Фундація соціальних інновацій "З країни в Україну"

  • Home
  • Ukraine
  • Mirgorod
  • Фундація соціальних інновацій "З країни в Україну"

Фундація соціальних інновацій "З країни в Україну" Благодійна організація «Благодійний фонд «З країни в Україну»

Благодійна організація "Благодійний фонд "З країни в Україну" - це об'єднання однодумців, що хочуть бачити Україну цілісною сучасною державою.

У 2014 році ми розпочали свої проекти аби допомогти країні перейти від етапу трансформації до етапу творення. Вважаємо, що перехід можливий лише у разі системних дій.

На нашу думку, все починається з освіти і культури, саме тому ми обрали ці напрямки ключ

овими у своїй роботі.

Сьогодні фонд - це волонтерська спільнота з понад 500 професійних менеджерів, науковців, творчих діячів та активістів з усіх регіонів України.

Серед найбільших наших проектів можна виділити:

Культурно-просвітницький фестиваль "З країни в Україну", що подорожує невеликими містами східних областей (наразі близько 30), розповідає про різноманіття культурної спадщини нашої країни через лекції та майстер-класи, а також знайомить із сучасними українськими технологіями та сучасною українською музикою різних жанрів.

Освітній проект "Відкривай Україну", що формує навички створення спільних ініціатив та дослідницької роботи серед молоді. Також це унікальна платформа дистанційного навчання для школярів та конкурс учнівських проектів.

Культурний проект «Музика гідності», що спрямований на підтримку сучасної та історичної української музики. Ми організуємо концерти молодих українських виконавців, записуємо музичні збірки, шукаємо нові таланти. Зібрані кошти ми витрачаємо на реабілітацію українських війскових, що постраждали в зоні конфлікту.

11 червня 2026 року о 19:00 запрошуємо вас на прямий ефір з Євгенією Ніколенко — Senior English Teacher із понад 10-річн...
08/06/2026

11 червня 2026 року о 19:00 запрошуємо вас на прямий ефір з Євгенією Ніколенко — Senior English Teacher із понад 10-річним досвідом та практикуючим Language Coach.

Під час ефіру поговоримо про сучасні підходи до вивчення англійської мови, мотивацію, підтримку в навчанні, подолання мовного бар’єру та можливості, які відкриває впевнене володіння англійською.

📲 Ефір відбудеться на нашій сторінці в Instagram.

Переходьте за посиланням, яке ми залишимо в коментарях, підписуйтеся та долучайтеся до прямого ефіру.

До зустрічі 11 червня о 19:00!

Чи можна вийти в професійний футбол без великих грошей, впливових покровителів та адміністративного ресурсу?В українськи...
05/06/2026

Чи можна вийти в професійний футбол без великих грошей, впливових покровителів та адміністративного ресурсу?

В українських реаліях таке запитання може звучати майже риторично. Проте в Кривому Розі є команда людей, яка вже багато років доводить: інша модель можлива.

ХФК «Пенуел» — перший християнський футбольний клуб України, який у сезоні 2025/2026 вперше вийшов на професійний рівень і дебютував у Другій лізі Професіональної футбольної ліги України (ПФЛ).

Особливість цієї історії полягає не лише у спортивному результаті. За клубом не стоять великі корпорації, політичні структури чи впливові спонсори. Натомість є люди, які роками вкладали в нього свій час, сили та ресурси.

У 2018 році клубу вдалося викупити стадіон завдяки краудфандинговій кампанії, до якої долучилися близько 200 людей із різних куточків світу. Сьогодні ж «Пенуел» розвивається завдяки підтримці батьків юних футболістів, партнерів та всіх, хто поділяє його цінності.

За цією історією стоять конкретні люди — президент клубу Юл Морозов, засновник Андрій Трипольський, член правління Ігор Біденко та багато інших однодумців, які вірять, що футбол може бути не лише грою чи бізнесом.

