22/06/2026
Мобілізація і лікування: чому люди, яким не можна переривати терапію, опиняються в підрозділах
Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) у партнерстві з благодійною організацією «100 відсотків життя» надає безоплатні юридичні консультації людям, які живуть з ВІЛ, хворіють або хворіли на туберкульоз, а також іншим категоріям із групи ризику, зокрема й тим, хто перебуває на замісній підтримувальній терапії (ЗПТ). Серед звернень, що надходять до Львівської громадської приймальні УГСПЛ, дедалі чіткіше виокремлюється тема мобілізації людей, які потребують безперервного медикаментозного лікування.
Юридично це питання складніше, ніж видається на перший погляд, і не обмежується однією групою. Поряд із пацієнтами на ЗПТ схожа ситуація може виникнути у людей на антиретровірусній терапії, у тих, хто проходить протитуберкульозне лікування, та інших, чий стан потребує постійного доступу до специфічних препаратів. Питання тут не лише в правових підставах для відстрочки чи звільнення від служби, а й у тому, чи здатна людина фактично виконувати службові завдання в умовах, коли лікування перервано або не забезпечено.
📌Проблема виходить на державний рівень
Довгий час ці питання залишалися більше темою для приватних розмов і індивідуальних звернень, ніж предметом офіційного визнання. Тепер ситуація змінюється: про проблему вголос заговорив Офіс Військового омбудсмана, провівши дві міжвідомчі зустрічі, присвячені саме мобілізації та лікуванню людей на ЗПТ.
Військовий омбудсман Ольга Решетилова прямо назвала ситуацію кризовою: люди, які за медичними показниками не повинні проходити військову службу, вже перебувають у підрозділах. За її словами, зараз потрібно разом вирішити, чому і як вони опинилися в армії, і якщо держава вирішує, що вони можуть служити, то має забезпечити баланс між потребами оборони, медичними стандартами і дотриманням їхніх прав.
Перший заступник омбудсмана Руслан Циганков сформулював це ще конкретніше: ключове завдання – створити механізми, які не допускатимуть мобілізації людей, непридатних за медичними показниками, бо інакше від зриву їхнього лікування страждають і самі військовослужбовці, і командири, і вся система.
📌Що каже закон, і де розрив з реальністю
Щоб зрозуміти розрив між нормою і реальністю, варто пояснити нюанси оцінювання придатності до служби. Стаття 15 оновленого Положення про ВЛК, яка стосується розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин, передбачає лише два можливі висновки, і жоден не передбачає бойові підрозділи. Якщо в людини синдром залежності з активним вживанням і стійкими психічними розладами, вона визнається непридатною до військової служби. Якщо мова про менш виражену форму – згубне вживання без розгорнутого синдрому залежності, людина вважається придатною, але лише до служби у частинах забезпечення, підрозділах логістики, зв’язку тощо. Тобто людина із залежністю, яка отримує ЗПТ, теоретично не має опинитися на передовій за жодних обставин.
На тлі цієї доволі однозначної норми особливо показовим виглядає те, що Офіс Військового омбудсмана зафіксував за результатами обох зустрічей. Складається ціла картина, чому норма та практика розходяться:
🔴Немає єдиного підходу до визначення придатності людей, які перебувають на ЗПТ або мають наркотичну залежність. Різні ВЛК можуть ухвалювати різні рішення за схожих обставин.
🔴Лікарям ВЛК бракує доступу до медичних реєстрів, тож вони не бачать інформації про психіатричні та наркологічні діагнози людини, яку оглядають.
🔴Документи про проходження ЗПТ під час огляду нерідко просто ігнорують або не перевіряють, а сам огляд триває настільки швидко, що оцінює стан людини тут і зараз, без урахування історії хвороби.
🔴Окремо названо й ризики для самих підрозділів: новобранці без належної діагностики потрапляють до частин, де ні командири, ні побратими не мають ані підготовки, ані повноважень упоратися з медичною проблемою, яку держава не вирішила на етапі мобілізації.
🔴І нарешті – відсутній чіткий алгоритм безперервного лікування під час служби. Навіть якщо діагноз відомий, ніхто системно не дбає про те, щоб препарат і далі надходив після мобілізації.
