Громадська організація "Осоння"

04/08/2026

😊 Подивіться на ці усмішки.

Мабуть, саме так виглядає людина, яка знає відповіді на складні професійні запитання, відчула підтримку колег і зрозуміла, що більше не залишається сам на сам із непростими випадками.

На цьому фото — наші випускники. Люди, які обрали непростий шлях — бути дотичними до роботи з особами, які вчиняють домашнє насильство.

Ми щиро пишаємося кожним і кожною з них. ❤️

За цими сертифікатами — години навчання, непрості дискусії, аналіз реальних випадків, нові професійні інструменти, підтримка однодумців і багато особистих відкриттів.

Якщо ви теж хочете:
✔️ розуміти, як безпечно та ефективно працювати з кривдниками;
✔️ бути впевненими у своїх професійних рішеннях;
✔️ відчувати задоволення від своєї роботи, а не безсилля чи виснаження;
✔️ мати поруч професійну спільноту та регулярну супервізійну підтримку —

запрошуємо на наш навчальний курс!

📅 Наступний набір стартує 20 серпня (реєстрація під публікацією).

Ми не просто навчаємо. Ми створюємо професійну спільноту людей, які підтримують одне одного, навчаються разом і щодня роблять свій внесок у те, щоб насильства в Україні ставало менше.

💙 А всім нашим випускникам бажаємо професійної впевненості, натхнення, ефективної роботи, мотивованих клієнтів і гармонії між професійним та особистим життям. Нехай сил вистачає і на тих, кому ви допомагаєте, і на себе.

До зустрічі 20 серпня! 🤍

31/07/2026

👥 Хто працює з кривдниками в Україні? Досвід, навчання та професійні виклики

Ефективність будь-якої програми для осіб, які вчиняють домашнє насильство,залежить від того, наскільки підготовленими є фахівці, які її реалізують.
Саме тому у нашому дослідженні ми вперше проаналізували не лише програми, а й людей, які щодня працюють зі складною категорією клієнтів. Ми дослідили їхній професійний шлях, підготовку, власний життєвий досвід, труднощі роботи та фактори, які впливають на професійне вигорання.
❤️ Особистий досвід має значення
Серед працівників діючих програм 18% повідомили, що пережили домашнє насильство в дитинстві, а 7,3% — у дорослому віці. Колеги з пробації повідомили, що 3,9% мали досвід домашнього насильства в дитинстві, і 3,1% - в дорослому віці. Водночас тільки одна людина повідомила, що мала досвід застосування домашнього насильства.
Це свідчить, що для частини спеціалістів особистий досвід пережитого насильства, ймовірно, став одним із мотивів працювати у цій сфері. Водночас саме професійна підготовка, супервізія та дотримання професійних меж визначають якість такої роботи.
🎓 Система підготовки фахівців лише формується
Наше дослідження показало, що масова спеціалізована підготовка фахівців фактично розпочалася лише у 2024–2026 роках.
Найпоширенішою програмою став 120-годинний курс «Безпечна та ефективна робота щодо зміни насильницької поведінки осіб, які чинять домашнє насильство у приватних стосунках», який реалізовувався за ініціативи ГО «Осоння» БФ «Рокада», за підтримки UN Women та WPHF, із залученням мережі регіональних громадських організацій та тренерів, підготовлених WWP EN, та після цього проєкту реалізовуєтся-ГО Осоння.
