28/05/2025
Верховна Раду України стає не локомотивом, а гальмами розвитку місцевого самоврядування та всієї України.
Чи повертаємось ми до централізованої моделі управління? Законопроєкт №13150 ставить під загрозу одну з найуспішніших реформ в Україні
Законопроєкт №13150, нещодавно ухвалений у першому читанні, викликає серйозне занепокоєння. Йдеться не просто про технічні правки до системи нагляду, а про фундаментальні зміни в балансі між центральною владою та органами місцевого самоврядування. І ці зміни — не на користь демократії.
Сам законопроєкт №13150 передбачає розширення повноважень державних адміністрацій щодо нагляду за рішеннями місцевих рад. Обласна державна адміністрація зможе ініціювати зупинення дії рішень місцевих рад, які, на її розсуд, «не відповідають законодавству», і передавати справу до суду після 20 робочих днів з моменту надання громадам часу на виправлення «порушень».
Формально це подається як інструмент правового контролю. Але по суті йдеться про встановлення ієрархічного механізму управління, де органи, що мали б бути підзвітними громаді, отримують інструменти тиску на демократично обрані ради.
Європейська хартія місцевого самоврядування, яку Україна ратифікувала ще у 1997 році, є основним нормативним документом Ради Європи у цій сфері. Вона чітко визначає:
• Автономію місцевих рад у межах закону (стаття 3);
• Право громад на самостійне вирішення справ місцевого значення (стаття 4);
• Заборону надмірного адміністративного нагляду, який не має бути загальним, а лише для забезпечення законності (стаття 8.2);
• Судовий захист органів місцевого самоврядування у разі втручання (стаття 11).
Запровадження вищезгаданого механізму не відповідає духу та букві цих положень. Адже замість партнерських взаємин між рівнями влади пропонується вертикаль нагляду з широкими повноваженнями адміністрацій.
Україна протягом останнього десятиліття будувала модель, що ґрунтується на європейських принципах субсидіарності, фінансової автономії та стратегічного розвитку громад. Завдяки цим змінам громади стали спроможними вирішувати локальні питання — від освіти й медицини до інфраструктурних проєктів.
Законопроєкт №13150 повертає громади до ситуації, коли будь-яке рішення місцевої ради може бути оскаржене і поставлене на паузу не внаслідок судового рішення, а на основі адміністративної оцінки. Це створює ризики вибіркового втручання, ослаблює довіру громад до процесу, і фактично дискредитує реформу.
Україна заявила про намір стати повноцінним членом Європейського Союзу. Частиною цього шляху є не лише адаптація законодавства, але і впровадження принципів ЄС у практику врядування. Одним з ключових таких принципів є сильне, автономне місцеве самоврядування, здатне реалізовувати політику розвитку незалежно від політичної кон’юнктури. У цьому контексті ухвалення законів, які фактично послаблюють автономію громад, сприймається нашими міжнародними партнерами як сигнал про відступ від взятих зобов’язань.
Сильна Україна — це спроможні громади, а не адміністративна вертикаль.
