Залізне Серце Надії / Iron Heart of Hope

06/08/2026

До відеозвернення
Я могла б годинами говорити з вами про цю проблему. Але впевнена: більшість із вас і без довгих пояснень чудово розуміє, чому це важливо.
Я могла б годинами переповідати слова родин, які втратили найдорожчих.
Одна мама розповідала, що після загибелі сина її дратував навіть спів птахів. Вона злилася, коли виходило сонце і так яскраво світило. Їй хотілося сховатися і від сонця, і від звуків, і від усього світу, який продовжував жити тоді, коли її власний світ зупинився.
Це не означає, що людина не хоче, щоб інші жили й раділи. Так проявляється ГОСТРЕ ГОРЕ. У перші дні людині може здаватися, що весь світ іде далі, а вона одна залишилася зі своїм болем.
Саме тому День жалоби — не про те, щоб примусити всю громаду плакати. Це про один день гідної тиші, вдячності й людської солідарності. Про день, коли родина відчує:
«Ми бачимо ваш біль. Ви не самі. Сьогодні вся громада поруч із вами».
І якщо комусь здається, що рекомендації, передбачені військовим поховальним ритуалом, є тотожними тому, про що просимо ми, — це далеко не так.
Військовий поховальний ритуал передбачає необхідні організаційні дії під час прощання: жалобні стрічки на Державних Прапорах адміністративних будівель, сприяння проведенню поховання та рекомендації закладам і підприємствам поблизу місця прощання обмежити розважальні й масові заходи.
Це важливо. Але це стосується насамперед організації самого поховання та місця прощання.
День жалоби — це значно ширше.
Це офіційна позиція всієї територіальної громади протягом усього дня — у всіх її населених пунктах, установах і закладах. Це своєчасне повідомлення людей. Це спільний моральний орієнтир для громади. Це одне зрозуміле послання родині від усіх нас:
«Сьогодні не лише ті, хто прийшов на поховання, а вся громада вшановує вашого Захисника чи Захисницю».
Тому ми не просимо дублювати вже передбачені дії. Ми просимо надати їм цілісного, офіційного та однаково гідного змісту для кожного полеглого Захисника.
Ми — територіальна громада. І ми маємо право визначити, яким хочемо бачити лад у нашій спільній оселі: законним, людяним і гідним. Не порушуючи нічиїх прав, але утверджуючи власну спільну позицію — у день поховання Захисника вся громада стає поруч із його родиною.
Для мене Плужненська громада — найкраща. Наші люди — добрі, щирі й небайдужі. Наша молодь — прекрасна і, попри свій юний вік, дуже свідома, особливо в цей страшний час війни.
Так, завжди будуть одиниці, яким жоден наказ і жодне розпорядження не додадуть совісті. Але не вони визначають обличчя нашої громади. І не через них ми маємо відмовлятися від боротьби за гідну й людяну Україну.
Ми робимо це заради більшості. Заради людей, які почують і зупиняться. Заради дітей, які навчатимуться вдячності не лише з наших слів, а з наших учинків. Заради військових, які мають знати, що громада пам’ятає кожного. І заради родин, які в найтяжчий день не повинні залишатися самотніми у своєму горі.
Завтра запрошуємо вас поставити свій підпис на підтримку офіційного оголошення Дня жалоби у день поховання кожного полеглого Захисника і кожної полеглої Захисниці нашої громади.
Ми не просимо зупинити життя.
Ми просимо про один день найвищої пам’яті, вдячності й поваги.
Бо гідна Україна починається не лише з великих слів.
Вона починається з того, як ми ставимося одне до одного.
Маєте право на своє бачення та позицію але якщо наша позиція відгукується Вам підтримайте взавтра.
Тетяна буде в центрі, біля майбутнього офісу, тай у самому базарі ви знайдете її, якщо виявите бажання поставити підпис під колективним зверненням.
#Деньжалоби
#Залізнесерценадії

