Школа культури сусідства

08/08/2026

Заберіть у Молдаванки байки про бандитів і залишиться… що?

Старенькі вулиці, сусідські посиденьки, жіночка, що вибігає по хліб у домашньому халаті, чи смолтоки у кожному магазині? 🤔

Якщо ваша уява про цей район закінчується на Мішці Япончику чи серіальних штампах – вітаємо, вас добряче надурили. Ті, хто свторював цей район, ходили в одних капочках через спільний двір, сушили білизну через усю вулицю й тримали в секреті рецепти такого фаршмаку, за який зараз у ресторанах здерли б пів зарплати.

Якщо не боїтесь розчаруватись у власних стереотипах, завітайте на виставку “Невигадана Молдаванка”. Тут ви побачите район без заїзджених кліше і стереотипів.

📅 21 серпня
🕒 17:00
📩 Реєстрація обов’язкова за посиланням в коментарях👇

Ми розклали район на атоми через три блоки. Перший – «Людина»: портрети тих самих бабусь з вашого двору та дядьок, які знають про вашого діда більше, ніж ви самі. Другий – «Дім»: родинний побут, який ще пам'ятає шухляди з фотоальбомами, де на кожному знімку хтось смішно заплющив очі. І третій – «Місто»: точка, де всі ці приватні історії зливаються в одну історію району.

Тож вирішуйте: або ви приходите й знаходите на фото свій палісадник чи знайомий абрикос, або далі живете в ілюзії, що Молдаванку вигадав Бабель😉

Проєкт реалізується за менторства Одеського національного художнього музею та за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну”, яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

07/08/2026

Шукаєте, чим зайняти дитину з користю та без ґаджетів? Приводьте хлопців та дівчат до бібліотеки! Поговоримо про пригоди й кумедні халепи з книжок польської письменниці Аґнєшки Стельмашик, а потім створимо власних пухнастих персонажів.

👧🧒 Для дітей 7–12 років
📅 7 серпня 15:00
📍 м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 13
📞 Попередній запис: 095 690 44 36

На зустрічі обговоримо «Веселі випадки котячої громадки» – історію про бешкетну та згуртовану котячу компанію. Поділимося враженнями від прочитаного, розгадаємо пару котячих секретів і потеревенимо про улюблені пригодницькі сюжети авторки.

Одразу після обговорення книжкові персонажі оживуть у матеріалі. Майстри з арт-студії «Мавпенятко» проведуть творчий майстер-клас, де кожен учасник змайструє власного яскравого кота.

Завітайте за порцією сміху, цікавих сторінок і творчого кавардаку. До зустрічі в бібліотеці!

Проєкт реалізується за менторства Одеського національного художнього музею та за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну”, яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

28/07/2026

Конфлікт у будинку? Знайомо? (English translation below)

Один хоче лавочку під під’їздом, іншому заважає шум під вікнами. Хтось пропонує витратити гроші на дах, хтось — на генератор. Для одних двір — це місце для автівок, для інших — для дітей і дерев.

Різні інтереси — це нормально. І це ще не сварка.

Наше перше правило: конфлікт ≠ сварка ≠ агресія.

Конфлікт виникає там, де зустрічаються різні потреби, інтереси, цінності, уявлення чи права. І важливо не те, щоб цієї різниці не було, а те, що ми з нею робимо.

Можна шукати винного, ображатися, збирати коаліцію «проти». А можна спробувати з’ясувати: що насправді важливо людям? Чого вони хочуть? Чого побоюються? Чи можемо ми знайти спосіб жити поруч, не руйнуючи стосунків?

Ось один реальний випадок.

У дворі живуть коти. Мешканці про них турбуються — але кожен як уміє. Хтось кидає їжу з вікна восьмого поверху, хтось приносить під під’їзд харчові залишки, хтось купує корм.

Поступово питання котів почало «гуляти» по двору: не так годуєте, не тим, не там. Напруга зростала і могла перерости у відкритий конфлікт.

І тоді мешканці зібралися в коло навколо одного питання: «Як ми дбаємо про котів у нашому дворі?»

За суперечкою про те, хто «правильно» чи «неправильно» годує котів, виявилися різні інтереси. Одним важливо, щоб тварини були нагодовані й здорові. Іншим — належні санітарні умови. Комусь — щоб коти були оброблені від паразитів. Комусь — щоб під вікнами й у палісаднику було чисто.

