Зелений лист, ГО

23/06/2026

Росія багато років називала окупований Крим «непотоплюваним авіаносцем». Але будь-який авіаносець — це не лише військова, а й екологічна система.
Перетворюючи Крим на гігантський військово-логістичний плацдарм, російська окупаційна влада свідомо інтегрувала цивільну інфраструктуру у військову, концентрувала паливні та транспортні потоки в районі Керченської протоки та фактично переклала екологічні ризики на весь Азово-Чорноморський басейн.
Саме цьому присвячена наша нова робота.
На основі супутникових даних Sentinel-2 і NASA FIRMS, аналізу атмосферного перенесення, морської гідродинаміки та міжнародного гуманітарного права я розглядаю події в районі Керченської протоки не як окрему пожежу, а як прояв значно ширшої проблеми.
Висновок може здатися парадоксальним.
Екологічний ризик визначається не лише окремими аваріями. Його визначає сама інтенсивність потоків палива, вантажів і матеріальних ресурсів, штучно сконцентрованих в одному з найуразливіших районів Азово-Чорноморського басейну.
Крим географічно не є природним транзитним коридором. Масштабні вантажні потоки через півострів виникли не через економічну необхідність, а як наслідок російської агресії та потреби забезпечувати окупаційні угруповання військ на півдні України.
Саме тому нинішні локальні катастрофи мають ще один, менш очевидний вимір.
Парадоксально, але порушення функціонування цього штучно створеного військово-логістичного вузла теоретично повинно приводити до зменшення самих потоків речовини та енергії, а отже — і до довгострокового зниження екологічного навантаження на Крим, Керченську протоку та Азово-Чорноморський басейн загалом.
Проблемою є не лише окремі пожежі.
Проблемою є сама спроба перетворити унікальний природний регіон на «непотоплюваний авіаносець», прикриваючись цивільною інфраструктурою та ігноруючи екологічні наслідки такої політики.
Саме тому екологічні наслідки війни слід розглядати не як набір ізольованих інцидентів, а як процес трансформації потоків речовини, енергії та ризиків.
Війна змінює не лише карту фронту. Вона змінює географію ризиків.
Посилання на повну статтю українською та англійською мовами — у першому коментарі.

18/06/2026

🐬 Чорне море знову втрачає дельфінів.

Навесні 2026 року на узбережжі Національного природного парку «Тузлівські лимани» зафіксовано нову хвилю масової загибелі китоподібних. Серед загиблих — азовки, білобочки та афаліни, занесені до Червоної книги України та охоронювані міжнародними конвенціями.

Чи є це наслідком війни? Науковці наголошують: загибель дельфінів не можна пояснити одним фактором. Однак накопичені за останні роки дані свідчать про комплексний вплив воєнних дій на морські екосистеми Чорного моря — від акустичного забруднення до хімічного ураження середовища та руйнування кормової бази.

У новій аналітичній статті ми зібрали відомі факти, результати спостережень у НПП «Тузлівські лимани», дані українських і міжнародних досліджень та проаналізували, що відомо про причини загибелі чорноморських дельфінів станом на сьогодні.

📖 Читайте на сайті «Зелений лист».

#ЧорнеМоре #Дельфіни #ТузлівськіЛимани #Екоцид #Екологія #ВійнаІДовкілля #ЗеленийЛист #НЕЦУ

04/05/2026

Після удару рф 26 квітня по порту Чорноморська у відкрите море вилилось до 6500 тонн соняшникової олії. Одеська обласна прокуратура відкрила кримінальне провадження за ст. 438 КК України (екоцид) №22026160000000254. Ми фіксуємо наслідки цієї події за супутниковими даними.
Одна з компонент розливу — циклонічна пляма у відкритому морі — ще 3 травня мала площу близько 450 км² і пройшла майже 50 км від Одеси, досягнувши району Тендрівської коси. Станом на сьогодні на знімках від неї залишився лише фрагментарний слід.
Це виглядає як “зникнення”, але насправді означає, що значна частина цієї плями перейшла у товщу води або почала осідати. Тобто забруднення нікуди не поділося — воно просто стало менш видимим і складнішим для контролю.
Паралельно інша компонента — берегова стрічка, яка ще 3 травня займала понад 200 км² і тягнулась від Одеси до Сергіївки, також скоротилась приблизно вдвічі і продовжує рух уздовж узбережжя у бік НПП «Тузлівські лимани».
Загальна площа поверхневого забруднення швидко зменшується, але це не очищення, а перерозподіл олії між поверхнею, товщею води та донними відкладеннями.
На знімку: 1 — залишковий слід циклонічної плями в районі Тендри; 2–3 — фрагменти берегової стрічки.
👉 Детальна хронологія, супутникові дані та пояснення механізмів — у повній статті (лінк у першому коментарі). Є українською та англійською.

