15/10/2025
Пропонуємо розглянути впізнаваний народний сюжет «Козак Мамай», котрий, на перший погляд, може здатися простим, проте колоритним портретом козака. Насправді ж, він є символічним образом, що глибоко вкорінений в українську культуру та має виразне тюркське походження, а тому виступає яскравим прикладом культурної взаємодії та асиміляції.
Втілення Мамая-козака в художніх роботах демонструє, як татарський та український світи перетиналися, впливаючи один на одного та формуючи унікальну культурну традицію. Перше зображення, подане в каруселі, згенероване штучним інтелектом. Воно є узагальненим, «канонічним» варіантом народного образу козака Мамая, який сформувався у XVIII–XIX століттях у народному живописі. За свідченнями, які знаходимо в документах, картини цього сюжету були неодмінним елементом декору української хати від Карпат до Кубані. Живописці відтворювали Мамая на стінах і дверях в інтер’єрах, на предметах декоративно-ужиткового мистецтва, окрім класичного виконання у творах станкового малярства.
У ньому поєднані всі характерні риси традиційного образу: козак у вишитій сорочці, червоному жупані й синіх шароварах; сидяча поза «по-східному», зі схрещеними ногами — символ спокою та внутрішньої рівноваги; у руках — кобза, що символізує мудрість і гармонію; поруч — кінь, шабля, люлька, глечик, традиційні атрибути вільного воїна-степовика; на тлі зображено український степ з плавними пагорбами та деревами. Такий Мамай не є портретом конкретної людини, а виступає збірним образом та символічно-ідилічною постаттю, яка стоїть «на межі культур».
На картині «Козак Мамай» Івана Гончара, котра є копією зі старовинного народного малюнка, з фондів ДІКЗ м. Острога, козак одягнений в сині шаровари, коричневий жупан, червоні чоботи. Він сидить, схрестивши ноги по-східному. Цікавим є підпис у нижній частині роботи. Слова, якими він починається «Хочь дівись на мене такь ба, ни угадаеть видкиля родомь я, някь звуть ни чичиркь нискажеть, коли трапилось вь степахь буваши то можешь мое призвеще угадати. У мене менние ни одно есть…» перегукуються з текстами епітафій, які колись поміщали на посмертних портретах козацьких старшин.
Довідково: ім’я «Мамай» у цьому випадку не сприймалося як чуже чи запозичене, воно було переосмислене та адаптоване, ставши частиною української культурної ідентичності та символом козацької мудрості, вольності та сили. Ім’я «Мамай» було поширеним серед тюркських народів, що вказує на його степове коріння. В українському контексті існує припущення, що прототипом відомого Мамая міг стати Богдан Мамай, князь Глинський (межа XV–XVI ст.), який жив у Черкасах і вважався одним з перших, хто формував козацькі загони. Його ім’я свідчить про глибоке проникнення тюркізмів та культури загалом у середовище української шляхти та козацтва.
Проєкт «Експозиція «Острозькі татари» реалізовується ГО «Братство імені князів Острозьких» у партнерстві з Державним історико-культурним заповідником м. Острога за підтримки Український культурний фонд
