Нумо, сестри

15/06/2026

👉🏻«Я нарешті знайшла “своїх” – людей, яким не байдуже»: Лариса з Луганщини дізналася про ГО «Нумо, сестри!» з соцмереж.

«Я довго не наважувалася просити про допомогу. Здавалося, що всі навколо й так переживають свої труднощі, а мої проблеми – це просто черговий біль війни, який треба мовчки витримати», – розповідає пані Лариса, вимушено переміщена жінка, яка наразі мешкає у Львові.

📝Разом із донькою у 2014 році через окупацію вони переїхали з Луганщини. Жінка пережила тиск, переслідування, залякування з боку окупаційної влади через відмову оформлювати російські документи.

– Після переїзду здавалося, що все вже позаду, але сталося повномасштабне вторгнення, яке принесло нову біду. Дуже скоро я помітила, як сильно війна продовжує жити всередині нас. Моя дитина постійно плакала, просилася додому, закривалася в собі. Вона перестала радіти життю. А разом із нею почала втрачати сили і я. Депресія, виснаження, постійне відчуття самотності… З ними я жила постійно.

📌Одного дня Лариса побачила у Facebook інформацію про організацію «Нумо, сестри!», яка підтримує жінок, які змушені були покинути свій дім через військову агресію російської федерації проти України. Вона написала про свою ситуацію в месенджер, хоча, зізнається, навіть не сподівалася, що хтось відгукнеться.

– Зі мною зв’язалися майже одразу. Представниця організації уважно вислухала мене, розпитала, яка саме допомога потрібна мені та доньці. І найголовніше – нас не залишили самих із нашими проблемами. Вони самостійно зв’язалися з Центром допомоги врятованим у Львові, допомогли організувати підтримку саме там, де нам було зручно її отримувати.

👉🏻Жінка підкреслює, для неї це було неймовірно важливо. Бо коли ти перебуваєш у важкому психологічному стані, навіть попросити про допомогу буває дуже складно.

– Сьогодні я хочу сказати щиро: «Дякую “Нумо, сестри!” за людяність, турботу і підтримку». За короткий час я отримала не лише психологічну допомогу. Я знайшла спільноту. Людей, які розуміють мене без зайвих пояснень. Людей, які цікавляться, як справи, вітають зі святами, підтримують у складні моменти, але не лізуть в душу з зайвими питаннями. Я знайшла коло, якого мені так не вистачало після переїзду – коло своїх!

🫂Серед членкинь ГО “Нумо, сестри!” є жінки з Луганщини, Донеччини, Запоріжжя, Харківщини, Київщини та інших куточків України, але всіх об’єднує одне – бажання жити далі, розвиватися, підтримувати одна одну.

Якщо ви зараз теж відчуваєте, що вам важко, не бійтеся звертатися по допомогу. Поруч є люди, яким не байдуже.🙏🏼

***
Проєкт "Комплексна підтримка цивільних жінок, які повертаються з полону" впроваджується ГО «Нумо, сестри!» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні
Women's Peace & Humanitarian Fund

13/06/2026

👉🏻Часто те, що відбувається з жінкою після полону, залишається поза офіційними формулюваннями.

📍На це звертала увагу голова ГО «Нумо, сестри!» Людмила Гусейнова під час обговорення, яке стане частиною тематичної доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ), Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ).

Людмила Гусейнова підкреслила кілька важливих речей, які мають бути враховані як у подальших дослідженнях, так і в практичних підходах до підтримки постраждалих:

🔹 в опитуванні й документуванні випадків СНПК важливо фіксувати тривалість перебування в полоні;
🔹 памʼятати й про дітей, які розділили цей досвід та фактично також є постраждалими, навіть якщо юридично це не завжди визнано.

🔸Окремий акцент і на системні виклики, пов’язані з цивільними полоненими: відмова росії від повернення громадян України, примус до російського громадянства, незаконне вивезення полонених українців з ТОТ на територію рф, свавільні затримання та катування, зокрема й на території білорусі.

Такі факти потребують посиленого міжнародного реагування як з боку механізмів прав людини, так і в межах міждержавних рішень щодо захисту цивільного населення.

Голова ГО «Нумо, сестри!» також запропонувала рекомендації для партнерів:

📎до ММПЛУ щодо необхідності посилення регіональної присутності місії через зустрічі, інформаційні консультації та навчання;
📎до уряду України - якнайшвидше забезпечити ефективний запуск Закону №4067, щоб він став реальним інструментом захисту постраждалих, а не залишався декларацією.

