07/05/2026
Екотуристичний маршрут «Сила семи джерел» розроблений Відділом культури, туризму, національностей та релігій Летичівської селищної ради з метою популяризації природної та історико-культурної спадщини громади, розвитку екологічного туризму, формування дбайливого ставлення до природних водних ресурсів та залучення жителів і гостей краю до активного пізнавального відпочинку.
Маршрут об’єднує мальовничі природні локації, джерела, що здавна вважаються символами чистоти, сили й духовного відродження, а також знайомить із унікальними природними багатствами Летичівщини. Подорож маршрутом сприяє збереженню місцевих традицій, популяризації туристичного потенціалу громади та утвердженню екологічної культури.
Екотуристичний маршрут «Сила семи джерел»
Батьківська хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка, незамулене джерело, з якої пили воду дід і прадід, старі жорна, що годували в тяжке лихоліття дітей, портрет на стіні найдорожчої людини, пожовклий від часу лист-трикутник, що зберігся у прискринку, — усе це наша родовідна пам’ять, наші непересічні символи, наші обереги.
В нашій місцевості криниці копають при дорозі, щоб завжди ставали вони у пригоді подорожньому, знесиленій спрагою людині. Годилося нікому не жаліти води. Пригощаючи спраглого водою, говорили: «Пийте на здоров’я, нехай Бог дає вам силу». Ця традиція живе і донині. Рідко коли побачиш криницю без зелені — це традиційний кущ калини або верба, які прикрашають та оберігають воду від спеки. Кожна криниця в нашому мальовничому краю має свою назву та свою історію.
Наші земляки свято шанують природні джерела з цілющою водою. Про них збереглися легенди та повір’я.
Нам слід пам’ятати давню легенду, що скільки джерел на землі, стільки й зірок на небі. І якщо вам доводилося бачити, як падають зорі, знайте — то десь замулилося джерело. Отже, щоб не згасали зірки, оберігаймо наші животоки. Нехай кожному з нас на складних дорогах життя найдеться потреба та можливість докласти певних зусиль, щоб не міліли джерела води, символи людського добробуту, щирості і привітності, бо де вода, там життя та здоров’я.
Відродженням джерел на території Летичівської громади це не лише початок розвивитку туристичної складової наявної інфраструктури, а й відродження українських народних традицій. Ми сподіваємось, що навколо цих джерел з’являться не лише туристичні маршрути, а й цілі інфраструктури екологічного способу життя та зелений туризм.
Зелений туризм – це повноцінний відпочинок, під час якого подорожуючий матиме змогу пізнати природу, культуру та історію краю, займатися активним відпочинком. Зелений туризм дасть змогу забути суєту великих міст, відволіктись від щоденних клопотів і насолоджуватись краєвидами екологічно чистої місцевості.
Даний маршрут включає сім джерел:
Джерело Святого Цілителя Пантелеймона смт. Летичів
Джерело «Вербова криниця» смт. Летичів
«Юхимові джерела» село Горбасів (Три джерела)
Джерело «Графське» село Марківці
Чудотворне джерело Святого Онуфрія село Головчинці
Перша зупинка джерело Святого Цілителя Пантелеймона смт. Летичів
В усі часи люди цінували та берегли джерела. Одним з таких є джерело Святого Пантелеймона Цілителя. Вибилось на узбіччі річки Вовк і пульсує воно з незапам’ятних часів. Його історія пов’язана з історією Летичева його жителями, які берегли і шанували його цілющу воду. Здавна люди селилися біля води. Ось тут, вздовж берега річки, був густо населений центр містечка де в основному проживали євреї. Це поселення мало свою світлу і трагічну історію.
Навколо джерела велося бурхливе життя єврейської громади, яка турбувалась про свій побут. Неподалік, вище по ріці, був водяний млин, нижче міські баня, пральня та цирульня. Вище, через дорогу, була двоповерхова синагога та ряди ремісничих єврейських будок та складів. Тут розвивалось ремісниче і торгове життя, тому центр містечка був багатолюдним. Мешканці містечка, купці та торговці спускались до джерела напитись свіжої води, яке не замерзало і взимку. А влітку на березі річки було людно, тут були обладнані місця для купання. Всі охочі залюбки ласували чистою джерельною водою.
Історичні архіви свідчать, що в 1890 році єврейська міква мала спір з місцевою владою за територію, де поселились євреї. Вона була обжита та займала вигідне положення для розвитку єврейської громади. Спір закінчився тим, що єврейська громада сплачувала великий податок місцевій владі за проживання на цій території.
