ГО "Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю "Лідер"

  • Home
  • Ukraine
  • Storozhynets
  • ГО "Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю "Лідер"

ГО "Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю "Лідер" Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from ГО "Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю "Лідер", Community Organization, Storozhynets.

"Упіймати" Галину Токар не так вже й просто. Кожен її день розписаний ледь не по хвилинах і закінчується пізно увечері. ...
03/08/2026

"Упіймати" Галину Токар не так вже й просто. Кожен її день розписаний ледь не по хвилинах і закінчується пізно увечері.
- Вчора приймала італійців, - розповідає вона. - Приїхали з гуманітарною місією, і вже мали план , кому і як допомагати.
Вже двадцять років Галина очолює громадську організацію "Богдан", яка об'єднала матерів і батьків, котрі виховують дітей з інвалідністю. Зараз до ГО входять близько трьохсот родин з усієї Сторожинеччини. Сама Галина з родиною мешкає в селі Кам'яна, своєму рідному селі. Власне, ідея створеної нею організації полягала в тому, щоб надати якомога більше можливості саме сільським родинам, в яких виховуються діти з інвалідністю. Адже не секрет, що в містах діти оточені більш пильною увагою соціальних служб і благодійних організацій. Натомість у селах найчастіше такі родини залишаються сам на сам зі своїми труднощами.
Ну, а назва організації, - то ім'я її молодшого сина, Богдана.
- Я ще в дитинстві мріяла про щасливу сім'ю, - зізнається Галина. –Мені завжди подобалася торгівля, саме цей фах я свого часу опанувала, а згодом здобула й економічну освіту. Здавалося, що саме з цією професією буде пов'язане все моє життя. Та доля розпорядилася по-іншому. Життєві обставини привели мене у соціальну сферу, де я знайшла своє справжнє покликання. І сьогодні я ні про що не шкодую. Навпаки — вдячна Богові за цей шлях, за людей, яких зустріла, і за можливість бути корисною тим, хто цього найбільше потребує. Найбільше ж у житті я мріяла не про кар'єру чи високі посади. Я мріяла бути просто щасливою жінкою. І сьогодні з упевненістю можу сказати: я стала такою. Бо справжнє щастя — це жити у злагоді зі своїм серцем, дарувати добро людям і відчувати, що твоє життя має сенс.
На запитання "чи ти щаслива жінка?" Галина Токар впевнено відповідає "так". І це попри той факт, що у неї двоє дорослих синів з важкою інвалідністю, які не можуть самостійно пересуватись і потребують постійної опіки.
Звісно ж, щастя прийшло не одразу. Спочатку був біль і, як сама Галина каже, пекельні роки. Дев'ять років пекла, які знадобилися для прийняття своєї життєвої ситуації.
Старший син Ігор народився 1989 року. В перший рік його життя нічого не викликало якогось занепокоєння ні у батьків, ні у лікарів. Але згодом виявилося, що розвиток малюка йде не так, як мало би бути, і невдовзі батьки отримали нерадісний висновок: у дитини ДЦП. Почалися додаткові обстеження, лікування, реабілітація. Однак ефекту не було, ставало дедалі гірше. Аж через сім років, трохи призвичаївшись до своєї ситуації, Галя з чоловіком наважилися на другу дитину. Звісно ж, новонароджений Богдан перебував уже під більш пильною увагою медиків, але нічого підозрілого вони не виявили. Проте, як і у випадку з Ігорем, хвороба дала про себе знати після першого року життя. Тоді, зважаючи на подібність клінічної картини у братів, лікарі переглянули й діагноз Ігоря. Генетичний аналіз підтвердив рідкісну хворобу, яка проявляє себе прогресуючою слабкістю м'язів. Слово "прогресуючою" тут було визначальним. Адже це означало, що перспектива обох хлопців, які спершу нормально розвивалися, - крісло колісне або й ліжко. Назавжди.
