Environment People Law (EPL)/Екологія - Право - Людина (ЕПЛ)

10/06/2026

Україна досягла певного прогресу у наближенні до екологічного acquis ЄС за Розділом 27, однак ключовим викликом залишається розрив між формальною транспозицією законодавства та його практичним впровадженням. Попри ухвалення низки рамкових законів і стратегічних документів, інституційна спроможність екологічного врядування залишається недостатньою через постійну дерегуляцію, фрагментацію, дублювання повноважень, слабку координацію між органами влади, кадровий дефіцит, обмежені фінансові ресурси та поєднання формування, реалізацію екологічної політики та контроль за якістю її впровадження. Особливе занепокоєння викликає відсутність реформи державного екологічного контролю, моніторингу та ефективних механізмів забезпечення дотримання природоохоронного законодавства.

Аналіз темпів реалізації (нереалізації) реформ за напрямками:
- Інституційна спроможність;
- Доступ до екологічної інформації та участь громадськості у процесі прийняття рішень (acquis, пов’язані з Оргуською конвенцією);
- Оцінка впливу на довкілля, стратегічна екологічна оцінка;
- Відповідальність за екологічну шкоду та протидія екологічній злочинності;
- Захист атмосферного повітря;
- Управління відходами;
- Промислові викиди;
- Охорона природи;
- Лісові ресурси;
- Зміна клімату.

Читати далі (пдф, див. Вкладення): https://bit.ly/4vCY4Qb

09/06/2026

08/06/2026

Укотре повертаємося до теми. Чи відновлювати Міндовкілля? Пояснюємо "на пальцях"

06/06/2026

Результати першого Європейського форуму захисників екологічних прав 3 – 4 червня 2026 р.

Другий день першого Європейського форуму захисників екологічних прав людини, що проходив 04 червня 2026 року в Раді Європи в Стразбурзі, відкрила мер Стразбурга п. Катрін Траутманн. З вітальним словом виступив Рафаель Бенітес, директор із соціальних прав, охорони здоров’я та довкілля Ради Європи.

Доповідачами першої сесії були також Бйорн Берге, заступник Генерального секретаря Ради Європи, Фолькер Тюрк, Верховний комісар ООН з прав людини (відеозвернення), Сірпа Раутіо, директор Агентства Європейського Союзу з основоположних прав (FRA), Петра Байр, президент Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), Маттіас Гайомар, президент Європейського суду з прав людини (відеозвернення). А також Патріція Гайдеггер, заступниця Генерального секретаря Європейського екологічного бюро (EEB), членом якого також є й ЕПЛ.

У рамках другого дня форуму відбулася спеціальна сесія неформальних зустрічей між захисниками екологічних прав людини (EHRD) та представниками державних і міжурядових інституцій. На жаль, із заявлених близько ста представників держав, участь взяли менше десяти. Зокрема серед них були представники Молдови, Азербайджану, Італії, Франції. Від України жодного представника не було.

Під час сесії захисники розповіли про труднощі, ризики та потреби у підтримці, з якими вони стикаються у своїй діяльності. Своєю чергою представники інституцій отримали можливість почути ці історії безпосередньо та врахувати їх під час подальших політичних дискусій. Захід став платформою для відкритого обміну особистим досвідом і дозволив учасникам краще зрозуміти виклики, з якими щодня стикаються захисники екологічних прав. Формат зустрічі був спрямований не на переговори чи вироблення рішень, а на створення простору для діалогу, взаєморозуміння та людських зв’язків між представниками різних секторів. Отримана під час зустрічей інформація стала важливим підґрунтям для подальших обговорень політики в рамках форуму.

Другий день форуму був більш офіційним: його відвідали представники урядів та міжнародних організацій, інституцій Європейського Союзу. Попри запрошення до участі в другому дні форму представників країн-членів Ради Європи, лише представники 7 країн наважилися відвідати захід. Очевидно більшість представників країн РЄ побоялися критики за переслідування екологічних захисників на своїх теренах. Метою другого дня форуму було донести до урядів та міжнародних інституцій консолідовану позицію більше ніж 300 захисників довкілля та захисників активістів щодо існуючих проблем та викликів, шляхів їхнього вирішення в таких сферах: дерегуляція та спрощення із ускладненням якісної участі громадськості в процесі прийняття рішень щодо довкілля, СПУГ та криміналізація форм діяльності екологічних активістів, відповідальність корпорацій та порушення прав людини та шкоду довкіллю. Також частина рекомендацій та основних меседжів захисників довкілля з першого дня форуму стосувалася потреб дотримання права на безпечне для життя і здоров’я довкілля на національному рівні, а також ефективності міжнародно-правового регулювання відповідальності держав за шкоду довкіллю, включаючи шкоду, що завдають транснаціональні корпорації.