Саме знайомство з клубом стало початком співпраці Дениса Блощинського з «Пенуелом». Початковий запит стосувався розвитку комунікацій та промоції, однак досить швидко стало зрозуміло, що за цим стоїть значно більша історія.

Крізь усі розмови проходила одна амбітна ідея: чи можна змінити саму культуру українського футболу? Зробити її людянішою, відповідальнішою та такою, що працює не лише на результат, а й на розвиток молоді та суспільства загалом.

Саме навколо цих питань сьогодні триває стратегічна робота команди клубу разом із Денисом Блощинським.

Світлини з цієї зустрічі — це не просто кадри робочого процесу. Це один із етапів стратегічного зсуву, під час якого формується бачення майбутнього клубу та, можливо, новий підхід до того, яким може бути український футбол.

Бо великі зміни не завжди починаються з великих бюджетів.

Іноді вони починаються з людей, які готові повірити в інші правила гри.

Чи можемо ми зрозуміти людину лише з першого погляду?Продовжуємо нашу рубрику «Видимі», у якій розповідаємо історії вете...
04/06/2026

Чи можемо ми зрозуміти людину лише з першого погляду?

Продовжуємо нашу рубрику «Видимі», у якій розповідаємо історії ветеранів та ветеранок, їхній досвід, виклики та шлях повернення до цивільного життя.

Цього разу хочемо познайомити вас із Денисом Смольніковим (Smolnikov Denys) — бойовим медиком 72 ОМБр імені Чорних Запорожців.

Денис виріс в інтернаті, де ще змалку навчився покладатися лише на себе. Згодом став бойовим медиком і поставив собі за мету рятувати життя побратимів. Під час служби евакуйовував поранених із передових позицій, працював там, де кожне рішення могло коштувати життя, а за свою роботу отримав позивний «Ангел».

Під час боїв за Бахмут Денис зазнав важкого поранення. Перелом хребта, черепно-мозкова травма, контузія, пошкодження внутрішніх органів — після вибуху артилерійського снаряда лікарі не могли гарантувати, яким буде його майбутнє.

Сьогодні Денис продовжує активне життя: займається спортом, навчає тактичної медицини, підтримує ветеранів та допомагає іншим не здаватися після поранення. Водночас він багато говорить про те, що не всі наслідки війни можна побачити. Адже поруч із видимими травмами існують і невидимі поранення — біль, обмеження та щоденна боротьба, які часто залишаються непоміченими для оточення.

Історія Дениса — це історія людини, яка неодноразово була змушена починати все спочатку, але щоразу знаходила в собі сили рухатися далі.

Нещодавно ми підготували окрему статтю про Дениса Смольнікова, де детально розповіли його історію — від дитинства в інтернаті до служби, важкого поранення та відновлення.

🔗 Посилання на статтю залишили в коментарях. Переходьте та читайте.

03/06/2026

Прямий ефір із письменницею Мар’яна Божко уже відбувся — і це була справді цікава та важлива розмова.

Говорили про сучасну українську літературу, освіту, читання, підлітків, свободу самовираження та тексти, які можуть формувати світогляд і допомагати краще розуміти себе та свою країну.

Дякуємо всім, хто був разом із нами під час ефіру, ставив запитання, залишав реакції та долучався до розмови. 💛

А для тих, хто не встиг приєднатися до ефіру наживо — ми спеціально зберігаємо запис, щоб ви могли переглянути його у зручний для себе час.

📚 3 червня о 19:00 запрошуємо на розмову з письменницею Мар’яною Божко. Говоритимемо про сучасну українську літературу, ...
02/06/2026

📚 3 червня о 19:00 запрошуємо на розмову з письменницею Мар’яною Божко.

Говоритимемо про сучасну українську літературу, освіту, читання та підлітків — про те, чому багато дітей сьогодні не люблять читати, як школа впливає на сприйняття книжок, чому сучасні українські автори важливі саме зараз та як література допомагає зрозуміти себе, свою країну й час, у якому ми живемо.

Також поговоримо про свободу в освіті, творчість, самовираження та тексти, які справді можуть зачепити молодь сьогодні.