Тоді й почалися найгірші роки. Вони були важчими, ніж ті, проведені на реабілітаціях з Ігорем. Бо тоді фізично і матеріально було важко, однак була надія на покращення стану дитини.
Незважаючи на хворобу, обом хлопцям вдалося закінчити школу. До речі, Ігор був у своїй сільській школі першим учнем на інклюзивному навчанні. Хоч тоді ще ніхто й не чув слова "інклюзія" в Україні. Батьки возили його до школи, де він вчився разом зі здоровими ровесниками, без жодних поблажок, на загальних умовах. Для Богдана батьки обрали вже індивідуальне навчання вдома. І, як це трапляється в подібних ситуаціях, вчителі стали його найкращими друзями. Принаймні, троє з них: Марія Іллівна Гідора, Віра Василівна Семенюк та Ігор Іванович Дутчак. Вони ще й досі, хоч Богдан давно закінчив школу, щороку вітають його з днем народження, навідуються в гості й активно цікавляться його життям.
А Галина стала врешті не лише щасливою, але й успішною жінкою. Депутатка Кам'янської сільської ради чотирьох скликань. Один рік працювала навіть секретарем сільської ради. Володарка регіональної премії ‘Рейтинг 2012’"Жінка третього тисячоліття" , увійшла до рейтингу " 150 найуспішніших жінок України", та нагороджена орденом "Я українка", медалями "Вдячна Буковина" та "Незламні". 2017 року їй стоячи аплодували жінки з усього світу після виступу на круглому столі Верховної Ради України з нагоди Дня матері.
Всі ці регалії та згадки дуже цінні. Але найціннішим залишається спогад про одне зі свят, яке Галина організувала для підопічних ГО "Богдан" з допомогою клубу "Успішна пані Чернівців".
- То був справжній бал, який перетворився на захопливу пригоду, - згадує Галина. - Все відбувалося у відпочинковому комплексі "Аква-плюс". Спершу діти дефілювали в ошатному одязі, який пошили для них спонсори. А потім цей "бал на острові" несподівано захопили "пірати", які припливли на човні. "Піратами" були жінки з клубу успішних чернівчанок. Вони відповідно одягнулися і спершу розіграли сценку такого собі бандитського нападу, а потім зізналися, що насправді є піратами навпаки, які не грабують, а дарують подарунки. Ніколи не забуду емоції дітей, їхні обличчя. Мені здається, кожен із них збереже спогад про той день на все життя.
ГО "Богдан існує вже більше двадцяти років, а отже перші діти, якими опікувалась організація, виросли, створили власні сім'ї, мають дітей. У декого також народилися діти з інвалідністю. Але для них це вже не стало такою пекельною драмою, як колись для Галини. Вони вже добре знають, що важкий шлях можна подолати інакше: щодня радіючи життю, знаходячи нові можливості для дітей і для себе.
- Я часто запрошую давніх членів нашої організації на зустрічі з новими, з тими, у кого діти з інвалідністю народилися нещодавно, - розповідає Галина Токар. - Дуже важливо, щоб молоді матері, батьки, які зіштовхнулися з таким викликом, зрозуміли, що їхнє життя не закінчене, що вони можуть бути навіть щасливими. Колись я була на дні, і мені дуже хочеться витягти з такого ж дна якомога більше людей.

