29/07/2026
«Не знаю, що чекає мене, але гірше точно не буде»
Пан Віталій залишив Краматорськ і вирушив до Хуста. Там на нього чекають знайомі, які запропонували допомогу. Саме з їхньої підтримки він планує розпочати новий етап життя.
Чоловік має чималий трудовий досвід: працював на шахті, в охороні, на будівництві, а останнім місцем роботи був парк культури та відпочинку. Каже, що готовий до будь-якої роботи й вірить, що в новому місті зможе знайти своє місце.
Розповідаючи про дім, пан Віталій згадує, що до повномасштабної війни Краматорськ був великим промисловим містом із населенням близько 150 тисяч людей. Працювали заводи, розвивалося машинобудування. Сьогодні ж, за його словами, у місті залишилося приблизно 30 тисяч жителів. Люди продовжують виїжджати через постійні обстріли та проблеми зі світлом, газом і водою.
Попри все, Краматорськ тримається. Символом цієї стійкості для пана Віталія є найбільший прапор України, що майорить над містом. Ворог уже тричі намагався знищити його обстрілами, але прапор і досі залишається на своєму місці.
Перед від'їздом чоловік залишив ключі від будинку сусіду. Каже: «Не знаю, що чекає мене, але гірше точно не буде».
На Львівському залізничному вокзалі ми зустріли пана Віталія, нагодували, допомогли зорієнтуватися з подальшою дорогою, супроводили до автобуса та побажали безпечного переїзду. Сподіваємося, що в Хусті він знайде не лише роботу, а й відчуття спокою, якого так бракує людям, які були змушені залишити свій дім.
✅Якщо ви прямуєте на Львівщину та потребуєте підтримки, телефонуйте: 0 (68) 003 40 14.
Наші фахівці працюють цілодобово. Допоможуть із зустріччю на вокзалі, поселенням, транспортуванням та вирішенням найважливіших питань після евакуації.
Ініціатива реалізується за підтримки благодійного фонду Team4UA у межах Консорціуму TERA за фінансування Гуманітарного фонду для України (UHF).
