28/08/2026
Сьогодні Тарасу Давидюку могло б виповнитися 40 років.
Для когось — просто дата. Для нас — день, коли особливо хочеться згадати людину, якої нам так не вистачає.
Тарас був зв’язковим та виховником у Курінь ч.33 ім. Уласа Самчука Станиці Рівне. Але значно важливіше за посади — те, яким він був для людей.
Добрим. Чуйним. Дбайливим. Тим, хто завжди допоможе, підтримає, вислухає. Тим, до кого можна було прийти з будь-яким питанням і знати, що тобі не відмовлять.
Він просто був нашим сонечком.
Пласт був важливою частиною його життя. А згодом Тарас став на захист України як військовий, продовжуючи служити людям і своїй державі.
Сьогодні йому могло б виповнитися 40. Могли б бути привітання, зустрічі, розмови, жарти й ще безліч моментів, які ми могли б прожити разом.
Та замість цього ми маємо спогади.
І поки ми пам’ятаємо Тараса — його добро, його турботу, його усмішку і те тепло, яке він дарував людям, — він залишається частиною нашої спільноти.
Дякуємо тобі, Тарасе, за все, що ти робив для людей поруч.
За твоє велике серце.
За твоє світло.
Тебе дуже не вистачає.
"На сьогодні немає і не може бути важливіших справ, ніж війна. І це мають зрозуміти всі. І не лише зрозуміти, але й діяти відповідно"- Тарас Давидюк
Пам'ятаємо. Сумуємо.
Тихо спи без тривог🕯