Цей матеріал підготовлено за підтримки Abilis Foundation (Фінляндія) в рамках проекту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст», який реалізує ГО «Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю «Лідер».
Abilis
Abilis Україна

☀️Іноді одна людина здатна змінити життя не лише своєї родини, а й цілої громади. Саме такою людиною є Світлана Бурак — ...
28/07/2026

☀️Іноді одна людина здатна змінити життя не лише своєї родини, а й цілої громади. Саме такою людиною є Світлана Бурак — мама чотирьох дітей, керівниця громадської організації «Мрії особливих дітей» і жінка, яка довела: навіть найскладніші життєві випробування можуть стати початком великих добрих справ.

🌳Світлана народилася в Путильському районі у багатодітній родині. Як найстарша дитина, змалку звикла піклуватися про молодших братів, брати на себе відповідальність і допомагати іншим. Згодом родина переїхала до Мамаївців, де Світлана створила власну сім'ю.

💫Народження первістка Романа стало для молодого подружжя не лише великою радістю, а й початком нового життєвого шляху. Саме він став тією людиною, яка навчила своїх батьків не здаватися, шукати можливості, відстоювати права своєї дитини та вірити навіть тоді, коли інші втрачали надію.

🍀З роками Світлана зрозуміла: підтримки потребує не лише її син, а й сотні інших дітей та їхніх родин. Саме так народилася ідея створити громадську організацію, яка б об'єднувала сім'ї, допомагала їм отримувати необхідні послуги та відкривала нові можливості для дітей і молоді з інвалідністю.

👩‍🦽‍➡️У 2019 році Світлана заснувала громадську організацію «Мрії особливих дітей». Від самого початку поруч із командою були надійні партнери з Німеччини, які вже багато років підтримують організацію, допомагають реалізовувати важливі ініціативи та діляться власним досвідом розвитку соціальних послуг.

⭐️Саме завдяки цій співпраці з'явилася велика мрія — створити на Буковині сучасний простір, де діти та дорослі з інвалідністю могли б отримувати якісні послуги, розвиватися, спілкуватися та відчувати себе повноцінними учасниками життя громади.

🎯Сьогодні ця мрія стала реальністю. У Мамаївській громаді працює перший на Буковині центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю, який надає широкий спектр послуг, зокрема денний догляд. Для багатьох родин він став місцем підтримки, розвитку та нових можливостей.

🏘️Роман також є відвідувачем центру. Щоранку він із задоволенням їде туди, адже там його чекають друзі, цікаві заняття, спілкування та активне життя. Для нього це не просто місце, де проводять час, а простір, у якому він почувається потрібним, має можливість бути серед однолітків і розвиватися. А для його родини це ще й важлива підтримка, яка дозволяє планувати життя, працювати й приділяти увагу іншим дітям.

🧡Попри турботу про власну сім'ю, Світлана значну частину свого часу присвячує громадській діяльності. Вона залучає партнерів і донорів, розробляє та реалізовує проєкти, працює над розвитком нових соціальних послуг і робить усе можливе, щоб діти та дорослі з інвалідністю мали більше можливостей для навчання, розвитку, соціалізації та самостійного життя.

📒Попереду ще багато задумів. Світлана мріє про створення інклюзивного табору, де діти й молодь з інвалідністю зможуть безпечно відпочивати під супроводом фахівців, знаходити друзів, відкривати нові здібності та здобувати ще більше самостійності.

🎬Історія Світлани Бурак — це не історія про труднощі. Це історія про любов, віру, відповідальність і силу людини, яка не чекала змін, а почала створювати їх сама. Бо найбільші мрії народжуються тоді, коли прагнення допомогти іншим стає справою всього життя.

Цей матеріал підготовлено за підтримки Abilis Foundation (Фінляндія) в рамках проекту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст», який реалізує ГО «Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю «Лідер».

Abilis
Abilis Україна

Чернівецький обласний діагностичний центр – один із ключових медичних закладів області, куди щодня звертаються жителі Бу...
22/07/2026