Окрім цього, фахівці згадували університетські програми підвищення кваліфікації у Національному університеті «Львівська політехніка», Чорноморському національному університеті імені Петра Могили, Дніпровській академії неперервної освіти, а також навчання в регіональних центрах підвищення кваліфікації, обласних центрах соціальних служб та громадських організаціях, зокрема ГО «Ла Страда – Україна».
Водночас підготовка залишається дуже неоднорідною: тривалість навчання коливається від 8 до 210 академічних годин, а близько 30% громад, де вже працюють програми, повідомили, що відповідальні фахівці взагалі не проходили спеціалізованого навчання.
⚠️ Найбільші труднощі — не робота з клієнтами
Працівники програм найчастіше називали серед основних проблем:
• низьку оплату праці;
• страх повторного насильства;
• великий обсяг роботи;
• необладнані робочі місця;
• кадровий дефіцит;
• недостатню міжвідомчу координацію;
• нестачу супервізії.
Тобто найбільші труднощі створює не сама категорія клієнтів, а умови, у яких змушені працювати спеціалісти.
🔥 Вигорання: головний висновок виявився несподіваним
Попри складність роботи, середній рівень емоційного вигорання як у працівників соціальних програм (23,93 бала), так і у працівників пробації (23,56 бала) залишився в межах низького рівня. Водночас 12,1% працівників соціальних програм уже мають високий рівень професійного вигорання.
Найважливіший результат дослідження полягає в іншому.
Ми перевірили десятки можливих факторів і встановили, що вигорання працівників соціальних програм визначається насамперед не особистими якостями людини, а організацією роботи програми.
Найбільше на нього впливають:
• нестача ресурсів;
• кадрові проблеми;
• складна організація роботи;
• проблеми міжвідомчої взаємодії;
• безпека роботи;
• відповідність програм міжнародним стандартам.
Натомість у системі пробації професійне навантаження значною мірою визначається специфікою самої служби:
• великою кількістю професійних ролей;
• суміщенням різних функцій;
• високим індивідуальним навантаженням працівника.
💙 Головний висновок
Наше дослідження показало просту, але важливу закономірність:
Якість програм для кривдників починається не з документів і навіть не з методик. Вона починається з фахівців.
А професійне благополуччя фахівців залежить не лише від їхньої мотивації, а й від того, чи створює держава умови для безпечної, професійної та якісної роботи.
Саме тому інвестиції у навчання, супервізію, безпеку, гідну оплату праці та впровадження європейських стандартів — це інвестиції у безпеку постраждалих від домашнього насильства.
Дослідження проводиться за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст дослідження є виключною відповідальністю ГО «Осоння» та не обов'язково відображає погляди Фонду «Аскольд і Дір», ІСАР Єднання, Уряду Норвегії чи Уряду Швеції.
#Осоння #ДомашнєНасильство #ПрограмиДляКривдників #СтамбульськаКонвенція #Війна #Ветерани #БезпекаПостраждалих #Дослідження

