05/06/2026
ЗАЯВА ВГФ УКРАЇНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ РІШУЧОЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕАКЦІЇ НА СПРОБИ ЗОВНІШНЬОГО ВПЛИВУ ТА ІСТОРИЧНИХ ПРОВОКАЦІЙ
Ситуація, що останнім часом розгортається навколо українсько-польських історичних питань, має ознаки політичної технології, яка вже неодноразово застосовувалася силами, зацікавленими у послабленні України та руйнуванні єдності демократичного світу.
Йдеться не лише про історичну дискусію. Ми бачимо спроби перенести в політичну площину питання, які десятиліттями не становили перешкоди для стратегічного партнерства між Україною та Польщею.
Особливу тривогу викликає те, що подібна риторика дедалі більше нагадує технології, які традиційно використовувалися радянськими та російськими спецслужбами: пошук історичних конфліктів, розпалювання взаємних образ, створення недовіри між союзниками, підміна реальних безпекових загроз штучними суперечками про минуле.
Саме такі механізми ми вже спостерігали під час блокування українського кордону з польської сторони, знищення українського зерна, інформаційних кампаній проти підтримки України та інших дій, які об’єктивно працювали на користь держави-агресора.
Найбільшу небезпеку становить те, що подібні підходи дедалі більше нагадують модель політичної поведінки, яку кремль роками просував через нарощені, фінінсовані ним дружні до себе сили в різних країнах Європи. Схожі технології ми спостерігали і в Угорщині, де питання України систематично використовувалося як інструмент внутрішньої політики.
Саме тому Україна не повинна залишати такі прояви без належної реакції.
Не йдеться про конфронтацію з польським народом чи польською державою. Навпаки, необхідно чітко розрізняти позицію окремих політичних сил та позицію тієї частини польської еліти, яка усвідомлює небезпеку російського впливу на європейську політику.
Показовою є принципова реакція польських державників, які відкрито виступають проти використання історичних тем для розколу союзників та послаблення підтримки України.
Українська держава повинна діяти не емоційно, а відповідно до норм Статуту ООН, міжнародного права та власного законодавства.
Доцільним є:
– офіційна правова оцінка спроб втручання у внутрішні справи України;
– створення постійної міжвідомчої групи з аналізу зовнішніх інформаційних впливів та історичних провокацій;
– розробка механізмів оперативного реагування на кампанії, спрямовані на розпалювання конфліктів між Україною та її союзниками;
– посилення міжнародної комунікації щодо фактів російських інформаційних операцій, спрямованих на розкол антипутінської коаліції.
Водночас Україна не має права нехтувати пам’яттю тих, хто віддав життя за її свободу.
Є просте питання, яке варто поставити всім учасникам цієї дискусії:
За що боролися вояки УПА?
Відповідь проста: за сильну, соборну і незалежну Україну.
Саме існування незалежної Української держави є найкращим свідченням того, що їхня боротьба була боротьбою за українську державність.
Історичні оцінки можуть бути предметом наукових дискусій. Але право визначати власну історичну пам’ять належить українському народові, а не зовнішнім політичним центрам впливу.
Повага до суверенітету держави починається з поваги до її права самостійно визначати своїх героїв, свою історію і своє майбутнє.
Співгогови:
Павло Мовчан
Георгій Філіпчук
Євген Шевченко
Микола Голомша
STATEMENT OF THE ALL-UKRAINIAN CIVIC FORUM “UKRAINIAN ALTERNATIVE”
ON THE NECESSITY OF A DECISIVE STATE RESPONSE TO ATTEMPTS OF EXTERNAL INFLUENCE AND HISTORICAL PROVOCATIONS
The situation that has recently been developing around Ukrainian-Polish historical issues bears the hallmarks of a political technology that has repeatedly been employed by forces interested in weakening Ukraine and undermining the unity of the democratic world.
This is not merely a historical debate. We are witnessing attempts to shift into the political sphere issues that for decades have not posed any obstacle to the strategic partnership between Ukraine and Poland.
Of particular concern is the fact that such rhetoric increasingly resembles the methods traditionally used by Soviet and Russian intelligence services: identifying historical conflicts, fueling mutual grievances, creating distrust between allies, and replacing real security threats with artificially generated disputes about the past.
We have already observed such mechanisms during the blockade of the Ukrainian border from the Polish side, the destruction of Ukrainian grain, information campaigns against support for Ukraine, and other actions that objectively worked to the benefit of the aggressor state.
The greatest danger lies in the fact that these approaches increasingly resemble the model of political behavior that the Kremlin has promoted for years through political forces in various European countries that were cultivated, financed, and influenced by it. Similar tactics have also been observed in Hungary, where the issue of Ukraine has been systematically used as an instrument of domestic political struggle.
For this reason, Ukraine must not leave such manifestations without an appropriate response.
This is not about confrontation with the Polish people or the Polish state. On the contrary, it is necessary to clearly distinguish between the positions of individual political forces and those representatives of the Polish elite who understand the dangers posed by Russian influence on European politics.
Particularly noteworthy is the principled position of Polish statesmen who openly oppose the use of historical issues as a tool for dividing allies and weakening support for Ukraine.
The Ukrainian state should act not emotionally, but in accordance with the Charter of the United Nations, international law, and its own legislation.
The following measures are advisable:
– an official legal assessment of attempts to interfere in Ukraine’s internal affairs;
– the establishment of a permanent interagency group for the analysis of external information influences and historical provocations;
– the development of rapid-response mechanisms to counter campaigns aimed at inciting conflicts between Ukraine and its allies;
– strengthening international communication regarding Russian information operations intended to divide the anti-Putin coalition.
At the same time, Ukraine has no right to disregard the memory of those who gave their lives for its freedom.
There is one simple question that should be asked of all participants in this discussion:
What were the soldiers of the Ukrainian Insurgent Army (UPA) fighting for?
The answer is simple: for a strong, united, and independent Ukraine.
The very existence of an independent Ukrainian state is the best evidence that their struggle was a struggle for Ukrainian statehood.
Historical assessments may remain a matter for scholarly debate. However, the right to define historical memory belongs to the Ukrainian people, not to external political centers of influence.
Respect for a state’s sovereignty begins with respect for its right to determine its own heroes, its own history, and its own future.
Co-Chairs:
Pavlo Movchan
Heorhii Filipchuk
Yevhen Shevchenko
Mykola Holomsha