Чернівецький обласний діагностичний центр – один із ключових медичних закладів області, куди щодня звертаються жителі Буковини для проходження обстежень, діагностики та консультацій вузькопрофільних спеціалістів. Серед пацієнтів центру – чимало людей з інвалідністю, адже тут забезпечено доступ до всіх поверхів і більшості кабінетів, де можна пройти необхідні обстеження та отримати кваліфіковану медичну допомогу.
📒Саме тому надзвичайно важливо, щоб цей обласний заклад був справді безбар'єрним і доступним для кожної людини.
Наша організація вже багато років співпрацює з керівництвом центру. Ми неодноразово проводили аудит доступності, надавали фахові рекомендації та супроводжували процес упровадження змін. Завдяки спільній роботі на першому поверсі вже облаштовано універсальну вбиральню, а минулого року ще дві сучасні універсальні санітарно-гігієнічні кімнати з'явилися на інших поверхах. Вони мають достатньо простору для безпечного та комфортного маневрування людей, які користуються кріслами колісними.
📕Водночас на шляху до повної безбар'єрності ще залишаються важливі завдання. Центр потребує продовження пандуса, усунення порогів, розширення окремих дверних прорізів, встановлення елементів доступності в універсальних кабінах, а також облаштування універсальної вбиральні на четвертому поверсі.
📗Не менш важливим є забезпечення закладу доступним медичним обладнанням. Йдеться про багатофункціональні гінекологічні крісла, доступний рентген-апарат, комп'ютерний томограф, магнітно-резонансний томограф та мамограф, використання яких має бути можливим для людей з різними формами інвалідності.
📘Наша робота не обмежується проведенням аудитів і підготовкою рекомендацій. Ми активно шукаємо можливості для залучення міжнародних партнерів і донорських організацій, щоб допомогти медичним закладам ставати доступнішими та забезпечувати рівний доступ до якісних медичних послуг для жінок і чоловіків з інвалідністю.
📒Днями ми провели черговий аудит доступності Чернівецького обласного діагностичного центру. Разом із заступницею директора, старшою медичною сестрою та інженером закладу обстежили прилеглу територію, вхідну групу, шляхи руху маломобільних груп населення, кабінети, санітарно-гігієнічні приміщення та інші функціональні зони. За результатами обстеження формується детальна анкета оцінки доступності та перелік рекомендацій, які стануть основою для подальших покращень.
📘Ми продовжуємо тісно співпрацювати з керівництвом центру та Департаментом охорони здоров'я Чернівецької обласної військової адміністрації, спільно шукаючи ефективні рішення для створення безбар'єрного медичного простору, у якому кожна людина почуватиметься гідно, безпечно та комфортно.
📗Ми щиро віримо, що проєкт «Здоров'я жінки», (реалізує НАІУ) який розпочав реалізацію в Чернівецькій області, стане потужним поштовхом для подальших позитивних змін. Він допоможе не лише покращити фізичну доступність медичних закладів, а й сприятиме оснащенню їх сучасним доступним обладнанням, підвищенню якості медичних послуг та забезпеченню рівного права кожної жінки на своєчасну, безпечну й гідну медичну допомогу. Адже безбар'єрна медицина — це не привілей, а невід'ємне право кожної людини.

✨ Психологічна підтримка як ресурс розвитку: два дні сили, довіри та натхнення.6–17 липня на Буковині відбувся дводенний...
20/07/2026

✨ Психологічна підтримка як ресурс розвитку: два дні сили, довіри та натхнення.

6–17 липня на Буковині відбувся дводенний тренінг «Психологічна підтримка як ресурс розвитку», який об'єднав 23 жінок та 2 чоловіків. Це були два дні щирого спілкування, нових знань, глибоких усвідомлень і взаємної підтримки.
Жінки з інвалідністю нерідко стикаються з подвійною дискримінацією — через стать і через інвалідність. Обмежений доступ до освіти, працевлаштування, соціальних послуг та можливостей для самореалізації часто призводить до ізоляції, емоційного виснаження та втрати віри у власні сили. Саме тому психологічна підтримка є не розкішшю, а необхідною умовою для відновлення внутрішнього ресурсу, розвитку та активної участі у житті громади.
💙 Перший день тренінгу провела докторка психологічних наук, професорка, консультантка та психотерапевтка Валентина Балахтар.
Разом із тренеркою учасниці досліджували власні сильні сторони, цінності та джерела підтримки, навчалися краще розуміти свої реакції на стрес, знайомилися з моделлю подолання стресу BASIC Ph, виконували практичні вправи на саморефлексію та формували власну «формулу підтримки». Особливо цінним стало усвідомлення того, що кожна людина вже має внутрішні ресурси, які допомагають долати життєві труднощі, а турбота про себе — це не слабкість, а необхідна умова життєстійкості.
💜 Другий день був присвячений темі «Джерело внутрішньої сили». Його провела Вікторія Вольська — тренерка з асертивності та самозахисту дівчат і жінок за методикою WenDo.
Учасниці говорили про особисті кордони, асертивність, повагу до себе, внутрішню силу та взаємну підтримку. Через практичні вправи, тілесні практики, ігри та тепле спілкування вони ще раз переконалися, що вміння сказати «ні», захищати власні межі та довіряти собі є важливими складовими психологічного благополуччя.
🌿 «Окремою цінністю стала наша традиційна вечірня зустріч у дружньому колі. Без офіційних виступів і презентацій ми просто були разом: ділилися особистими історіями, говорили про свої перемоги й труднощі, підтримували одна одну, раділи успіхам подруг і багато сміялися. Саме такі моменти створюють справжню спільноту, де кожна людина знає, що її розуміють і приймають» - розповіла Валентина Добридіна, керівниця Проекту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст»
За два дні учасниці:
🔹 краще усвідомили власні сильні сторони та внутрішні ресурси;
🔹 опанували практичні техніки самодопомоги й емоційного відновлення;
🔹 навчилися краще розуміти свої потреби та способи турботи про себе;
🔹 зміцнили навички життєстійкості й взаємопідтримки;
🔹 відчули силу жіночої солідарності та підтримки спільноти.
Ми щиро віримо, що такі заходи допомагають не лише відновити внутрішні сили, а й формують активну спільноту жінок, які підтримують одна одну, стають упевненішими у собі, відстоюють свої права та надихають інших власним прикладом.
💙 Дякуємо нашим тренеркам за професіоналізм, мудрість, щирість і натхнення, а всім учасницям — за відкритість, довіру та неймовірну атмосферу, яку ми створили разом.

