What are the opening hours?

Monday 09:00 - 18:00 Tuesday 09:00 - 18:00 Wednesday 09:00 - 18:00 Thursday 09:00 - 18:00 Friday 09:00 - 18:00

Українська Асоціація фізичної терапії, проспект Червоної Калини 86 А, Lviv (2026)

07/08/2026

⚖️ Рівновага це не одна окрема «здатність»

Коли людина хитається, втрачає стійкість або падає, часто кажуть: «У неї погана рівновага». Після цього їй нерідко одразу пропонують стати на спеціальну нестійку подушку й виконувати вправи «на рівновагу».

Але що саме ми таким чином тренуємо? І чому вирішили, що саме ця вправа відповідає причині проблеми?

Порушення рівноваги це опис того, що ми бачимо, а не встановлена причина. Рівновага залежить від взаємодії зору, вестибулярної системи, чутливості, рухового контролю, сили м’язів, амплітуди руху в суглобах, уваги, швидкості захисних реакцій, конкретного завдання та умов середовища.

Тому двоє осіб можуть однаково нестійко стояти, але мати абсолютно різні причини порушення. У однієї людини це надмірно залежить від зору через порушення чутливості. У іншої це не можливість достатньо швидко згенерувати м’язове зусилля. У третьої є обмеження амплітуду руху у гомілковостопному суглобі. А четверта не встигає зробити запобіжний крок. Ще одні добре стоять на місці, але втрачають рівновагу під час повороту, перенесення предмета або ходи з одночасним виконанням іншого завдання.

Нестійка подушка може бути корисним інструментом у певній програмі фізичної терапії. Проте сама по собі вона не визначає причину порушення і не є універсальним втручанням для кожного пацієнта з «поганою рівновагою».

Наприклад, якщо людина падає через нездатність зробити швидкий запобіжний крок, тривале стояння на подушці не обов’язково навчить її правильно реагувати на раптове перенесення ваги тіла. Якщо причиною є слабкість м’язів нижніх кінцівок, пріоритетом може бути розвиток сили. Якщо проблема виникає під час поворотів або ходи в натовпі, тренування лише статичного стояння не відтворює умов, у яких людина втрачає рівновагу. А при порушенні чутливості нестійка поверхня може ще більше зменшувати доступну чутливу інформацію, тому завдання потребує особливо обґрунтованого добору та належного страхування.

Саме тому обстеження рівноваги не повинно завершуватися висновком «пацієнт нестійкий». Фізичний терапевт має перевірити статичну і динамічну рівновагу, перенесення ваги тіла, межі стійкості, захисні реакції, використання чутливої інформації, силу, рухливість, увагу та здатність зберігати рівновагу під час функціональних завдань.

Лише після цього можна обґрунтовано вирішити, що потрібно конкретній людині: тренування сили, перенесення ваги, реактивної рівноваги, захисного кроку, ходи з поворотами, подвійних завдань, компенсаторних стратегій або адаптація середовища.

💬 Вправи на нестійкій подушці це лише один із можливих засобів, а не готова відповідь на будь-яке порушення рівноваги.
Професіоналізм фізичного терапевта починається не з вибору обладнання. Він починається з визначення причини: чому саме ця людина втрачає рівновагу і в яких умовах це відбувається?

Бо тренувати потрібно не абстрактну «рівновагу», а конкретний її компонент, який обмежує безпеку, активність і незалежність пацієнта.

04/08/2026

Що потрібно уточнити до першого кроку пацієнта?

Пацієнт після перелому або операції на нижній кінцівці приходить на фізичну терапію. Ми плануємо вертикалізацію, навчання ходи, підбираємо милиці або ходунки й призначаємо вправи.

Але спочатку маємо з’ясувати:
Яке навантаження на уражену кінцівку дозволене?
У міжнародній практиці це називають weight-bearing status – дозволений режим навантаження:
🔹 NWB (Non-Weight Bearing) – навантаження заборонене;
🔹 TTWB (Toe-Touch Weight Bearing) – дозволений лише легкий дотик стопою;
🔹 PWB (Partial Weight Bearing) – часткове навантаження;
🔹 WBAT (Weight Bearing As Tolerated) – навантаження в межах переносимості;
🔹 FWB (Full Weight Bearing) – повне навантаження.