31/07/2026

Програми для кривдників в умовах війни: нові виклики та нові рішення

Повномасштабна війна суттєво змінила контекст реалізації програм для осіб, які вчиняють домашнє насильство. Водночас вона не змінила головного принципу Стамбульської конвенції: у центрі будь-якої програми має залишатися безпека постраждалих дорослих і дітей.
Наше дослідження показало, що українська система вже адаптується до нових умов, однак потребує подальшого розвитку.
________________________________________
⚠️ Війна створює нові виклики
Обстріли, евакуація громад, мобілізація учасників програм, дефіцит підготовлених фахівців, професійне вигорання та гуманітарна криза вже сьогодні впливають на реалізацію програм для кривдників.
Війна також означає збільшення кількості клієнтів із пораненнями, інвалідністю та іншими особливими потребами. Проте лише 21% діючих програм повідомили, що їхні приміщення повністю пристосовані для роботи з такими людьми, тоді як 63% зазначили, що необхідних умов немає.
Не менш важливим є питання безпеки самих фахівців. Лише 56,8% програм повідомили про наявність належних заходів безпеки, тоді як 41% вважають, що їх недостатньо.
________________________________________
💻 Онлайн-робота — необхідність, але лише за умови безпеки
Для громад поблизу лінії фронту, тимчасово окупованих територій, а також для мобілізованих учасників програм дистанційна робота часто стає єдиною можливістю продовжити програму.
Сьогодні лише 8,2% програм працюють онлайн, і, це частково наслідок війни, а не цілеспрямованого розвитку дистанційної моделі.
Разом із тим онлайн-формат потребує окремих стандартів. Перед дистанційною роботою необхідні оцінка ризиків, перевірка безпечних умов проведення занять, конфіденційність, міжвідомча взаємодія та чіткі протоколи реагування. Без цього онлайн може не зменшувати, а навіть підвищувати ризики для постраждалих.
________________________________________
🎖️ Військових і ветеранів у програмах стає більше
Вже сьогодні вище 16,0% діючих програм повідомляють про наявність серед учасників військовослужбовців (виць) і ветеранів (нок) , які вчиняли домашнє насильство. Поки що їх кількість у більшості програм не перевищує десяти осіб на рік, однак очевидно, що далі вона буде зростати.
Саме тому готувати систему потрібно вже зараз.
Україні необхідно збільшувати кількість спеціалістів, які не лише володіють методикою роботи з кривдниками, а й розуміють наслідки бойового досвіду. Особливо цінним є залучення фахівців із власним бойовим досвідом за умови належної професійної підготовки, супервізії та дотримання єдиних стандартів роботи. Наразі, їх біля 5,0%.
________________________________________
🧩 Програми мають враховувати досвід війни
Типова програма потребує доповнення темами, які стали актуальними саме в умовах війни: вплив бойового досвіду, розмежування військових і цивільних моделей поведінки, адаптація до сімейного життя після повернення зі служби, психологічні наслідки війни, відповідальне батьківство, сексуальне насильство та відновлення безпечної комунікації.
Окремим практичним питанням залишається формування груп. Досвід фахівців свідчить, що об'єднання цивільних та військових/ветеранів потребує дуже ретельного підбору учасників, а в багатьох випадках доцільною є робота в окремих групах.
Змінюється і робота з постраждалими. Окрім регулярної оцінки ризиків, дедалі більшого значення набувають психоедукація щодо наслідків бойового досвіду для сім'ї та підготовка родини до повернення військового додому. В окремих випадках можуть застосовуватися й парні консультації, але виключно після ретельної оцінки ризиків і лише тоді, коли це є безпечним для постраждалої особи.
Не менш важливою стає співпраця із системою охорони здоров'я. Саме вона має бути одним із ключових партнерів програм у питаннях лікування психічних розладів, роботи із залежностями, наслідками бойової травми та комплексної підтримки військовослужбовців і ветеранів.
________________________________________
🌍 Досвід інших країн допоможе Україні
Світ уже накопичив досвід роботи з ветеранами та військовослужбовцями, які вчиняли домашнє насильство після участі у військових конфліктах. В інфографіці досвід роботи Міністерства Ветеранів США. Більше про їх досвід в наших наступних публікаціях або на наших тренінгах.
Наше завдання — не створювати окремі стандарти для військових, а адаптувати найкращі міжнародні практики до українського контексту, зберігаючи головний принцип Стамбульської конвенції: безпека постраждалих понад усе.
________________________________________
💙 Війна не змінює принципів роботи з кривдниками. Вона лише робить їх дотримання ще більш необхідним.
________________________________________
Дослідження проводиться за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст дослідження є виключною відповідальністю ГО «Осоння» та не обов'язково відображає погляди Фонду «Аскольд і Дір», ІСАР Єднання, Уряду Норвегії чи Уряду Швеції.

#Осоння #ДомашнєНасильство #ПрограмиДляКривдників #СтамбульськаКонвенція #Війна #Ветерани #БезпекаПостраждалих #Дослідження

30/07/2026

📘Чи відповідають українські програми для кривдників Стамбульській конвенції та європейським стандартам?

🛡️ Стамбульська конвенція визначає простий, але принциповий підхід: мета програм для кривдників — не просто змінити поведінку людини, а насамперед підвищити безпеку постраждалих дорослих і дітей.

❤️ Саме безпека постраждалих має бути серцем кожної програми.

📊 Наше дослідження показало, що Україна вже зробила великий крок у цьому напрямку. Більшість фахівців знайомі зі Стамбульською конвенцією та європейськими стандартами. Водночас майже третина опитаних або не знає їх, або знає лише частково. Це означає, що міжнародні підходи далеко не завжди стають щоденною практикою роботи.

🇪🇺 Європейські стандарти передбачають, що програма повинна включати не лише психологічну роботу з кривдником, а й цілу систему безпеки:

• системний контакт із постраждалими або службами їх підтримки;
• обов'язкову оцінку та постійний перегляд ризиків повторного насильства;
• міжвідомчу взаємодію для управління ризиками, а не лише обміну інформацією;
• регулярне оцінювання якості та ефективності програм;
• достатнє ресурсне забезпечення і організаційну спроможність;
• якісний зміст програм, умови впровадження і належну підготовку фахівців.