Ми говорили не про те, хто що робить не так. Ми говорили про те, як людям хотілося б, щоб було.

І це змінило розмову.

Коли коло завершилося і всі думки були озвучені, люди дивувалися: про таку болючу тему поговорили — і не посварилися.

А далі мешканці створили власну систему годування й догляду за тваринами. Знайшлися двоє волонтерів, згодом їх стало четверо. Для будиночка котів виділили окреме місце — не під під’їздом. Домовилися, що годуватимуть тварин волонтери. Їжа перестала летіти з вікон, а мешканці почали приносити корм тим, хто взяв на себе догляд.

Але, мабуть, найважливішим результатом були не коти.

У мешканців з’явився спільний досвід: ми можемо взяти болюче питання, сісти разом, почути різні інтереси, не пересваритися — і знайти рішення, з яким зможуть жити різні люди.

Такий досвід стає опорою для вирішення наступних питань у будинку. А конфлікт — точкою, з якої може початися більше взаємодії, довіри й участі мешканців у спільних справах.

Тож перша допомога при сусідському конфлікті — не поспішати шукати винного. Спочатку спробуйте зрозуміти: що сталося, хто залучений і що насправді важливо кожній зі сторін.

Саме з цього починається наша конфліктологічна «помогайка» Школи культури сусідства.

Далі буде…

Допис підготовлено в межах проєкту «Сусідські мости» ( ) від Школи культури сусідства. Впроваджується ГО «Зацікавлені» та Фонд розвитку міста Одеси за підтримки міжнародної миротворчої організації Pro Peace Forum Civil Peace Service - Ukraine

#культурасусідства #Одеса #СусідськіМости #конфлікт #одеськідвори #помогайка #сусіди

👇 ENGLISH TRANSLATION 👇

Conflict with neighbors? Sounds familiar?

Neighbor disputes? Sounds familiar?

One person wants a bench by the entrance, while another is bothered by the noise under the windows. Someone proposes spending money on the roof, someone else—on a generator. For some, the courtyard is a parking lot; for others, it’s a space for children and trees.

Different interests are completely normal. And it’s not a quarrel yet.

Our first rule: conflict ≠ quarrel ≠ aggression.

Conflict arises where different needs, interests, values, perceptions, or rights meet. And the key is not to eliminate these differences, but to manage what we do with them.

You can look for someone to blame, hold grudges, or form a coalition "against" someone. Or you can try to find out: what actually matters to people? What do they want? What are they afraid of? Can we find a way to live side by side without ruining our relationships?

Here is a real-life case.Cats live in the courtyard. The residents care for them—but each in their own way. Someone throws food from an eighth-floor window, someone brings food scraps to the building entrance, and someone buys proper cat food.

Gradually, the cat issue took over the yard: you’re feeding them the wrong way, with the wrong food, in the wrong place. Tension was building up and could have escalated into an open conflict.

That’s when the residents gathered in a circle to address one specific question: "How do we care for the cats in our yard?"

Behind the arguments over who feeds the cats "rightly" or "wrongly," different interests emerged. For some, it was vital that the animals were fed and healthy. For others, proper sanitary conditions were key. Someone wanted the cats to be treated for parasites. Someone else wanted the area under the windows and in the front garden to stay clean.

We didn’t talk about who was doing what wrong. We talked about how people wanted things to be.

And that completely shifted the conversation.

When the circle layout was finished and all opinions were voiced, people were surprised: they had discussed such a painful topic—and didn't end up fighting.

Following that, the residents created their own system for feeding and caring for the animals. Two volunteers stepped up, and later there were four. A separate spot was allocated for the cat shelter—away from the building entrance. They agreed that only the volunteers would feed the animals. Food stopped flying out of windows, and other residents started bringing cat food to those who took over the care.

But perhaps the most important outcome wasn't about the cats.

The residents gained a shared experience: we can take a painful issue, sit down together, hear different interests, avoid a clash—and find a solution that everyone can live with.

This kind of experience becomes a foundation for solving future issues in the community. And conflict turns into a starting point for greater interaction, trust, and resident engagement in shared matters.

Therefore, the first aid in a neighborhood conflict is not to rush to find someone to blame. First, try to understand: what happened, who is involved, and what actually matters to each side.

This is exactly where our conflict-resolution toolkit of the School of Neighborhood Culture begins.

To be continued...