В Україні використовують поняття «режим навантаження», «дозоване», «часткове» або «осьове навантаження». Однак єдиної стандартизованої термінології та способу передавання цієї інформації між хірургом, фізичним терапевтом і пацієнтом поки що немає.

Тому запису «часткове навантаження» може бути недостатньо.
Що це означає: 10 кг, 20 кг чи 50% маси тіла? Чи можна повністю ставити стопу? Коли дозволено збільшити навантаження?

Ця інформація визначає спосіб вставання і переміщення, спосіб ходи, вибір допоміжного засобу, допустимі вправи та темп прогресування фізичної терапії.
Фізичний терапевт має:
🔍 знайти інформацію в медичній документації;
🔍 уточнити її, якщо рекомендація нечітка;
🔍 пояснити режим пацієнтові;
🔍 навчити дотримуватися його під час ходи та переміщень;
🔍 перевірити, чи пацієнт справді не перевищує дозволене навантаження.

Дослідження показують, що пацієнти часто не можуть точно відтворити призначене часткове навантаження навіть після навчання. Тому недостатньо просто сказати: «Наступайте трохи» або «Не навантажуйте ногу».

📌 Для безпечної та послідовної роботи важливо, щоб хірург і фізичний терапевт користувалися уніфікованою мовою щодо режиму навантаження. Чітке зазначення дозволеного навантаження, його кількісних меж, строків і критеріїв прогресування зменшує ризик різного трактування рекомендацій та допомагає фізичному терапевту обґрунтовано планувати вертикалізацію, навчання ходи й подальше втручання.

31/07/2026

📢 Матеріали українською до всесвітнього дня фізичної терапії 2026 вже доступні!

World Physiotherapy опублікувала матеріали українською до Всесвітнього дня фізичної терапії, який щороку відзначають 8 вересня.

Тема World PT Day 2026 – роль фізичної терапії та фізичної активності у профілактиці, виникненні й реабілітації серцево-судинних захворювань та інсульту.

Ці матеріали підготовлені для широкої громадськості й можуть бути корисними для інформування пацієнтів, їхніх родин, працівників закладів охорони здоров’я, освітніх закладів, соціального захисту, громад та організацій.

Українською мовою доступні:
🔹 інформаційні листівки;
🔹 постери;
🔹 банери.

Матеріали можна переглянути та завантажити за посиланням:
https://world.physio/toolkit/world-pt-day-2026-information-sheets-ukrainian

або на нашому сайті https://uapt.org.ua/uk/about-uk/pt-day/

Закликаємо фізичних терапевтів, заклади охорони здоров’я, освіти, соціального закладу, професійні спільноти та партнерські організації використовувати ці матеріали для поширення інформації про роль фізичної терапії, руху та фізичної активності у збереженні здоров’я, відновленні функціонування та профілактиці ускладнень.

Підготовлені матеріали World Physiotherapy не можуть змінюватись без дозволу World Physiotherapy. Переклад цих матеріалів українською мовою було здійснено Українською Асоціацією фізичної терапії.

Дякуємо World Physiotherapy за підтримку української професійної спільноти та доступність матеріалів українською мовою.

28/07/2026

🏠 Іноді проблема не в людині, а в середовищі

Пацієнт може добре пройти коридором реабілітаційного відділення, самостійно встати зі стільця та безпечно виконати зміну положення тіла. Але після повернення додому він знову стає залежним від допомоги родини.

Чому так відбувається?
Тому що рух і незалежність залежать не лише від стану людини. Вони залежать і від середовища, у якому вона має виконувати потрібні дії.

У реабілітаційній залі рівна підлога, достатньо простору, стійкі меблі, хороше освітлення та фізичний терапевт поруч. Удома можуть бути високі пороги, вузькі двері, слизька підлога, низьке ліжко, м’яке крісло, відсутність поручнів, тісна ванна кімната або сходи без безпечної опори.

Тоді проблема може полягати не лише в тому, що людина «ще недостатньо сильна» або «погано ходить». Можливо, середовище вимагає від неї більше, ніж вона зараз здатна виконати безпечно.