05/08/2026

🕯️ СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ОЛЕКСІЮ ЮКОВУ
Сьогодні надійшла страшна звістка — загинув Олексій Юков, керівник пошукової групи «Плацдарм».
Людина, яка присвятила своє життя пошуку полеглих Захисників, поверненню їхніх імен і поверненню додому до рідних.
Особливо боляче сьогодні звучать його слова:
«Я знайду вас, пацани… Якщо ви загинули, а якщо так станеться — я поверну ваші душі…»
Він ішов туди, де було небезпечно й страшно, аби жоден воїн не залишився невідомим, аби родини отримали відповідь, а полеглі були гідно поховані на рідній землі.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і всій команді пошукової групи «Плацдарм».
Низько схиляємо голови перед людиною великої мужності, людяності та відданості своїй справі.
Світла і вічна пам’ять Олексію Юкову.
Нехай душі тих, кого він знайшов і повернув додому, зустрінуть його у вічності… 🕯️
ГО «Залізне Серце Надії»

05/08/2026

Завершується шестимісячний соціальний супровід моєї мами — мами зниклого безвісти Захисника України.

Хочу щиро подякувати директорці Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Мар’яні Козенюк та Тетяні Зінчук за людяність, уважність і щире бажання допомогти.

Наше знайомство розпочалося за непростих обставин. Після тривалого листування та наших звернень до державних органів маму вперше взяли на соціальний супровід. Тоді ми відверто говорили про те, що шкода втраченого часу, адже така підтримка могла бути поруч із родиною значно раніше.

Але найважливіше інше: ви не сприйняли наші слова як докір. Ви почули нас.

Протягом цих шести місяців мама відчувала не формальне виконання обов’язків, а справжню турботу. Ви цікавилися її самопочуттям, повідомляли про нові можливості та пільги, допомагали з оформленням документів, навідували її вдома після операції та повернення з лікарні, допомогли оформити необхідну підтримку, запропонували психологічну допомогу, телефонували, запитували, чи не потрібна допомога по господарству, знаходили слова підтримки у святкові дні та в найважчі моменти.

Я пам’ятаю вашу думку про те, що не всі родини відразу готові прийняти допомогу. І це справді так. Кожна людина, яка переживає горе та невизначену втрату, проходить свій шлях і перебуває на різних етапах цього переживання.

Можливо, на самому початку і моя мама не змогла б прийняти таку підтримку. Але зараз вона шукає в собі сили триматися, бо понад усе хоче дочекатися свого сина. Вона не має права здаватися. І саме тепер їй життєво необхідні увага, турбота, людяність та розуміння того, через що вона проходить.

Це ще раз доводить, що соціальна робота має бути індивідуальною та проактивною. Навіть якщо людина сьогодні не готова прийняти простягнуту руку допомоги, це не означає, що вона не потребуватиме її завтра. Важливо залишатися поруч і дати людині зрозуміти, що вона не залишена наодинці зі своїм болем.

Мені надзвичайно приємно і тепло на душі, коли мама телефонує після вашого візиту чи прийому та ділиться своїми відчуттями. Вона не раз казала: «Це золоті дівчата». І для мене ці слова дуже цінні.

Мені щиро приємно, що, попри такий непростий початок нашого спілкування, ми змогли почути одне одного, знайти правильний підхід і вибудувати справді людяну, конструктивну взаємодію.

Окремо хочу відзначити Мар’яну Козенюк як справді гідну керівницю. Я знаю, що з певного часу супровід родин був переданий до компетенції іншого фахівця і деякі питання вже формально не належали до ваших безпосередніх обов’язків. Проте ви не обмежилися формальними рамками та не залишили маму без підтримки. Ви були поруч, показавши, що за будь-якими посадовими обов’язками насамперед мають стояти людина, її потреби та довіра.

Під час нашого першого спілкування я сказала вам:

«Ви маєте працювати так, щоб, коли Захисник повернеться додому, він міг сказати вам дякую за те, що ви підтримували та супроводжували його маму, поки його не було».

А тепер, озираючись на ці пів року, я можу впевнено сказати: ви працювали саме так.

І коли наш Максим повернеться, він скаже вам ці слова.

Щиро дякую вам за чуйність, повагу та небайдужість. За те, що не просто виконували свою роботу, а були поруч як люди.

