23/06/2026
23 червня виповнюється 20 років від дня відходу у вічність Петра Черемського (1942-2006) – визначного наукового, громадського і культурного діяча, доктора фізико-математичних наук, професора мистецтвознавства, одного з найхаризматичніших провідників українського відродження у Харкові в 1980-1990-х роках.
Наприкінці 1980-х років він був одним із організаторів перших українських мітингів, громадських заходів і культурницьких заходів Харкові, послідовним і цілеспрямованим натхненником розбудови національного життя в краї.
Після десятирічь радянських репресій та гонінь важливо було надати українській справі перспектив розвитку, конкурентноспроможності й позбавити її пережитків меншовартості й провінційності. Такі завдання могла втілити в життя лише стратегія системної громадської роботи, яка комплексно задіювала б усі важливі галузі національного будівництва. Наприкінці 1980-х років Петрові Черемському довелося стати одним із ефективних громадських очільників українського руху в Харкові, який зміг налагодити серед містян дієву культурно-просвітницьку роботу, патріотичне виховання молоді, видавничу діяльність і національні громадські заходи. Він був фундатором багатьох українських організацій, наставником молодіжних середовищ Харківщини, організатором видань перших українських незалежних часописів, ініціатором культурницьких подій.
Багато сил Петро Черемський віддавав дослідженню і висвітленню історичного минулого рідного міста, культури Слобідщини, життя і діяльності видатних краян. Ініціативою Петра Черемського підготовлено до друку й видано багато історичної, краєзнавчої і просвітницької літератури, нотних творів і методичних розробок. Серед найзнаковіших видань — забуті й репресовані твори визначного письменника і митця Гната Мартиновича Хоткевича. Завдяки зусиллям Петра Черемського у м. Харкові були встановлені меморіальні дошки видатним діячам вітчизняної науки і техніки, зокрема: В. Л. Кирпичову, Л. Б. Красіну, І. В. Рижкову, Л. С. Палатніку, Г. Хоткевичу, О. Потебні, Л. Мацієвичу, О. Засядьку, О. Г. Івченку, А. Люльці, Ю. Кондратюку, М. Міхновському, діячам “СВУ-СУМ”. Він також був одним із ініціаторів встановлення пам’ятних знаків репресованим кобзарям, пам’ятного знаку загиблим Воїнам УПА, першого в Україні Хреста жертвам голодомору 1932-1933 років, пам’ятника козаку Барвінку в селищі Барвінкове, Хреста пам’яті загиблим воїнам УНР в м. Лозова.
П. Черемський був серед ініціаторів утворення Харківського літературного музею, а також автором проекту музею науки і техніки. Багато праці та зусиль П. Черемський доклав для створення музею-садиби Гната Хоткевича в селищі Високому Харківської області.
Особливу увагу Петро Черемський приділяв також справі відродження на Харківщині традиційної культури, народних звичаїв, музикування на народних музичних інструментах. Він був одним із організаторів Оглядів автентичного виконавства на традиційних кобзарських інструментах (Харків, 1997, 2001), численних концертів, творчих вечорів, вуличних виступів сучасних кобзарів і лірників. З 1997 року Петро Григорович став ініціатором і директором Міжнародного конкурсу виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича. Зусиллями Петра Черемського у кінця 1980-х років у Харкові відроджені традиційне слобідське Вертепне дійство, обрядові народні гуляння, купальські святкування тощо.
Він відомий також як автор першого дитячого універсальника для родинного і шкільного читання «Щедрик» (Харків: «Просвіта». – 1994. – 264 с); антології дитячих та юнацьких українських народних ігор та розваг «Дзиґа» (Харків: «Друк». – 1999. – 526 с.), підручника «Основні поняття літургики» (Львів: «Місіонер». – 1996. – 159 с.).
П. Г. Черемський був серед активістів новітньої харківської журналістики й увійшов в історію як редактор одного з перших на Слобідщині незалежних видань – часопису «Нова Україна», який відіграв непересічну роль у громадському житті краю початку 1990-х років.
