12/02/2026
Можна я це не зроблю, бо я ж маленький?
Кожна зустріч з клієнтом, дитиною чи дорослим, – то певна зустріч з собою! Хто він, той, к з ким сьогодні зустрілася, для чого мені ця зустріч? Радію від того, як розквітає особистість і душа Людини, його і моя.
Історія хлопчика, нехай він буде Дмитриком, п’яти років. Ми часто психологи граємо з дітьми у різні ігри, насправді гра – це інструмент, спосіб для того, щоб зблизитися з дитиною, знайти спільну мову, а далі спеціаліст знає з чим працювати в контексті зустрічі.
І от ми граємо з ним у гру по типу «бродилки». Звичайно, в кожній грі є правила, їх легко дотримуватися – коли виграєш, і важко – коли відстаєш чи йде щось не за планом, а ще ті, які неможливо витримати для конкретної дитини, на цьому психологічному рівні і в цей час. І ось випала така «чорна діра» Дмитрику, коли він вже пройшов більше половини шляху, і за правилом треба вертатися на «Старт» і починати все знову. І тут я бачу такі вагання у дитини, так не хочеться-не можеться йти на «Старт» і починати все знову, фактично програти. З Дмитриком ми вже працюємо більше року, раніше він би крикнув, сказав: «Нехороша гра, не буду в неї грати!» чи «Забери її від мене!». А тут - «А можна я це не зроблю, я ж маленький?». Я відповідаю: «Знаю, що маленький, але це просто правило, якого ми з тобою дотримуємося.». Сама думаю: «Ні, ти вже зовсім не маленький, ти дуже виріс над собою!». Дмитро повертається на «Старт», гра продовжується.
Як часто ми, дорослі, в подумках собі кажемо:
- Я ж ще малий, не буду цього робити – ще треба дорости до цього чи дочекатися слушного моменту;
- Я не зможу, бо я не такий чи не маю тих знать, досвіду, компетенцій – не піду туди;
- Я не буду, бо в мне немає можливостей, часу, грошей, знайомств…
В кожного своя історія, своє виправдовування, яке фактично паралізує до дії і залишає людину в тому самому місці. Як непросто зробити крок, ту дію на здобуття нового досвіду, які можуть змінити сприйняття себе.
Дивлюсь на Дмитрика і дякую йому: «Як же ти влучно сказав про себе, а, насправді, це про нас усіх, про кожного, хто боїться нового і невідомого…».
Тетяна Левіт, психолог центру «Алетейя»