Наприклад, пацієнт може самостійно вставати зі стандартного стільця, але не може піднятися з низького дивана. Може пройти рівною поверхнею, але не здатний безпечно подолати поріг. Може користуватися ходунками у коридорі, але не може розвернутися з ним у вузькій ванній кімнаті.

У такій ситуації просто додати ще більше вправ не завжди найкраще рішення.
Фізичний терапевт має оцінити, які саме бар’єри заважають людині бути незалежною, і визначити, що доцільніше: покращувати певну функцію, навчати іншого способу виконання дії, підібрати допоміжний засіб чи змінити середовище.

Іноді достатньо підвищити сидіння, змінити розташування меблів, прибрати килим, встановити поручень, покращити освітлення або організувати більше простору для пересування. Такі зміни не «замінюють» фізичну терапію. Вони роблять її результат придатним для реального життя.

Сучасна фізична терапія оцінює не лише те, що людина може зробити в ідеальних умовах. Вона має відповісти на інше запитання:

чи може людина виконати важливу для неї дію у власному середовищі?

Бо іноді незалежність обмежує не саме рухове порушення, а сходи, поріг, низьке ліжко або відсутність поручня.

І тоді змінювати потрібно не лише людину.

Іноді потрібно змінити середовище.

24/07/2026

🧠 Реабілітація це не лише рух, а ще й здатність навчатися руху

Те, що пацієнт виконав вправу або певну рухову навичку під час заняття, ще не означає, що він зможе повторити її самостійно вдома.

Людина може встати зі стільця після кількох підказок фізичного терапевта, пройти коридором зі страхуванням або правильно виконати рух у контрольованих умовах. Але чи зможе вона зробити це наступного дня, без постійної допомоги, на іншій поверхні, з власного ліжка або у тісній ванній кімнаті?

Саме тому завдання фізичного терапевта не просто домогтися виконання вправи під час заняття. Він має організувати рухове навчання так, щоб пацієнт зрозумів завдання, поступово потребував менше підказок, міг помічати й виправляти помилки, зберігав навичку з часом і переносив її у повсякденне життя.

Бо виконання руху в реабілітаційній залі це лише початок. Справжній результат з’являється тоді, коли людина може використати цю рухову навичку самостійно у своєму середовищі.

Саме тут важливо розрізняти виконання і навчання.
Пацієнт може краще виконувати завдання під час заняття, бо фізичний терапевт постійно підказує, страхує, коригує, нагадує, тримає увагу, прибирає зайві подразники і створює ідеальні умови. Але що станеться завтра? Що станеться вдома? Що станеться, коли потрібно буде встати не з кушетки, а з власного ліжка? Пройти не по рівному коридору, а по квартирі з порогами? Пересісти не під наглядом фахівця, а в реальній ванній кімнаті?

Якщо навичка не зберігається, не переноситься в інші умови і не використовується у повсякденному житті, ми маємо чесно запитати: пацієнт справді навчився чи просто добре виконав завдання під нашим контролем?

Рухове навчання потребує не лише повторень. Воно потребує уваги, розуміння цілі, змістовного завдання, правильної кількості підказок, зворотного зв’язку, можливості помилятися безпечно і поступового переходу від контролю фахівця до самоконтролю пацієнта.

Іноді фізичний терапевт має пояснити.
Іноді – показати.
Іноді – дати пацієнту спробувати самому.
Іноді – не підказувати одразу, а дозволити людині здійснити помилку.
Іноді – спростити або ускладнити завдання або середовище.
Іноді – зменшити кількість інструкцій, бо надлишок інформації тільки заважає навчанню.

Це особливо важливо після інсульту, черепно-мозкової травми та інших уражень нервової системи. Людина може мати не лише слабкість або порушення координації. Вона може мати порушення уваги, чутливості, сприйняття, пам’яті, планування руху, контролю помилок або втомлюваність. І тоді проблема не лише в тому, що людина «не може рухатися». Проблема може бути в тому, що нервова система має заново навчитися організовувати рух.