Ольга Мелень-Забрамна, керівник юридичного відділу ЕПЛ, мала честь виступати на панелі другого дня із оглядом ситуації із захисниками довкілля в Європі та за межами Європи. Із текстом виступу (англійською мовою, doc файл) можна ознайомитися тут: https://bit.ly/4fpM3ZC.

Разом із Ольгою виступали захисники довкілля із Сербії, кліматичний активіст Бенжамін із Бельгії, що втратив подругу -кліматичну активістку Розу під час екстремального підняття води в річці, а також позивачі-жінки із Швейцарії, що стали заявниками в гучному важливому судовому процесі CASE OF VEREIN KLIMASENIORINNEN SCHWEIZ AND OTHERS v. SWITZERLAND. ЕПЛ аналізувала рішення ЄСПЛ тут: https://bit.ly/4dRCKQZ

Учасники форуму домовилися зустрічатися кожні 2 роки для усвідомлення того, що вони не самотні у своїй боротьбі та підтримки один одного, об’єднання зусиль заради протидії обмеженню демократичних інструментів та прав на міжнародному (ЄС та РЄ) та національному рівнях.

04/06/2026

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила історичну резолюцію на підтримку консультативного висновку Міжнародного Суду ООН щодо зміни клімату, підтвердивши, що боротьба з кліматичною кризою є не лише політичним вибором держав, а й їхнім юридичним обов’язком відповідно до міжнародного права.

Резолюцію, ініційовану тихоокеанською острівною державою Вануату, яка перебуває на передовій боротьби з наслідками зміни клімату, разом з іншими країнами, було ухвалено 20 травня 2026 року після тривалих обговорень та розгляду численних поправок. Документ підтримала 141 держава-член ООН, проти проголосували 8 країн – Білорусь, Іран, Ізраїль, Ліберія, Російська Федерація, Саудівська Аравія, Сполучені Штати Америки та Ємен. Ще 28 держав утрималися.

Ухвалення резолюції стало продовженням впровадження важливого консультативного висновку Міжнародного Суду ООН, оприлюдненого у липні 2025 року. Тоді найвищий судовий орган Організації Об’єднаних Націй дійшов висновку, що держави мають міжнародно-правовий обов’язок захищати кліматичну систему та довкілля від шкідливого впливу викидів парникових газів. Це рішення було сприйняте міжнародною спільнотою як безпрецедентний прорив у розвитку міжнародного кліматичного права. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш назвав його «перемогою для нашої планети».

Особливого значення висновку Міжнародного Суду ООН надає те, що він не обмежився лише констатацією існування кліматичних зобов’язань держав. Міжнародний Суд ООН також наголосив, що у випадку порушення таких зобов’язань держави можуть нести юридичну відповідальність відповідно до міжнародного права.

Зокрема, Міжнародний Суд ООН зазначив, що якщо держава не виконує своїх міжнародних зобов’язань щодо захисту клімату та довкілля, вона може бути зобов’язана припинити протиправну поведінку, надати гарантії неповторення таких порушень у майбутньому та здійснити повне відшкодування завданої шкоди залежно від конкретних обставин справи. Таким чином, Міжнародний Суд ООН фактично підтвердив можливість застосування загальних принципів міжнародно-правової відповідальності до випадків невиконання кліматичних зобов’язань державами.

Хоча консультативні висновки Міжнародного Суду ООН не мають обов’язкової юридичної сили, вони користуються значним авторитетом та мають вагомий вплив на розвиток міжнародного права. Такі висновки допомагають уточнювати зміст міжнародно-правових норм та визначати обсяг юридичних зобов’язань держав.