Проєкт реалізується за фінансової підтримки фінського фонду Abilis у межах проєкту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст» (№ 25EU103), який впроваджує ГО «Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю "Лідер".

Abilis Abilis Україна

🔗Коли зустрічаєш людину, на долю якої випали великі випробування, насамперед замислюєшся: як їй чи йому вдалося все це в...
13/07/2026

🔗Коли зустрічаєш людину, на долю якої випали великі випробування, насамперед замислюєшся: як їй чи йому вдалося все це витримати? Можливо, таким людям від природи дано якийсь особливий сталевий характер? Водночас в історіях тих, хто багато пережив і не зламався, є зернинка надії та оптимізму для кожного з нас. Бо виявляється, що після, здавалося б, незкінченної низки бід приходить нарешті щастя.

💬"Якби мені треба було сказати про себе двома словами, я б сказала, що я сильна жінка, - зізнається Міла Савчук. - Навіть коли після тренування все болить, і коли лікарі говорять, що справи мої не дуже добрі, що потрібна чергова операція, все одно почуваюся в силі йти далі. Хіба що мене просто винесуть з поля - тоді зупинюся".

⚽️Міла грає в складі жіночої збірної України з ампфутболу. Це такий вид спорту - футбол для людей з ампутованими кінцівками. Цікаво, що грати вона почала лише два роки тому! Хоч фізкультура й була її улюбленим предметом в школі, спортом ніколи не займалася. Хіба що тільки працювала в дитячій спортивній школі, однак не тренером, а на адміністративній посаді.

💬"Але мене завжди це захоплювало, - зізнається жінка. - Я любила дивитись, як діти бігають, грають".

🟠В її сільському дитинистві не було спортивної школи. Зате були важкі будні багатодітної родини. З-поміж п'яти дітей вона була єдиною дівчинкою. Батьки, вирушаючи на весь день на роботу, залишали Мілу під опікою старшого брата. Але той не вберіг. Чотирирічна дівчинка знайшла сірники і, граючись, випадково підпалила власну сукню. Результат - опік 60% тіла. Навіть у дорослому віці така ситуація є загрозливою для життя. Що вже казати про малу дитину? Однак Міла вижила і видужала. Ось тільки сліди від опіків залишилися. А з ними і комплекси щодо власного тіла.

🟧Наступний удар долі був воістину ударом. Падіння з шостого поверху. Незліченні переломи, травми, які лікарі оголосили несумісними з життям. Страшний біль, зараження крові, ампутація ноги...
🟡28 років минуло, але Міла досі плаче, коли їй доводиться згадувати ті події. А пам'ятає все в подробицях, хоч і воліла б забути. Пам'ятає, як вмирала у мами на руках. Відчувала оту знамениту легкість, той політ, про який розповідають люди, що пережили клінічну смерть. І як мама кликала її душу назад у тіло. Від згадки про маму сльози знову навертаються. Адже побачитися з нею, підтримати стареньку хоч якось немає жодної можливості: батьки Міли залишились на окупованій території в Запорізькій області. Коли зрідка вдається хоча б порозмовляти, вони розповідають щораз гірші новини. Немає електрики, немає пального, немає продуктів у магазинах... Не з третіх рук, не з телевізора, а безпосередньо від очевидців, своїх рідних і друзів, наші переселенці знають, яке життя принесли в Україну окупанти.