Тому фізична терапія це не механічне повторення вправ. Це навчання нервової системи виконувати дію знову: безпечніше, ефективніше, з меншими компенсаціями і з більшим зв’язком із реальним життям.
Саме тому важливо тренувати не просто «рух», а дію. Не просто розгинання коліна, а вставання. Не просто крок у паралельних брусах, а ходу в умовах, які поступово наближаються до реальності. Не просто перенесення ваги, а підготовку до безпечного кроку, повороту, переміщення чи пересування вдома.

Фізичний терапевт у цьому процесі не людина, яка просто рахує повторення. Він організовує навчання: добирає завдання, дозує складність, контролює втому, дає зворотний зв’язок, змінює умови, оцінює якість руху і перевіряє, чи може пацієнт перенести навичку в життя.

💬 Реабілітація — це не лише питання: «Чи виконав пацієнт рух?»
Не менш важливі питання:
чи може повторити пацієнт рухову навичку без постійної підказки?
чи зберігається навичка з часом?
чи переноситься вона в інші умови?
чи допомагає вона людині бути більш незалежною?

Бо мета фізичної терапії не просто отримати правильний рух на занятті.

Мета щоб людина навчилася використовувати цей рух у власному житті.

21/07/2026

👨‍👩‍👧 Родина може допомагати, а може непомітно обмежувати незалежність

У реабілітації родина часто є одним із найважливіших ресурсів пацієнта. Саме близькі люди підтримують, допомагають, мотивують, організовують побут, супроводжують під час реабілітації, нагадують про рекомендації та часто першими бачать реальні труднощі людини після виписки.

Але є важливий нюанс: допомога родини може не лише підтримувати незалежність, а й непомітно її обмежувати.

Це особливо часто трапляється тоді, коли близькі люди дуже бояться за своїх рідних. Вони не дають їм самостійно вставати, йти до туалету, пересідати з ліжка на крісло, брати предмети, одягатися, пробувати ходити або виконувати побутові дії. Вони роблять усе замість них – швидше, безпечніше, «щоб не впав», «щоб не втомився», «щоб не нервував».

З людської точки зору це зрозуміло. Часто це прояв любові, турботи і страху втратити людину вдруге.

Але з погляду реабілітації надмірна допомога може стати бар’єром.
Бо якщо людина щоразу отримує допомогу там, де вже може спробувати зробити сама, вона втрачає можливість тренувати дію у реальному житті. Якщо родина постійно підстраховує більше, ніж потрібно, людина може залишатися залежною не через саме порушення, а через відсутність шансу діяти самостійно.

Наприклад, людина уже може вставати з ліжка з мінімальною допомогою, але вдома її щоразу підіймають повністю. Може безпечно пройти кілька метрів з допоміжним засобом, але їй не дозволяють ходити навіть до кухні. Може самостійно одягати частину речей, але родина робить це за неї, бо так швидше. У результаті побут не підтримує реабілітацію, а гальмує її.

Саме тому фізичний терапевт працює не лише з пацієнтом, а й із родиною. Важливо пояснити близьким, де потрібна допомога, де потрібне страхування, а де краще дати людині час, простір і можливість виконати дію самостійно.
Правильна допомога це не «зробити замість». Правильна допомога це створити безпечні умови, у яких людина може зробити максимально можливе сама.

Іноді родині потрібно навчитися не тільки допомагати, а й вчасно робити крок назад. Не кидати людину саму, а дозволити їй повернути контроль над простими діями: сісти, встати, перенести вагу, зробити кілька кроків, одягнутися, дістати чашку, пройти до ванної кімнати.
Це складно. Бо родині здається, що якщо вони допомагають менше, то вони піклуються гірше. Насправді іноді все навпаки: менше зайвої допомоги означає більше шансів на незалежність.
💬 Родина в реабілітації це не просто «люди поруч». Це частина середовища, яке або підтримує функціонування, або непомітно формує залежність.
Тому завдання фізичного терапевта не лише навчити людину руху, а й допомогти родині зрозуміти: найкраща підтримка це та, яка поступово повертає людині самостійність, безпеку і гідність.