Ухвалена Генеральною Асамблеєю резолюція фактично підтверджує та політично підтримує правові висновки Суду. Документ закликає всі держави-члени ООН вживати всіх можливих заходів для недопущення завдання значної шкоди клімату та довкіллю. Це стосується, зокрема, викидів парникових газів, що утворюються в межах їхньої юрисдикції або контролю. Крім того, резолюція наголошує на необхідності повного виконання вже взятих державами зобов’язань у межах Паризької угоди.

Окрему увагу документ приділяє міжнародному співробітництву. Резолюція закликає держави діяти добросовісно та постійно координувати свої зусилля для подолання глобальної кліматичної кризи. Водночас підкреслюється, що кліматична політика має забезпечувати захист основоположних прав людини, включаючи право на життя, право на здоров’я та право на достатній життєвий рівень.
Після голосування пролунала заява про те, що саме країни та громади, які найменше спричинили зміну клімату, сьогодні зазнають її найтяжчих наслідків. За його словами, шлях до кліматичної справедливості пролягає через швидкий, справедливий та рівноправний перехід від використання викопного палива до відновлюваних джерел енергії. Лише за таки умов міжнародна спільнота все ще має можливість досягти цілі Паризької угоди щодо обмеження глобального потепління на рівні не більше 1,5°C порівняно з доіндустріальним періодом.

Ухвалення резолюції Генеральної Асамблеї ООН стало черговим важливим кроком у формуванні глобального правового підходу до боротьби зі зміною клімату. Вона посилює міжнародне визнання того, що боротьба зі зміною клімату є не лише питанням екологічної політики, а й сферою міжнародно-правових зобов’язань держав та їхньої відповідальності перед нинішніми і майбутніми поколіннями.

04/06/2026

Перший форум захисників довкілля стартував в Страсбурзі під егідою Ради Європи

3 червня 2026р. в м.Страсбург стартував перший європейський форум захисників довкіллєвих прав і довкілля. У штаб-квартирі Ради Європи зібралося близько 300 учасників з різних країн Європи, які мають дотичність до проблем переслідування захисників та захисту довкілля, екологічні ГО, спеціальний доповідач по захисту захисників Оргуської конвенції, органи захисту прав людини створені під егідою ООН та РЄ.

Міжнародну благодійну організацію представляли керівник юридичного відділу ЕПЛ Ольга Мелень-Забрамна, та юрисконсульт ЕПЛ Марта Панькевич.

Форум став важливою платформою для обміну досвідом, налагодженням співпраці та обговорення актуальних викликів у сфері захисту екологічних прав та переслідування активістів на європейському континенті. Представники громадянського суспільства, правозахисники, екологічні активісти, юристи та експерти мали можливість поділитися власними напрацюваннями та баченням загроз для екологічної громадськості та можливих шляхів подолання цих загроз.

Протягом першого дня учасники обговорювали сучасні виклики для захисників довкілля, такі як закріплення на міжнародному рівні права на чисте, здорове та безхпечне довкілля в Європі, ризики екологічної дерегуляції; криміналізації діяльності захисників довкілля та використання стратегічних позовів проти участі громадськості (SLAPP); а також проблеми шкоди, завданої діяльністю міжнародних корпорацій та видобувними компаніями довкіллю та місцевим громадам.

Учасники підняли важливе питання небезпек від дерегуляції, особливо в світлі просування видобувної промисловості, які потім ляжуть на плечі платників податків через те, що держава буде нести фінансовй тягар прибирання та мінімізації результатів господарської діяльності таких видобувних компаній. По всій Європі фіксують випадки серйозної громадянської непокори видобуванню рідкоземельних металів та інших природних ресурсів, особливо із залученням міжнародних компаній, та випадки фінансових збитків громадам, корінним народам через видобувну діяльність та значне послаблення дозвільних процедур і екологічних оцінок, що часто супроводжується і корупційними скандалами, вимагають пошуку ефективних механізмів реагування та зупинення такої діяльності.

Перший день форуму має сформулювати основні проблеми і виклики, які будуть озвучені другого дня форуму, де будуть присутні вже представники урядів, міжнародних організації, чиновники, науковці країн-членів РС.

Проведення форуму засвідчило зростаючу увагу європейської спільноти до ролі захисників екологічних прав та необхідності створення ефективних механізмів їхнього захисту на національному та міжнародному рівнях.

