14/09/2023
Вимпел
"Я просто, ‒ говорить, ‒ вірю, що все заріша́ли. ‒
І ллє собі в чарку, і важко зітхає з жа́лем. ‒
Ти ж знаєш, вони-то по тєліку гарно стелять,
На ділі ж усі там однакові ‒ путін, Зеля...
Оці контрнаступи, відступи, перемоги ‒
Давно перетерті. Ну ти ж не дитя, їй-Богу!
Усе це ‒ питання ціни без ідей, моралі...
Звичайно, не хочеться, щоб пацани вмирали,
Та що вже поробиш, як їх надурила влада?
Ми ‒ люди маленькі. Рішають великі дяді..."
"Як скажеш, ‒ киваю. ‒ Рішили. Усе даремно.
А що зарішали? Найперше ‒ що ми помремо,
Що наші міста перетруть на пісок і вітер,
А потім дітей заберуть в яничарську свиту?
Зійшлися на тому, що нас убивають, нищать,
Щоб ціни на нафту зробилися трохи нижчі?
Чи що там? Зрубати бабла з сухпайків на крису?
Зробити в Європі наступну мігрантську кризу?
Змастити слов'янською кров'ю зіонські жорна?
Підвищити продаж Ельфбарів, Нон Стопу й Бьорну?
Я ж правильно викупив суть їх масонських цілей?
Як добре, що ми їх, братику, розкусили!
Якби не рішали ‒ то дивно було б доволі,
Що хлопець, якого ти бу́лив у старшій школі
І дивний ботан, із яким не сідали в класі,
І старший сусід, що працює в Сільпо на касі,
І дівчинка з синім волоссям із тво́го вишу
За тебе та мене у сотню разів мужніші!
Бо ти ж не зі стра́ху ховаєшся від повістки!
Була б то війна, ти б давно уже був у війську ‒
Найліпший боєць, найгучніший за правду рупор!
А тут ‒ порішали. Комусь же воно на ру́ку?
То й ми не дурні, щоб вмирати за дядю, друже.
Якщо порішали ‒ то хай депутати служать.
Як добре, що ми це усе довели до ла́ду!
Й коли серед ночі у двері вгатять прикла́дом,
Гукнемо: "Усе ж зарішали! Ви що, не в курсі?",
Нам скажуть "Простітє" і звалять назад до Курська.
І квіти проклюнуться з дул і зростуть на шанцях,
І мертві здіймуться з могил і підуть до танцю,
Й диктатори миттю від розпачу склеять ласти!
А там потерпіти ‒ і можна врубати Басту.
Бо ж ба́йдуже, три́зуб чи курка вінчає вимпел.
Як добре, що все зарішали!
За це і вип'єм."
(14.ІХ.2023)
#Ніколассон