Це був простір, де мережі осіб, які пережили насильство, говорили про те, що має бути почутим на міжнародному рівні як досвід, який формує політики, рекомендації та підходи до правосуддя.

Дякуємо Моніторинговій місії ООН з прав людини в Україні за це інтенсивне обговорення та можливість говорити й чути як ми можемо покращувати відновлення постраждалих і якнайшвидше сприяти поверненню українців із російських катівень.🫂

12/06/2026

Тутешні продовжують національний тур з документальною стрічкою "Люди кольору свободи" - фільм про боротьбу українців за свободу та незалежність на тимчасово окупованих територіях.

Наступне місто - Полтава.
📅 Коли: 16-17 червня
🔗 Реєстрація: https://forms.gle/m6Rtpson5Xu4yHcA6

Деталі у дописі ⬇️

Коли: 17 червня 2026 року, о 17.00 Де: м. Полтава, локація в центрі міста (точне місце проведення заходу буде повідомлено зареєстрованим учасникам/учасницям напередодні з....

11/06/2026

– Я сьогодні застелила своє ліжко. Справжнє ліжко. Чиста постільна білизна. Моя власна подушка. Тепла ковдра. Покривало, - каже Олена, яка провела в російському полоні кілька років.

💚 Вона отримала «Набір гідності» від ГО «Нумо, сестри!» — з простими, але вкрай необхідними для повсякденного життя речами. У наборі були саме ті речі, про які жінка мріяла весь час, поки перебувала в незаконному ув’язненні в Росії.

– Комусь це може здатися просто речами. Але для мене це набагато більше. Це повернення до нормального життя. У камері в мене не було ліжка, не було білизни. Не було навіть простого права – нормально спати, накритися ковдрою, обійняти подушку й знати, що ти в безпеці.

💬 Олена зізнається: коли застелила ліжко, вперше за довгий час відчула затишок, з’явилося відчуття дому, тепла. Зрозуміла, що маю місце, де можна спати без страху.

– Знаєте, що найважливіше? Те, що ГО «Нумо, сестри!» очолюють жінки, які самі пережили полон і травматичний досвід. Вони не просто допомагають, вони знають, як це повертатися й заново вчитися жити! Розуміють, наскільки важливою може бути проста подушка, чиста постіль, ковдра. Бо після полону це не просто речі, це гідність, безпека, турбота. Це відчуття, що ти знову людина! Дякую за це.

***
Проєкт "Комплексна підтримка цивільних жінок, які повертаються з полону" впроваджується ГО «Нумо, сестри!» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

10/06/2026

‼️19 червня о 16:00 на Майдані Незалежності, Київ у Міжнародний день боротьби за ліквідацію сексуального насильства в умовах конфлікту ГО «Нумо, сестри!» закликає приєднатись до мирної акції на підтримку цивільних жінок в російському полоні.

👉🏻Нагадаємо світу про тих, хто роками залишається за ґратами через свою проукраїнську позицію, громадянську активність та прагнення жити вільно. Вони мають бути звільнені без умов.

📍Якщо не маєте можливості доєднатись в Києві, виходьте на вулиці, публічні простори своїх міст, тримайте портрети наших посестер, які зараз утримуються в російських катівнях, пишіть плакати на їх підтримку.

✊🏻Просимо також підтримати акцію в соцмережах: робіть репости цього допису та публікуйте власні думки про полонених жінок із хештегами

09/06/2026

👉🏻Протягом двох днів членкині ГО «Нумо, сестри!» працювали над стратегічним плануванням організації.

📌На початку зустрічі голова організації Людмила Гусейнова презентувала результати роботи ГО за півтора року її існування.

✊🏻Попри молодий вік організації, нам вдалося реалізувати багато важливих ініціатив, підтримати чимало жінок та створити дієву спільноту взаємопідтримки.

До роботи членкинь також долучилася Ірина Михайловська, програмна аналітикиня UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні, яка допомогла подивитися на діяльність організації стратегічно, структурувати напрацьований досвід та визначити подальші кроки розвитку.

📝Разом ми проаналізували, де перебуваємо сьогодні, сформулювали місію та візію ГО «Нумо, сестри!», а також визначили ключові напрямки роботи й стратегічні цілі на найближчі три роки.

