29/05/2026
Часто, коли ми говоримо про безпечне освітнє середовище, здається, що це про великі програми, складні алгоритми чи офіційні документи.
Але іноді все починається з дуже простих речей.
Наприклад, з однієї вправи, яку можна провести з учнями/ученицями за 10 хвилин.
Запропонуйте дітям продовжити фразу:
“Я відчуваю повагу до себе, коли…”
І ви можете почути:
— “коли мене не перебивають”;
— “коли можна сказати свою думку”;
— “коли не сміються, якщо я помилився/лася”;
— “коли дорослі не кричать”;
— “коли мене слухають”.
Це дуже просте завдання. Але воно допомагає дітям говорити про свої почуття, кордони та безпеку.
А ще — допомагає нам, дорослим, побачити:
інколи дитині важливо не “ідеально поводитися”, а просто відчувати, що її не принизять.
Ми часто вчимо дітей правилам поведінки.
Але не менш важливо — вчити їх:
✔ поважати себе та інших;
✔ говорити без страху;
✔ вирішувати конфлікти через діалог;
✔ чути та бути почутими.
Бо безпечне середовище — це не місце, де “немає конфліктів”.
Це місце, де є повага.
А які прості вправи чи запитання ви використовуєте у своїй роботі, щоб говорити з дітьми про повагу та безпеку?
Проєкт «Попередження ґендерно зумовленого насильства, торгівлі людьми та порушення прав дитини» за підтримки донорської організації «Хліб для світу».