🔎 Наші результати свідчать, що українська система вже має сильні сторони, але й демонструє кілька важливих прогалин.

⚠️ Найбільша з них — оцінка ризиків. Сьогодні Типова програма для кривдників фактично не передбачає структурованої оцінки ризиків повторного насильства. У системі пробації така оцінка існує, але вона є загальною для всіх засуджених і не розроблена спеціально для випадків домашнього насильства. Без якісної оцінки ризиків складно забезпечити належний рівень безпеки постраждалих. Оцінка має відбуватися системно, як мінімум три рази під час програми і декілька разів – після неї.

🤝 Друга проблема — контакт із постраждалими. Не всі програми підтримують системний зв'язок із постраждалими або спеціалізованими службами. А саме інформація від постраждалих є одним із ключових джерел для розуміння того, чи дійсно ризик повторного насильства зменшується.

🔄 Водночас міжвідомча взаємодія в Україні активно розвивається. Проте сьогодні вона переважно зводиться до передачі інформації між службами. Наступним кроком має стати спільне управління ризиками, коли різні служби разом оцінюють ситуацію, планують дії та реагують на підвищення небезпеки.

📈 Ще один важливий напрям — оцінювання ефективності програм. Поки що воно часто обмежується психологічною діагностикою учасників. У європейській практиці оцінюють значно ширший результат: чи знизився ризик повторного насильства, чи покращилася безпека постраждалих, чи відбулися стійкі поведінкові зміни. Колеги з органів пробації проводять оцінку ефективності, але в рамках цього проєкту ми її детально не досліджували.

🏛️ Не менш важливим є питання ресурсів і організаційної спроможності. Більшість програм не мають окремого фінансування. Водночас рішення полягає не лише у збільшенні коштів. Якщо в окремій громаді є лише кілька учасників, ефективніше створювати міжмуніципальні програми, об'єднуючи ресурси сусідніх громад. Це дозволить формувати повноцінні групи, адже саме групова робота вважається основною моделлю втручання у більшості європейських і американських програм.

🧩 Окремої уваги потребує зміст програм. Сьогодні найпоширенішою темою програм залишається управління гнівом. Але сучасні міжнародні стандарти значно ширші. Програми мають працювати не лише з емоціями, а й із причинами насильства: примусовим контролем, гендерними стереотипами, відповідальністю. Ці теми, разом з відповідальним батьківством, здоровими інтимними стосунками, культурою згоди та новими формами насильства, зокрема кібернасильством мають бути включеними до програми.

🩺 Ще одна системна проблема — відсутність єдиних критеріїв придатності до участі у програмі. Саме це фахівці, які працюють із кривдниками, називають одним із найбільших практичних викликів. Європейські стандарти передбачають, що перед початком роботи необхідно оцінити, чи здатна людина безпечно та ефективно брати участь у програмі. Насамперед це стосується осіб з активною алкогольною чи наркотичною залежністю, а також людей із психічними розладами, які не дозволяють усвідомлювати зміст програми, регулярно відвідувати заняття, працювати в групі чи брати участь в індивідуальній роботі. У таких випадках першочерговою потребою часто є лікування або стабілізація стану, після чого людина може бути повторно оцінена щодо участі у програмі для кривдників. Тут нам в допомогу досвід системи пробації – досудова доповідь, яка дозволяє подати в суд обґрунтування, чому особі показаний той чи інший вид втручання.

⚖️ Йдеться не про виключення таких людей із системи допомоги, а про правильну послідовність втручань. Ефективність програм для кривдників значно зростає тоді, коли лікування залежності або стабілізація психічного стану передують або супроводжують поведінкову програму, а всі служби працюють узгоджено. Звісно, системи охорони здоров’я мають бути залучені в процес.

⏳ Також потребує врегулювання тривалість програм. Вона має бути узгоджена між різними законами, Типовою програмою та пробаційними програмами, а також відповідати сучасній міжнародній доказовій базі. Це не менш ніж 6 місяців. Короткі програми рідко забезпечують стійкі поведінкові зміни.

