https://www.ptaha.org.ua/, https://linktr.ee/medpsylviv

Медико-психологічна допомога ️ Волонтерська спільнота ️, Площа Двірцева 1, Lviv (2026)

28/05/2026

Львівщину відвідали 19 волонтерів з Німеччини, Нідерландів та США, які від початку повномасштабного вторгнення підтримують Україну та допомагають нашим людям і військовим.

За цей час вони передали допомоги на понад 600 000 євро та доправили для ЗСУ більше 30 автомобілів. Але найцінніше – вони продовжують шукати нові можливості підтримки та вже планують подальшу співпрацю з нашою державою.

Під час візиту волонтери побували у штабі «Медико-психологічної допомоги» на Львівському залізничному вокзалі. Тут вони ближче познайомилися з роботою нашої команди.

Учасники зустрічі мають різний досвід волонтерства. Хтось у перші місяці повномасштабної війни допомагав евакуйованим українцям за кордоном, інші регулярно приїжджають в Україну з гуманітарними місіями та підтримкою для військових і цивільних.

«Громадська організація «Птаха України» об’єднала мережу іноземних та українських волонтерів, які від початку повномасштабного вторгнення підтримують нашу державу: доставляють гуманітарну допомогу, допомагають з евакуацією людей та реагують на найважливіші потреби. Для нас важливо, щоб ця допомога ґрунтувалася на принципах системності, відповідальності та прозорості», – зазначила керівниця громадської організації «Птаха України», радниця начальника Львівської ОВА Максима Козицького Галина Бордун.

Ключові учасники волонтерської мережі:
🤝Birgit Ziener – з перших місяців війни займається пошуком і перегоном автомобілів для ЗСУ; здійснила понад 50 поїздок в Україну, зокрема у прифронтові міста – Слов’янськ, Краматорськ, Лиман, Добропілля та Херсон
🤝 Alexander Weiss («Alex 1st») – організував 20 поїздок в Україну; особисто підтримує львівських військових Стаса і Костю, передаючи дрони, генератори та Starlink
🤝Lothar Quinkenstein – у перші тижні вторгнення волонтерив на вокзалі у Перемишлі; організовує літературні вечори-фандрайзинги та збирає кошти для театральної трупи у Дрогобичі
🤝 Alexander Carstiuc («Alex 2nd») – популяризує українську культуру та збирає донати у власному пабі в Берліні

Найбільше волонтерів цікавив процес евакуації людей в Україні. Вони розпитували, як люди ухвалюють рішення – залишатися вдома чи виїжджати, чи можуть самостійно обирати регіон евакуації, повертатися додому після стабілізації або переїжджати в інші області.

Під час зустрічі вдалося не лише поділитися досвідом, а й домовитися про подальшу співпрацю. А це означає ще більше підтримки, гуманітарної допомоги та міжнародної уваги до України й людей, які постраждали від війни.

Нагадаємо, спільнота «Медико-психологічної спільноти» є частиною Громадської організації "Птаха України" та безкоштовно цілодобово надає медичну та психологічну допомогу на вокзалі у Львові для внутрішньо переміщених осіб. Детальніше про спільноту читайте на сторінках у соцмережах: https://www.facebook.com/medpsylviv/

❗ Якщо ви або ваші близькі потребуєте підтримки – звертайтеся. Ми поруч. Телефонуйте на гарячу лінію волонтерської служби на вокзалі: 0 (68) 003 40 14

Фахівці вислухають, нададуть консультацію та допоможуть знайти рішення у складній ситуації. Ми на зв’язку 24/7.

27/05/2026

Із усіх наших перевезень найбільше в пам’ять врізалася історія однієї жінки, ім’я якої, на жаль, уже не пригадуємо. Ми допомагали їй дістатися до села Жупани на Львівщині. Разом із собою вона везла найдорожче, що мала, – десятки врятованих котів і собак. Тварин жінка власноруч евакуйовувала з прифронтової зони, рятуючи їх від загибелі та шукаючи для них шанс на безпечне життя.

Тоді наша організація допомогла їй дістатися до нового місця проживання. Волонтери та громадські організації спільними зусиллями знайшли для неї будинок, де вона змогла почати все спочатку разом зі своїми чотирилапими підопічними.

👉Цю історію згадує наш водій Михайло Дудін. Чоловік має 15 років водійського стажу, а також завершує навчання на 4 курсі факультету психології. Окрім цього, Михайло навчається на військовій кафедрі в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де готується стати офіцером-психологом запасу.