17/07/2026

🧠 Після ураження мозку «більше» не завжди означає «краще»

У реабілітації після інсульту, черепно-мозкової травми чи іншого ураження мозку часто звучить проста логіка: чим більше занять, процедур і різних втручань тим кращий результат.

Більше ходити. Більше вправ. Більше процедур. Додати електро-, тепло-, грязі, лікувальні води, масаж, ще щось «для кращого ефекту».

Ця логіка значною мірою прийшла з санаторної культури, де ефективність часто асоціювалася з кількістю призначених процедур. І вона досі живе в головах багатьох людей, родичів, а іноді й фахівців: якщо процедур багато, значить реабілітація «серйозна».

Але сучасна реабілітація після ураження мозку працює за іншою логікою.

Мета не просто «дати більше».
Мета – підібрати те, що має сенс саме для цієї людини, саме в цей період і саме для цієї функціональної цілі.

Після ураження мозку пацієнт може мати не лише слабкість руки чи ноги. Можуть бути порушення уваги, чутливості, рівноваги, сприйняття, рухового контролю (синергії), втомлюваність, задишка, страх падіння або когнітивні труднощі.

Тому «більше навантаження» або «більше процедур» не завжди означає кращу реабілітацію. Іноді це може означати перевтому, закріплення неефективних компенсацій, зниження уваги, більший ризик падіння або просто втрату багато часу на втручання, які не ведуть до реальної функціональної цілі.

Сучасна фізична терапія після ураження мозку це не змагання за кількість процедур. Це професійне мислення, обстеження, визначення причини рухового порушення (на основі цього складання прогнозу), постановка функціональної цілі, дозування навантаження, контроль відповіді пацієнта і постійна переоцінка результату.

Важливі запитання не лише: «скільки пацієнт зробив?» або «скільки процедур отримав?»

Важливіші запитання:
• що саме ми тренуємо?
• яку функцію хочемо відновити?
• чи покращується якість рухової навички з часом?
• чи впливає втручання на причину рухового порушення пацієнта?
• чи веде це до більшої незалежності?

Рання реабілітація важлива. Активність важлива. Повторення важливе. Але ранньо не означає хаотично. Інтенсивно не означає максимально. А багато процедур не означає якісно.

💬 Після ураження мозку реабілітація має бути активною, але не бездумною. Інтенсивною, але не агресивною. Насиченою, але не випадковою.
Бо мета фізичної терапії не зробити «побільше всього».

Мета – допомогти людині безпечно, поступово і функціонально повернути контроль над рухом, діями та власним життям.

14/07/2026

🧩 Причина рухового порушення це не медичний діагноз

У фізичній терапії дуже важливо розрізняти медичний діагноз і те, що фізичний терапевт визначає у межах своєї професійної діяльності.

Медичний діагноз може бути один: наприклад, інсульт. Але це ще не пояснює, чому саме конкретна людина не може встати, пройти, втримати рівновагу, перенести вагу тіла або безпечно повернутися до щоденних дій.

Саме тому у фізичній терапії важливим є визначення причини рухового порушення.

Цей термін використовується в Україні у сфері професійної діяльності фізичного терапевта і відповідає логіці міжнародних підходів, зокрема World Physiotherapy та APTA щодо diagnosis in physiotherapy. Йдеться не про встановлення медичного діагнозу. Йдеться про професійне мислення фізичного терапевта: визначити, що саме обмежує рух, активність і досягнення функціональної цілі пацієнта.

Наприклад, троє пацієнтів можуть мати однаковий медичний діагноз – інсульт. Але причини рухового порушення у них можуть бути різними.

В одного пацієнта головною причиною може бути спастичність конкретного м’яза. У другого – порушення рухового контролю (синергії). У третього – слабкість м’язів. У четвертого – порушення чутливості, зокрема пропріорецептивної.

Зовні це може виглядати однаково: «пацієнт погано ходить» або «пацієнт не може самостійно встати». Але для фізичного терапевта цього недостатньо. Професійне питання звучить інакше: чому саме ця людина не може виконати потрібну дію?