🇺🇦 Україна вже має фундамент для побудови сучасної системи роботи з кривдниками. Наступний крок — не просто наблизити її до європейських стандартів, а зробити їх щоденною практикою.

👨‍👩‍👧 У центрі має бути безпека постраждалих осіб, зокрема дітей.

💙 Європейські стандарти — це не бюрократичні вимоги і не формальні критерії. Це практики, які довели свою ефективність у зменшенні повторного насильства та підвищенні безпеки постраждалих. Саме тому їх впровадження має бути не самоціллю, а інструментом реального захисту людей.

🤝 Дослідження проводиться за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст дослідження є виключною відповідальністю ГО «Осоння» та не обов'язково відображає погляди Фонду «Аскольд і Дір», ІСАР Єднання, Уряду Норвегії чи Уряду Швеції.

#Осоння #ДомашнєНасильство #ПрограмиДляКривдників #СтамбульськаКонвенція #Дослідження #БезпекаПостраждалих

29/07/2026

📍 Чи доступні в Україні програми для осіб, які вчиняють домашнє насильство?
Це одне з запитань, на яке ми шукали відповідь у дослідженні ГО «Осоння» «Програми для кривдників в Україні: між європейськими стандартами та контекстом війни». Це, без перебільшення, найбільше на сьогодні дослідження практики реалізації таких програм в Україні.
Щоб отримати максимально повну картину, ми поєднали кілька методів дослідження. Провели масштабне опитування фахівців, які реалізують програми для кривдників, проаналізували відкриті відповіді, провели 27 напівструктурованих інтерв'ю, дві фокус-групи, узагальнили досвід щомісячних супервізій із практиками, а також проаналізували міжнародні дослідження, наукові публікації та стандарти Ради Європи і Європейської мережі роботи з кривдниками (WWP EN).
Загалом ми отримали 949 відповідей: 333 — від програм, що працюють або готуються працювати в територіальних громадах, та 616 — від органів пробації. Для окремих видів аналізу ми сформували спеціальні вибірки, залишивши лише програми, які фактично працюють (їх було 207), та валідні відповіді органів пробації (517). Це дозволило максимально наблизити результати до реальної ситуації в Україні.

📍 Що показало дослідження?

✅ Програми для кривдників представлені майже по всій Україні. Ми отримали відповіді з 23 областей України та міста Києва, соціальні програми в громадах були представлені у 22 областях.
✅ Програми працюють не лише у великих містах. Значна їх частина реалізується у сільській місцевості, а багато програм охоплюють одночасно міські та сільські громади, що поступово підвищує доступність таких послуг незалежно від місця проживання.
✅ Українські програми працюють як з чоловіками, так і з жінками, які вчиняють домашнє насильство. Крім того, серед учасників програм дедалі частіше з'являються особи з бойовим досвідом, що ставить перед фахівцями нові професійні виклики та вимагає адаптації програм до умов війни.
Водночас дослідження виявило ще один важливий виклик. У системі пробації вже існує окрема програма «Подолання домашнього насильства» для неповнолітніх кривдників. Натомість у територіальних громадах спеціалізованої програми для цієї категорії ще немає, хоча суди вже починають направляти неповнолітніх на проходження таких програм. Це означає, що система має реагувати на нові потреби вже сьогодні.
Звичайно, ми не стверджуємо, що змогли охопити всі програми, які функціонують в Україні. Проте нам вдалося зібрати найбільший на сьогодні масив даних, який дозволяє побачити загальні тенденції розвитку системи, її сильні сторони та виклики.
Ми щиро сподіваємося, що спільними зусиллями державних органів, органів місцевого самоврядування та громадського сектору Україні вдасться не лише розширити мережу програм для кривдників або її оптимізувати задля ефективності самих програм і використання державних коштів, а й відповісти на нові виклики — зокрема забезпечити якісні програми для неповнолітніх та осіб із бойовим досвідом.

Дослідження проводиться за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст дослідження є виключною відповідальністю ГО «Осоння» та не обов'язково відображає погляди Фонду «Аскольд і Дір», ІСАР Єднання, Уряду Норвегії чи Уряду Швеції.

