02/10/2025
Пам'ятаємо, брате!
#ПАМЯТЬ
Сьогодні нашому побратиму Шайтану, Сергію Дмитренку, виповнилося б 39. На жаль, в січні його життя обірвали осколки ворожого снаряду.
Шайтан був родом із Полтавщини. До війни працював на заводі пакувальником, а коли отримав повістку, не вагаючись узяв до рук кулемет. Дуже швидко зійшовся з побратимами, які відзначали його щиру і щедру натуру, готовність прийти на допомогу, навіть, якщо його не встигали попросити: просто бачив, що може допомогти – і допомагав. Мав легку вдачу, любив і посміятися, і пожартувати. А ще дуже любив дітей, часто розповідав про свою сестру і племінників. А от своїх дітей народити не встиг.
«У ньому завжди був живий порух життя. Рух, неспокій, динаміка... На «нулі», на «відтяжці», на полігоні – його неможливо було з кимось сплутати, біля нього завжди завихрювалися якісь події. І неодмінна усмішка у відповідь на звертання – легка, трохи сором'язлива і не за роками мудра», - згадує про нього побратим Історик.
Він завжди висувався на найбільш небезпечні позиції. «Зате не нудно»,- відповідав, коли йому говорили про небезпеку. І мскалям теж було не нудно, коли вони зустрічалися з його кулеметом. Дуже не нудно...
От і в тому бою кулемет Шайтана не змовкав, бо вороги перли лава за лавою - якраз тоді вони відточували свою практику "м'ясних штурмів", коли гнали на убій свою біомасу, щоб виявити наші вогневі точки. А тоді по них починала працювати артилерія.
Снаряд СПГ тоді прилетів просто в окоп. Шайтан та його побратим із 7-ї роти, Олег Коваленко із позивним Коваль отримали важкі поранення в голову. Коваль загинув на місці, а Сергія побратими оперативно евакуювали до лікарні. Хірурги в Дніпрі зробили все можливе, щоб врятувати життя воїну, але 18 січня, не приходячи до тями, Сергій помер.
У Сергія залишились батьки та сестра.
Вічна пам'ять, брате!
Честь!