03/06/2026

🔹Проєкт Закону України «Про засади функціонування національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів» від 15.05.2026 року

Актуальність прийняття Закону України «Про засади функціонування національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів» обумовлена міжнародними зобов’язаннями України в межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також статусом України як держави-кандидата на вступ до Європейського Союзу. Відповідно до статті 363 Угоди про асоціацію та Додатка ### до неї Україна зобов’язалася поступово наближати національне законодавство до права ЄС у сфері охорони довкілля, зокрема шляхом імплементації положень Директиви 2003/87/ЄС про систему торгівлі квотами на викиди парникових газів.

Зазначена Директива передбачає створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, включаючи визначення уповноваженого органу, запровадження дозвільної системи, розроблення механізмів розподілу квот, а також функціонування системи моніторингу, звітності та верифікації викидів. Прийняття цього Закону є необхідним кроком для виконання відповідних міжнародних та євроінтеграційних зобов’язань України.

Необхідність розроблення законопроєкту зумовлена:

- висновками звіту Європейської комісії щодо України за 2025 рік (Розділ 27 "Довкілля та зміна клімату"), відповідно до яких система моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (далі – МЗВ), відновлена в Україні у лютому 2025 року, за своїм охопленням залишається вужчою порівняно з Європейською системою торгівлі квотами на викиди парникових газів (далі – СТВ Європейського Союзу) і потребує подальшого розвитку, зокрема, шляхом поширення на сектори авіації, морського судноплавства, автомобільного транспорту та будівель;
- Національною програмою адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2026 р. № 438, яка констатує, що законодавство України частково відповідає вимогам Директиви 2003/87/ЄС, але необхідні подальші кроки для повної відповідності її вимогам;
- Планом заходів щодо створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2025 р. № 146-р, яким встановлено необхідність розроблення законопроєкту про засади функціонування системи національної торгівлі квотами на викиди парникових газів та проєктів нормативно-правових актів у 2025-2028 роках;
- Національним планом з енергетики та клімату на період до 2030 року, який включає систему торгівлі квотами на викиди парникових газів одним із заходів до переліку ключових цілей, політик і заходів плану за виміром "Декарбонізація", метою якого є стимулювання скорочення викидів парникових газів.

Проєкт Закону України «Про засади функціонування національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів» є важливим кроком у напрямку формування в Україні ринкових механізмів скорочення викидів парникових газів та виконання євроінтеграційних зобов’язань у сфері кліматичної політики. Законопроєкт покликаний закласти правові та організаційні засади функціонування національної системи торгівлі викидами (НСТВ) та сприяти поступовому наближенню українського законодавства до acquis ЄС.

Водночас окремі положення законопроєкту викликали зауваження з боку регуляторних органів, позицію яких у даному випадку ми підтримуємо. Зокрема, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку вказала на ризики невідповідності запропонованої моделі підходам, закріпленим у законодавстві Європейського Союзу. Серед основних застережень: відсутність повноцінної торгівлі квотами на початковому етапі функціонування системи, неврегульованість питань ліцензування та нагляду за оператором ринку, а також недостатній рівень санкцій за маніпулювання ринком та використання інсайдерської інформації.

У цьому контексті важливо, аби запропонована модель НСТВ забезпечувала не лише формальне виконання зобов’язань України щодо адаптації законодавства до права ЄС, а й фактичне створення прозорого, ефективного та належним чином контрольованого ринку вуглецевих квот. Подальше доопрацювання законопроєкту має враховувати необхідність узгодження його положень із вимогами європейського законодавства, зокрема щодо функціонування ринку, регуляторного нагляду та механізмів запобігання зловживанням.

🔹 Проєкт Закону України «Про ратифікацію Поправки до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар» від 19.05.2026 року

Монреальським протоколом передбачається, що кожна країна має вживати заходів, спрямованих на скорочення споживання контрольованих речовин і забезпечувати неперевищення встановлених показників щорічного споживання згідно графіків їх скорочення. Ураховуючи, що в Україні озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази не виробляються, показник споживання складається із загальної кількості імпортованих речовин з інших держав за винятком кількостей речовин, експортованих в інші держави. Згідно з вимогами Монреальського протоколу та рішеннями Наради Сторін Монреальського протоколу для України національна квота споживання озоноруйнівних речовин на 2020 – 2030 роки дорівнює нульовій кількості, за виключенням обмеженого споживання, що не перевищує 0,821 тонни ОРП виключно для сервісних цілей.

