ГО Союз Українок Стрийщини

20/06/2026

19/06/2026

Вчора у Народному домі, в затишній світлиці «Союзу Українок», відбулося урочисте засідання ГО «Союз Українок Стрийщини» — подія, що вкотре засвідчила силу українського жіноцтва, його незламність, мудрість і відданість національній справі.

Захід відбувся за участю голови ВГО Союз Українок Всеукраїнської громадської організації «Союз Українок» Ористлави Сидорчук, почесної голови ВГО «Союз Українок» Ореслави Хомик та під духовною опікою декана Стрийського о. Мирона Гринишина.

Голова ГО «Союз Українок Стрийщини» Юлія Михайлишин прозвітувала про натхненну діяльність організації, її здобутки, численні благодійні та просвітницькі акції, реалізовані проєкти й заходи. Особливо приємно усвідомлювати, що мережа осередків на Стрийщині постійно зростає, а разом із нею міцніє велика союзянська родина, об’єднана любов’ю до України, повагою до її історії та відповідальністю за її майбутнє.

За активну громадську діяльність, вагомий внесок у розвиток організації та результативну працю голову ГО «Союз Українок Стрийщини» Юлію Михайлишин нагороджено Почесною грамотою ВГО «Союз Українок». Подяками Всеукраїнської громадської організації також відзначено найактивніших членкинь «Союзу Українок Стрийщини», які своєю щоденною працею, жертовністю та відданістю примножують добрі справи на благо громади й держави.

Поважні гості високо оцінили потужну діяльність союзянок Стрийщини, подякували їм за збереження українських традицій, утвердження національної ідентичності, підтримку українського війська, благодійну працю та активну громадянську позицію. Саме такі жінки сьогодні є берегинями духовних цінностей, носіями української культури та творцями сильного громадянського суспільства.

На згадку про теплу зустріч, єдність і спільну працю задля України гості отримали пам’ятні дарунки від ГО «Союз Українок Стрийщини». У дружній атмосфері було обговорено майбутні спільні проєкти та ініціативи, спрямовані на розвиток району й нашої держави.

У час великих випробувань особливо важливо плекати те, що робить нас українцями: любов до рідної землі, повагу до свого коріння, віру в Бога, єдність і готовність працювати задля Перемоги. Адже сильна Україна починається з сильних людей, які щиро люблять свою Батьківщину та щоденно творять її майбутнє.

Разом бережемо українську ідентичність. Разом зміцнюємо державу. Разом наближаємо Перемогу.
Слава Україні! 💙💛

18/06/2026

Сьогодні сердечно вітаємо почесну голову Стрийської міськрайонної філії Союзу Українок пані Любов Камінську з 95-літнім ювілеєм! Зичимо міцного здоровʼя, родинного щастя та Божої опіки на многая літа!❤️

08/06/2026

🗓

Сьогодні, 8 червня, згадуємо 100 років із дня народження Ірини Сеник (1926-2009) – поетеси, громадської діячки, членкині Організації українських націоналістів, учасниці Української гельсінської групи, багаторічної політв’язненки радянського режиму та борчині за незалежність України.

Ірина Сеник народилася 8 червня 1926 року у Львові в родині січового стрільця Михайла Сеника. Ще в юному віці долучилася до національно-визвольного руху: у 1939 році вступила до юнацтва ОУН, а згодом стала членкинею організації та зв’язковою Крайового проводу під псевдонімом «Леся».

За свою відданість Україні вона заплатила роками неволі. У 1946 році радянська влада засудила Ірину Сеник до 10 років ув’язнення. Покарання відбувала в Іркутській тюрмі та на засланні в Кемеровській області. Повернувшись в Україну, продовжила правозахисну діяльність, підтримувала політичних в’язнів та їхні родини.

У 1973 році її вдруге засудили за політичні переконання – цього разу до шести років ув’язнення та п’яти років заслання. Ув’язнення відбувала в Мордовії, заслання – в Казахстані. У 1979 році стала членкинею Української гельсінської групи.