«Я доєднався до Громадська організація «Птаха України», бо відчув потребу бути максимально корисним. Тут мій водійський досвід і психологічна підготовка поєдналися якнайкраще. Допомагати зараз критично важливо, адже люди, які втратили дім, переживають колосальний стрес», – розповідає Михайло.

Під час перевезень він часто бачить людей у стані паніки, розгубленості та виснаження через пережите й невідомість попереду. У такі моменти особливо допомагають знання з психології, які Михайло здобуває під час навчання.

«По можливості намагаюся допомогти людині усвідомити, що реальна небезпека вже позаду, що вона жива і в безпеці, а те, що відчуває зараз, – це тривога перед майбутнім. Заспокоюю тим, що наші кейс-менеджери ретельно обрали місце подальшого перебування, врахувавши всі важливі фактори», – ділиться водій.

Як зазначає Михайло, під час війни йому допомагає триматися дисципліна. Сили та ресурс дають ранкові пробіжки, силові тренування, постійний рух вперед, навчання та нові цілі. Попереду – іспити та важливий етап життя – отримання офіцерського звання.

Дякуємо Михайлові за його людяність, відданість справі та готовність допомагати тим, хто цього найбільше потребує.

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

25/05/2026

Ліна виїжджала зі Слов’янська у стані повної невизначеності разом із 10-річною донькою та кішкою Машею. У Львові на них не чекало нічого. Додатково ситуацію ускладнило оформлення статусу ВПО через реєстрацію в Дніпрі, який не входить до переліку територій активних бойових дій 🥲

Але найважче було не це.

Чоловік Ліни – військовослужбовець – перебував у реанімації в Києві та мав бути переведений до Львова. Вона їхала ближче до нього, тримаючись за єдину думку – бути поруч, наскільки це можливо.

🤝 До супроводу долучилася наша кейс-менеджерка Uliana Zavadetska разом з Офісом підтримки родин військовослужбовців. У найкоротші строки Ліні з донькою та кішкою надали тимчасове житло у хостелі у Львові.

Там вперше за довгий час з’явилася можливість просто зупинитися: прийняти душ, виспатися, підключити дитину до навчання.

«Я тоді просто хотіла, щоб ми були в безпеці. Щоб дитина могла спати, а я знала, що чоловік десь поруч, навіть якщо не фізично», – згадує Ліна.

Коли перший етап стабілізації пройшов, постало питання довготривалого проживання. Разом з Уляною та водієм Михайлом організували перевезення речей і поселення у прихисток у Львові на транзитний період. Сім’я залишилася разом із кішкою Машею 🐾

Далі – новий виклик. Потрібне було більш стабільне житло. Але більшість закладів не приймали з тваринами. А для дитини кішка Маша була не просто улюбленицею – вона була єдиною стабільною точкою серед постійних змін. Для малечі потрібно було знати, що з котиком усе буде гаразд.

Ситуація зупинилася.

І тоді Уляна прийняла особисте рішення – забрати кішку Машу на тимчасове переутримання до себе в село в Івано-Франківській області, щоб дитина не втратила останній емоційний зв’язок зі своїм домом.

📍Згодом стало відомо: чоловіка не перевозитимуть до Львова. Родина змушена була змінити маршрут і переїхати до Тернопільської області, де вдалося знайти житло з можливістю проживання з твариною.

Сьогодні чоловік Ліни проходить реабілітацію. Родина знову разом. Кішка Маша також скоро повернеться додому.

Дякуємо всім, хто був поруч.

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

21/05/2026

Кейс підтримки: соціальне перевезення для ВПО зі смт Запитів до Нового Роздолу👇

Потреба у допомозі до нас надійшла на гарячу лінію від керівництва готелю «Гелікон». Ініціатором звернення став волонтер, який ще у 2022 році допомагав поселяти внутрішньо переміщених осіб після евакуації у смт Запитів.

Першим кроком став виїзд кейс-менеджера та водія для оцінки ситуації. Команда поспілкувалася з людьми, вивчила потреби та оцінила обсяг речей для перевезення. Серед мешканців були переважно люди похилого віку та люди з інвалідністю.

За роки життя далеко від рідного дому накопичилися не лише побутові речі. Накопичилися спогади, переживання, втома від постійної невизначеності. І разом із цим – велика кількість майна, нажитого за чотири роки життя на новому місці. Усе це потрібно було винести з п’ятого поверху.

Другий виїзд став справжнім випробуванням. Водій, волонтер, кейс-менеджер команди Громадська організація «Птаха України» спільно здійснили непросте соціальне перевезення зі смт Запитів до Нового Роздолу.