This post was prepared as part of the Neighbourhood Bridges project ( ) by the School of Neighbourhood Culture. Implemented by NGO "Zatsikavleni" and Фонд розвитку міста Одеси with the support of the international peacebuilding organization Pro Peace Forum Civil Peace Service - Ukraine.

22/07/2026

Про одні ворота на Молдаванці (English translation below)

Є двір на Молдаванці, про який хочемо розповісти. Але почати треба з воріт.

Ворота там деревʼяні, старовинні, ще з минулого століття. Величезні. Таких в Одесі лишилось — ну кажуть, що з десяток, може менше. Колись були скрізь: і деревʼяні, і ковані залізні. Повтрачали. Десь зрізали, десь згнили, десь просто зняли й повезли хтозна-куди.

А ці стоять.

І один сусід з цього двору взявся їх відновлювати. Так це не реставрація від Тисячі Дверей Одеси, але це те що можно було зробити самотужки - знімати стару фарбу шар за шаром — а там тих шарів... І десь під усім цим — те саме дерево, столітнє.

Дочистити не встиг. Війна. Роботу довелось зупинити.

Ворота так і стоять наполовину очищені. Ми коли їх побачили — чесно, стояли й мовчали. Бо це ж про нас усіх зараз. Почали, перервали, чекаємо, коли можна буде продовжити.

І ще подумалось: а ми ж робимо те саме. Вся наша робота з дворами — це знімати шари. Байдужість, оце «моя хата скраю», зневіру, яка наросла роками. Знімаєш, знімаєш — а під низом живе. Справжнє. Воно в одеських дворах завжди було, нікуди не ділось.

Тепер про сам двір.

Давні мешканці здебільшого розʼїхались. Лишився старожил — і тримає двір на собі. Так нещодавно отримали від ЖКСу - асфальтування. Грамотний, наполегливий, знає, куди писати і як. У дворі є мангальна зона. Є гаражі — на стіні дивляться кіно, просто неба, всім двором.

І діти бігають. Двір заповнився новими сусідами — людьми, для яких він став домом. Старожил їх прийняв по-молдаванськи, гостинно. І от довкола нього знову спільнота. Двір живе.
Що буде далі з двором — і чи доживуть ворота — залежить від людей, які там є. Завжди так. Цей двір, здається, вже вирішив: жити.

Планів у них вистачає. Вогкість побороти, пофарбувати, підлатати. Своїми силами, потроху. Ми цей двір підтримуємо — розкажемо, що там змінюватиметься. Може, колись і вас туди запросимо.

Адресу не скажемо. Хай живе спокійно. 😉

А ворота дочекаються. Ми в це віримо.

У вашому дворі лишилось щось столітнє? Напишіть у коментарях про ворота, двері, бруківка, та як ви їх зберігаєте? 💛

Допис підготовлено в межах проєкту «Сусідські мости» ( ) від Школи культури сусідства. Впроваджується ГО «Зацікавлені» та Фонд розвитку міста Одеси за підтримки міжнародної миротворчої організації Pro Peace Forum Civil Peace Service - Ukraine

#культурасусідства #Одеса #СусідськіМости #Молдаванка #одеськідвори #тисячідверейодеси

👇 ENGLISH TRANSLATION 👇

🚪 About One Gate in Moldavanka district

There's a courtyard in Moldavanka we want to tell you about. But we have to start with the gate.

The gate is wooden, old, from the last century. Huge. There are — well, people say maybe a dozen like it left in all of Odesa, maybe fewer. They used to be everywhere: wooden ones, wrought iron ones. We lost them. Some were cut down, some rotted away, some were simply taken off and carried who knows where.

But this one still stands.

And one of the neighbors from this courtyard took it upon himself to restore them. Yes, it's not a restoration by the Тисячі Дверей Одеси project. But it's what could be done by hand — stripping the old paint layer by layer... and there were so many layers. And somewhere beneath all of that was the very same century-old wood.

He didn't get to finish. The war. The work had to stop.

So the gate stands half-cleaned. When we saw it — honestly, we just stood there in silence. Because it's about all of us right now. Started, interrupted, waiting for the moment we can continue.

And then it occurred to us: we're doing the same thing. All our work with courtyards is stripping away layers. Indifference, the old "not my problem," the disbelief that grew over the years. You strip and strip — and underneath, something alive. Something real. It was always there in Odesa's courtyards. It never went away.

Now, about the courtyard itself.