Даний законопроєкт спрямований на імплементацію положень Кігалійської поправки до Монреальського протоколу, яка передбачає поетапне скорочення споживання гідрофторвуглеців (ГФВ) – потужних парникових газів, що широко використовуються у холодильному та кліматичному обладнанні. На відміну від озоноруйнівних речовин, споживання яких в Україні вже практично припинено відповідно до міжнародних зобов’язань, для ГФВ досі не встановлено національних обмежень, оскільки Кігалійська поправка ще не набула чинності для України.

Водночас подальше зволікання з ратифікацією Кігалійської поправки може мати суттєві негативні наслідки як для виконання міжнародних кліматичних зобов’язань України, так і для її європейської інтеграції. Чим пізніше Україна приєднається до поправки, тим жорсткішими будуть вимоги щодо скорочення споживання ГФВ. Якщо ратифікація відбудеться найближчим часом, скорочення здійснюватиметься поступово відповідно до встановленого графіка. Натомість подальше відкладення може призвести до необхідності значно швидшого скорочення обсягів використання ГФВ без достатнього перехідного періоду для адаптації промисловості та бізнесу.

Особливе значення має той факт, що відповідно до Регламенту (ЄС) 2024/573 з 1 січня 2028 року Європейський Союз запроваджуватиме обмеження на торгівлю певною продукцією та обладнанням з державами, які не є сторонами Кігалійської поправки. У разі подальшого затягування ратифікації Україна ризикує зіткнутися з додатковими бар’єрами доступу до ринку ЄС, що може негативно вплинути на конкурентоспроможність відповідних секторів економіки та ускладнити виконання євроінтеграційних зобов’язань.

Разом із тим перехід до використання альтернативних холодоагентів вимагатиме модернізації обладнання та певних інвестиційних витрат. Проте у довгостроковій перспективі такі зміни сприятимуть впровадженню енергоефективних технологій, розвитку сучасних екологічно безпечних рішень та підвищенню конкурентоспроможності українських виробників на європейському ринку.

02/06/2026

Учора відбувся семінар для суддів місцевих та апеляційних судів на тему: «Шкода довкіллю від російської агресії: роль судової гілки влади». У межах цього заходу учасники обговорили роль судової влади у відшкодуванні шкоди довкіллю, завданої російською агресією, а також актуальні виклики, що постають перед національними судами у справах, пов’язаних із наслідками війни для довкілля.

Захід був організований Міжнародною благодійною організацією «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ) спільно з Львівським регіональним відділенням Національної школи суддів України за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Метою заходу було підвищення рівня обізнаності суддів щодо видів екологічної шкоди, спричиненої воєнними діями, особливостей її правової кваліфікації та відшкодування, а також ролі національних судів у формуванні ефективних механізмів захисту довкілля в умовах збройної агресії.

Спікерами семінару виступили представники Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина». Під час заходу було розглянуто вплив воєнних дій на природні екосистеми, типологію та пріоритизацію такої шкоди, правові шляхи її відшкодування: міжнародні аспекти відповідальності росії та її агентів за шкоду довкіллю України, а також виклики кримінально-правової кваліфікації руйнування довкілля внаслідок воєнних дій. Окрему увагу учасники приділили розвитку міжнародно-правових механізмів відшкодування шкоди, завданої Україні внаслідок війни та ролі українських судів у цих процесах.

Під час дискусійної частини учасники обговорили перспективи відшкодування шкоди довкіллю в національних судах, роль судів різних інстанцій поза межами кримінальної юрисдикції, обмеження щодо кола потенційних позивачів, а також процесуальні межі повноважень судів при розгляді таких справ. Значну увагу було приділено практичним аспектам формування судової практики у спорах, пов’язаних із наслідками війни росії проти України для довкілля. Судді також відмітили, що виконання рішень щодо компенсації шкоди із рф на сьогодні є проблематичним, але це не повинно бути перешкодою в розгляді судами таких позовів. Також судді погодилися із позицією правників ЕПЛ, що звернення до судів із позовами про компенсацію шкоди довкіллю є дуже важливою практикою, і суди мають бути відкритими до розгляду таких позовів, де позивачами виступають також і адміністрації об’єктів ПЗФ, а також органи ДЕІ залучаються до процесів.

