13/03/2025
В історії народів не раз бувало, що ті, хто ставлять на кін усе, не отримують навіть «дякую». Лише кайдани, злидні та зневагу від ситих циніків, які бояться навіть визирнути з-під своїх кабінетних столів.
Але ми не йшли до війська заради лаврових вінків і телевізійних софітів. Ми не збиралися читати моралі про любов до Батьківщини.
Бо Батьківщину люблять не язиком, а залізом і кров’ю.
Серед нас є Сергій Скотар, друг Чубака. Бойовий сержант, людина, яка вишколила сотні бійців, не вчила їх ані плазувати, ані скиглити. Він не просто військовий — він символ того, як має діяти сержант: «Слідуй за мною, роби як я».
І ось сьогодні ця держава, яку він боронив, замість шани та підтримки, вирішила маринувати його в бюрократичному пеклі. Правоохоронна система, яка не бачить в упор ворожих агентів, спритно знайшла собі жертву серед своїх.
Сергія, який у справі щодо подій 27 лютого 2022 року значиться як свідок, намагаються зробити винним. Слідчі та прокурори ліплять з нього злочинця, бо так простіше — хапати своїх, а не ворогів.
Це не правосуддя. Це фарс.
Ми не збираємося виправдовувати чи звинувачувати когось.
Але ми закликаємо всіх уважно стежити за цією справою.
Бо якщо сьогодні система безкарно пожере одного вояку — завтра вона ковтатиме сотнями.
Судочинство має бути справедливим. А якщо комусь хочеться натягувати рішення за вуха — хай краще зашморг натягнуть на власну корупційну шию.