Most of the old residents have left. But one old-timer stayed — and he holds the courtyard together. Recently they got the housing service to repave the yard. He's smart, persistent, knows where to write and how. There's a barbecue area. There are garages — they watch movies on the wall, open air, the whole courtyard together.

And children run around. The courtyard has filled with new neighbors — people for whom it became home. The old-timer welcomed them the Moldavanka way: warmly. And now there's a community around him again. The courtyard lives.

What happens next with the courtyard — and whether the gate survives — depends on the people who are there. It always does.

This courtyard, it seems, has already made its choice: to live.
They have plenty of plans. Fight the dampness, paint, patch things up. On their own, little by little. We support this courtyard — and we'll tell you what changes there. Maybe someday we'll invite you over too.

We won't share the address. Let it live in peace. 😉

And the gate will wait for its moment. We believe that.
Is there anything a century old left in your yard? Let us know in the comments about your gates, doors, or paving stones, and how you preserve them? 💛

This post was prepared as part of the Neighbourhood Bridges project ( ) by the School of Neighbourhood Culture. Implemented by NGO "Zatsikavleni" and Фонд розвитку міста Одеси with the support of the international peacebuilding organization Pro Peace Forum Civil Peace Service - Ukraine.

21/07/2026

Кажуть, від стресу найкраще лікує робота руками, особливо коли можна і трохи розвантажити голову, і створити щось красиве.

29-го числа ми збираємося малювати акварельні листівки з тим самим одеським вайбом: дворики Молдаванки, випрана білизна на мотузках і коти, які ліниво гріються на ґанку.

📅29 липня 11:00
🔗Реєстрація за посиланням в коментарях.

Якщо пензель ви востаннє тримали в школі й це був зелений трикутник замість ялинки – взагалі без паніки. Художниця буде поруч, усе покаже й підкаже, тож додому ви підете з готовою теплою листівкою.

Але в цієї історії є ще одна крута частина. Паралельно ми створюємо новий мурал для бібліотеки-філії №8 ім. Івана та Юрія Лип, щоб зробити її яскравішою й помітнішою. Щоб художниця могла почати малювати, поверхню треба підготувати й зачистити від старої фарби. Перші пів години ми працюємо як одна команда: трохи пошкрябаємо наждачкою та підготуємо чисте полотно для майбутньої краси.

Після цього миємо руки від пилу й переходимо до чистової творчості та листівок. Коли ваші малюнки будуть готові, ми відпускаємо вас відпочивати з відчуттям, що день пройшов не дарма. А художниця залишиться малювати мурал далі, уже на підготовленій вами поверхні.

Виходить ідеальний баланс: порелаксувати з аквареллю, забрати з собою шматочок Одеси на папері й знати, що у новому вигляді нашої бібліотеки є частина вашої праці.

Проєкт реалізується за менторства Одеського національного художнього музею та за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну”, яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

16/07/2026

Культура сусідства і піклбол: коли спорт стає простором підтримки (English translation below)

Культура сусідства — це не лише про двори, чати чи спільні рішення. Це також про те, які простори поруч із нами допомагають людям зустрічатися, рухатися, відновлюватися і поступово повертатися до активного життя. Саме тому в межах проєкту «Сусідські мости» ми підтримуємо розвиток адаптивного спорту — зокрема піклболу.

Піклбол — це гра, у якій є щось від тенісу, настільного тенісу й бадмінтону. Невеликий майданчик, прості правила, легкий м’яч — і вже за кілька тренувань можна включатися в гру.

Особливо важливо, що піклбол добре працює як адаптивний вид спорту для ветеранів: як частина фізичного відновлення, психологічного переключення, спілкування і поступового повернення до активності. І водночас це гра, до якої можуть долучатися родини, друзі, сусіди — тобто вона не ізолює, а об’єднує.

Один із таких майданчиків ми запустили разом із Всеукраїнською Федерацією Піклболу та ГО “Студії інноваційних рішень”. Це спільна робота, яка триває вже понад пів року, і дуже раді бачити перші сильні результати.

До речі, піклбол поки не є олімпійським видом спорту, але його популярність у світі стрімко зростає, і про перспективи олімпійського майбутнього вже активно говорять.

Проєкт «Сусідські мости» від Школи культури сусідства. Впроваджується ГО «Зацікавлені» та Фонд розвитку міста Одеси за підтримки міжнародної миротворчої організації Pro Peace Forum Civil Peace Service - Ukraine.

