21/09/2026
Для людини, яка живе з деменцією, і для тих, хто про неї піклується, війна може означати ще більше невизначеності. Втрата звичного середовища, евакуація, розрив соціальних зв’язків, перерви в отриманні медичної та соціальної допомоги - усе це ускладнює повсякденне життя та догляд.
Водночас значна частина відповідальності за безпеку, побут і підтримку людини з деменцією залишається на родині. Доглядальниці й доглядальники щодня приймають складні рішення та надають допомогу без достатньої підтримки з боку системи.
Як зробити так, щоб у гуманітарному реагуванні люди з деменцією та їхні родини не залишалися непоміченими?
Саме про це нещодавно говорили у Києві під час заходу «Деменція в кризі: виклики, гуманітарна відповідь та рішення», проведеного HelpAge International
спільно з БФ Незабутні та Національним Кластером Захисту за підтримки Уряду Канади Canada’s International Development – Global Affairs Canada та HelpAge Canada.
Зустріч об’єднала представників державного та недержавного секторів, структур ООН, міжнародних і національних гуманітарних організацій, організацій людей з інвалідністю та старших людей, донорів, експертів і спільноти доглядальників.
Під час заходу презентували дослідження «Деменція в Україні: тягар догляду та прогалини в системі підтримки», а також Рекомендації щодо врахування потреб людей з деменцією в гуманітарних програмах.
Але ця зустріч була не лише про результати досліджень. Передусім - про людей і про зміни, які мають починатися вже зараз: як враховувати людей з деменцією під час оцінки гуманітарних потреб, забезпечувати безперервний доступ до необхідних послуг і підтримки та допомагати родинам, які щодня здійснюють догляд.
«Деменція не є нормальною чи неминучою частиною старіння, але старший вік є найважливішим відомим фактором ризику її розвитку. Тому зі старінням населення гуманітарна система неминуче дедалі частіше працюватиме з людьми, які живуть з деменцією», - зазначила Наталія Нечипорук, радниця з питань вікової інклюзії HelpAge International.
В Україні, за оцінками Alzheimer Europe, понад 600 тисяч людей можуть жити з деменцією, тоді як значна частина випадків залишається недіагностованою. Отже, гуманітарний працівник часто зустрічатиме людину з когнітивними порушеннями, не знаючи про її діагноз.
Саме тому інклюзія не може залежати від наявності медичного діагнозу. Важливо вміти побачити функціональні потреби людини: чи розуміє вона інформацію, чи може зорієнтуватися, запам’ятати інструкцію, самостійно отримати допомогу, евакуюватися або прийняти рішення.
В умовах війни звичні механізми підтримки руйнуються: переміщення, втрата знайомого середовища, роз'єднання з родиною або особою, яка здійснює догляд, стрес, порушення лікування можуть різко збільшувати ризики, зазначила Наталія Нечипорук.
Тому врахування деменції у віковій інклюзії - це не створення окремої гуманітарної відповіді. Навпаки, йдеться про адаптацію того, що вже існує: евакуації, реєстрації, комунікації, підзвітності, кейс-менеджменту, захисту, охорони здоров’я, психічного здоров’я та прихистку.
Для HelpAge важливо, щоб вік, інвалідність чи стан здоров’я не ставали причиною опинитися поза увагою гуманітарної системи.
Люди з деменцією мають право на гідність, безпеку та підтримку - і в мирний час, і під час війни.
Дякуємо БФ «Незабутні», Національному Кластеру Захисту, ADTWG та всім учасникам за цю важливу розмову, відкритість і готовність разом шукати рішення. 💙
*фото: БФ Незабутні