Після повернення в Україну оселилася на Львівщині, у Бориславі, де активно працювала в громадському житті. Була засновницею місцевих осередків Товариства української мови та Української гельсінської спілки, очолювала відділення Союзу українок, входила до Ліги українських жінок.

Особливе місце у її житті займала творчість. Писати вірші почала ще в дев’ятирічному віці. Її поезія стала голосом незламності, віри та любові до України. У 1998 році на з’їзді Світової федерації українських жіночих організацій у США Ірину Сеник визнали однією зі 100 героїнь світу.

25 жовтня 2009 року Ірина Сеник відійшла у вічність. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.

Постать Ірини Сеник є прикладом незламності духу, відданості національній ідеї та жертовного служіння Україні. Її життєвий шлях і сьогодні надихає нові покоління українців цінувати свободу та боротися за правду.

📲 Приєднуйтесь до офіційного Telegram-каналу Стрийської РВА: https://t.me/stryiRDA

05/06/2026

⚜️5 червня 1875 року народилася Ольга Бачинська з роду Тишинських. Стрияни знають та шанують пам’ять про цю визначну постать, адже Бачинська була відомою громадською діячкою, колекціонером народної вишивки та етнографом, а також талановитим фінансистом, співдиректором «Маслосоюзу» та скарбником багатьох організацій нашого міста. Проте у соцмережах шириться багато мітів про цю надзвичайно багатогранну особистість.
Два найпоширеніші міти про Ольгу Бачинську.
🖌️Міт 1. «Очолювала жіноче товариство у Стрию».
Спростування. Перше жіноче товариство у Стрию – «Товариство руських женщин» було створене 19 грудня 1903 року. Його очолила двоюрідна сестра Ольги Тишинської (Ольга отримала прізвище Бачинська лише 1909 року після заміжжя з Іларіоном Бачинським) Осипа Бобикевич з роду Нижанківських (вдова о. Олекси Бобикевича, рідна сестра о. Остапа Нижанківського). 29 грудня 1913 року Товариство перейменували на «Товариство українських жінок» і його багатолітньою головою стала Марія Весоловська з роду Охримовичів (мама відомого композитора Богдана Весоловського). Весоловська очолювала жіноче товариство у Стрию впродовж 1913 – 1938 рр. Ненадовго на цій посаді її змінила Ірина Домбчевська (1929 – 1931 рр.). 21 лютого 1917 р. організація змінила назву на «Союз Українок». А в 1939 р. вона припинила існування.
Ольга Бачинська відігравала в організації важливу роль. Вона була однією з найбільш активних засновниць жіночого товариства у Стрию. А після його виникнення взяла на себе функцію скарбника (касира), оскільки за фахом і за покликанням була фінансистом.
🖌️Міт 2. «Ольга Бачинська була вишивальницею».
Спростування. Неможливо переоцінити внесок Ольги Бачинської у збереження такого важливого пласту нашої культури, як народна вишивка. Свою колекціонерську діяльність Ольга розпочала у таборі виселенців у м. Ґмінд в роки Першої світової війни. Саме там вона сформувала свою відому колекцію взірців народної вишивки, які для неї створювали майстрині з Галичини, що перебували у таборі, і яка зараз зберігається у Національному музеї у Львові. Продовжила збиральницьку діяльність у міжвоєнні роки, а зокрема організувала збір народної вишивки для колекції регіонального музею «Верховина» у Стрию. Вона ретельно опрацьовувала зібрані матеріали: розміщувала на планшетках, кожна з яких була пронумерована; вказувала політичний повіт та населений пункт, з якого походять взори; зазначала відомості про зразок (з якої частини одягу, назва орнаменту, інші особливості), вказувала ім’я збирача та рік збору. Окрім взорів на полотні Ольга робила замальовки орнаментів на спеціальному міліметровому папері, таким чином сформувавши велику колекцію з різних повітів Галичини та навіть Великої України.
Отже, Ольга була колекціонером та етнографом. Проте вона не була вишивальницею, адже нам невідомі речі вишиті рукою Ольги Бачинської. Натомість записи її почерком на планшетках із взорами переконують у тому, що Ольга здійснювала опрацювання зібраних матеріалів. Тому її внесок у збереження різноманіття орнаментів, їх класифікація за територіальним принципом, а також у формування колекції Стрийського краєзнавчого музею «Верховина», безумовно неоціненний.

