Крайовий мистецький новацький табір
11 років успіху
Ars longa, vita brevis!!!
Колись, 11 років тому, сестричку Софійку Нагірну поцілувала муза мистецтва. І в результаті народився найуспішніший до цього часу новацький проект – Крайовий мистецький табір УПН. Цей проект подарував за роки існування сотн
ям новаків і новачок, братчиків і сестричок неймовірні враження від подорожі у світ мистецтва, творчості і креативу.
Кожен табір є неповторним – щороку нова легенда надихає учасників на творчі здобутки і на розвиток своїх талантів. Провід ретельно працює над підготовкою наступного табору вже одразу після закінчення попереднього. Щороку дітям надається можливість спробувати себе у найрізноманітніших мистецьких ділянках: батик, малюнок на склі, живопис, графіка, орігамі, кусудами, паперопластика, квілінг, декупаж, плетення шнурочків, гобелени, витинанки, валяння, вироби з глини, пляшк-арт, плетення з соломки, театр, вироби з бісеру, вишивка, прикраси зі шкіри, ляльки-мотанки, вироби з гіпсу, архітектура, аплікація на папері та на тканині, виготовлення свічок, ниткомаше, ізонитка, мистецтво фотографії, прикраси та квіти з паперу, колаж тощо.
Перший табір «Ельфи зачарованого лісу» відбувся у 2001 році у Ворохті під проводом с. Софійки Нагірної. На ньому побувало 55 новаків і новачок (деякі з них уже стали новацькими виховниками) та близько 20 виховників. Початок проекту став дуже вдалим і тому наступного року таборовики зібрались у с. Старий Кропивник Дрогобицького р-ну на базі відпочинку «Веселка» у кількості 60 учасників та 20 членів проводу. Табір отримав назву «Фантазери у траві».
2003 року комендантом став бр. Ігор Бущак, який провів табір на базі «Скоморохи» у кількості 50 новаків та новачок і близько 20 виховників та інструкторів.
У 2004 році табір відбувався на теренах Дрогобицького р-ну у с. Старий Кропивник. Учасниками були 80 новаків і новачок, та 20 виховників. Темою цього табору був казковий світ ельфів, гномів, чарівників та фей, що і дало назву табору «Хай буде казка». Комендантом знову стала Софійка Нагірна.
У 2005 році мистецький табір переїздить на сонячне Закарпаття у с. Верхні Ремети Берегівського р-ну на базу «Енергетик» і вирушає у мандрівку стародавніми цивілізаціями. Новацтво дізнається про античну міфологію, розгадує загадки інків та майя, вирушає у плавання із вікінгами та змагається на Олімпійський іграх. На цьому таборі народжується таборова пісня «Час у долонях», яка стала гімном мистецького табору. Учасниками табору було 50 дітей та 20 членів проводу.
З того часу ми не зраджуємо закарпатському сонечку і далі таборуємо на Берегівщині. У 2006 році табір називається «Україна на берегах Сени» і присвячений, звичайно ж, Франції – країні моди та шарму. Новаки подорожують країною разом із хоробрими мушкетерами, відтворюють у мініатюрах Ейфелеву вежу, Тріумфальну арку та Собор Паризької Богоматері, вивчають французьку мову та пісні, набираються відчуття прекрасного у французького народу. Учасниками цього табору стало 48 новаків і 16 виховників. Комендант надалі Софійка Нагірна.
У 2007 році провід табору підготував для учасників чергову пригоду слідами Роберта Бейдена-Пауела теренами Великобританії. Табір отримав назву «Лицарі Туманного Альбіону». Новаки прослідкували історію рицарів від часів легендарного короля Артура і до початків скаутингу. На цьому таборі с. Софійка Нагірна була комендантом останній раз. Учасниками стали 51 новак та новачка та 15 дорослих.