Щиро дякуємо Фонд сім'ї Андреєвих та Міжнародній організації з міграції (МОМ) IOM Ukraine за організацію цього важливого заходу та підтримку розвитку нашої організації.🫂

09/06/2026

📌Повернення жінки до життя після полону – це значно більше, ніж базова допомога чи вирішення побутових питань.

👉🏻Іноді відновлення починається з дуже простого: подивитися на себе в дзеркало й побачити не біль і виснаження, а жінку.

Однією з пропозицій супроводжуючої ГО «Нумо, сестри!» стало відвідування салону краси.🥰

– Підтримка має бути різною. Іноді це робота з психологинею, “Набір гідності”, супровід у лікарню, допомога з документами або сестринська підтримка. А іноді – запис у салон краси, після якого жінка вперше за довгий час усміхається собі в дзеркалі, – каже супроводжуюча Алла Пірогова. (Alla Pirogova)

Вона знайшла для жінок безоплатну можливість пройти косметологічні процедури в межах благодійного проєкту «Краса має силу».

Після цього Інна Власович та Вікторія Захарова помітно змінилися.

👇🏻Інна розповідає, що до неї повернулася впевненість і з’явилося бажання продовжувати відновлення та розвиватися.

Вікторія підкреслює, що для когось це може здаватися дрібницею, але після ув’язнення такі речі набувають зовсім іншого значення.

✒️– Це можливість знову відчути своє тіло, повернути собі право подобатися собі. Право знову бути жінкою, а не лише постраждалою, – каже Вікторія Захарова.

Відновлення – це шлях. І на ньому важливо, щоб поруч були ті, хто бачить у тобі не травму, а людину.

ГО «Нумо, сестри!» шукає різні можливості для підтримки жінок, адже кожна з них заслуговує не лише на допомогу, а й на гідність, турботу, красу і повноцінне життя після полону.🫂

Людмила Гусейнова

04/06/2026

👉🏻Те, що сьогодні переживає Україна, Косово та Боснія пережили понад 20 років тому. Але навіть через десятиліття постраждалі від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), продовжують боротися за визнання та реальну підтримку.

📍Членкиня правління ГО «Нумо, сестри!» Ліна Кущ представила український досвід відновлення жінок після пережитого під час міжнародної дискусії «Сексуальне насильство в умовах конфлікту в Косово, Боснії та Герцеговині та Україні: уроки 1990-х років і сьогодення». Учасницями дискусії також стали Феріде Рушіті, виконавча директорка Косовського центру реабілітації жертв тортур (KRCT) і Айна Маміч, юридична експертка, TRIAL International, Боснія і Герцеговина.

👇🏻Ключова проблема, актуальна для всіх трьох країн, - визнання зі сторони держави та підтримка постраждалих.
Україна стала першою країною у світі, яка запровадила механізм репарацій для постраждалих від СНПК, ще під час чинного конфлікту. Водночас досвід Косова та Боснії показує: ухвалення закону - це лише початок довгого шляху.

📝«Ми бачимо, що цей закон є історичним, тому що його ухвалили під час війни і він дає постраждалим спеціальний статус і право на репарації. Але водночас ми бачимо: закон фактично не працює, тому що механізми його впровадження досі не ухвалені», – підкреслює Ліна Кущ.

📌Навіть через десятиліття після завершення конфліктів в країнах зі схожим досвідом залишаються ті самі виклики: стигматизація постраждалих, складні бюрократичні процедури, нестача фінансування, обмежений доступ до психосоціальної підтримки та труднощі з притягненням винних до відповідальності.

«Проблему стигматизації неможливо вирішити лише законом – це те, що потребує постійної комунікації. Ми повинні постійно працювати з суспільними стереотипами, інакше вони відтворюються знову і знову», – наголосила членкиня правління “Нумо, сестри!”.

На прикладі інших країн ми можемо передбачити виклики, з якими наша країна ще може постати та намагатись їх запобігти. Щоб притягнути до відповідальності російських воєнних злочинців, маємо діяти вже.

Дякуємо Heinrich-Böll-Stiftung і medica mondiale за організацію цієї важливої дискусії. Напередодні Міжнародного дня боротьби з сексуальним насильством у конфліктах ми вкотре говоримо про головне: визнання має сенс лише тоді, коли воно перетворюється на доступ до реальної допомоги, відновлення і справедливості.

Переглянути конференцію можна за посиланням: https://www.youtube.com/live/ud1lEUAeu-0?si=sHqY-xMI-L0TYfIa

Мова: англійська.