Довелося власноруч переносити десятки речей сходами до автомобіля. Але найважчим була не фізична праця. Найважчим було бути поруч із людьми, які знову переживали тривогу через зміну місця проживання, невідомість і втому від постійних змін.

Це було важко фізично. Непросто емоційно. Але команда впоралася.

Окрема подяка водію Михайлу та волонтеру Андрію. Людям, які без зайвих слів беруть на себе складну роботу і стають опорою для тих, хто цього найбільше потребує.

Соціальне перевезення – це не лише про маршрут між двома точками. Це про гідність. Про підтримку. Про присутність поруч у момент, коли людина особливо потребує відчуття: вона не сама.

👉Якщо ви прямуєте на Львівщину і потребуєте підтримки, телефонуйте: 0 (68) 003 40 14. Наші фахівці на зв’язку цілодобово. Допоможуть із прибуттям на вокзал, поселенням і базовими питаннями в дорозі.

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

19/05/2026

🐾 Буся двічі втрачала дім через війну.

У руках нашої кейс-менеджерки Тетяна Богуславська – кішка Буся. У 2024 році вона разом із власником – демобілізованим військовим – була змушена пройти довгий шлях евакуації.

Спочатку з Часового Яру до Слов’янська, згодом – до Миколаївки Донецької області. Далі на них чекала евакуація через Лозове на Львівщину. Попри всі випробування, власник не залишив свою улюбленицю – у дорозі завжди мав для неї корм і мисочку, дбав про неї на кожному етапі евакуації.

«Ми чекали до останнього і сподівалися не залишати дім. Вже одного разу довелося переїжджати, але коли вибухи почалися зовсім поруч… зрозуміли, що залишатися більше неможливо», – розповідає власник.

У нашій області чоловік зміг знайти роботу та житло. Але виникла складність: на підприємстві харчової промисловості, де він працює, проживання з тваринами заборонене. Тож для Бусі тимчасовим безпечним місцем стала Домівка Врятованих Тварин.

Зараз Буся в безпеці, під опікою та турботою. Вона отримує догляд і спокій, якого так бракувало в дорозі. І тепер найважливіше – Буся чекає на нову родину, яка подарує їй постійний дім, тепло і любов.

Діліться цим дописом. Бо за кожною такою історією – шанс, що ще одна тварина дочекається свого дому🐈💛

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

18/05/2026

Продовжуємо надавати послугу соціального таксі на Львівщині!

Хто може скористатися послугою:
▪️ внутрішньо переміщені особи з зон евакуації;
▪️ люди з інвалідністю або після поранень;
▪️ літні люди з ознаками маломобільності.

❗️ Транспортування абсолютно безкоштовне і створене для підтримки постраждалих, які прибувають у Львівську область. Окрім випадків безпосередньої евакуації - послуга доступна з понеділка по п’ятницю, з 9:00 до 17:00.

✅Як скористатися послугою:
Зателефонуйте на нашу гарячу лінію за номером: +380 (68) 003 40 14.

Ми завжди готові допомогти та підставити дружнє плече. Чекаємо на вас!

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

14/05/2026

Вікторії 65 років. Вона приїхала зі Слов’янська.

У цьому місті минуло все її життя: молодість, робота, сімейні свята, ранкові маршрути знайомими вулицями та дім, у який завжди хотілося повертатися.

Останні роки стали для неї роками страху й втрат. Вікторія бачила місто після обстрілів. Бачила порожні вулиці, вибиті вікна й людей, які навчилися жити під звуки сирен. Бачила смерть. Там, де ще вчора хтось поспішав у справах чи ніс додому покупки, сьогодні – уламки, пил і кров.

З часом страх став сильнішим за бажання залишитися вдома. Її син давно живе у Швейцарії й постійно просив маму виїхати. Просив берегти себе. Просив не чекати дня, коли евакуація може стати неможливою. І зрештою Вікторія наважилася на цю непросту дорогу.

Ми зустріли її на вокзалі у Львові. Допомогли з речами, побули поруч, вислухали та підтримали. За словами жінки, найстрашніше в евакуації – залишитися самому в незнайомому місті, без розуміння, куди йти далі. І найбільше щастя – побачити людей, яким не байдуже.

Ми на вокзалі у Львові щодня. Від початку повномасштабного вторгнення.

🤝 Якщо ви або ваші близькі потребуєте підтримки – звертайтеся. Ми поруч. Телефонуйте на гарячу лінію: 0 (68) 003 40 14

Наші фахівці вислухають, нададуть консультацію та допоможуть знайти рішення у складній ситуації. Ми на зв’язку 24/7.