За свідченнями старожилів під час Другої світової війни, коли були знищені євреї з Летичівського ГЕТО, зруйновано синагогу та засипано криницю, що була на її території. Джерело кринички стало бити з більшою силою, ніби закликаючи людей не забувати людської трагедії.
З того часу багато води понесло джерело, наповнюючи води річки в яку впадало. А люди все більше шанували чисту і холодну його воду, яку вже давно назвали цілющою. Особливо влітку тут можна побачити чергу людей, що прийшли і приїхали до джерела оздоровитися та набрати з собою цілющого напою. І всім його вистачає.
За ініціативи та сприяння митрофорного протиієрея Андрія Смакули та місцевої влади джерело впорядкували.
9 серпня 2019 року в день, коли шанують Святого Пантелеймона Цілителя, за присутності великої кількості жителів громади, джерело було освячене і дістало назву Святого Пантелеймона Цілителя.
Друга зупинка джерело «Вербова криниця» у смт. Летичів
На березі річки Південний Буг на околиці Летичева з - під невеликого пагорба б’є джерело, яке у народі називають «Вербова криниця». Таку назву воно отримало від могутньої старої верби, що росте поруч. Джерело відома ще з давніх часів своєю цілющою водою. Джерельна вода у давнину неодноразово рятувала місцевих жителів при тривалих облогах, коли річкову воду пити було неможливо.
Пройшли роки, криниця й досі напуває перехожих цілющою, прохолодною та смачною водою, а земля хранить в собі віковічні таємниці.
Третя зупинка - Юхимові криниці в селі Горбасів, що розташоване на лівому березі річки Південний Буг. Майже у центрі села є три джерела. Одне з джерел має назву «Юхимова криниця». За легендою, на місці де тепер джерело, стояла хата, а жив у ній Юхим, який мав особливі здібності лікувати людей, тому отримав прізвисько – Цілитель. По допомогу до Юхима – цілителя ішли люди з звідусіль, про його чудодійні здібності знали далеко за межами села. Коли чоловіка не стало, дім де він проживав зруйнували лиходії, а на тому місці почало бити джерело. Жителі села вірили в цілющу силу цього джерела, і саме тому у Чистий четвер тягнулися люди до Юхимового джерела за чудодійною водою. Вода взята з Юхимового джерела до сходу сонця – вважалася цілющою та оздоровчою. Сільські дівчата вмиваючись джерельною водою просили здоров’я та щасливої долі. В посушливі роки чесні вдови йшли до джерела чистили його, молились та випрошували дощу. В силу цих джерел люди вірять і сьогодні.
Четверта зупинка - Графське джерело у селі Марківці. У народі його називають – джерело біля «звіринця». Така назва джерела веде нас у далеку історію села, в той час коли дані землі були передані графу Маркову у володіння. Граф привіз на ці землі своїх кріпаків і почав велике будівництво: було побудовано гуральню, конюшню, ферму, власний маєток. За переказами старожилів графом була прокладена бруківкою дорога, щоб карета з панського маєтку могла проїхати до джерела на відпочинок, помилуватись навколишньою природою та дикими тваринами, які знаходились у панському звіринці біля джерела. Воду з джерела графська родина брала для приготування їжі попри те, що у маєтку був свій колодязь.
Джерельною водою і до сьогодні користуються місцеві жителі вважаючи її цілющою.
П’ята зупинка - чудотворне джерело Святого Онуфрія у селі Головчинці. Відповідно до легенди, дуже давно одному ченцеві-пустельникові під час молитви з’явився святий Онуфрій із пророцтвом про те, що відтепер на цьому місці буде джерело, що подарує людям Боже благословення. Тому, здавна прагнуть потрапити сюди люди в надії на порятунок від недуг. Кожного року, 25 червня, на день Преподобного Онуфрія, сюди приїжджають сотні віруючих, щоб почерпнути святої води, окропитися нею і помолитися Богу.
Біля джерела збудовано каплицю та дві купальні: одна – літня та відкрита, інша – закрита, де можна зануритися в цілющу воду і в холод.
Воду, що тече з джерела невеличкою цівкою, місцеві жителі називають ще "живою” та "срібною”. Кажуть, що саме іони срібла, котрі є у воді, наділяють її цілющими властивостями, а заступництво Святого Онуфрія робить унікальною.