Захід став важливою платформою для професійного обговорення правових механізмів відшкодування шкоди довкіллю, завданої внаслідок збройної агресії рф та ролі національних судів у формуванні якісної судової практики проти агресора.

Висловлюємо вдячність суддям місцевих та апеляційних судів, які взяли участь у семінарі, за проявлений інтерес до порушених питань, активне долучення до професійного обговорення та конструктивний обмін думками. Сподіваємося, що проведений захід сприятиме подальшому розвитку фахового діалогу щодо правових механізмів захисту довкілля та відшкодування екологічної шкоди, завданої внаслідок війни. МБО «Екологія-Право-Людина» відкрита до подальшої співпраці та реалізації нових спільних ініціатив із суддівською спільнотою.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

#ФондВідродження
Національна школа суддів України

01/06/2026

Тренінг «Особливості воєнних злочинів проти довкілля та екоциду»

29 травня 2026 року відбувся тренінг «Особливості воєнних злочинів проти довкілля та екоциду», присвячений актуальним питанням кваліфікації, розслідування та документування злочинів проти довкілля, вчинених в умовах війни Російської Федерації проти України.

Захід був організований Міжнародною благодійною організацією «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ) спільно з Тренінговим центром прокурорів України за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та об’єднав представників органів прокуратури, Служби безпеки України, Державної екологічної інспекції, наукової спільноти, громадського сектору та міжнародних експертів.

Метою заходу було підвищення рівня професійної компетентності учасників щодо особливостей кваліфікації, досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях за фактами вчинення воєнних злочинів проти довкілля та екоциду.

Тренінг відкрили заступник директора Тренінгового центру прокурорів України Андрій Орлеан, керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора Борис Індиченко, заступник Голови Державної екологічної інспекції Дмитро Заруба та виконавчий директор МБО «Екологія-Право-Людина» Олена Кравченко, які наголосили на важливості належного документування та ефективного розслідування злочинів проти довкілля в умовах війни.

Під час першого блоку учасники обговорили особливості правового регулювання воєнних злочинів проти довкілля та екоциду. Доповідачі представили актуальну інформацію про стан досудового розслідування екоциду в Україні, розглянули проблеми кримінально-правової кваліфікації завдання шкоди довкіллю в умовах війни, розмежування екоциду та воєнних злочинів проти довкілля, а також особливості організації розслідування і процесуального керівництва у відповідних кримінальних провадженнях.

Другий блок був присвячений практичним аспектам документування та доказування шкоди, завданої довкіллю внаслідок воєнних дій. Учасники ознайомилися з чинними методиками визначення шкоди та збитків, проблемами їх застосування і можливими шляхами вдосконалення. Окрему увагу було приділено збору доказів під час польових виїздів, проведенню експертиз та використанню ГІС технологій для фіксації екологічних наслідків війни.

У межах третього блоку експерти поділилися міжнародним досвідом у сфері кримінально-правового захисту довкілля. Зокрема, учасники обговорили нову Директиву Європейського Союзу про екологічні злочини та перспективи її впровадження в Україні, підходи до кваліфікації шкоди довкіллю відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, а також можливості використання міжнародних механізмів для притягнення до відповідальності за масштабну шкоду, що завдається довкіллю під час війни.

Своїми знаннями та практичним досвідом з учасниками поділилися представники Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду, Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора, Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора, МБО «Екологія-Право-Людина», Житомирського державного університету імені Івана Франка, Європейського екологічного бюро, Гельсінського університету, Інституту екологічної безпеки.

Тренінг став майданчиком для професійного діалогу та обміну практичним досвідом між представниками правоохоронних органів, громадського сектору, наукової спільноти та міжнародними експертами. Захід сприяв поглибленню знань щодо ефективного документування екологічних наслідків війни, застосування міжнародних стандартів у кримінальних провадженнях та посиленню спроможності України забезпечувати належне розслідування і притягнення винних осіб до відповідальності за шкоду, завдану довкіллю.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

#ФондВідродження
Тренінговий центр прокурорів України
Офіс Генерального прокурора