Щоб відповісти на це питання, фізичний терапевт використовує обстеження, тести й вимірювання. Наприклад, мануальний м’язовий тест може допомогти оцінити силу м’язів. Модифікована шкала Ашворта – оцінити прояв спастичності. Оцінка рухового контролю вертикалізації може допомогти зрозуміти, чи здатна людина контролювати нижню кінцівку в умовах, наближених до ходи. Обстеження чутливості, зокрема пропріоцепції, може показати, що пацієнт погано відчуває положення кінцівки, а тому не може надійно контролювати рух.

Це не формальність і не «додаткові тести для документації». Це основа професійного рішення.

Бо якщо причина рухового порушення слабкість м’язів, фізичний терапевт може планувати втручання, спрямоване на покращення сили, дозування навантаження і поступове перенесення цієї сили у функціональні завдання.

Якщо причина рухового порушення є спастичність, стратегія буде іншою. Ми можемо працювати над функціональними стратегіями, адаптацією завдання, підбором допоміжних засобів і командною взаємодією, але маємо чесно розуміти межі прямого впливу фізичної терапії на цю причину.

Якщо причина порушення пропріоцептивної чутливості, пацієнт може стати сильнішим, але все одно залишатися нестійким, якщо не врахувати дефіцит відчуття положення тіла. Тоді потрібні інша стратегія компенсації.

Саме тому визначення причини рухового порушення напряму впливає на прогноз. На деякі причини ми можемо впливати безпосередньо. На інші лише частково. А в окремих випадках головною стратегією буде не «відновити будь-якою ціною», а навчити людину безпечної компенсації, адаптації та максимальної незалежності.

Без розуміння причини рухового порушення фізична терапія легко перетворюється на набір вправ. Пацієнт щось робить, фахівець щось рахує, але незрозуміло, яку саме проблему ми вирішуємо.

Сучасна фізична терапія працює інакше.
Спочатку ми визначаємо, що саме заважає людині рухатися і діяти. Потім формулюємо прогноз. Після цього плануємо втручання: чи будемо відновлювати, компенсувати, адаптувати завдання, змінювати середовище або поєднувати кілька стратегій.

💬 Фізичний терапевт не встановлює медичний діагноз замість лікаря.
Фізичний терапевт визначає причину рухового порушення і на основі цього планує втручання.

Саме це відрізняє фізичного терапевта від просто «дати вправи».

Бо два пацієнти з однаковим медичним діагнозом можуть потребувати абсолютно різної фізичної терапії.

03/07/2026

🏥 Коли ми чуємо «фізичний терапевт», часто уявляємо лікарню, реабілітаційне відділення, пацієнта після інсульту, травми чи операції.

Але фізична терапія це значно ширше. 🌍

Фізичний терапевт може працювати не лише в лікарні, а й там, де людський рух, функція і відновлення мають критичне значення:

🏎️ у паддоку Формули-1
⚽ у медичному штабі збірної на чемпіонаті світу з футболу
🏅 в Олімпійському селищі
🎾 на тенісних турнірах Великого шолома
🏋️ у професійних спортивних клубах
🔥 в опікових центрах
🦴 у травматології та ортопедії
🚑 у відділеннях інтенсивної терапії
🌿 у паліативній допомозі
🏠 у домашній реабілітації та довготривалому догляді
🎓 в освіті та науці

Фізична терапія це не просто «вправи». Це професійне мислення, аналіз руху, оцінка функції, профілактика травм, відновлення після навантажень і допомога людині повернутися до максимально можливої активності. 💪

У світі спорту є багато відомих прикладів фізичних терапевтів, які працювали з атлетами найвищого рівня.

🏎️ Angela Cullen багато років супроводжувала Lewis Hamilton у Формулі-1 і стала одним із найвідоміших прикладів фізичного терапевта у спорті високих досягнень.

🏎️ Bradley Scanes працював із Max Verstappen як фізичний терапевт і фахівець із фізичної підготовки.

⚽ Gary Lewin багато років був частиною медичного штабу збірної Англії з футболу та працював на чемпіонатах світу.

⚽ Cristiano Ronaldo у періоди відновлення також працював із персональними фахівцями, зокрема з фізіотерапевтом Joaquín Juan під час підготовки до Euro 2016.