03/05/2026

Ми звикли думати, що пожежа — це локальна подія.
Але нафтова пожежа — це процес, який розгортається у просторі.

Те, що починається як “нафтовий дощ” біля епіцентру,
на сотнях кілометрів стає зовсім іншим типом впливу.

Я розклав це як модель:
що, де і в якій формі випадає — і що це означає для людей.

Без паніки. Але й без ілюзій.

Посилання в коментарях (UA/Eng)

01/05/2026

рф знищує запаси харчової олії в Україні. Ми б'ємо по потужностях для виробництва ракетного палива і підтримки війни.
Об'єктивно про різницю у наслідках для морського середовища.
На знімку з Туапсе від 26 квітня — того самого дня що і удар по Чорноморську, видно Туапсинський нафтопереробний завод і характерні темні нафтові тяжі у відкритому морі. Окремі звивисті нитки. Не суцільна пляма. Зверніть увагу на масштаб: позначка на знімку 1 км.
Нафтові тяжі з Туапсе 26.04 пройшли через «Широкую Щель» (реальна назва російського населеного пункту між Туапсе та Геленджик)[Рис. 1 ]. Сьогодні вже головний рашист планети, впевнено дивлячись з вікон своєї резиденції у бік Широкой Щелі ,також може за цім спостерігати. Загальна площа поверхневого забруднення з їхнього боку - меньше 80 квадратних кілометрів. У нас на сьогодні — 899,5. [Рис. 2 ]
За американським EPA (40 CFR 112) і міжнародною конвенцією MARPOL Annex II рослинна олія з точки зору небезпеки для довкілля дорівнюється нафті. Різниця тільки в тому, хто нападник а хто тримає оборону, хто по чому б'є і в кого яки приоритети.

Фіксую для документування екоциду рф. Тепер хронологія.

27 квітня — перші радарні знімки після удару безпілотників рф по порту Чорноморськ 26-го. Аномалія 9,17 км і 6,68 км. Пляма ще в акваторії порту і безпосередньо прилеглій зоні [Рис.3],[Рис. 4].
28 квітня — тут була похибка у моєму аналізі. Sentinel-2 (оптичний знімок) показував 793 кв. км, але хмари закривали частину плями — я продовжив лінію по атмосферному градієнту і переоцінив площу. Sentinel-1 (радарний знімок) пізніше дав реальну картину на той час: близько 250 кв. км. [Рис. 5].
29 квітня — площа збільшилася до 613 кв. км. Вітер починає розтягувати пляму у відкрите море та повертати назад [Рис. 6].
30 квітня — 899,5 кв. км. Верифікована цифра по чіткому SAR-знімку з розміченим полігоном. Пляма протягнулась на 50 км від Одеси у відкрите море і почала розвертатися у бік Національний природний парк "Тузлівські лимани" [Рис. 7], [Рис. 8].
За чотири дні — зростання більш ніж у 20 разів [Рис. 9].
Те що пляма спочатку пройшла близько 50 км у відкритому морі — не найгірший сценарій. За цей час відбулося розбавлення, часткова емульгація і початок фізико-хімічної трансформації. Концентрація яка тепер вторинно наближається до узбережжя — нижча ніж при прямому ударі по берегу. Але загроза для прибережних біогеоцинозів залишається реальною [Рис. 10].

📍 Sentinel-1 IW VV+VH, linear gamma0: 27, 29, 30 квітня 2026. Sentinel-2 L2A і L1C: 26 і 28 квітня 2026. EPA 40 CFR 112. MARPOL Annex II.Windycom CAMS EU 10km, 30.04.2026 22:00. Власні вимірювання автора.

29/04/2026

Новий розлив олії в Чорноморську після російського удару по порту — ще один епізод, який показує: це вже не поодинокі аварії, а повторюваний сценарій із прогнозованими наслідками для Чорного моря.
Тисячі тонн соняшникової олії потрапили у воду, і вже за добу пляма вийшла за межі порту та почала масштабуватися до десятків і сотень квадратних кілометрів. Супутникові дані, польові спостереження та досвід попередніх інцидентів дозволяють говорити про реальні ризики масової загибелі птахів, деградації морських екосистем і довготривалих наслідків для узбережжя.
У статті за посиланням в першому коменті — детальний аналіз, що саме пішло не так у перші критичні години, чому було втрачено «золоте вікно» для локалізації, і як цей сценарій уже втретє повторюється на Одещині.

