14/09/2026
🗓️4 вересня був опублікований перший звіт GREVIO щодо стану імплементації Стамбульської конвенції в Україні.
Верховна Рада України прийняла Закон “Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами” (Україна фактично ратифікувала Стамбульську конвенцію) 20 червня 2022 року. Вже наступного дня Президент підписав цей закон. 18 липня Україна передала Раді Європи ратифікаційну грамоту й таким чином завершила процес ратифікації. Конвенція набула чинності для України 1 листопада 2022 року.
З того часу GREVIO, моніторинговий орган щодо виконання державою положень Стамбульської конвенції, збирав інформацію та досліджував стан імплементації Конвенції. І от 4 вересня 2026 року перший звіт стосовно України був опублікований.
Цей звіт має стати основою для подальшого вдосконалення і глибшої імплементації Стамбульської конвенції. Шлях, який Україна вже пройшла, ми здебільшого фіксували на часовій лінії тут: https://jurfem.com.ua/stambulska-konventsiya-chasova-liniia/
❕Детальний огляд звіту від експерток “ЮрФем” очікуємо згодом, а поки звертаємо увагу на кілька ключових деталей.
🧷 По-перше, звісно, у звіті відзначено суттєвий поступ України в питаннях забезпечення захисту від домашнього насильства, починаючи ще зі змін, що почалися в 2017 році.
🧷 Важливим також було введення адміністративної відповідальності за сексуальні домагання в 2024 році.
🧷 Наявність стратегічних державних документів, що спрямовані на подолання насильства щодо жінок, зокрема його запобігання, захист від насильства і належне розслідування таких випадків, щоб подолати корінь проблеми — теж відзначено як значний успіх. Окрема увага приділяється успіхам щодо введення навчальних компонентів у підготовку та підвищення кваліфікації фахівців/чинь, що працюють в різних структурах, залучених до протидії насильству щодо жінок.
У 2023 році “ЮрФем” подала власний тіньовий звіт, який став складовою формування загальної картини разом зі звітами, поданими іншими громадськими організаціями та державою.
Тому, висновки звіту GREVIO багато в чому суголосні з викликами, які ми бачимо як пріоритетні для вирішення.
📍Наприклад — криміналізація сталкінгу (переслідування). В звіті йдеться, що багато необхідних змін вже виписані в законопроєкті 12297, що був зареєстрований у Верховній Раді України ще в грудні 2024 року, проте досі не прийнятий. Окрім передбаченої відповідальності за сталкінг, цей законопроєкт також містить багато норм, що вирішують проблеми розуміння та формування єдиного підходу до понять “систематичності” і “кримінальних правопорушень, повʼязаних із домашнім насильством”.
📍 5-річний строк притягнення до відповідальності за різні форми сексуального насильства є дуже малим. Так, у звіті GREVIO наголошується, що постраждалим від таких злочинів інколи необхідні роки, аби наважитися звернутися до поліції. Голова “ЮрФем” Hrystyna Kit, коментуючи звіт, підтверджує такі висновки: “Таке обмеження не забезпечує доступ до правосуддя постраждалим, адже з нашого досвіду, потерпілі можуть повідомити про такий злочин, навіть через 2-3 роки. Додамо час досудового розслідування, і строк 5 років уже завершиться”.
📍 Розслідування злочину не може повністю залежати від спроможності постраждалих подати заяву. Дискусії про доречність переведення справ, пов’язаних із сексуальним насильством, у категорії “публічного обвинувачення” замість “приватного” ведуться вже давно, і згаданий законопроєкт 12297 пропонує механізми, як залежність від заяви потерпілої можна зменшити і зняти з неї відповідальність за розслідування.
📍 Умисне та/або повторюване домашнє насильство не може передбачати адміністративну відповідальність. Одним з варіантів усунення такої ситуації на думку GREVIO - обмеження відповідальності за такі дії лише кримінальною відповідальністю, щоб забезпечити пропорційність відповідальності - вчиненому.
📍 Наявність чи відсутність “добровільної згоди” є основним критерієм, за яким варто оцінювати факт сексуального насильства. Відповідні зміни були внесені в Кримінальний кодекс ще в 2017 році, проте GREVIO зазначає, що досі суди часто зважають на те, чи були застосовані сила, погрози тощо. Це суперечить підходам Конвенції і створює дуальну рамку, яка розмиває суть відсутності добровільної згоди як основного свідчення насильства і продовжує плекати патріархальні міфи про сексуальне насильство як про щось, що відбувається лише за фізичного опору потерпілої. У своєму тіньовому звіті “ЮрФем” теж наголошувала, що необхідно забезпечити ідентифікацію та належну кваліфікацію дій сексуального характеру, зокрема через розуміння концепції “добровільної згоди”.
Серед інших загальних рекомендацій — ті, без яких неможлива ефективна розбудова державних політик:
- усунути бар’єри у доступі до правосуддя для потерпілих. Для цього необхідно, щоб усі суб’єкти глибоко розуміли зв’язок структурної гендерної нерівності, патріархальних міфів, упереджень, збудованих на їх основі і природи гендерно зумовленого насильства, якого зазнають у більшості жінки. А також розуміти, що на різних групах жінок всі ці негативні явища відображаються по-різному і частина таких груп є більш вразливою до насильства;
- окрім тренування та посилення спроможності суддів, поліцейських, прокурорів/ок та інших професійних аудиторій, які працюють з постраждалими, також варто подивитись і на інші технічні бар’єри, які можуть перешкоджати доступі до правосуддя. Наприклад, в Тіньовому звіті ЮрФем ідеться про потребу внесення змін до ст. 3 та ст.5 Закону України “Про судовий збір” про постраждалих від таких категорій злочинів від сплати судових зборів на різних етапах;
- забезпечити якісну міжвідомчу взаємодію;
- також GREVIO прямо наголошує, що необхідно усунути перешкоди доступу потерпілих від усіх форм насильства до безкоштовної правничої допомоги. Про відповідні зміни до Закону України “Про безоплатну правничу допомогу” йдеться також і в Тіньовому звіті ЮрФем;
- уточнити термінологію і привести її у відповідність до значень у Конвенції (наприклад, визначення сексуального домагання, сексуального насильства);
- організувати ефективну взаємодію з громадськими організаціями, які забезпечують суттєву частину доступу до послуг з підтримки постраждалих в Україні і мають багато досвіду і експертизи, щоб посилювати розбудови політики запобігання та протидії ГЗН. Зокрема проводити дослідження форм насильства щодо жінок, з фокусом на інтерсекційну дискримінацію;
- розробити і впровадити систему ефективного збору даних від різних відомств про різні форми насильства, що покриваються Конвенцією, і ефективно їх опрацьовувати. Дані мають бути дезагреговані за статтю, географією, відносинами між потерпілою та кривдником. Також важливо збирати дані, які дають можливість простежити інформацію від моменту реєстрації правопорушення до винесення рішення суду.
Звіт містить багато інших рекомендацій та влучних зауважень, які важливо брати в роботу і посилювати здатність держави реагувати та ефективно протидіяти гендерно зумовленому насильству. Значна частина цих зауважень вже передбачені нашими зобовʼязаннями в контексті євроінтеграції, зокрема Дорожньою картою з питань верховенства права. І всі вони можуть справді зробити систему набагато більш ефективною і справедливою.
