17/09/2026
У нас є традиція — робити спільне фото з нашими «випускницями» у день їхнього завершення програми у Центрі інтегральної опіки для жінок у кризових ситуаціях ім. Ольги Ціпановської.
Нам завжди трохи сумно прощатися, коли жінки залишають жіночий центр. За час їхнього перебування тут ми багато проходимо разом: шукаємо рішення, радіємо змінам, іноді повертаємося на кілька кроків назад і пробуємо знову.
Але кожне таке прощання водночас означає, що починається новий етап.
Такий етап за межами Центру зараз починається для Соломії та її сина.
Соломія прийшла до нас у зовсім іншому стані та дуже непростих обставинах.
Після смерті чоловіка вона залишилася сама із сином, який має розлад аутичного спектра. Родина покійного чоловіка не підтримала їх і відвернулася. Так Соломія із сином фактично опинилися на вулиці.
Якийсь час вони мешкали у друзів та знайомих, згодом Соломії вдалося орендувати окрему кімнату. Але значна частина її невеликого доходу йшла на житло. Повноцінно працювати вона не могла, адже син потребував багато уваги, особливих умов для навчання і постійного маминого піклування.
Соломія жила фактично за межею бідності й не бачила, як із цього вибратися. Як заробляти достатньо, щоб забезпечувати себе і дитину? Як допомогти синові розвиватися? І найбільше її хвилювало, що буде з ним у майбутньому.
Саме тоді Соломія знайшла інформацію про наш Центр і звернулася по допомогу.
Сьогодні, озираючись на час перебування у Центрі, одним із найцінніших досвідів Соломія називає дуже важливе для неї усвідомлення:
«Тут я вперше відчула, що тебе бачать. Що хтось цікавиться, як ти і чим тобі можна допомогти».
Для Соломії це було ще й відкриттям, що вона може бути видимою і значимою для інших.
А далі ми разом почали шукати, як змінити ситуацію. Не одним рішенням, яке вмить змінить усе життя, а поступово, розбираючись із кожною проблемою окремо, крок за кроком.
Безпечне житло і стабільний побут дали Соломії можливість трохи відновитися й подумати про майбутнє. Разом із командою Центру вона почала вибудовувати подальший маршрут для себе і сина.
Команда допомогла спланувати та супроводжувала оформлення необхідних документів, зокрема інвалідності дитини та закордонних паспортів. Шукали відповідний формат навчання для хлопчика. Соломія ставала впевненішою у спілкуванні зі школою та іншими установами, вчилася відстоювати потреби своєї дитини й самостійно вирішувати дедалі більше питань.
Одним із найважливіших залишалося питання роботи. Був період, коли Соломії навіть доводилося брати сина із собою, бо залишити його не було з ким. Тож шукали роботу, яку можна було б поєднати з доглядом за дитиною. І такий варіант знайшовся.
Соломія почала більше заробляти. Вони із сином змогли краще харчуватися, а вона вперше за довгий час могла не лише закривати щоденні потреби, а й відкладати гроші та планувати майбутнє.
Змінився за цей час і хлопчик.
Безпечний, комфортний і стабільний побут добре на нього вплинув. Він став спокійнішим, почав більше довіряти людям, помітно покращилися його мовлення та навички спілкування з іншими.
І поступово замість відчуття, що виходу немає, у Соломії з’явилося розуміння, куди рухатися далі.
Одним із варіантів став переїзд за кордон, де вона бачить більше можливостей для навчання, розвитку та підтримки сина. Це рішення не було спонтанним. Разом із командою Центру та партнерами зважували різні можливості, шукали інформацію, готували документи. Окремо продумували дорогу, адже важливо було врахувати потреби хлопчика і зробити тривалу подорож максимально комфортною для нього. Соломія тим часом працювала й відкладала кошти на наступний етап їхнього життя.
Зараз Соломія із сином уже за кордоном. У них все гаразд. Звикаються на новому місці.
Тож ми попрощалися із Соломією як із мешканкою нашого Центру. Але точно не прощаємося з людиною, з якою пройшли важливу частину її шляху. Ми залишаємося на зв’язку і дуже чекаємо від них добрих новин.
Для Соломії та її сина починається нова сторінка. Дуже хочеться, щоб у ній було більше спокою, безпеки, можливостей і просто добрих днів. А ще — щоб Соломія забрала із собою те важливе відчуття, яке знайшла тут: її бачать, вона важлива і вона може змінювати своє життя.
Індивідуальний супровід жінок відбувається в межах проєкту «Комплексна підтримка жінок у кризі: діюча модель для громад», який реалізовує БО «Фонд Горіховий дім» в межах субгранту проєкту «Посилення залучення громадянського суспільства для розвитку соціальної сфери в Україні» ( EU4CSOs Empower UA), який реалізує БО Мережа 100 відсотків життя Рівне за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю БО «Фонд Горіховий дім» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.