📌Що вирішили на міжвідомчій зустрічі
За підсумками травневої зустрічі, у якій взяли участь представники Центральної ВКЛ, Головного військового клінічного госпіталю, Командування Сухопутних військ, департаментів охорони здоров'я та мобілізації МОУ, а також Головного управління захисту прав військовослужбовців, було вирішено створити постійну міжвідомчу робочу групу. Серед завдань, які вона має вирішити:
✔️навчитися виявляти людей на ЗПТ (а в ширшому розумінні – із стійкими залежностями) ще на етапі мобілізації та первинного огляду ВЛК, а не вже після того, як вони опинилися в підрозділі;
✔️надати лікарям ВЛК спеціальний доступ до інформації про таких пацієнтів, з усіма застереженнями щодо захисту персональних даних і лікарської таємниці;
✔️розробити чіткий порядок повторного направлення на ВЛК тих, хто вже мобілізований.
Паралельно Офіс Військового омбудсмана разом із профільними фахівцями розпочав комплексне аналітичне дослідження впливу залежностей на проходження служби, а також домовився про виїзне вивчення того, як ця проблема виглядає в окремих підрозділах на практиці.
Наразі все це залишається на рівні домовленостей, дослідницької роботи й підготовки пропозицій, конкретних змін, які закріпили б нові механізми, поки не ухвалено. Але важливо, що вперше проблему сформулювали системно й на тому рівні, коли залучено усі відомства, від яких залежить рішення.
📌Дискусія: звільняти чи забезпечити доступ до препарату
Водночас Офіс Військового омбудсмана прямо визнає, що підняте питання не вичерпується юридичним урегулюванням. Чи повинні служити люди із залежностями, і чи, захищаючи їхні права, держава не порушує права інших військовослужбовців на справедливі ротації – це морально-етична дилема, яку ще належить розв’язати.
Серед фахівців, які також працюють із цією темою, є й ті, хто не підтримує ідею тотального звільнення від військового обов’язку людей із залежностями, зокрема пацієнтів на ЗПТ. На їхню думку, людина на ЗПТ фізично здатна виконувати завдання і в бойових умовах, якщо має гарантований доступ до препарату. Тож замість автоматичного звільнення всіх таких пацієнтів варто говорити про забезпечення логістики. А там, де таку логістику забезпечити неможливо і шкода від переривання терапії переважує будь-яку користь від присутності такої людини в підрозділі – доцільно переглядати статус придатності.
📌Голоси з обох боків
Показовою видається громадська реакція під дописами Офісу Військового омбудсмана. Серед коментаторів є і родичі мобілізованих пацієнтів ЗПТ, і самі військовослужбовці, і ситуація описується з двох протилежних боків.
Одні описують випадки, коли документи про діагноз і призначене лікування подавалися ВЛК, але не були враховані, а стан людини після переривання терапії різко погіршувався.
Самі військові говорять про реальні труднощі в підрозділах, куди потрапляють люди із залежністю без супроводу фахівців і без можливості продовжити лікування. Це навантаження лягає на командирів і побратимів.
У цьому ж обговоренні звучить і паралель з іншими хронічними станами – зокрема з ВІЛ-інфекцією, для якої так само потрібен безперервний прийом препаратів. Паралель не випадкова, оскільки чинне Положення про ВЛК визнає непридатними лише людей з розгорнутою ВІЛ-інфекцією, низьким рівнем CD4-клітин чи декомпенсацією, тоді як значна частина людей на стабільній антиретровірусній терапії вважається придатною до служби як у тилових частинах, так і в бойових. Такі військовослужбовці ризикують опинитися у такій самій ситуації з перериванням лікування, що й пацієнти на ЗПТ.
Подібне частково стосується й людей, які лікувалися чи лікуються від туберкульозу. Лише важкі, прогресуючі форми дають підставу для звільнення, а необхідність продовжувати протитуберкульозну терапію в умовах служби може створити ризики для здоров’я військового.
📌Як може допомогти Львівська приймальня УГСПЛ
Доки системні зміни залишаються в стадії підготовки, для конкретної людини головним інструментом залишається процедура. Практика показує, що люди нерідко стикаються з ситуаціями, коли їхні медичні документи не враховуються під час проходження ВЛК або коли після мобілізації виникають труднощі з підтвердженням стану здоров’я.
Юристи Львівської приймальні УГСПЛ у співпраці з БО «100 відсотків життя» роз’яснюють алгоритми оскарження рішень ВЛК, допомагають підготувати документи для повторного огляду, захистити право на безперервне лікування, розібратися з підставами для відстрочки або визнання непридатності, скласти звернення до державних органів.
Прийом за попереднім записом.
Телефон: 050-500-11-36
Пошта: [email protected]
Матеріал підготовлено Львівською приймальнею УГСПЛ у співпраці з БО «100 відсотків життя».
#ЛЖВ #УГСПЛ #СтоВідсотківЖиття