Бажаю вам міцного здоров’я, сил, професійного натхнення та людської вдячності. Нехай добро, яке ви робите для інших, обов’язково повертається до вас сторицею.
З вдячністю — родина зниклого безвісти Захисника України Максима Савіцького. ❤️

05/08/2026

ПРАВА ГРОМАДЯН НЕ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД СТАТУСУ.
І громадська організація, і звичайний громадянин мають однакове право звертатися по захист. Уповноважений реагує не на посади чи назви — а на можливе порушення прав.
Не одне моє право на доступ до публічної інформації вже поновлено. Ще одне важливе питання нині перевіряється.
Якщо права військовослужбовців, ветеранів, зниклих безвісти Захисників або членів їхніх родин порушено — звертайтеся до громадської організації «Залізне Серце Надії».
Ми допоможемо розібратися в ситуації, визначити належний орган, правильно сформулювати звернення чи скаргу до Уповноваженого та підготувати необхідні додатки.
Не мовчіть. Звертайтеся. Відстоюйте свої права. Разом легше домогтися належного реагування.

05/08/2026

Не встигли ми добре попросити про допомогу, як у приміщенні ГО вже не залишилося жодного непіддатливого шурупа! 😊🔧
Першим на допомогу прибув наш добрий дядько Толік. Одразу взявся до роботи — без зайвих слів, по-господарськи й від щирого серця.
А трохи пізніше допис побачила наша Таня Асанович, і вони разом із чоловіком Колею буквально примчали машиною, запропонували свою допомогу та спільними силами довели справу до кінця.
Сьогодні ми ще раз переконалися: для наших людей немає нічого неможливого. Знаходяться і час, і сили, і добрі руки, коли йдеться про спільну справу.
З такими людьми ми ще більше віримо, що в нас усе обов’язково вийде. Ми разом створимо цей простір — для наших ветеранів, родин Захисників, дітей і всієї громади.
Дядьку Толіку, Таню та Колю, щиро дякуємо вам за те, що так швидко відгукнулися! Для нас це дуже багато означає і справді багато говорить про людей, які живуть поруч із нами.
Саме з таких простих, але щирих вчинків і починаються великі добрі справи. ❤️

05/08/2026

🔧 ТЕРМІНОВО ПОТРІБНА ДОПОМОГА В ПРИМІЩЕННІ ГО!
Друзі, чи знайдеться хтось із чоловіків, хто зараз має трохи вільного часу та зможе допомогти у приміщенні ГО «Залізне Серце Надії»?
Потрібно повикручувати зі стін старі болти й шурупи та познімати металеві конструкції. Жіночими руками вже намагалися, але, на жаль, сил не вистачає — усе дуже міцно закручене.
Інструмент є. Тетяна зараз перебуває у приміщенні ГО.
Тел: +380 68 026 5573

Будемо дуже вдячні тому, хто зможе прийти й допомогти просто зараз! 🙏
Іноді для великої справи потрібні лише сильні руки та кілька хвилин доброго людського часу. ❤️

04/08/2026

Щиро дякуємо спільноті «Поезія для душі» за такі теплі й зворушливі слова. Ця невипадкова зустріч справді залишила світло в наших серцях. 💙💛

💙💛 Коли серця єднає надія…
Є люди, зустріч із якими залишає теплий слід у серці. Саме такою людиною для спільноти «Поезія для душі» стала голова правління громадської організації «Залізне серце надії» Тетяна Кушнірук.
Від усього серця дякуємо Вам за участь у ІІ Всеукраїнському літературно-мистецькому фестивалі «Світло надії», за Ваші щирі слова, доброзичливість, відкритість і ту особливу атмосферу тепла, яку Ви подарували всім присутнім.
Мабуть, не випадково доля поєднала наші шляхи. Адже ми несемо людям «Світло надії», а Ваша громадська організація має промовисту назву — «Залізне серце надії». Це різні дороги, але одна спільна місія — підтримувати людей, запалювати в їхніх серцях віру, дарувати силу жити, творити, любити й не втрачати надії навіть у найважчі часи.
Щиро віримо, що такі зустрічі стають початком доброї дружби, щирого партнерства та нових спільних справ, покликаних примножувати добро, милосердя й людяність.
Пані Тетяно, нехай Ваше велике серце ніколи не втомлюється дарувати людям підтримку. Нехай Господь щедро благословляє Вас, дарує міцне здоров'я, душевний мир, невичерпні сили, мудрість, натхнення та надійних людей поруч.
Нехай кожен добрий вчинок повертається до Вас сторицею, а світло, яке Ви запалюєте в людських серцях, завжди освітлює й Ваш життєвий шлях.
Дякуємо за Вашу щирість, за Вашу доброту, за Вашу віру в людей і за те, що разом із нами Ви несете у світ найдорожчий дар — надію.
З любов'ю, повагою і вдячністю — спільнота «Поезія для душі». 🌿💙💛

04/08/2026

ОДНА МРІЯ НА ВСЮ ГРОМАДУ — ПОВЕРНУТИ ВСІХ ДОДОМУ

«Всіх на всіх».
«Мрія повертає нам віру».