🟩Міла з дочкою і сином виїхала в 2022 році. І то була вже не просто втеча від війни, а евакуація з окупації. Дорога була страшною, в постійному страху, під загрозою обстрілів, без жодної поваги до її фізичного стану. Жінку на милицях, без ноги, знову й знову змушували виходити з автобуса для безкінечних перевірок та обшуків.

🟣Коли нарешті дісталися Запоріжжя, там треба було прийняти рішення, що робити далі. Спершу вирішили поїхати до Болгарії, де живе подруга Мілиної доньки. Але ні в кого з родини навіть не було закордонних паспортів. Довідалися, що в Чернівцях, дорогою до Болгарії, їх можна зробити досить швидко. Поїхали в Чернівці і залишилися.

💬"Ми зразу закохалися в це місто, - розповідає Міла. - Знаєте, коли я тепер виїжджаю кудись на змагання, - то вже за день-два починаю сумувати за Чернівцями. Як за рідним домом".
А їздить Міла тепер багато. Жінка, в якої ще нещодавно не було закордонного паспорта, об'їздила не лише пів України, а й значну частину світу. Дісталась аж до Колумбії! До речі, там українська жіноча збірна з ампфутболу виступила досить успішно: шосте місце з-поміж дванадцяти команд.

🟨Можна сказати, що щасливий поворот у житті Міли стався випадково. Представники благодійної релігійної організації, яка допомагає зокрема внутрішньо переміщеним особам, запропонували їй виїзд до табору зі спортивним ухилом, і там почалась її історія з ампфутболом. Але насправді все не зовсім так. Просто Міла належить до тих людей, яким перешкоди лише додають сили. Ампутована нога, наслідки важких травм і пересування на милицях не завадили їй вести активне життя, вдруге вийти заміж, народити другу дитину... Ось і в статусі ВПО, та ще й з інвалідністю, вона не сиділа склавши руки, а відвідувала курси масажистів-волонтерів, щоб допомагати пораненим військовим, отримала сертифікат, їздина на Сумський напрямок працювати масажисткою. Але ще далі пішла Мілина донька, котра, вочевидь, успадкувала мамин характер: підписала контракт із Нацгвардією.

🔵Зі спортом, до речі, не все було просто. Спочатку на тренуваня їздила аж до Києва. Саме там і дізналася про курси масажистів. Там їх і відвідувала паралельно з тренуваннями. Та ось нещодавно з'явилася можливість займатися в Чернівцях. У чернівецькій команді поки що значно переважають чоловіки. Звісно ж, здебільшого ветерани. Окрім Міли є ще тільки одна дівчина. Але для спортивної підготовки це, вочевидь, навіть краще.

✅Та найголовніше, що Міла досягла, мабуть, найбільшого щастя, котре може спіткати людину: знайшла щирих і відданих друзів, своїх по духу, надійних, котрі стали для неї ще однією сім'єю.
"Коли я приходжу на тренування - то розумію, для чого живу," - каже Міла.

📰Цей матеріал підготовлено за підтримки Abilis Foundation (Фінляндія) в рамках проекту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст», який реалізує ГО «Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю «Лідер».

Abilis
Abilis Україна
ГО "Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю "Лідер"

🌍Тихий успіх світового масштабу.✏️Як ми уявляємо собі жінку, котра досягла успіху в бізнесі? Напевно, у неї сталевий хар...
24/06/2026

🌍Тихий успіх світового масштабу.

✏️Як ми уявляємо собі жінку, котра досягла успіху в бізнесі? Напевно, у неї сталевий характер, дещо чоловічі манери... Напевно, вона ходить у діловому одязі... Власне, ходить. В останню чергу нам спаде на думку, що бізнес-леді, яка продає свої вироби в понад 140 країнах світу, не ходить. Тобто пересувається на кріслі колісному.

🖌️Галина Величко в дитинстві мріяла стати лікарем. В її рідному селі Зелене Кельменецького району, звісно ж, не було спеціалізованих ліцеїв з поглибленим вивченням потрібних для медінституту природничих наук. Зате було на диво багато творчих гуртків: з вишивання, малювання, віршуваня, танців, акторства. Галя охоче відвідувала майже всі. Тоді й гадки не мала, що рукоділля колись стане справою життя.