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

11/05/2026

🥺 «24 лютого 2022 року я був піднятий по тривозі. Тоді ніхто ще не знав, як сильно війна змінить життя кожного з нас…»

64-річний Ігор із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист країни. Уже 25 лютого він стояв на блокпосту в Харківській області. Без ротацій, без розуміння, що буде далі. Просто тому, що треба було захищати країну.

Через кілька місяців чоловіка перевели до Золочева на Львівщині. Саме там з ним познайомилася наша кейс-менеджерка Альона Костюк познайомилася з його родиною. На той момент вони, як і тисячі інших українців, потребували елементарних речей: житла, ліків, продуктів, підтримки й нормального людського ставлення.

Наші кейс-менеджери допомогли із поселенням, забезпечили родину гуманітарною допомогою, медикаментами та речами першої необхідності. Але найважливіше – не зникли після першого дзвінка чи першої видачі допомоги.

У 2023 році Ігор завершив службу через стан здоров’я. Війна залишила після себе операцію на колінному суглобі, І групу інвалідності, постійний біль та довгу реабілітацію. А ще – страшну невідомість. Його син вважається зниклим безвісти.

Сьогодні команда Громадська організація «Птаха України» далі супроводжує родину. Ігор уже пройшов реабілітацію, отримав ортопедичний пояс, продуктові набори та підтримку фахівців. Ми скерували його до спеціаліста із супроводу родин зниклих безвісти та допомогли налагодити контакт із Червоним Хрестом.

Дружині Ігоря допомогли оформити навчання за ваучером та надали інформацію щодо компенсації оренди житла й комунальних послуг.

Такі історії – це не виняток. Після пережитого людям часто доводиться заново вчитися жити: лікуватися, оформлювати документи, шукати роботу, витримувати втрати та невідомість. І дуже важливо, щоб у цей момент поруч був хтось, хто не відвернеться.

🤝 Наша команда продовжує підтримувати всіх людей, яких війна змусила починати життя з нуля.

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

07/05/2026

Історія Жанни Михайлівни та її сина зараз розлітається мережею. Люди поширюють її, бо за цими словами – реальність тисяч українців, які щодня рятуються від війни.

Вони пішки виходили з Костянтинівки до Дружківки. Разом із собакою Рексом і котом Васею. Без речей, без жодних запасів. При собі мали лише дві банки паштету та ліки для собаки.

Жанна Михайлівна пережила два поранення. Перший удар був у грудні – тоді приліт зруйнував будинок, і, як каже сама жінка, її врятувала стіна. За тиждень – ще один удар КАБом, після якого вона отримала поранення голови. Вийти з дому вони вже не могли.

До 12 квітня жили у підвалі. Там готували їжу, робили перев’язки, намагалися допомагати собі самотужки та вижити під постійними обстрілами. Поруч були ще люди. Частина змогла евакуюватися, частина – залишилась. Після одного з ударів поруч загинули троє людей.

Попри все пережите, Жанна Михайлівна не залишила своїх тварин.

«Я їх не кину. Це мої діти», – сказала вона при евакуації.

У Львові нашу команду чекала вже інша частина цієї історії – допомогти людям почати все спочатку. Ми забезпечили сім’ю речима першої необхідності, підтримкою після дороги та допомогли організувати подальше розселення. Завдяки Схід SOS їм вдалось евакуюватися, завдяки для них вдалося знайти дім поблизу Чернівців, куди вони безпечно дісталися разом із Рексом і Васею, також дякуємо Роксолана Шолудько за супровід , та за перевезення до нового дому.

Наші волонтери кажуть, що важко передати словами, наскільки це світлі та сильні люди. Попри пережите – дуже теплі, дуже щирі. І навіть їхні тварини, налякані війною, залишаються ніжними та довірливими.

Ми часто говоримо про цифри евакуацій, допомогу чи гуманітарні місії. Але за кожною такою історією – люди, які втратили дім, здоров’я, спокій, звичне життя. І водночас не втратили людяності.

І саме тому для нас важливо бути поруч у момент, коли людям потрібна підтримка найбільше.

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

04/05/2026

Тетяна, її донька Марія і маленька Єлізавета приїхали до Львова нічним поїздом. Втомлені після дороги, але разом. Павло, який все життя прожив у Слов’янську, пережив полон і вже в старшому віці знову змушений був залишити дім.

⚡️⚡️Це лише дві історії за цей місяць, у яких нам вдалося допомогти. Загалом у квітні наші кейс-менеджери опрацювали 334 звернення. За кожним із них стоять конкретні люди і їхні ситуації.

