27/07/2026
Chlib kulikowski — так, а не chleb, за підручником — писали й вимовляли львівські поляки, коли говорили про найбільш легендарний хліб старого Львова. Це не одруківка. Це слід львівського «балаку», в якому поєдналися всі мови міста. Хліб був настільки унікальним, що отримав власну балакову назву. Мар’ян Гемар, автор численних “львовскіх пьосенок”, настільки закохався у хліб та у звук, що зробив Chlib kulikowski назвою не лише пісні, а й цілої книжки.
Звідки взявся цей хліб? Назва походить від містечка Куликів за кілька кілометрів на північ від Львова, де здавна існувала цехова пекарська традиція — хліб звідти возили до міста щонайменше з 17-го століття. А безпосередньо у Львові з 1910 року цей хліб випікала пекарня Натана Шварца на вулиці Джерельній. Пекарня проіснувала до 1939 року, коли її націоналізувала радянська влада. На жаль, не відома доля самого Шварца. Але відомо, що цей хліб робили з двох видів борошна: “петльованого” (тобто добре просіяного та дорогого) пшеничного і житнього, співвідношення їх могло складати від пів на пів до 70-ти відсотків пшеничного. Дуже часто хліб складався з двох невеликих, зчеплених в одне ціле буханців. Нерідко був посипаний маком.
У велику культуру цей хліб потрапив уперше завдяки пісні з фільму Włóczędzy 1939 року. Сценарій і слова писав Емануель Шлехтер, музику — Генрик Варс, а виконував легендарний дует “батярів” із Львівського радіо: Щепка й Тонька. У пісні герої купують у крамничці саме куликівський хліб разом із маслом, сиром і медом.
Але справжній пам'ятник цьому хлібові поставив, уже в еміграції, Мар'ян Гемар. У 1955 році в Лондоні він написав ностальгійну пісню під назвою Chlib kulikowski — про те, як мало хто за межами Львова взагалі здогадується, що за милю від міста, у містечку Куликів, здавна жили спадкові пекарі, і саме там пекли той самий духмяний хліб із хрусткою, ніби кора вишневого дерева, шкоринкою. У 1971 році ця пісня дала назву цілій збірці його віршів, пісень і сатир про Львів, — книжці, яку він адресував буквально: «тільки для львів'ян».
Різниця між «chleb» і «chlib» — це різниця між літературною нормою і живою пам'яттю. Той самий хліб, який випікала єврейська пекарня Натана Шварца на Джерельній, який оспівали в кіно Шлехтер і Варс і який до кінця життя не міг забути емігрант Гемар, зрештою стиснувся до одного-єдиного голосного звука. Не «e», а «i». Це і є, мабуть, найкоротший можливий спосіб сказати: тут був дім, і від нього лишився смак.
#запідтримкиУКФ #ВідповідальністьБути