Ці слова написані дитячими руками. Але в них — мрія не лише дітей, а всієї нашої Плужненської громади: щоб усі наші рідні, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти, повернулися додому.

Дмитре Валерійовичу, @Дмитро Лубінець ми бачимо та щиро цінуємо ту велику й надзвичайно складну роботу, яка проводиться задля повернення українців додому, встановлення долі зниклих безвісти та підтримки їхніх родин.

Наша громада розташована далеко від столиці. Родини не завжди мають можливість приїжджати на зустрічі, особисто ставити запитання чи постійно нагадувати про себе. Але, будь ласка, пам’ятайте: Плужненська громада також дуже чекає.

Тут щодня чекають матері й батьки, дружини, діти, сестри та брати. За кожним прізвищем — родина, яка живе між надією, болем і невідомістю. Для них повернення рідної людини — не просто мрія. Це сенс кожного нового дня.

Нехай ці дитячі малюнки стануть щирим зверненням від усієї нашої громади:

ми віримо, ми чекаємо і просимо зробити все можливе, щоб наші рідні повернулися додому.

Усіх — на всіх.
Усіх — додому.

Щиро дякуємо за Вашу працю, небайдужість і кожен крок, зроблений заради повернення українців.

На світлині — роботи Христинки та Арінки, двох сестричок із родини загиблого Героя. У їхніх малюнках — дитяча віра, яка не дозволяє втрачати надію дорослим.

З повагою і вдячністю —
ГО «Залізне Серце Надії»
та родини Плужненської громади.
#Дмитролубінець
#Залізнесерценадії
#Безвістизниклі
#Чекаємо

04/08/2026

СВОЄ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ ГО ЗНОВУ ЗМУШЕНА ВІДСТОЮВАТИ ЧЕРЕЗ УПОВНОВАЖЕНОГО
Наша громадська організація знову змушена захищати своє законне право шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Цього разу йдеться про право на доступ до публічної інформації.
ГО «Залізне Серце Надії» направила до Плужненської сільської ради інформаційний запит. Однак у встановлений законом строк відповіді ми взагалі не отримали.
Саме через ненадання відповіді 18 травня 2026 року ми подали скаргу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Скаргу було зареєстровано, і щодо ймовірного порушення посадовими особами Плужненської сільської ради вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» відкрито офіційне провадження Уповноваженого.
Уже після подання скарги рада все ж надіслала відповідь. Однак, проаналізувавши її, ми дійшли висновку, що запитувану інформацію надали не в повному обсязі.
Тому ГО направила Уповноваженому додаткове звернення, у якому пояснила, які саме питання залишилися без належної відповіді, та долучила відповідні документи.
Наразі Представниця Уповноваженого повідомила, що наші додаткові пояснення та матеріали долучено до вже відкритого провадження. Вони будуть враховані під час подальшого розгляду скарги та ухвалення рішення.
Отже, провадження не завершене. Про його остаточні результати нас мають повідомити додатково.
Прикро, що громадській організації доводиться через державний правозахисний механізм домагатися спочатку самої відповіді на інформаційний запит, а потім — повноти наданої інформації.
Водночас хочемо звернутися до всіх, хто вважає, що скаржитися до вищих державних органів немає сенсу, бо «ніхто не реагує».
Наш досвід показує інше.
Це вже не перший випадок, коли належно оформлена скарга, чітко викладені обставини та надані докази бездіяльності чи інших порушень отримують відповідну реакцію Уповноваженого. Державні механізми захисту прав ПРАЦЮЮТЬ та допомагають людині відновити право, яке вона не змогла реалізувати.

Права існують не лише на папері. Ними потрібно користуватися, а за необхідності — відстоювати.
Щиро дякуємо Представниці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Хмельницькій області Оксані Кізаєвій за уважне ставлення до звернень, оперативне реагування та реальну роботу із захисту прав людини.
Не переконуйте себе наперед, що вас не почують. Грамотно оформлена та підтверджена доказами скарга може стати реальним кроком до відновлення порушеного права.