26/04/2026

📍 ЧОРНОБИЛЬ. 40 РОКІВ.

Напередодні річниці катастрофи журналіст «Зеленого Листа» Гліб Єгоров побував у Зоні відчуження. Записав ексклюзивні розмови з тими, хто щодня тримає Чорнобиль під контролем — Сергієм Боковим, начальником зміни об'єкта «Укриття» та Нової Арки, та Надією Мудрик-Мочаловою з Державного агентства з управління зоною відчуження.

Те, що ми побачили на місці, — це не історія. Це сучасність.

▪️ 14 лютого 2025 року російський «Шахед» пробив дах Нової Арки над четвертим енергоблоком. Споруда, яку 25 країн будували за 2 мільярди євро, щоб 100 років захищати світ від радіоактивної руїни.

▪️ Пожежа тривала два тижні. Рятувальникам довелося зробити 332 отвори в обшивці. Те, що це не призвело до катастрофи, фахівці називають «безмежним везінням».

▪️ Ремонт коштуватиме 500 мільйонів євро. Знову платитиме світ.

▪️ Поруч — старі радянські «могильники»: ями в землі, у які 1986-го звалили заражену техніку без жодної гідроізоляції. Вони отруюють підземні води Полісся досі.

▪️ Запорізька АЕС — найбільша в Європі — четвертий рік в окупації як майданчик ядерного шантажу.

Чорнобиль для росії ніколи не був уроком. Він був і залишається інструментом — спочатку радянського приховування, потім монополістичного шантажу, тепер прямого ядерного тероризму. Те саме, що ми бачимо сьогодні в Туапсе, Новоросійську, Рязані: горить, отруює, замовчується. Радянська ДНК — людина як ресурс, правда як загроза владі — нікуди не зникла. Просто перевдягнулася.

Чорнобильська катастрофа триває. І триватиме доти, доки ядерний тероризм як інструмент російської політики не буде зупинений.

Повний матеріал, фоторепортаж із Зони та коментарі фахівців — посилання у коментарях ⬇️

#Чорнобиль #ЧАЕС #ЗеленийЛист #ядернабезпека #Прип'ять #екологія #росіятерорист

25/04/2026

Те, що зараз відбувається в Туапсе - це не просто наслідок ударів ЗСУ по нафтової галузі країни-окупанта. Це — повільна хімічна катастрофа, яка вже розгортається.
Кожна пожежа на російських нафтових об’єктах — це не лише втрати інфраструктури. Це викиди діоксинів, важких металів і канцерогенів, які залишаються в повітрі, воді й ґрунтах на роки й десятиліття.
Туапсе, Новоросійськ, Поволжя — це вже не просто точки на мапі атак. Це зони накопичення токсинів, які повертаються до людей через повітря, воду і їжу.
Сірчиста нафта при горінні — це не «дим».
Це суміш речовин, які:
— вбивають за хвилини
— руйнують легені за добу
— викликають рак через роки
І головне: ця загроза не має кордонів. Частина токсинів переноситься на сотні й тисячі кілометрів, впливаючи на екосистеми Чорного моря та всієї Східної Європи.
У статті — жорсткий розбір без спрощень:
▪️ як формується «хімічна війна з відкладеним ефектом»
▪️ чому стандартні засоби захисту не працюють
▪️ як токсини потрапляють у харчові ланцюги
▪️ і чому наслідки цих пожеж відчуватимуться десятиліттями
Це не про пожежі.
Це про отруєне майбутнє, яке вже почалося.
👉 Читайте повний матеріал за посиланням в першому коментарі

24/04/2026

24/04/2026

Команда проєкту SUNDANSE працює на борту дослідницького судна REXDAN, розпочинаючи польові дослідження на річці Дунай. В складі команди дослідників – голова Одеського відокремленого підрозділу Національного екологічного центру України, голова ГО "Зелений лист" Владислав Балінський.
У фокусі — один із ключових викликів для річкових екосистем: управління донними відкладами та їх вплив на довкілля.
Дослідження в Румунії допоможуть:
— краще зрозуміти процеси переносу забруднювачів
— оцінити стан водних екосистем
— напрацювати рішення для захисту річок
Попереду — польові роботи, відбір проб і нові дані, які стануть основою для екологічних рішень на рівні регіону.