🎸 Matt O’Neill працював фізичним терапевтом гурту Korn під час світового туру. Так, фізичний терапевт може бути потрібен не лише спортсмену, а й музиканту, який щовечора виходить на сцену, годинами грає, співає, рухається, подорожує і живе в режимі постійного фізичного навантаження.

Ці приклади показують важливу річ: фізичний терапевт це не фахівець, «прив’язаний» до одного кабінету чи одного відділення. Це професіонал, який працює там, де потрібно відновити, зберегти або покращити рух і функцію людини. 🔍

Професія одна.
Сфери роботи – дуже різні.
Основа незмінна: знання, професійне мислення і розуміння людського руху. 🧩

30/06/2026

🦶 Порушення чутливості: невидима причина порушення руху

Коли людина погано ходить, нестійко стоїть або невпевнено переносить вагу тіла, ми часто насамперед думаємо про слабкість м’язів, біль, спастичність або порушення рівноваги. Але іноді ключова причина рухового порушення може бути менш очевидною – порушення чутливості.

Рух залежить не лише від того, чи може м’яз скоротитися. Рух залежить і від того, чи мозок отримує достатньо інформації від тіла, де знаходиться стопа, як розташований суглоб, чи є контакт з підлогою, яка поверхня під ногою, чи перенесена вага тіла, чи змінилося положення кінцівки.

Якщо ця інформація порушена, ми можемо спостерігати рухові порушення. Людина може мати достатню м’язову силу, але невпевнено ставити стопу, широко розставляти ноги під час ходи, постійно дивитися під ноги, боятися йти в темряві або по нерівній поверхні, втрачати рівновагу при зміні положення тіла чи погано контролювати положення гомілковостопного суглобу.

Саме тому професійне питання фізичного терапевта не лише: «Які м’язи слабкі?» А й: «Чи немає тут порушення чутливості, яке впливає на рух?»

Наприклад, якщо людина після інсульту або іншого ураження нервової системи нестійко стоїть, погано контролює положення стопи або надмірно покладається на зір під час ходи, фізичний терапевт може сформулювати гіпотезу, що можливо, проблема частково пов’язана з порушенням пропріоцепції.

Один зі способів перевірити таку гіпотезу це обстежити пропріоцепцію гомілковостопного суглоба. Фізичний терапевт може пасивно змінювати положення стопи в гомілковостопному суглобі та просити пацієнта із заплющеними очима визначити напрямок руху або положення суглоба.

І тоді втручання має бути іншим. Не просто «дати більше вправ на силу» або «більше ходити», а будувати фізичну терапію з урахуванням порушення чутливості, використовувати зоровий контроль там, де це потрібно, тренувати контроль положення стопи, працювати з різними поверхнями, тренувати перенесення ваги тіла, давати чіткий тактильний і вербальний зворотний зв’язок, оцінювати ризик падіння та навчати людину компенсаторних стратегій.

Бо якщо причина рухового порушення це порушення чутливості, то тренування лише сили може не вирішити поставлені завдання. Людина може стати сильнішою, але все одно залишатися нестійкою, невпевненою і залежною від постійного контролю зору.

Фізична терапія починається не з припущення, що «треба більше вправ». Вона починається з обстеження і професійного мислення. Ми маємо не просто побачити, що рух «поганий». Ми маємо зрозуміти, чому він поганий.

💬 Порушення чутливості часто не видно одразу. Але його наслідки видно дуже добре: невпевнена хода, страх падіння, поганий контроль положення стопи, залежність від зору і обмеження незалежності.

Сучасна фізична терапія має бути спрямована не просто на призначення вправ, а визначення причини рухового порушення, на основі чого ми та будуємо програму втручання.

Українська Асоціація фізичної терапії

07/08/2026

04/08/2026

31/07/2026

28/07/2026

24/07/2026

21/07/2026

17/07/2026

14/07/2026

03/07/2026

30/06/2026

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Contact The Organization

Shortcuts

Share

Category

Listing takedown request

Monday	09:00 - 18:00
Tuesday	09:00 - 18:00
Wednesday	09:00 - 18:00
Thursday	09:00 - 18:00
Friday	09:00 - 18:00