🪄З медичним інститутом так і не склалося. Насамперед з матеріальних причин. Простій дівчині з простої сільської родини довелося обирати якомога практичніший фах і якомога швидше ставати самостійною. Тож вона вступила до коледжу технологій харчування. Були плани продовжувати освіту у вищому навчальному закладі, однак доля вирішила інакше: Галя вийшла заміж і невдовзі народила сина.

🖌️Коли стався той поворотний момент життя, Галина була сповненою сил та енергії молодою матір’ю. Синові два роки, попереду вихід з декрету й активне життя, але... Раптова хвороба. Несподівана, нізвідки, як грім серед ясного неба. Галина звернулася до лікарів, і їй запропонували негайну госпіталізацію. Вона відпросилася на день, щоб владнати якісь нагальні справи. Але наступного дня до лікарні вже не могла піти самостійно. Ноги цілковито відмовили.

🧩Надія на ефективну допомогу від медиків у Чернівцях виявилася марною. Лікування не давало результатів. І навіть діагноз залишався невідомим. Лише в Харківському інституті неврології та психіатрії, куди Галина звернулася за рекомендаціями знайомих, їй нарешті повідомили, що причиною її стану став енцифаломієліт. Тамтешні лікарі змогли зупинити прогресування хвороби, але здатність ходити вже не повернули. Було запізно.
💬- Я не одразу прийняла себе такою. - Розповідає Галя. - Але добре пам'ятаю той день, коли все змінилося. Минуло десь три роки після початку захворювання. Ми з чоловіком і сином жили тоді в Чернівцях, в орендованій квартирі, я майже не виходила з дому. І ось якось до мене приїхала подруга й запропонувала вибратися з нею кудись на природу. Хоч би на "Аква-плюс" (відпочинковий комплекс неподалік Чернівців - ред.) Я не одразу погодилась. Мені було страшно і ніяково. Весь час думала, як впораюсь там з фізичними труднощами, і, головне, як усі там на мене дивитимуться... Але все ж таки наважилася. І саме в той момент, коли я вийшла з машини, все різко змінилося в моїй голові. Я раз і назавжди для себе вирішила, що є звичайною людиною, такою, як всі інші. А що пересуваюся не ногами, - абсолютно другорядна обставина. І це не має значення ні для мене особисто, ні до того, ким я є в очах інших людей.

✏️З такого ж вдалого дружнього візиту почалася й та важлива сторінка в житті Галини, котра привела її до успіху. Подруга, яка виконувала замовлення на декорування весільних аксесуарів, вирішила поділитися роботою з Галею і віддала їй рукавички, котрі треба було вишити бісером. Галя чудово впоралася (не минули намарне заняття в шкільних гуртках) і відтоді отримувала нові й нові замовлення. Згодом ця справа так припала до душі жінці, що їй захотілося бути не просто виконавицею. В її душі, схильній до творчості, прокинувся дизайнер. Так почався шлях до власного бізнесу.

🪄Зараз на спеціалізованих міжнародних торгових майданчиках весільні аксесуари, створені Галиною Величко, продаються в цілому світі. На сьогодні це понад 140 країн. За таких масштабів справа, звісно ж, не обмежується лише розробкою та пошиттям. Комунікація, логістика, реклама, власний сайт - все це Галині вдається виконувати з допомою ще кількох людей. Зокрема і вже дорослого сина, який свого часу не цурався й ручної роботи. Вишивав, не переймаючись гендерними стереотипами. Зараз, щоправда, живе в іншій країні, але продовжує допомагати мамі в її справі онлайн.

🧚‍♀️Незважаючи на такий очевидний успіх, Галя все ще не наважується гучно презентувати себе як дизайнера. Можливо, тому що її перший крок у цьому напрямку раптово обірвала повномасштабна війна. 25 лютого 2022 року у Львові мав відбутися показ, в якому Галину Величко було заявлено як дизайнера весільних аксесуарів. Зрозуміло, що подія не відбулася. Але ми віримо, що відбудуться інші. І про насправді гарні, вишукані, різноманітні й різностилеві витвори Галини дізнаються не лише безпосередньо її клієнтки - наречені, а й усі поціновувачі краси та моди.

