29/05/2026
Пані Лариса приїхала до Острога із селища міського типу Покровське Дніпропетровської області. Рішення залишити рідний дім стало одним із найважчих у її житті. Вплинула не лише небезпека через постійні обстріли, а й страх за власне майбутнє, адже її син — військовий.
💭«У мене син військовий, і мені сказали, що якщо я залишуся, то в базі даних, коли зайдуть рф, то добре буде, якщо розстріляють у дворі».
Разом із Ларисою рідне селище залишили ще п’ять сімей. Це була примусова евакуація: спочатку вивозили родини з дітьми, а згодом виїхали й інші мешканці. Вона залишалася довше, але коли обстріли стали інтенсивнішими, зрозуміла — далі чекати не можна.
Переїзд означав починати життя практично з нуля. Люди, які роками облаштовували свій побут, були змушені залишити домівки та вирушити в невідомість лише з найнеобхіднішими речами.
💭«Виїхати з таким рюкзачком і маленькою сумочкою — це не кожен так одразу згодиться».
Перші дні на новому місці були непростими, але підтримка небайдужих людей допомогла відчути опору. Сусіди та місцеві мешканці приносили найнеобхідніше: подушки, ковдри, речі для побуту — кожен допомагав тим, чим міг.
Теплий прийом став для пані Лариси справжнім відкриттям. Нове місце поступово стало відчуватися не чужим, а люди поруч — близькими.
Та навіть підтримка не стирає болю від втрати звичного життя. Залишені домівка, речі та роками створений побут і досі нагадують про те, як багато довелося залишити позаду.
💭«Страшно, як кажуть, бомжі з пропискою. Все є, машини в гаражах, а приїхали самі».
Одного дня дорогою їй зателефонували з незнайомого номера. Зазвичай жінка не відповідає на такі дзвінки, але цього разу вирішила взяти слухавку. Так вона дізналася про можливість отримати допомогу.
Ця звістка стала для неї важливою підтримкою, адже неодноразово доводилося чути, що через відстань від рідного дому розраховувати на додаткову допомогу не варто.
Особливо важливою для пані Лариси стала медична підтримка. Через стан здоров’я саме ліки виявилися тим, чого вона потребувала найбільше.
💭«Я отримала собі медикаменти, тому що я дуже хворію, і мені краще медикаменти. Для мене це дуже важлива допомога, і я вдячна за таку допомогу. Це мене дуже підтримало, і я надіюся, що я отримуватиму ліки, і мені буде краще».
Попри всі пережиті труднощі, Лариса не втратила віри в себе та майбутнє. Вона мріє знайти роботу, стати на ноги та згодом підтримувати інших людей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
💭«Я знайду собі роботу, буду працювати і допомагати іншим».
Допомога надається в межах проєкту «Безпека, підтримка та захист людей у потребі» реалізується БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» спільно з БО «100 відсотків життя. Кропивницький» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та за координації Help – Hilfe zur Selbsthilfe та Програми Локалізації Help (HLF).