Це буде жива й важлива розмова про книжки, людей, ідентичність та сучасну Україну.

🗓 03.06.2026
🕖 19:00

📍 Прямий ефір відбудеться на нашій сторінці в Instagram.

Посилання на Instagram залишили в коментарях до цього допису — переходьте, підписуйтеся та долучайтеся до розмови наживо. Будемо раді бачити кожного!

Якою має бути школа майбутнього для українських дітей?Сьогодні, коли світ змінюється швидше, ніж будь-коли раніше, освіт...
01/06/2026

Якою має бути школа майбутнього для українських дітей?

Сьогодні, коли світ змінюється швидше, ніж будь-коли раніше, освіта вже не може обмежуватися лише передачею знань. Штучний інтелект, цифрові технології, глобальна комунікація та виклики війни ставлять перед школою нові завдання: навчити дітей адаптуватися, критично мислити, працювати в команді та не боятися змін.

Саме про це відбулася щира розмова з Оксаною Чернухою (Oksana Chernukha) — вчителькою англійської мови Гімназії А+ Освітнього холдингу А+.

Говорили про те, чому англійська мова сьогодні — це вже не просто навчальний предмет, а інструмент доступу до міжнародної освіти, професійних можливостей і комунікації без кордонів. Після початку повномасштабної війни багато українців особливо гостро відчули, що знання англійської стало не перевагою, а необхідністю для навчання, роботи та адаптації у світі.

Окремо торкнулися питання сучасних підходів до навчання. Адже механічне заучування правил і страх зробити помилку поступово відходять у минуле. Натомість на перший план виходять практика, жива комунікація, командна робота, проєктна діяльність і розвиток уміння застосовувати знання в реальному житті.

Не менш важливою сьогодні є роль школи як простору безпеки та підтримки. В умовах війни дітям потрібні не лише уроки й оцінки, а й відчуття стабільності, турботи та розуміння. Саме тому сучасна освіта має враховувати психологічний стан дитини, допомагати зберігати емоційний баланс і розкривати сильні сторони кожного учня.

Говорили й про покоління дітей, які дорослішають під час війни. Попри всі виклики, вони демонструють вражаючу стійкість, відповідальність та емпатію. Водночас потребують середовища, яке допоможе їм не лише навчатися, а й залишатися дітьми.

Сьогодні дедалі більшої ваги набувають навички, які неможливо замінити технологіями: комунікація, емпатія, критичне мислення, лідерство, адаптивність і вміння працювати в команді. Саме вони стають фундаментом успішного майбутнього.

Дякуємо Оксані Чернусі за відверту та змістовну розмову про освіту, яка готує дітей не лише до іспитів чи вступу в університет, а насамперед до життя.

Повну статтю вже опубліковано. Читайте за посиланням у коментарях до цього посту.

«Як тебе не любити, Києве мій…»31 травня Київ святкує свій день. День міста, якому вже понад 1540 років. Міста, яке пере...
31/05/2026

«Як тебе не любити, Києве мій…»
31 травня Київ святкує свій день. День міста, якому вже понад 1540 років. Міста, яке пережило війни, революції, зміни епох і вистояло попри все.

І цього разу ми вирішили не просто привітати Київ. Разом з Оксаною Пурик — блогеркою та гідесою, хочемо показати його трохи інакше.

Оксана вже понад 10 років досліджує місто, його старі дворики, незвичні будинки, малопомітні деталі та маленькі міські історії, які часто залишаються поза увагою навіть самих киян. Саме завдяки таким людям починаєш розуміти, що Київ — це не лише великі вулиці, популярні туристичні маршрути чи знайомі листівкові краєвиди.

Справжній Київ ховається у старих арках, тихих подвір’ях, дивній нумерації квартир, скульптурах, які можна роками не помічати, і маленьких деталях, що роблять місто живим.

У цій добірці — кілька саме таких місць. Будинок на Прорізній із містичними скульптурами, дворик у приямку на Михайлівській, тихий сад Шевченка посеред гамірного центру, скульптура людини, яка проходить крізь стіну, і навіть качкодзьоби у самому серці Києва.