👇 ENGLISH TRANSLATION 👇

Neighbourhood culture and pickleball: when sport becomes a space of support

Neighbourhood culture is not only about courtyards, chats, or shared decisions. It is also about the spaces around us that help people meet, move, recover, and gradually return to active life. That is why, within the Neighbourhood Bridges project, we support the development of adaptive sport — including pickleball.

Pickleball is a game that combines elements of tennis, table tennis, and badminton. A small court, simple rules, a light ball — and after just a few training sessions, people can join the game.

What is especially important is that pickleball works well as an adaptive sport for veterans: as part of physical recovery, psychological switching, communication, and a gradual return to activity. At the same time, it is a game that families, friends, and neighbours can join — so it does not isolate, but brings people together.

One of these courts was launched together with the Ukrainian Pickleball Federation and NGO Studio of Innovative Solutions. This joint work has been going on for more than six months, and we are very happy to see the first strong results.

By the way, pickleball is not yet an Olympic sport, but its popularity is growing rapidly around the world, and its possible Olympic future is already being actively discussed.

The Neighbourhood Bridges [ ] project by the School of Neighbourhood Culture is implemented by NGO Zatsikavleni and Odesa City Development Fund with the support of the international peacebuilding organisation Pro Peace Forum Civil Peace Service - Ukraine

#СусідськіМости #культурасусідства #Одеса #ветерани #піклбол #адаптивнийспорт

09/07/2026

🤝 Помогайка №9. Продовження. Районна адміністрація — як комунікаційний майданчик, де зустрічаються всі сторони

Минулого разу ми розповіли, з якими питаннями йдуть до районної адміністрації. Сьогодні — про найцікавіше. Про те, як адміністрація стає місцем зустрічі й діалогу різних сторін. З власного досвіду спільноти Школи культури сусідства.

У чому суть

Є питання, які неможливо вирішити тільки мешканцями, чи тільки районною адміністрацією, чи тільки однією інстанцією. Зливоприймачі та зливова каналізація. Пожежна безпека. Теплопостачання. Водопостачання та водовідведення. Електропостачання. Прибирання територій та вивіз сміття. Це великі, спільні для цілого району теми. І щоб їх зрушити, за одним столом мають зустрітись усі: мешканці, голови ОСББ, представники районної адміністрації, профільні департаменти, відповідні служби та фахівці.

Саме тут роль районної адміністрація. Вона може виступати комунікаційним майданчиком — з'єднує різні сторони.

Живий приклад

Після ворожіх ударів пожежні машини часто не можуть під'їхати до будинків — заважає паркування у дворах. Проблема реальна і небезпечна. Але вирішити її можна лише разом: почути, що потрібно пожежникам, які в них вимоги, — і що можуть мешканці зі свого боку, та чим може допомогти районна адміністрація.

Служби фізично не можуть поспілкуватись напряму з кожним двором окремо. Тому й потрібні такі зустрічі. Кожен бачить проблему зі свого боку, і разом народжується рішення.

Як це працює у нас

Ми співпрацюємо з Київською районною адміністрацією міста Одеси за чіткою логікою:
— кожна третя пʼятниця місяця — попередньо обговорюємо питання, які варто підняти;
— кожна четверта пʼятниця — обговорюємо їх уже безпосередньо з профільними фахівцями та за участі адміністрації.
Так тема розглядається з усіх боків — не лише очима мешканців, а й очима спеціалістів та влади. І тоді видно, яке рішення реально можливе.

Що це дає

Багато питань вдається зрушити саме на рівні району. А якщо проблема не вирішується тут — її принаймні чітко сформульовано, обговорено, і зрозуміло, що робити далі: виходити на міський рівень.

І окреме дякую районним адміністраціям, які реально працюють у цьому форматі — чують мешканців і сідають з ними за один стіл. Це справжня співпраця.
Коли бувають такі зустрічі у вас в районі? Чи знаєте ви, як потрапити на них? 💛

Допис підготовлено в межах проєкту «Сусідські мости» ( ) від Школи культури сусідства. Впроваджується ГО «Зацікавлені» та Фонд розвитку міста Одеси за підтримки міжнародної миротворчої організації Forum Civil Peace Service - Ukraine Pro Peace

#культурасусідства #Одеса #СусідськіМости #дворовапомогайка #ОСББ #київськийрайонодеси

06/07/2026

🏛 Молдованка. Час, щоб про проблеми району дізнались депутати

Памʼятаєте нашу помогайку про депутатів? Про фонди, звернення і про те, що все починається з розмови. Так ось — з'явилась чудова нагода перейти від слів до діла.