У 2008 році провід табору перейняла с. Оля Герус. Того року ми вирішили заглибити дітей у історію рідного краю і помандрували Гуцульщиною (умовно, бо табір далі відбувався на Закарпатті на тій же оселі, що і попередні). Оскільки цей регіон дуже багатий на традиції, то і сам табір залишився у пам'яті його учасників таким мальовничим, як барвиста гуцульська тайстра. Так табір і назвали – «Казка в тайстрі». Учасниками стало 66 дітей, 23 членів проводу та 9 гостей.
Долаючи чергові економічні перешкоди, табір продовжує свою історію і наступного року. Ми не зраджуємо Закарпаттю, але переїздимо у 2009 році у с. Чорний Потік Іршавського р-ну. Коментантом стає с. Оля Фегецин. Після багатьох таборів, присвячених європейським країнам, ми вирішуємо відкрити завісу на схід – і опиняємось у Японії. До мистецького аспекту додається екологічний. Тож діти не тільки знайомляться із традиціями Японії, а й проводять різні екологічні досліди та виконують проекти. На цьому шляху нас супроводжує котик Манекі Неко – символ щастя і добробуту у японців. Новацтво поринає у східні легенди, відвідує справжню чайну церемонію, знайомиться із японським імператором, вчиться малювати японські комікси манга і аніме, носить кімоно. Учасниками цього табору «Друзі Манекі Неко» стало 42 новаків і новачок , 20 виховників та 4 таборових дітей.
У 2010 році табір святкує свій ювілей – 10 років. Для новацького табору ця дата таки поважна. Здавалося б, що за такий період проект може себе вичерпати. Та куди там!!! Дружній команді табору ніколи не бракує нових ідей та натхнення. Ювілейний табір проводиться на базі «Смерековий камінь» поблизу с. Осій Іршавського р-ну Закарпатської обл.. Оскільки табір дуже великий (понад 80 учасників та 26 виховників та інструкторів), то він поділений на 2 вікові підтабори, комендантами яких є с. Оля Герус та с. Оля Фегецин. Темою обрано Україну, оскільки наше мистецтво і наші ремесла є дуже цікавими та багато в чому унікальними. Новаки випробовують себе у петриківському розписі, у ліпленні з глини, у роботі з деревом, майструють українські обійстя, поринають у цікавий світ українських звичаїв. Ювілейний табір відзначився по-особливому: після 5-и днів безпросвітного неба і злив, довелося повернутися додому на 4 дні швидше. Мабуть, ми не догодили мольфару Але навіть така маленька неприємність не зіпсувала учасникам вражень і усі повернулись здорові і натхненні.
Навчені досвідом попереднього табору, у 2011 році ми дуже ретельно підійшли до пошуку нового місця таборування, щоб жодні погодні умови не перешкодили переведенню програми. Табір відбувся поблизу Мукачева у с. Лісарня на базі відпочинку «Білочка» під проводом с. Олі Фегецин з 26 червня по 9 липня. Вперше за всю історію табір тривав 14 днів, а не 12. Темою ми обрали теплі та загадкові країни Латинської Америки. А родзинкою табору стали заняття із латиноамериканських танців, які і подарували табору назву - «Ча-ча, раз!». Учасниками табору стало 50 новаків і новачок та 18 виховників та інструкторів зі Львова, Києва, Сокаля, Дрогобича та Черкас.
За 11 років табору його учасниками було понад 600 новаків і новачок зі Львова, Києва, Тернополя, Ічні, Дніпропетровська, Сокаля, Рівного, Івано-Франківська, Славського, США та Канади. Цікавий факт, що в часі проведення таборів сестричка Софійка Нагірна виносила 3 дитини, найстарша з яких тепер іде у новацтво. Також, з кожним роком на табір приїжджає все більше братчиків і сестричок із власними маленькими дітками – так званими «таборовими дітками». Ще однією особливістю мистецького табору є те, що щороку його учасниками є діти з особливими потребами. Атмосфера пластового табору сприяє їхньому видужуванню та адаптації до суспільства.
Провід Крайового мистецького табору із оптимізмом дивиться у майбутнє і готує чергові несподіванки і пригоди для майбутніх учасників.
Комендант КМНТ
С.О. Оля Фегецин, ПС
