19/12/2023
Розкидало нас, розхитало… По різним містам, країнам і континетам…
Розірвало спільноти, родини, серця💔…
Життя триває.. (нажаль не у всіх), треба триматися, збиратися, гуртуватися..
Для багатьох з нас, думки про минуле й сьогодення, не дають насолодитися святковими вогниками і глінтвейном. Коли «десь» бачимо щасливих і безтурботних, ми їх не розуміємо, а вони не розуміють нас. Це природньо. Більш того, ми не намагаємось зрозуміти навіть один одного… Ті, хто зараз зі зброєю тих, хто не в окопах, ті, хто лишились тих, хто вже «десь там»… Злість, цькування, засудження..
А чи ми маємо розуміти інших? Чи можливо це? І головне, чи це є наша справа – життя іншої людини? Я вважаю, що ні. Тут себе іноді (часто) не розумієш. Важливо розібратися зі своїм життям, куди слід далі рухатися..
Так, ми різні. У кожного свої обставини, пріоритети, ресурси.. Ми всі щасливі від різного, а нещастя у нас всіх одне зараз – війна.
Давайте, все ж таки, не звертаючи уваги на різність, триматися один одного. Це наша сила. Тільки так ми зможемо перемогти. Кожен важливий і цінний, де б не знаходився. У кожного є те, чого немає у інших.
Колись до Петра та Івана підійшов чоловік, щоб попросити милостині, Петро відповів «Подивися на нас! І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них. Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!» (Діяння 3:4-6)
Давайте, подумаємо сьогодні не про те, чого у нас немає, а про те що ми маємо..
Необхідно продовжувати донатити на ЗСУ, відмовитись від коштовних подарунків, розваг… Також, ті хто за кордоном, мають розказувати про реалії України і шукати всі засоби, щоб збирати кошти. На жаль, і інших країнах дуже мало хто достатнього інформований про те що війна все ще продовжується. Якщо ви в Україні, а є знайомі по світу – напишіть їм. Ми маємо гучно кричати про це, а не вважати, що хтось має про нас думати.
Але далеко не тільки фінансами ми можемо допомагати. Пишіть листи. Відправляйте слова підтримки. Твоє слово може сильно допомогти комусь. Тим, хто на передовій, тому, хто в окупації, тим, хто опинився на чужині.. Тому з ким пройшов певний шлях, а зараз ви різних світах. Це не складно зробити, завдяки інтернету. Ставте один одному лайки та пишіть коменти. Це тільки здається не важливим, але це не так. Дзвоніть один одному, сьогодні це просто, як ніколи не було раніше. Ми не можемо врятувати весь свій, але кожен з нас може допомогти комусь конкретному.
Засудити, відштовхнути, зранити простіше, ніж сприйняти, зрозуміти та підтримати…
Допомагаючи іншим, ти сам станеш сильнішим. Не даремно сказано, що «Блаженніше давати, ніж брати!» (Діяння 20:35)
Давайте молитись один за одного🙏 Це також може робити кожен. Так, як вміє. Хто ще не молився, спробуйте. Просто скажи Богу те, що не серці. Про себе, про інших, про країну... Звертайся до Творця, як до Отця. Це діє!
«Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче! Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе! Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!» До (Римлян 12:15-18)
Обійняв всіх!🤗
Нехай Господь благословить!🙏
#ПасторВолодимирБут