У середу, 8 липня, о 16:00 на Молдаванці відбудеться зустріч мешканців із депутатами — розмова про розвиток району.

Чому це важливо. У наших дворах живуть активні, ініціативні люди, які найкраще знають проблеми свого району. І саме від нас залежить, чи почують ці проблеми: наскільки ми звертаємось, спілкуємось, розуміємо, як працює система.

А ще це та сама можливість, про яку ми часто говоримо: почати з двору — і вийти на рівень вулиці, а далі й цілого району. Двір за двором, крок за кроком.

Приходьте. Розкажіть про свою вулицю. Поставте питання. Познайомтесь із своїми депутатами особисто — це завжди працює краще, ніж листування.

Деталі місця — у відповідь на реєстрацію. Сама реєстрація за посиланням: https://forms.gle/GTz2p6vV8SitWUxr5

А з яким питанням про свій район прийшли б ви? Напишіть — можливо, саме його варто підняти на зустрічі. 💛

Скільки можна чекати, що Молдаванка зміниться сама собою? Район не стане комфортнішим, якщо ми просто сидітимемо по домівках і сподіватимемося на диво. Нам усім точно є що сказати про наші дороги, двори та щоденні проблеми, тому час переходити до діла.

8 липня о 16:00 збираємося в Бібліотеці імені Лип на розмову з представниками влади.

🔗 Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/GTz2p6vV8SitWUxr5

Ми вже встигли провести стратегічну сесію та дослідити купу сусідських проблем, тому маємо готові напрацювання. На зустрічі хочемо обговорити, що насправді болить району, які рішення потрібні вже зараз і як ми можемо на це впливати. А заодно вирішимо, як зробити бібліотеку затишним і головне постійним місцем для подібних зборів, де голос кожного дійсно щось важить.

Якщо ви тут живете, працюєте чи просто щиро вболіваєте за район – приходьте. Беріть із собою сусідів, трохи конструктивної критики та купу любові до Молдаванки. Чим більше нас збереться, тим краще нас почують. Побачимося!

Проєкт реалізується за менторства Одеського національного художнього музею та за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну”, яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

02/07/2026

🏛 Помогайка №9. Ваша районна адміністрація: до якої ви належите і чим вона корисна

Одеса поділена на чотири адміністративні райони. У кожного — своя районна адміністрація. І багато хто навіть не знає, до якої належить його двір. А знати варто — бо саме туди звертаються з цілою низкою питань, зокрема й за реальною матеріальною допомогою.

Спершу коротко, що таке районна адміністрація. Це, по суті, «руки» Одеська міська рада / Одесский городской совет на місцях: вони контролюють благоустрій, приймають документи і звернення, фіксують проблеми району. Частину питань вирішують самі, частину — передають у профільні департаменти. І це нормально: головне — знати, з чим сюди йти.

Чотири райони та адреси адміністрацій:
— Київський — вул. Академіка Корольова, 9
— Приморський — вул. Канатна, 134
— Хаджибейський (колишній Малиновський) — вул. Євгенія Танцюри, 22
— Пересипський (колишній Суворовський) — вул. Князя Володимира Великого, 106

💰 Матеріальна допомога, через районні адміністрації мешканці Одеси можуть отримати допомогу від міста:
— на придбання побутової техніки (холодильник, пральна машина, бойлер) — до 28 881 грн;
— на встановлення газового, електричного обладнання та лічильників води — до 28 881 грн;
— на ремонт житла — до 96 270 грн (раз на рік);
— у разі пошкодження чи руйнування житла внаслідок пожежі, стихійного лиха або іншої надзвичайної ситуації — до 96 270 грн для квартир і до 208 585 грн для будинків.

Звернутися може будь-який мешканець Одеси у складній життєвій ситуації, зокрема: пенсіонери, люди з інвалідністю, діти війни, сімʼї з дітьми, одинокі матері й батьки, ВПО.

Для консультації досить прийти. А от для оформлення допомоги знадобляться документи: паспорт, ідентифікаційний код, довідка про доходи.