Наразі ж Галя живе своїм буденним насиченим життям: закупівля матеріалів (не онлайн, бо все треба помацати і відчути), контакти з клієнтами, надсилання посилок, а вночі - творчість.
💬- Я стопроцентна сова, - каже жінка. - Лише вночі можу повноцінно працювати.
А у вільний час - те, що найбільше підходить таким комунікабельним особам: спілкування. Галя з чоловіком живуть на околиці Черівців, у будинку, який самі збудували. Мають досить велику ділянку і місце для грилювання, на яке полюбляють завітати друзі та сусіди.

☝️Цей матеріал підготовлено за підтримки Abilis Foundation (Фінляндія) в рамках проекту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст», який реалізує ГО «Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю «Лідер».
Abilis Україна
Abilis

✨ Про себе з любов’юУ межах проєкту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст» у Чернівцях відбу...
18/05/2026

✨ Про себе з любов’ю
У межах проєкту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст» у Чернівцях відбувся натхненний тренінг «Про себе з любов’ю».

Учасницями стали жінки з інвалідністю та мами, які виховують дітей з інвалідністю. Для них це була чудова можливість не лише отримати корисні знання, а й зануритися у світ краси, здоров’я та турботи про себе 💛

Мета тренінгу — підвищити обізнаність щодо фізичного та психоемоційного здоров’я, особистої гігієни й самодогляду, а також підтримати формування впевненості в собі та усвідомлення права кожної жінки на комфорт, здоров’я і гідність.

Подія відбулася в навчально-практичному центрі — школі краси «Slava Studio», яка вже багато років є надійним партнером ГО "Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю "ЛІДЕР".

Перед початком тренінгу Валентина Добридіна — радниця голови Чернівецької ОВА та керівниця ГО «Лідер» — привітала учасниць, ознайомила з програмою, представила спікерок і поділилася досягненнями проєкту та планами на майбутнє.

🥗 Тетяна Літун, експертка зі здорового харчування та нутриціологиня, у темі «Що треба їсти, щоб бути та залишатися здоровою і красивою?» доступно й змістовно розповіла про збалансований раціон, важливість вітамінів і мінералів та вплив харчування на самопочуття й енергію. Учасниці активно долучалися до обговорення, ставили запитання й отримували практичні відповіді.

💇♀️ Ярослава Малинська, засновниця та викладачка школи краси «Slava Studio», перукар-модельєр, розкрила тему «Здорове волосся: сучасні методи відновлення та догляду в домашніх умовах». Вона продемонструвала на моделі ефективні техніки догляду, поділилася порадами, як зберегти волосся здоровим, живим і доглянутим.

💄 Ніна Лисеєва, візажистка, у темі «Як створити легкий денний макіяж і підготувати шкіру обличчя» поділилася професійними секретами та сучасними підходами до природного макіяжу, який підкреслює індивідуальну красу.

📸 Особливою частиною заходу стала фотосесія «Краса в унікальності». Світлини від фотографа Тараса Столяра подарували учасницям яскраві емоції, гарний настрій і ще більше впевненості в собі.

🎁 Учасниці також отримали сертифікати на придбання косметичних та гігієнічних засобів — як ще один прояв турботи, підтримки та уваги до їхніх потреб. Мотиваційні сертифікати були придбані в межах проєкту.

Цей тренінг став не лише джерелом знань, а й простором підтримки, спілкування та взаєморозуміння. Жінки змогли поділитися досвідом, відчути єдність і ще раз нагадати собі: турбота про себе — це необхідність, а не розкіш.

💫 Дякуємо кожній учасниці за відкритість і довіру!

Ініціатива реалізується за фінансової підтримки фінського фонду Abilis у межах проєкту «Сприяння реалізації прав жінок з інвалідністю на особистий зріст» (№ 25EU103), який впроваджує ГО «Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю «Лідер».
Abilis
Abilis Україна

Address

Storozhynets
59000

Opening Hours

Monday 09:00 - 18:00
Tuesday 09:00 - 18:00
Wednesday 09:00 - 18:00
Thursday 09:00 - 18:00
Friday 09:00 - 18:00

Telephone

+380505005123

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when ГО "Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю "Лідер" posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category