Ми дуже хочемо, щоб після цього допису ви трохи повільніше гуляли містом, частіше піднімали голову догори й уважніше дивилися навколо. Бо Київ уміє дивувати навіть тих, хто живе тут усе життя.

Гортайте карусель, зберігайте маршрут і обов’язково напишіть у коментарях свої улюблені нетуристичні місця Києва.

З твоїм днем, наш любий Києве.

Книжковий Арсенал — це коли понад 150 видавництв збираються в одному місці, а ти приходиш «просто подивитися» і повертає...
29/05/2026

Книжковий Арсенал — це коли понад 150 видавництв збираються в одному місці, а ти приходиш «просто подивитися» і повертаєшся додому з пакетом книжок.

Це близько 240 подій за кілька днів: дискусії, презентації, виставки, концерти, перформанси та розмови, які продовжуються далеко за межами фестивалю.

Із 2011 року Книжковий Арсенал виріс із великого книжкового ярмарку в одну з найвідоміших літературних подій Східної Європи. У 2019 році український фестиваль був визнаний найкращим літературним фестивалем року на Лондонському книжковому ярмарку.

Але Книжковий Арсенал — це не лише про книжки. Це про людей. Про простір, де зустрічаються письменники, журналісти, військові, волонтери, видавці, художники, перекладачі, культурні менеджери та читачі. Про місце, де народжуються нові ідеї, знайомства та важливі розмови.

Особливо цінно, що навіть під час повномасштабної війни тисячі людей продовжують приходити сюди за книжками. Бо українська книжкова культура сьогодні — це вже не лише про читання. Це також про пам’ять, стійкість, свободу, осмислення досвіду війни та розмову про майбутнє.

Напередодні Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України дякуємо всім, хто створює цей простір: авторам, редакторам, перекладачам, ілюстраторам, друкарням, книгарням, видавцям і всім людям, завдяки яким українські книжки продовжують знаходити свого читача.

Дякуємо за те, що українське слово живе, розвивається і звучить дедалі гучніше. ❤️📚

«Хочеться просто дочекатися моменту, коли можна буде видихнути. Коли закінчиться війна і ми переможемо»Для Євгена Тюріна...
27/05/2026

«Хочеться просто дочекатися моменту, коли можна буде видихнути. Коли закінчиться війна і ми переможемо»

Для Євгена Тюріна служба стала свідомим вибором ще задовго до повномасштабної війни. У 2017 році він пройшов відбір до бригади «Рубіж» (4-та Бригада оперативного призначення "Рубіж" Національної гвардії України) НГУ (наразі ж бригада входить до 2-го корпусу НГУ «Хартія»(Корпус «Хартія»))— підрозділу, де на той момент служили лише контрактники. Саме тоді почався його шлях, який згодом приведе через фронт, поранення, госпіталі та довге відновлення.
Перші роки служби згадує коротко: формування підрозділу, знайомства, навчання та постійне відчуття відповідальності. За цими словами — сотні днів служби, бойові виходи та досвід, який назавжди змінює людину.
Один із найважчих моментів стався у Попасній. Того дня група виходила через хащі, які сягали майже двох метрів заввишки. Кілька секунд — і життя різко змінилося.
«Я опустився на коліно біля маленької шпори між заростями. Хотів трохи пригнутися — і в цей момент почув хлопок. Куля потрапила мені в ногу, я впав».
Навіть після поранення часу на емоції не було. Потрібно було діяти швидко.
«Я одразу оглянув себе й побачив, що є кровотеча. У цей час наш дрон замерехтів у повітрі, і противник почав відступати».
Попереду були госпіталі, операції та складний шлях відновлення. Але саме там життя подарувало йому важливу зустріч.
«У госпіталі, поки був поранений, я зустрів свою майбутню дружину. Це дуже підбадьорювало й мотивувало швидше стати на ноги».
Євген зізнається: після поранення найважчими були не лише фізичні наслідки. Іноді найбільше врізаються в пам’ять саме людські погляди.
«В очах читалась якась тривога».
Сьогодні він продовжує службу у тиловій частині, займається спортом і поступово відновлюється. Каже, саме спорт став одним із найважливіших способів повернення до активного життя після поранення. Особливе місце займають адаптивні види спорту та ветеранський простір «ГАРТ», де військові можуть знайти підтримку, нові знайомства й знову відчути командний дух.
У рубриці «Видимі» ми розповідаємо історії ветеранів і військових, які щодня доводять: сила — не лише у витривалості, а й у здатності рухатися вперед навіть після найтемніших моментів.

