглядав, розмірковував, сумував, а підвечір вони поверталися до оселі Булатів.
Родина Булатів була багатодітною. Тож у ті літні серпневі дні Шевченко йшов відпочивати не до оселі господарів, а під дику грушу, яка росла на їхньому обійсті.
Ні села Вознесенки, ні оселі Булатів не збереглося, їх поглинуло місто Запоріжжя, а Груша, під якою два тижні відпочивав Тарас Григорович і понині росте, шумить листям і радує своїми плодами, а біля неї росте її Донечка – молода груша.
Вже чимало літ ми доглядаємо за Тарасовою Грушею.
Щороку біля неї, 22 травня (а інколи ще й у серпні, в дні перебування Шевченка на Святій Хортиці), ми, разом з родичами Прокопа Булата, вшановуємо пророка України Тараса Шевченка.
Друзі, запрошую Вас завтра, 22 травня, долучитися до Вшанування Тараса Шевченка. Захід розпочнеться о 9 годині біля Тарасової Груші.
Тарасова Груша росте неподалік Вознесенського ринку по Набережній. Якщо добиратися з бульвару Центрального, то спускайтеся сходами біля ринку, а вже на Набережній повертайте праворуч, метрів за 150 у гущавині і росте Тарасова Груша. Поруч з нею є стела з словами Пророка.
Приходьте, у кого є вишиванка то одягайте її.
До зустрічі!
Прошу Вас – поширте мій допис у мережі ФБ.

Тарасова груша чекає на Вас!
Під нею два тижня "дрімав" наш Тарас.
На Хортиці був й де Пороги ревуть –
Там вої збирались й рушали у путь.
Кругом побував наш Шевченко тоді.
Приходжу до Груші – у свято й в біді,
Вона ж мені сили й натхнення дає!
Приходьте, рідненькі, шануймо своє!..

Святослав Щербина, голова Запорізької обласної громадської організації "Збережемо Святині Запорожжя".

17/05/2024

Шановні Українці, нещодавно я повернувся з "маленької" Толоки біля Тарасової Груші, під якою у 1843 році два тижні відпочивав Тарас Шевченко. Чому з маленької Толоки, бо нас було лише п’ятеро. "Наймолодшому" Козаку Богодару Шейку – лише 87 років. Але ми зробили чимало, готуємося до 22 травня, до Дня перепоховання Тараса Григоровича Шевченка в Україні.
Цьогорічну першу Толоку ми провели 27 квітня. Тоді з нами був невеличкий гурт діток.
Низький уклін діткам та дорослим, які долучилися до цих двох толок, за те, що допомагаєте зберігати пам’ять про перебування Тараса Шевченка на Святій Хортиці і на Запорожжі!
А владі… А що владі?
Що сьогоднішня влада, як і усі попередні влади, ухиляється. Тобто вона, чи то вони є УХИЛЯНТАМИ.
Владі не потрібні цінності Українського Народу і Освічені громадяни, які знають і зберігають Духовні скарби, надбання нашого Роду.
Тож доводиться вже не одне десятиліття займатися Просвітницькою роботою з людьми, не лише з метою Духовного зростання, а щоби врешті-решт українці прозріли, до чого закликав нас усіх і Тарас Шевченко, і обрали Українську владу, яка буде дбати не про власне збагачення, а про добробут Народу та про міць Держави на ймення –Україна!

ЦЯ ГРУША ПАМ’ЯТЬ ЗБЕРІГАЄ…

Прийшов до груші, поклонився –
Вмить зацвіла в душі весна,
Немов на світ знов народився,
Бо груша в нас така одна.

Під нею ночував Шевченко,
Коли на Хортиці бував.
Хоч і було це вже давненько –
Щораз радіє Святослав.

Ця ж груша пам’ять зберігає
Про те, що був і в нас Тарас.
Хай кожен з вас також це знає
І пам’ять не стирає час!

Друзі, запрошую Вас долучитися 22 травня до Вшанування Тараса Шевченка. Захід розпочнеться о 9 годині біля Тарасової Груші.
Тарасова Груша росте неподалік Вознесенського ринку по Набережній. Якщо спускатися сходами біля ринку з бульвару Центрального, то повертайте ліворуч, метрів за 150 у гущавині і росте Тарасова Груша. Поруч з нею є стела з словами Пророка.
Приходьте у вишиванках.
До зустрічі!
Прошу до всіх Друзів – поширте мій допис у мережі ФБ.

Святослав Щербина, голова Запорізької обласної громадської організації "Збережемо Святині Запорожжя".

Цю світлину зроблено ще до першої толоки.