02/08/2026
«Гарні дороги, але ними немає куди йти. Гарні будинки, але там ти нікого не знаєш і немає до кого зайти в гості».
Так Natalya Misyuk узагальнила свій досвід життя за кордоном під час липневої зустрічі циклу «Точки опертя: #літтред у Горіховому домі».
Наталя народилася і виросла у Криму. Після окупації півострова у 2014 році переїхала до Львова, а з початком повномасштабного вторгнення знову була змушена залишити Україну. Друзі допомогли облаштуватися у Європі, проте з часом вона відчула: добробут і комфорт ще не дають відчуття наповненого життя. Важливо бути серед людей, яким ти потрібна, бачити сенс у тому, що робиш, і мати зв’язок із місцем, яке вважаєш своїм. Тож у 2023 році Наталя повернулася до Львова.
Розмова, яку модерувала Марічка Ільїна, вийшла такою ж багатогранною, як і наша гостя: про втрату дому і повернення, українську мову, книжки, переклади та культуру як реальний інструмент змін.
Наталя Місюк — письменниця, блогерка та популяризаторка української мови, авторка проєкту «Давай займемось текстом» і книжкового блогу Приказка. У 2024 році вона стала лавреаткою Стипендії Президента України для молодих письменників. Серед її книжок — «Мова: таємниці відьом», «Паралельне життя безпритульних котів», серія «Казки баби Усті» та «Це я така в бабу Устю».
Окремою темою стали переклади українських книжок мовами світу. Серія «Казки баби Усті» вийшла, зокрема, тайською мовою. Саме інтерес до перекладів привів Наталю до волонтерської команди Українського інституту книги, яка формувала відкриту базу українських видань, перекладених іншими мовами.
За словами Наталі, сьогодні у світі існує близько 7100 живих мов, тоді як українські книжки представлені перекладами лише 48 мовами. Ця різниця показує, скільки роботи ще попереду, якщо ми хочемо, щоб українську літературу справді читали у світі.
Ще одна важлива сторінка її діяльності — співпраця з Embassy of Ukraine in the Republic of Kenya /Посольство України в Кенії. Наталя проводить курс письменницької майстерності для кенійської молоді, учасники якого працюють над власними дитячими книжками. Наприкінці проєкту планують видати три найкращі роботи.
Ця ініціатива виросла з розуміння того, що культура здатна змінювати не лише людину, а й середовище навколо неї. Культурний центр, створений у бідному районі Кенії, став місцем, довкола якого почала гуртуватися молодь. Поступово змінився навіть фізичний простір: люди стали більше дбати про своє оточення. Культура стала способом соціальної інтеграції та можливістю повернутися з кризових умов до активного життя.
Для самої Наталі цей проєкт також став містком до іншої культури. Він допоміг побачити, наскільки часто ми живемо стереотипами: хочемо, щоб світ більше знав про Україну, але не завжди готові так само уважно дізнаватися про інших.
Дякуємо Наталі Місюк за відкритість, особисті історії та розмову, яка вкотре нагадала: книжки, мова і культура можуть бути не лише простором самовираження, а й точкою опертя, способом повернути людині відчуття гідності, видимості та приналежності.
Дякуємо Марічці Ільїній — артоглядачці, редакторці відділу культури медіа «Львівська Пошта», авторці проєктів #літтред і «Культура на РАЙОНі» — за партнерство та модерацію. Нашому незмінному медіапартнеру Медіа «Львівська — за інформаційний супровід циклу. І всім гостям — за присутність, запитання та готовність бути частиною цієї розмови.
Нагадуємо: цикл «Точки опертя: #літтред у Горіховому домі» відбувається в останній четвер місяця.
А завітати до кафе Горіховий дім/Walnut House на каву, домашній лимонад, десерт чи обід можна щодня. 40% прибутку соціального підприємства ми скеровуємо на підтримку мешканок Центру інтегральної опіки ім. Ольги Ціпановської.