Цього місяця до нас приїжджали з Дніпропетровської, Харківської, Запорізької, Херсонської, Луганської, Миколаївської та Донецької областей. У всіх різний досвід, але схожий запит – підтримка і базова стабільність.

Ділимося кількома історіями з роботи команди:

▪️ «Виїхати було дуже важко. Але залишатися – ще страшніше». Це слова Марії, яка пережила окупацію у селі Степи на Харківщині. Пів року без світла і зв’язку, постійна тривога і життя в укритті. Докладніше: https://www.facebook.com/share/p/18yJTrNawC/

▪️ Тетяна, її донька Марія і маленька Єлізавета приїхали нічним поїздом до Львова. Втомлені і розгублені, але тримаються разом. Їхній дім у Лимані. Як ми допомогли сім’ї: https://www.facebook.com/share/p/18Yk7xLt8b/

▪️ «Люди голодували. Нам не дозволяли виходити з будинків, а воду брали з річки». Так почалася розмова нашої психологині з пані Катериною із села Наталине Херсонської області. Ми передали їй речі першої необхідності, засоби гігієни та ліки. Докладніше: https://www.facebook.com/share/p/1D1MaX4AR8/

▪️ Павло все життя прожив у Слов’янську. У 2014 році він потрапив у полон, де зазнав серйозних травм. Зараз він знову змушений починати спочатку. Як ми допомогли: https://www.facebook.com/share/r/1bcDSPMGVR/

▪️ «У березні 2022 року ми сіли в човен і залишили дім». Це слова пані Олени, яка виїхала з лівого берега Херсонщини. Зараз вона поступово відновлюється за підтримки психолога. Детальніше: https://www.facebook.com/share/p/1DBExYKNSA/

▪️ У 2022 році Тетяна Богуславська евакуювалася з Нікополя разом із сім’єю. Дорога була складною і виснажливою. На вокзалі у Львові вона вперше звернулася до нашої команди. Як склалася її історія далі: https://www.facebook.com/share/p/18kJuqeAyv/

Окрім цього, ми ділимося корисною інформацією для журналістів та ВПО:

👉 Міністерство соціальної політики підготувало зміни до порядку надання допомоги на проживання ВПО, які вже ухвалив Кабінет Міністрів України. Детальніше: https://www.facebook.com/share/p/186Qb34ZZF/

👉 У щоденному спілкуванні ми не завжди замислюємося, як наші слова і дії впливають на інших. Зібрали 5 простих правил взаємодії з людьми на кріслі колісному: https://www.facebook.com/share/r/1B1CHuQBtE/

Якщо ви прямуєте на Львівщину і потребуєте підтримки, телефонуйте: 0 (68) 003 40 14

Наші фахівці на зв’язку цілодобово. Допоможуть із прибуттям на вокзал, поселенням і базовими питаннями в дорозі.

Дякуємо кожному волонтеру та кейс-менеджеру за цю роботу. Вона про увагу до людей і про реальну допомогу в складних ситуаціях.

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

28/04/2026

У щоденному спілкуванні ми не завжди замислюємось, як наші дії впливають на інших. Але кілька простих правил можуть зробити взаємодію значно комфортнішою для всіх.

Розбираємо 5 важливих правил взаємодії з людьми на кріслі колісному👇

👉 Під час розмови не «нависайте» над людиною. Краще сісти поруч або трохи відступити, щоб зберегти комфортну дистанцію на рівні очей. І точно не варто спиратися на крісло чи інші засоби — це порушує особисті межі.

👉 Хочете допомогти – почніть із запитання. Уточніть, куди саме людина планує рухатися, і лише після згоди пропонуйте супровід. Ініціатива без запиту може бути недоречною.

👉 Не поспішайте «робити все за людину». Навіть якщо здається, що допомога потрібна – спершу уточніть. Багато речей люди виконують самостійно, і це важливо поважати.

👉 Дотримуйтесь простору. Людині з ходунками, тростиною чи іншими засобами потрібне місце для руху. Не підходьте впритул і тим більше не торкайтесь її засобів підтримки.

👉 Уникайте зайвої «опіки». Дотики на кшталт погладжування по плечу чи голові можуть виглядати як жалість, а не підтримка. Краще проявити повагу через слова і коректну поведінку.

Це лише базові речі, але вони формують комфорт і повагу у взаємодії. Якщо відгукнеться – зробимо продовження 🙌

Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA, за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).

Медико-психологічна допомога ️ Волонтерська спільнота ️

28/05/2026

27/05/2026

25/05/2026

21/05/2026

19/05/2026

18/05/2026

14/05/2026

11/05/2026

07/05/2026

04/05/2026

28/04/2026

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Organization

Shortcuts

Share

Category