Поряд з тим професор П. Черемський був відомим у світі фахівцем у галузі рентгенівського структурного аналізу матеріалів та фізики пористих систем, автор багатьох винаходів і раціоналізацій, які були спрямовані на дослідження матеріалів безпосередньо в умовах дії багатофакторних зовнішніх чинників (космосу). Результати досліджень опубліковані у 3 фахові монографіях, понад 150 наукових публікаціях у вітчизняних та зарубіжних виданнях, реалізовані в 4 авторських свідоцтвах і патенті.
Петро Черемський залишився у пам’яті сучасників як стійкий поборник національної гідності і прав українців. Оточуючих вражав і захоплював його універсалізм, енциклопедичні знання, високий освітній і культурний рівень, дивувала невичерпана енергія, оптимізм і рішучість. Петро Черемський був харизматичною особистістю, яка не завжди дотримувалася коректністю до опонентів і нерідко вдавалася до ламання усталених стериотипів. Щирість, справедливість і здавалося б невичерпна працездатність Петра Черемського підкорювала навіть найзатятіших противників. Завдяки незвичайному позитивістському настрὀю і внутрішній впевненості він міг всупереч прогнозам, обставинам і зовнішній підтримці успішно реалізовувати започатковані задуми. Коли не було у Петра Черемського можливості для прямої дії, він завжди знаходив опосередковані рішення. Хрестоматійними є свідчення про те, що навіть у найжорстокішої радянські часи Петро Григорович упевнено розбудовував українську справу через просвітницьку діяльність в дозволеному тоді Товаристві охорони пам’яток історії та культури, ризикованих публікаціях у тогочасній пресі, тематичних культурницьких заходах тощо. А також – в облаштуванні у Харкові українського ландшафту щорічним висадженням десятків кущів калини, яка споконвіку уважалася українським символом.
Нерідко свою працю, як справжній слобожанин Петро Черемський супроводжував народними приповідками і співом... Грав на багатьох музичних інструментах і намагався прищепити оточуючим любов до народної музичної культури. Усе життя Петра Черемського було взірцем самопожертви в ім’я високих цілей України, до яких він прагнув всім своїм єством і спонукав до цього близьких йому людей і друзів.
Для багатьох Петро Григорович був товаришем, побратимом, а для когось – наставником і моральним орієнтиром. Він ніколи не шукав собі визнання і тому не отримував нагород ані від влади, а ні від громади. Попри це пам’ять про Петра Черемського, його ідеї щодо розбудови українського Харкова й досі живі серед харків’ян. Простір незламного слобідського міста продовжує скріплюватися силою місць пам’яті, які організовував Петро Черемський і щороку оживлюватися барвистим цвітом насаджених ним кущів калини.
Павло Клененко, Харків
________________
Олександра Ковальова
Світлій пам’яті Петра Черемського, котрий посадив в Україні
понад п’ять тисяч кущів калини
Птахи і калина
Поміж небом і землею
Палахкі кущі калини
І птахів притихлі зграї,
Наче виліплені з глини.
Поміж небом і землею
Осінь руки підіймає,
Золоті дороговкази
Наші душі переймає.
У прозорості блакитній
Ось такої не буває
Відчайдушної, палкої
Калинової навали.
Піший птах такий сумирний,
Час йому летіти в вирій,
Тільки він дозорцем ходить,
Самовідданий і вірний.
Піший птах такий сумирний
Поміж небом і землею,
У заграві калиновій,
Оперезаний зорею.
Ця солона сльоза, цей терпкий калиновий сік,
Ці пташині сліди, що згубились в рясній росі,
Ці крилаті женці, що зібрали смуток і біль,
І це збіжжя важке. Хто його забере собі?!
Поміж небом і землею
Людський вік такий короткий,
Що не встигнеш очі звести
До небаченого зроду,
Що не встигнеш руки звести,
Щоб з ріднею побрататись,
А вже кажуть час в дорогу!
А вже час тобі збиратись.
Хтось когось любив і кликав,
А когось таки покинув.
Загорнув у щиру тугу
І подався, і полинув.
Поміж небом і землею
Піший птах з м’якої глини,
Перші зазимки сріблені,
Тихі кетяги калини…
#Черемський #річниця #Харків