***
Цей матеріал створено в межах проєкту «Комплексна підтримка цивільних жінок, які повертаються з полону» за підтримки МБФ «Український Жіночий Фонд»

29/05/2026

Це сталося!
Росію офіційно внесено до чорного списку ООН за систематичне застосування сексуального насильства в умовах війни - про це йдеться у щорічній доповіді Генерального секретаря ООН.

Це не тільки про дипломатичне рішення, це роки болю, свідчень, адвокації та боротьби за право бути почутими. Це рішення стало можливим завдяки неймовірній силі постраждалих, які наважилися говорити. Жінок і чоловіків, які пережили полон, тортури, сексуальне насильство та нелюдське поводження. Людей, які попри страх, стигму та власний біль продовжували свідчити про злочини рф.

📌 У грудні 2024 року громадські організації, які працюють із постраждалими від СНПК, серед них і “Нумо, сестри!”, разом з Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики Катериною Левченко розпочали адвокаційну кампанію за внесення рф до цього списку.

Переглянути запис конференції, де вперше оголосили про лист: https://www.youtube.com/live/4HyTTeOqRzA?si=aXOlJQqyTuGSXBYv

Global Survivors Fund, Foundation, Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко, UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні, Український Жіночий Фонд / Ukrainian Women's Fund

До спільного адвокаційного листа долучилися десятки правозахисних та громадських організацій. Це були місяці постійної роботи, міжнародної адвокації та боротьби за справедливість. Нас підтримували державні інституції, міжнародні місії та фонди.

Але це - не фінал. Це лише перший крок.

Крок до визнання правди.
Крок до відповідальності.
Крок до справедливості для тисяч людей, чиє життя зламала війна.

Жодне рішення не поверне втрачені роки й не зітре пережите. Але правду більше не замовчати. Голоси постраждалих повинні бути почуті. І світ нарешті починає прислуховуватись.

💚 Ми дякуємо всім причетним та продовжуємо говорити. За тих, хто повернувся. За тих, хто досі у полоні. За тих, хто досі не може говорити вголос. І поки всі винні не будуть покарані - ця боротьба не завершиться.

***
Цей матеріал створено в межах проєкту «Комплексна підтримка цивільних жінок, які повертаються з полону» за підтримки МБФ «Український Жіночий Фонд»

27/05/2026

«Після полону жінкам потрібен не жаль. Їм потрібна гідність», – Віра Бірюк, колишня цивільна бранка Кремля

– Коли ти повертаєшся з полону, світ навколо ніби продовжує жити далі, але всередині тебе все ще триває боротьба. І найстрашніше навіть не фізичний біль, який переслідує ще довго. Набагато гірше втрата відчуття себе як людини, - каже Віра Бірюк, яка рік провела в російському полоні.

👉🏻Вона добре розуміє жінок, які повертаються сьогодні. Каже: їм не потрібні співчутливі погляди, жаль чи нечутливі запитання журналістів. Варто створити для них простір, де немає потреби знову проходити крізь минулі травми. Важливі безпека, підтримка, повага та людяне ставлення.

– Я тішуся, що є членкинею ГО «Нумо, сестри!»🫂, якою керує експолонена Людмила Гусейнова. З власного досвіду знаю: для неї важливо, щоб жінка після полону не залишалася сам на сам зі своїм болем. Щоб у перші дні поруч були люди, які буквально візьмуть за руку і допоможуть пройти цей шлях.

📌Ми знаємо, наскільки складними можуть бути навіть найпростіші речі після повернення:

Ми знаємо, наскільки важкими бувають навіть найпростіші речі після повернення:
▫️заснути в тиші;
▫️не здригатися від звуків;
▫️знову довіряти людям;
▫️дозволити собі плакати;
▫️просити про допомогу;
▫️відчути, що ти маєш право жити далі.

✊🏻У ГО «Нумо, сестри!» ми разом вчимося знаходити опору всередині себе, не залишатися в ролі постраждалої назавжди, повірити, що навіть після пережитого можна відновлюватися, жити, мріяти й підтримувати інших жінок.

– Бо гідність – це коли після всього, що з тобою сталося, ти повертаєш собі себе і маєш поруч коло людей, які розуміють, підтримують і допомагають повернутися до звичайного життя.

***
Проєкт "Комплексна підтримка цивільних жінок, які повертаються з полону" впроваджується ГО «Нумо, сестри!» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

UN Women Ukraine / ООН Жінки в Україні
Women's Peace & Humanitarian Fund
Нумо, сестри
Людмила Гусейнова