14/08/2026
95 років життєвої мудрості, сили та любові.
95 років — це не просто дата. Це ціла епоха, наповнена працею, любов’ю до родини, піснею, творчістю, випробуваннями та незламною силою духу.
Сьогодні свій 95-річний ювілей відзначає жителька села Гопчиця, підопічна КУ «Погребищенський ТЦСО» — Огірчук Лідія Петрівна.
До привітань приєдналися директор КУ «Погребищенський ТЦСО» Сергій Доманський, завідувач відділення соціальної допомоги вдома Марія Громкович, соціальний робітник с. Гопчиця Наталія Суркова, голова Ради ветеранів Погребищенської ТГ Надія Сінкевич, радник голови Погребищенської міської ради Анатолій Білик, редактор газети «Колос» Микола Маценко, староста Гопчицького старостинського округу Олександр Дибський
Огірчук Лідія Петрівна народилася у день свята Маковія 14 серпня 1931 року в селі Гопчиця. Навчалася в Гопчицькій школі. Після закінчення школи навчалася у Вінницькому педагогічному інституті.
У 1951 році поєднала свою долю з Огірчуком Степаном Микитовичем 30.12.1925р.н. Переїхали із чоловіком жити у село Сніжна, де працювали в школі. Чоловік був директором школи, потім головою колгоспу у Сніжні.
Народила трьох синів: Степан 04.10.1952р.н., Іван - 27.05.1954р.н., Василь 04.02.1956р.н. Якби не було важко, але всім дітям дали освіту. Степан навчався в Київському інженерно будівельному інституті. Іван навчався в Київський філіал Харківського інституту залізничного транспорту. Василь навчався в Київському електро-механічному технікумі залізничного транспорту.
В 1973 році переїхали жити в Гопчицю. В 1977 році народився перший онук Денис. Лідія Петрівна має 6 онуків і 9 правнуків.
На жаль війна розкидала всіх по світу і вони не мають змоги часто провідувати Лідію Петрівну, але вона пам'ятає їх дні народження і вітає їх по телефону. У своєму поважному віці вона вміє користуватися телефоном, читає газети, електронні книжки, розв'язує кросворди, знає дуже багато українських пісень. Вона дуже гарно співає, їздила із колективами виступати по селах, її запрошували співати в хор ім. Верьовки. Лідія Петрівна також складає гуморески і вірші.
Спогади які записали діти зі слів Лідії Петрівни це щира розповідь про дитинство під час Голодомору та війни, про голод, страх, окупацію, примусове вивезення людей до Німеччини, але водночас — про силу родини, взаємодопомогу та здатність людей вижити у надзвичайно важких умовах. Попри голод, війну, окупацію, примусове вивезення та постійний страх, родина вижила, возз’єднувалася після війни й продовжувала жити.
Шановна Лідіє Петрівно!
Ваш 95-річний ювілей — це свято не лише для Вас, а й для усіх, хто Вас знає, любить і цінує. За Вашими плечима — довгі роки праці, родинних турбот, радощів і випробувань. Ви зуміли зберегти любов до життя, пісні, творчості, рідного слова та залишатися відкритою до нового навіть у поважному віці.
Від імені керівництва та працівників КУ «Погребищенський ТЦСО» щиро вітаємо Вас із 95-річчям! Бажаємо Вам міцного здоров’я, душевного тепла, миру, добра, уваги та турботи рідних і близьких. Нехай кожен день приносить Вам приємні новини, телефонні дзвінки від дітей, онуків і правнуків, щирі посмішки та добрі спогади.
Нехай Ваш життєвий шлях і надалі буде осяяний любов’ю рідних, теплом людських сердець та мирним небом над Україною!
З ювілеєм, Лідіє Петрівно! 95 — це поважна дата, але найцінніше — скільки любові, мудрості та добра Ви залишили після себе!