05/06/2026

Сьогодні, 5 червня, згадуємо Ольгу Бачинську (1875-1951) – видатну громадську діячку, економістку, кооператорку, етнографку, збирачку та дослідницю народної вишивки, меценатку і благодійницю, одну з найвизначніших жінок Галичини першої половини ХХ століття.

Народилася Ольга Бачинська 5 червня 1875 року в родині залізничного урядовця Антіна Тишинського на Буковині. Освіту здобувала у Станіславові та Львові, де закінчила курси діловодства і приватну торговельну школу. У час, коли жінкам було надзвичайно важко реалізувати себе професійно, вона стала першою українкою, яка працювала у банківській установі – Стрийській задатковій касі, а згодом увійшла до її керівництва.

Саме Стрий став містом її життєвого покликання. Тут вона активно включилася в громадську діяльність і разом із чоловіком, відомим адвокатом та громадським діячем Іларієм Бачинським, працювала задля розвитку українського суспільства.

Ольга Бачинська була однією із засновниць Товариства руських жінок у Стрию, очолювала жіночі та благодійні організації, брала активну участь у діяльності «Просвіти», «Рідної школи», «Союзу українок», «Пласту», «Сокола» та інших українських інституцій.

Особливе місце в її діяльності займала кооперація. Вона організувала у Стрию ремісничу кооперативу «Труд», де могли навчатися і працювати молоді дівчата та сироти. За надзвичайну працездатність, відповідальність та бездоганну фінансову дисципліну сучасники називали її «залізною касієркою». Упродовж 1924–1939 років вона була однією з керівниць легендарного українського кооперативного об’єднання «Маслосоюз».

Неоціненним є внесок Ольги Бачинської у збереження української культурної спадщини. Упродовж багатьох років вона збирала та систематизувала зразки народної вишивки Галичини і Буковини. Результатом цієї праці стала унікальна колекція, що налічує майже тисячу зразків орнаментів та десятки готових виробів.

У 1915 році у Відні під її керівництвом було представлено масштабну виставку української народної творчості, а в 1927 році свою колекцію вишивок вона передала до Національного музею у Львові. Сьогодні ця збірка залишається безцінним джерелом для науковців, мистецтвознавців і майстринь.

Попри переслідування радянської влади, втрату майна та важкі випробування, вона залишилася вірною своїм переконанням і рідній землі. Померла Ольга Бачинська 24 липня 1951 року. Похована у Стрию поруч із чоловіком Іларієм Бачинським.

Пам’ятаємо і шануємо Ольгу Бачинську – жінку, яка присвятила своє життя служінню людям, розвитку українського громадського життя та збереженню національної спадщини.

📲 Приєднуйтесь до офіційного Telegram-каналу Стрийської РВА: https://t.me/stryiRDA

03/06/2026

ℹ️ Олена Кисілевська: Сенаторка у вишиванці, яка навчила галичанок бізнесу й створила першу медіа імперію для жінок.

Сьогодні в нашому "Таємничому Архіві" історія про жінку, яка випередила свій час щонайменше на століття.

Уявіть собі часи, коли жінці відводилася лише роль домогосподарки, а тут з'являється вона - Олена Кисілевська (1869-1956). Вона не просто писала книги за сприяння Івана Франка, а стала однією з перших українок-сенаторок у польському Сенаті та відкрила видавництво, яке диктувало тренди по всій Західній Україні.