Із чим ще йдуть до районної адміністрації:
— Ліквідація наслідків обстрілів. Саме при адміністраціях працюють оперативні штаби: сюди подають заяви на компенсацію за вибиті вікна, пошкоджені дахи — і на державну програму єВідновлення, і на міську матеріальну допомогу.
— Благоустрій дворів. Спил сухих і аварійних дерев, ремонт дитячих майданчиків, асфальтування міжквартальних проїздів — це пряма зона відповідальності адміністрації.
— Скарги на ЖКС, управляючі компанії, ОСББ. Якщо є питання до якості обслуговування будинку — фіксувати їх можна тут.
— Захист прав дітей. При адміністраціях працюють органи опіки та піклування.
— Безоплатна правова допомога. При адміністраціях часто працюють кабінети безоплатної первинної правової допомоги від Мінʼюсту — там допоможуть розібратися з документами і підкажуть, як правильно скласти звернення. А від формулювання часто залежить дуже багато.
— Соціальні питання. У будівлях адміністрацій зазвичай працюють фронт-офіси Департаменту праці та соцполітики — тобто фізично все в одному місці, навіть якщо це окреме відомство.

Якщо ця інформація була корисною — збережіть пост і поділіться з близькими. Комусь із них ця допомога може бути дуже потрібна саме зараз. 💛

А в наступному пості розкажемо, як районна адміністрація стає майданчиком, де активні мешканці, голови ОСББ і міські служби разом вирішують складні питання. З нашого досвіду.

А з якими питаннями до районної адміністрації звертались ви? Розкажіть у коментарях — ваш досвід допоможе іншим.

Допис підготовлено в межах проєкту «Сусідські мости» ( ) від Школи культури сусідства. Впроваджується ГО «Зацікавлені» та Фонд розвитку міста Одеси за підтримки міжнародної миротворчої організації Pro Peace Forum Civil Peace Service - Ukraine

#культурасусідства #Одеса #СусідськіМости #дворовапомогайка #ОСББ #райадміністрація

29/06/2026

🌿 Двір, у який хочеться зайти й залишитись

У такий спекотний день хочеться одного — прохолоди, зелені й тиші. І знаєте, в самому центрі Одеси є двір, де все це є. Адресу не скажемо — нехай залишиться маленькою таємницею. Але показати — покажемо.

Це двір, готовий хоч зараз для романтичної фотосесії та весільних зйомок. І не дивно.

Тут панує прохолода. Ростуть гортензії. Працює крапельний полив. Справжній ландшафтний дизайн — колони, ансамбль із лавками (які мешканці хочуть ще й оновити!), затишна зона відпочинку. А ввечері загоряються ліхтарі, і двір стає геть казковим.

І ось що особливо приємно. У цьому будинку ОСББ тримає тариф — менше 4 гривень. Тримає, попри все. І при цьому встигає робити роботи, доглядати двір, розвивати його. Це справжнє вміння — і господарювати ощадливо, і створювати красу. Молодці.

А ще в цього двору є історія. Колись, у 2010 році, він був одним зі зразкових дворів міста — тоді саме проходив конкурс на краще оформлення балконів та прибудинкової території. До речі, конкурси одеських дворів — це окрема цікава тема, до якої ми ще повернемось.

Хоча, чесно кажучи, нам здається, що головне сьогодні — не конкурс. А підтримка. Щоб таких дворів ставало більше. Щоб кожен двір — а їх в Одесі тисячі — міг розкрити свою унікальність, свою родзинку. Бо кожен двір особливий по-своєму.

Саме тому ми й робимо те, що робимо. Допомагаємо мешканцям знаходити одне одного, спілкуватися, обʼєднуватись. І, головне, — повертати надію. Бо багато хто каже, що втратив віру в те, що у дворі можна щось змінити. Особливо коли довго нічого не змінювалось.

А цей двір — живий доказ, що можна. І все це — завдяки голові ОСББ та людям, які там живуть і дбають про нього щодня.

Тож просто помилуйтеся. Подихайте цією прохолодою через екран. Таке ще є в центрі Одеси. І це велика радість. 💛

А у вашому дворі є своя родзинка? Покажіть у коментарях — хочемо побачити.

Допис підготовлено в межах проєкту #Сусідськімости ( ) від Школи культури сусідства. Впроваджується ГО «Зацікавлені» та Фонд розвитку міста Одеси за підтримки міжнародної миротворчої організації Pro Peace Forum Civil Peace Service - Ukraine

#культурасусідства #Одеса #СусідськіМости #одеськідвори #зеленийдвір #ОСББ