#Осоння #ДомашнєНасильство #ПрограмиДляКривдників #СтамбульськаКонвенція #Дослідження #БезпекаПостраждалих

27/07/2026

Як сьогодні в Україні реалізуються програми для осіб, які вчиняють домашнє насильство?

Саме на це питання шукає відповіді ГО «Осоння» у дослідженні «Програми для кривдників в Україні: між європейськими стандартами та контекстом війни».

У 2022 році Європейська мережа по роботі з кривдниками (WWP EN) провела масштабне дослідження програм для кривдників у країнах Східного партнерства. До складу міжнародної експертної групи, яка працювала над дослідженням, також увійшла представниця ГО «Осоння».

Нове дослідження продовжує цю роботу, водночас розширюючи її тематичне охоплення та поглиблюючи аналіз української практики.

🔹 Дослідження охопило програми для кривдників, які реалізуються в територіальних громадах України та в системі Державної установи «Центр пробації». Вважаємо, що це найбільший наразі масив даних про практику реалізації таких програм в Україні.

Ми досліджуємо, зокрема:

✔️ хто проводить програми та яку підготовку мають фахівці й фахівчині;

✔️ як здійснюється оцінка ризиків повторного насильства;

✔️ чи підтримується контакт із постраждалими особами;

✔️ які методи та підходи використовуються в роботі;

✔️ як організована міжвідомча взаємодія;

✔️ які виклики виникають під час реалізації програм;

✔️ як українська практика співвідноситься зі Стамбульською конвенцією, європейськими стандартами роботи з кривдниками та сучасною міжнародною доказовою базою.

📖 Окремий розділ дослідження присвячений міжнародному досвіду роботи з кривдниками, сучасним науковим даним щодо ефективності й економічної доцільності програм, а також особливостям роботи з військовослужбовцями та ветеранами, які вчиняють домашнє насильство.

💡 Результатом дослідження стане не лише аналітичний звіт, а й практичні рекомендації для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фахівців і фахівчинь щодо розвитку системи програм для кривдників в Україні.

Найближчим часом ми почнемо ділитися окремими результатами дослідження, аналітичними висновками та практичними рекомендаціями.

🤝 Щиро дякуємо всім фахівцям і фахівчиням, представникам і представницям територіальних громад, Державної установи «Центр пробації» та партнерських організацій, які долучилися до дослідження й поділилися своїм досвідом.

Саме завдяки вашій участі ми можемо сформувати цілісне уявлення про стан і розвиток програм для кривдників в Україні та підготувати рекомендації, які сприятимуть підвищенню їхньої якості й ефективності.

Дослідження проводяться за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст дослідження є виключною відповідальністю ГО «Осоння» та не обов'язково відображає погляди Фонду «Аскольд і Дір», ІСАР Єднання, Уряду Норвегії чи Уряду Швеції.

#Осоння #ДомашнєНасильство #ПрограмиДляКривдників #СтамбульськаКонвенція #Дослідження #БезпекаПостраждалих

07/07/2026

Літо в розпалі, а ми вже думаємо про роботу.

Шановні колеги, запрошуємо вас на онлайн-тренінг «Безпечна та ефективна робота по зміні насильницької поведінки осіб, які чинять насильство за ознакою статі у приватних стосунках», який запланований з 20 серпня по 08 жовтня 2026 року.

Посилання на реєстрацію - https://forms.gle/YrZQarXuWApKB38u6

Участь у тренінгу передбачає попередній відбір, оскільки кількість місць обмежена.

За результатами розгляду поданих заявок відібрані учасники отримають підтвердження участі електронною поштою.

Вартість навчання - 8000 грн / за учасника / учасницю

Попередня програма тренінгу додається за посиланням - https://drive.google.com/file/d/1OZe-7YDLCRoHRCg0a6As6PPJP6j5RBYj/view?usp=drive_link

23/06/2026

Шановні колеги, в п’ятницю 26 червня 13.00 замість звичайної супервізійної зустрічі, пропонуємо провести фокус - групу «Робота з особами, які мають бойовий досвід та використовують насильство в близьких стосунках». Запрошуємо всіх, хто має досвід, яким Ви могли би поділитися та всіх, хто має питання і інтерес до цієї.

