29/09/2025
Отець Костянтин Максимов єдиний священик УПЦ який на окупованій Запоріжчині не присягнув на вірність росії і назвав усе як воно є окупацію, в т.ч. духовну від РПZ. Він відмовився поминати патріарха Кирила і перестати поминати митрополита Онуфрія. Він відмовився визнати факт входження як своєї Бердянської єпархії, так і своєї парафії згідно рішення окупаційної мирської і духовної влади в прямий склад PПZ. Сьогодні він у полоні, сьогодні він у в'язниці куди його засудили на 14 років. Ось справжнє гоніння на УПЦ і стирання нашої Церкви. Про це ніхто з ієрархів ні в якому ООН ніде не каже, лист до митрополита Київського Онуфрія лишився без реакції. Справжнє, справжнісіньке гоніння за Христа й Україну не помічається. Я досить довго думав чому. Чому його не помічають і попри всі хвилі показати проблему на загал Київська митрополія ніяк не реагує на це і зрозумів, що треба розказати який поганий патріарх Варфоломій і ні в якому разі не згадати погано про Кирила. Ніяка інфопомийка не розповість про нього. Роблять вигляд наче не просто забули, а й ніколи такого не існувало. А тим часом в нашої церкви з'явився новий сповідник віри, який зараз терпить справжній арешт і знущання, про які ми точно як прийде час дізнаємося. Не домашній арешт в теплі, добрі, ситості і можливості пересуватися країною куди хочеш, мати доступ до зв'язку та інтернету. А справжній, без елементарних умов і втоптування в землю не просто священичого а людського достоїнства. Клірики УПЦ які сплять і бачать в Україні росію. Подайтесь на обмін і їдьте в свою dream land, не гайте часу свого, бо не буде тут росії. Не буде!!! Позбавте себе мук жити в Україні і поверніть замість себе того священика який хоче жити в Україні, але якому новітні фашисти-рашисти не дають покинути своє болото.
Якщо в майбутньому мені доведеться говорити про сповідників віри то я точно знаю про кого розповідатиму, адже я не просто знаю отця по теперішній біді, а мав честь у свій час пересікатися вживу.
Закликаю всіх кого можна посилити свої молитви за гнаного і ув'язненого протоієрея Костянтина.
Ігор Поліщук