«Ми проживаємо такі грандіозні події, що можна десятиліттями шукати точні слова. Але щоб ці десятиліття в нас з’явилися,...
25/05/2026

«Ми проживаємо такі грандіозні події, що можна десятиліттями шукати точні слова. Але щоб ці десятиліття в нас з’явилися, треба щодня виконувати свою роботу»

Вистава «Три швидкі та модні в цьому сезоні перукарки» — одна з тих історій, після яких складно просто вийти із залу й переключитися на буденність. Вона залишає після себе багато запитань, внутрішнього неспокою та думок, до яких хочеться повертатися знову.

Під час перегляду емоції змінюються дуже різко: від сміху та іронії — до напруги й тривоги. Саме тому нам захотілося поговорити про цю виставу глибше.

Ми мали коротку, але дуже насичену розмову з Максимом Курочкіним — українським драматургом та сценаристом, автором п’єси. Говорили про персонажів, вплив пропаганди, внутрішню настороженість та про те, що сьогодні формує наше сприйняття реальності.

Після «Трьох швидких та модних в цьому сезоні перукарок» залишається дуже дивне відчуття — ніби тебе на якийсь час буквально замкнули всередині чужого потоку думок, тривог, фраз і нав’язаних інтонацій, від яких неможливо просто відмахнутись.

У розмові про виставу Максим Курочкін говорить, що перукарки у тексті — не конкретні люди, а радше узагальнення. Але сама ситуація перукарні виявилась для нього дуже точною драматургічною точкою:

«Ситуація перукарні, де тебе виривають з потоку та змушують знерухомлено слухати-бачити картину світу, відмінну від твоєї — продуктивна в драматургічному сенсі».

У цьому просторі поступово починає проявлятися одна з головних тем вистави — крихкість власного мислення перед інформаційним шумом, пропагандою й постійним тиском чужих голосів. І Максим Курочкін формулює це дуже точно:

«Найважче — прийняти, що людина, навіть ти сам, не захищена від неправдивої інформації».

Мабуть, саме тому у виставі немає відчуття завершеності чи “правильного висновку”. Вона ніби спеціально залишає людину в цьому стані внутрішнього неспокою ще надовго після фіналу.

Сам автор зізнається:
«Мені подобаються вистави, які продовжують працювати з глядачем після того, як відзвучали аплодисменти».

Окремо ми говорили про письмо під час великої війни — про відчуття, що для такого досвіду ніколи не буде достатньо точних слів. Але водночас — про необхідність усе одно говорити й працювати зараз.
І, здається, саме це відчуття лишається після вистави найсильніше — тривога, яка не дає остаточно заспокоїтись:

«Неспокій — надовго! Як тільки з’явиться відчуття, що все добре, треба починати готуватись до нових викликів».

«Три швидкі та модні в цьому сезоні перукарки» — це вистава, яка не закінчується разом із оплесками. Вона просто продовжує звучати вже всередині тебе.

Address

Миргород
Mirgorod
37600

Opening Hours

Monday 09:00 - 17:00
Tuesday 09:00 - 19:00
Wednesday 09:00 - 19:00
Thursday 09:00 - 19:00
Friday 09:00 - 19:00

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Фундація соціальних інновацій "З країни в Україну" posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Organization

Send a message to Фундація соціальних інновацій "З країни в Україну":

Shortcuts

Share

Category