Обговорення під час зустрічі доповнять інформацію, яка збирається для дослідження програм для кривдників в Україні, яке проводить ГО "Осоння" в рамках проєкту «Програми для кривдників в Україні: між європейськими стандартами та контекстом війни». Дослідження проводиться за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України - рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.

Посилання на зустріч - https://meet.google.com/dwh-ndod-akc

Нагадуємо, наступна супервізійна зустріч відбудеться вже восени, в останню п’ятницю вересня.

22/06/2026

20 червня виповнилося 4 роки з дня ратифікації Україною Стамбульської конвенції — міжнародної угоди Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Стамбульська конвенція зобов’язує держави-учасниці захищати постраждалих осіб, притягати кривдників до відповідальності, запобігати насильству та впроваджувати комплексну політику у цій сфері.

Конвенція визнає, що насильство стосовно жінок є проявом історично нерівного співвідношення сил між жінками та чоловіками. Гендерна нерівність, дискримінація та прагнення контролю є одними з ключових причин такого насильства.

Водночас Конвенція наголошує: жінки й дівчата зазнають більшого ризику насильства за гендерною ознакою, однак чоловіки також можуть бути постраждалими від домашнього насильства. Діти визнаються постраждалими, зокрема тоді, коли вони є свідками насильства в сім’ї.

Особливе значення для роботи з кривдниками має Стаття 16 Конвенції. Вона передбачає впровадження програм, спрямованих на навчання ненасильницькій поведінці у близьких стосунках, зміну насильницьких моделей поведінки та запобігання повторному насильству.

Такі програми мають заохочувати кривдників брати відповідальність за свої дії та переглядати ставлення, переконання й установки, які підтримують насильство, зокрема щодо жінок. При цьому безпека, права та потреби постраждалих осіб мають залишатися головним пріоритетом усіх заходів.

Конвенція також наголошує на важливості підготовки спеціалістів і дослідження ефективності заходів, зокрема програм для кривдників.

Окремо варто звернути увагу на статтю 48 Конвенції, яка забороняє обов’язкові альтернативні процеси врегулювання спорів, зокрема медіацію та примирення, у випадках насильства, на які поширюється Конвенція.

Це важливо, бо в практиці ми досі іноді чуємо пропозиції «допомогти вирішити ситуацію» домашнього насильства через медіацію або примирення. У таких випадках є високий ризик не захистити постраждалу особу, а посилити тиск на неї та поставити її безпеку під загрозу.

Не менш важливою є стаття 28 Конвенції. Вона закріплює підхід обмеженої конфіденційності: якщо у фахівця є обґрунтовані підстави вважати, що було вчинено тяжкий акт насильства і є ризик подальшого серйозного насильства, фахівець може повідомити компетентні органи.

Це не означає скасування професійної конфіденційності. Але це означає, що конфіденційність не може бути виправданням бездіяльності там, де існує серйозна загроза життю, здоров’ю чи безпеці постраждалої особи.

Важливо! Часто фахівці вагаються між збереженням конфіденційності та необхідністю реагувати на загрозу. Стамбульська конвенція чітко задає пріоритет: безпека постраждалих осіб понад усе.

В умовах війни положення Стамбульської конвенції набувають особливого значення, адже ризики гендерно зумовленого та домашнього насильства зростають як під час збройних конфліктів, так і після них.

З повним текстом Стамбульської конвенції можна ознайомитися на сайті Верховної Ради України:

Конвенція; Рада Європи від 11.05.2011

19/06/2026

Є дослідження, які підтверджують, що саме діти і відносини з ними є найсильнішим мотивуючим фактором на шляху до змін у людей, які використовують домашнє насильство.

Сподіваємося, наша співпраця,, буде корисна громаді загалом, і дітям особливо.

🤝Розпочинаємо співпрацю з Громадська організація "Осоння"

Підписали меморандум про взаємодію з організацією, яка працює з кривдниками та реалізує програми, спрямовані на подолання насильницької поведінки.

Разом працюємо над тим, щоб діти зростали у безпечному середовищі👌