09/01/2026
Два місяці відкладаю написати цей текст, нарешті дозрів. Тому лонгрід.
Підштовхнуло, звичайно ж, оголошення переможців Ukrainian Petanque Awards 2025. Щиро вдячний кожному, хто підтримав наш клуб. І вітаю Анатолія Мущинку з визнанням кращим стрільцем 2025 року! Ця оцінка – велика гордість для нашого клубу.
Але найбільше хочеться зупинитися на двох номінаціях – Кращий турнір року («Святий Мартин 2025», який перевершив навіть Чемпіонати України); і друге місце у номінації «Організатор – 2025». Ви навіть не уявляєте, наскільки наш клуб пишається цим визнанням.
А я просто зобов’язаний розповісти про кожного, хто долучився до цієї титанічної роботи. Розпочиналася організація «Святого Мартина» як звичайно. Завдяки чітким організаторським здібностям сімей Гілладе, Мущинок та Аксьом+Скрябіна підготовка до турніру вже вийшла на «конвеєрні рейки». Закуплено все необхідне – намети, столи, стільці, кола (не напій, а «коло» у множині); виготовлені нові рахунки, + різні термоси з чаями, кавами та глінтвейнами, казанок з бограчем та інші прибамбаси для проведення турнірів. Вже не треба навіть розподіляти завдання перед турнірами, кожен знає свою роль: що треба привезти, хто формує майданчики, хто підмітає, хто пече шетемені і т.д. Тобто, ми вже були дуже самовпевнені. І навіть почали говорити про те, що треба якось збільшувати кількість учасників. Сказано – зроблено.
І десь у цей час зі мною зв’язалася Наталія Попова, мовляв, буду у Мукачеві проїздом. Зустрілися, вона розповіла про успіхи ветеранського спорту, запросила долучитися і Мукачево. У свою чергу, я запросив ветеранський спорт долучитися до Святого Мартина. Скажу чесно, у той момент я не дуже вірив, що з цього вийде щось грандіозне. Ну, максимум з десяток ветеранів приїдуть за власною ініціативою. І тут почалося. Рекламу зробили хлопці з Ковеля, які розписали у ветеранській групі, як у Мукачеві гарно приймають. Мені почали дзвонити з різних міст і уточнювати деталі. Я попросив усіх реєструватися на сайті, щоб ми розуміли, що нас чекає. Коли кількість зареєстрованих перевалила за 60 у нас почали сіпатися очі. Ми зрозуміли, що з термосом глінтвейну і казанком бограча ми не обійдемося. Кількість зареєстрованих перевищила кількість можливих майданчиків, навіть з резервними. Гідрометцентр вангував дощі. Майданчики заросли т равою і засипало листям. До турніру залишалися лічені дні, усі помітно нервували…
З прибиранням допомогло управління міського господарства. Також забезпечили нас ключами від будиночків на випадок дощу, де за задумом мали ховати речі учасники змагань. Організували контейнери і вивезення сміття. Управління освіти, молоді, культури та спорту забезпечило нагородами, і бонусом зробили окремі медалі для ветеранів.
Відпочинковий комплекс «Водограй» виклався на всі 100%, щоб гостям сподобалося, навіть організували доставку обідів з Чинадійова прямо на майданчики для петанку!
Таблички для обліку рахунків привезли усі (!) закарпатські клуби, інакше б рахували на пальцях.
Звукове обладнання забезпечив Євген Ціпф, відмовившись від послуг муніципалітету.
Окрема подяка Андрію Каменєву, який взяв на себе жеребкування та введення результатів, що значно спростило та пришвидшило роботу оргкомітету.
Обидва дні нас виручала адміністратор Наталія Кравчук, яка начаклувала неймовірну кількість бутербродів; напоїла чаєм, кавою, та що ще там було під руками усіх, хто хотів і не дуже.
Окремо треба відзначити почесну гостю Катерину Кіт-Садову. Наведу один фрагмент турніру, який я особливо запам’ятав. Вона спитала, чи не можна роздобути ще кілька стільців для ветеранів, бо їм важко багато часу проводити стоячи, а лавиць не вистачає. Кажу, що можна, але треба йти з півкілометра до ДЮСШ, а зараз немає жодної вільної людини. «Я схожу», – спокійно відповіла пані Катерина і пішла в сторону ДЮСШ, навіть не питаючи, куди йти, і у кого питати за стільці. А через деякий час просто тихенько з’явилася зі стільцями і роздала ветеранам.
Ми готувалися до того, що ветерани не зможуть зіграти цілий день нарівні з професійними спортсменами, тому підготували кілька екскурсій та бограч-паті для бажаючих. Спортивний азарт переміг, і мені довелося відміняти усі заходи. Екскурсоводки дотепер зі мною не спілкуються.
Постійний наш хлібний спонсор Бодя Фекете і "Хлібний кошик" виручили з багетами, свіжим хлібчиком та сінабонами.
Ще окремо хочу подякувати директору «Фішера» Андрію Рябичу. Я звернувся до нього з проханням допомогти з сувенірами для гостей, щоб залишити добру згадку про місто. Коли він почув про ветеранів, то надав для нагородження 40 сувенірних ключок та лиж, які отримали всі ветерани і переможці турніру.
Я навіть сам не уявляю, скільки роботи для організації турніру провів наш клуб – Анатолій і Наталія Мущинки, Пітер і Тетяна Гілладе, Євгенія Чорі… Їздили на закупки, боролися з травою, вигадували, як поділити наші поля на 38 майданчиків, пекли шетемені, варили глінтвейн, чай, каву, носили, розкладали, складали, возили… Дуже дякую петанковій спільноті, що оцінили наші старання. Тепер мусимо підіймати планку. Цифра 70+ зареєстрованих учасників вже нас не лякає, сподіваємося на новий рекорд у кінці березня, на «Меморіалі Гвоздьо». Якщо до того часу перестануть сіпатися очі. Ще раз дякую кожному! І не сердіться, якщо кого забув!;)