☑️Від важких хвороб до великої мети.

Олена народилася 1869 року в селі Фільварки на Тернопільщині в родині греко-католицького священника Лева Сіменовича. Дитинство дівчинки було неймовірно складним: вона кілька разів опинялася на межі життя і смерті, тяжко хворівши на дифтерію та туберкульоз. Але залізна воля до життя перемогла.

Коли їй було 15 років, помер батько, і родина переїхала до Івано-Франківська. Саме там Олена познайомилася з легендарною Наталією Кобринською. Ця зустріч перевернула її світ: юна дівчина з головою поринула в жіночий рух. Вона стала наймолодшою членкинею першого "Товариства руських жінок" і зрозуміла, що українки мають бути освіченими, фінансово незалежними та сильними.

☑️ Перша світова війна і Срібний хрест.

Коли спалахнула Перша світова війна, Олена не залишилася осторонь. Опинившись у Відні, вона стала активною діячкою "Жіночого допомоговому комітету для січових стрільців та інших вояків".

Вона особисто опікувалася шпиталями, шукала ліки, одяг та їжу для поранених українських бійців. Її самовідданість була настільки вражаючою, що австрійський уряд нагородив її високою державною відзнакою - Срібним хрестом.

☑️ "Жіноча доля": як створити медіахіт без інтернету.

У повоєнні роки Олена переїжджає до Коломиї, де у 1925 році запускає свій головний медіапроєкт - журнал "Жіноча доля". Це був не просто збірник кулінарних рецептів чи порад про моду. Уявіть собі видання, де в одному номері публікували гострі статті про емансипацію та культуру, художні новели, і тут же практичні поради: як вести бюджет, заснувати кооператив чи смачно й здорово готувати. За її ініціативою при товаристві "Сільський господар" згодом створили спеціальну секцію господинь, щоб вчити селянок модернізувати побут та заробляти власні гроші. Журнал мав шалений успіх і виходив аж до 1939 року, обростаючи додатками для молоді та альманахами.

☑️ Сенаторка, яка шокувала парламент.

У 1929 році Олена Кисілевська робить неймовірний крок для тогочасного суспільства. Її обирають сенаторкою до польського парламенту від Українського національно-демократичного об'єднання.

У залі засідань Сенату, де сиділи переважно чоловіки у строгих темних костюмах, Олена Львівна принципово з'являлася в елегантних сукнях з вишуканою українською вишивкою. Вона відпрацювала в Сенаті дві каденції, захищаючи права українських шкіл, борючись проти утисків селян та відстоюючи права жінок на міжнародних конгресах у Лізі Націй.

☑️ Мандрівниця та лідерка світового масштабу.

Крім політики та журналістики, Олена мала ще одну шалену пристрасть - подорожі. Вона була однією з перших українських тревел-блогерок (якщо говорити сучасною мовою). Письменниця об'їздила не лише всю Україну та Західну Європу, а й побувала в Північній Африці, США та Канаді, залишаючи про це захопливі дорожні нариси ("Подорож до Африки", "Під небом півдня" та інші).

Проте у 1939 році, з приходом радянських військ, її видавництво в Коломиї було ліквідоване. Рятуючись від засудження, вона була змушена емігрувати - спочатку до Німеччини, а потім до Канади. Але навіть на чужині вона не склала руки. У 1948 році саме Олена Кисілевська очолила Світову федерацію українських жіночих організацій, об'єднавши українок по всьому світу.

☑️ Чому Олена Кисілевська у нашому "Таємничому Архіві"?

Ми розповідаємо про неї, бо Олена Кисілевська довела, що українська жінка - це потужна рушійна сила історії. Вона вміла поєднувати високу політику, успішний медіабізнес, благодійність під час війни та щиру турботу про звичайне українське село. Її життя - це історія про те, як розсувати кордони можливого і залишатися вірною собі за будь-яких обставин.