11/09/2026
Навколо нової моделі соціального житла в Україні точаться жваві дискусії. Водночас аналогічні моделі сьогодні успішно функціонують у багатьох державах світу, у тому числі поствоєнних.
Серед таких країн Боснія і Герцеговина, де наша команда разом із партнерами CRS, Caritas Ukraine, Caritas Poltava, громадами Котелевська громада, СКОРОХОДІВСЬКА ГРОМАДА та представниками влади Pavlo Frolov, Полтавська обласна державна адміністрація продовжує аналізувати досвід розвитку соціального житла як довгострокового інструменту підтримки населення та посилення спроможності громад.
Боснія і Герцеговина має значний досвід відновлення житлової сфери після масштабного повоєнного переміщення, руйнування житлового фонду та функціонування складної багаторівневої системи управління. Для України цей досвід є особливо актуальним, оскільки демонструє, як заходи гуманітарного реагування можуть поступово трансформуватися у сталу муніципальну житлову систему.
Ключовим принципом моделі Боснії і Герцеговини є те, що соціальне житло функціонує як платне орендне житло у комунальній власності, а не як механізм безоплатної передачі квартир у приватну власність. (Тобто модель аналогічна тій, що закладена Законом України «Про основні засади житлової політики»).
У 2013-2016 роках у країні тривала розробка та ухвалення законодавства у сфері соціального житла. У 2017 році було побудовано та заселено перший будинок соціального житла. Станом на сьогодні в Боснії і Герцеговині налічується близько 15 тисяч квартир, які перебувають у власності муніципалітетів.
Соціальне житло створюється як у містах, так і в сільських громадах. Йдеться переважно про багатоквартирні будинки з індивідуальним обліком спожитих комунальних послуг та можливістю альтернативного тепло- і гарячого водопостачання. Розвиток такого житла продовжується за рахунок співфінансування з державного бюджету та кредитних ресурсів міжнародних фінансових інституцій.
Водночас найцікавіше- це розмір орендної плати. У середньому вона становить близько 0,5 євро за квадратний метр житла. Для квартир площею 50-70 м² це створює доступний формат користування (25-35 євро).
Комунальні послуги оплачуються окремо. Водночас проблема заборгованості мешканців існує, тому належне управління житловим фондом, моніторинг стану будинків і фінансова дисципліна є важливими умовами сталості моделі.
Окремої уваги заслуговує обмеження щодо відчуження соціального житла. У Боснії і Герцеговині така заборона може становити 20 років, а конкретний строк визначається муніципалітетом. Це дозволяє громаді зберігати житловий фонд як довгостроковий публічний ресурс.
Для України досвід Боснії і Герцеговини містить кілька важливих практичних висновків.
Передусім необхідно прискорити доопрацювання та прийняття профільного закону щодо платного (у т.ч. субсидованого) орендного соціального житла, насамперед комунальної форми власності. Водночас важливо забезпечити системну комунікацію з майбутніми мешканцями щодо умов користування таким житлом: платної основи оренди, неможливості переходу житла у власність наймача, відповідальності за збереження спільного майна.
Також важливими є регулярний моніторинг стану соціального житла з боку муніципалітету (власника) та детальні фінансові розрахунки використання коштів від орендної плати. Представники муніципалітетів Боснії і Герцеговини зазначають, що цих коштів може вистачати на обслуговування будинків, поточні ремонти та усунення несправностей, однак формування резервного фонду для капітального ремонту залишається складним завданням.
Соціальне житло — це система правил, управління, фінансування та відповідальності, яка дозволяє громадам зберігати житловий фонд і надавати доступне житло тим, хто не може самостійно вирішити житлове питання на приватному ринку. Саме тому для України важливо розвивати не окремі проєкти, а цілісну систему соціального житла.
Навчальний візит відбувається у межах проєкту PROSTIR за підтримки Catholic Relief Services у партнерстві з Caritas Ukraine, Карітас Полтава та Housing Institute.
