Regional Center for Human Rights, Крутий узвіз, 7, Kyiv (2026)

15/09/2026

Українська дитина може підпалити авто, передати координати чи виконати інше завдання російських кураторів. Але чи означає це, що перед нами суто злочинець?

За даними СБУ, протягом 2024–2026 років до диверсійної діяльності було залучено 327 українських неповнолітніх. Росія вербує дітей через соціальні мережі та месенджери, використовуючи гроші, маніпуляції та вразливість.

У таких справах важливо бачити не лише вчинений злочин.

💬 «Міжнародне право бачить у них також жертв пастки, яку спеціально розробив ворог», – наголошує експертка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.

Вербування та використання дітей у збройному конфлікті належить до шести серйозних порушень проти дітей в умовах війни. Саме тому, за словами Катерини, недостатньо говорити лише про покарання.

Поряд із відповідальністю мають працювати ще дві системи:

🔹 превенція – щоб не допустити вербування дітей російськими структурами;
🔹 реабілітація – щоб дитина, яка потрапила в таку ситуацію, могла повернутися до нормального життя.

Важливим є і питання репарацій.

Одним із ключових міжнародних прецедентів залишається справа Томаса Лубанги в Міжнародному кримінальному суді. Його засудили за вербування та використання дітей віком до 15 років у збройному конфлікті, а постраждалим було призначено репарації.

💬 «Україна також має це зробити – наполягати на репараціях для цих дітей», – зазначає Катерина Рашевська.

Тому важливо не зводити цих дітей лише до образу «злочинців» чи «російських агентів». У кожному такому випадку маємо говорити не лише про відповідальність за вчинене, а й про те, хто і як зробив дитину інструментом війни.

Детальніше – у матеріалі Watchers: https://cutt.ly/0yxv6kEg

14/09/2026

На початку 2026 року, попри затримання у Польщі російського археолога Алєксандра Бутягіна, російські представники були досить оптимістично налаштовані на проведення масштабних археологічних досліджень у Криму.

Проте, «у зв’язку із загостренням обстановки» російський Ермітаж все ж таки скасував 9 запланованих експедицій, хоча й повністю не припинив археологічну діяльність на півострові.

10 археологічних експедицій російських науковців в окупованому Криму дослідила наша аналітикиня Ярослава Семенцова, Yaroslava Sementsova.

Щонайменше 10 археологічних експедицій провели російські представники впродовж 2026 року на території окупованого Криму. Лише за участі «Інституту археології Криму Російської академії наук» на півострові діяли 6 експедицій, повідомив директор установи Вадим Майко.

🏛 Могильник Опушки, Сімферопольський район
Археологічну експедицію на могильнику проведено під керівництвом Анастасії Стоянової та Ігоря Храпунова, за участі федерального університету та за фінансування благодійного фонду «Наслєдіє тисячолєтія». До участі у розкопках залучали також студентів з окупованої Херсонщини.

🏛Солхат, м. Старий Крим
Попри заяви про скасування експедицій у Криму через «безпекову обстановку», науковці з російського Ермітажу спільно з Інженерно-педагогічним університетом усе ж провели розкопки в Солхаті. Археологічна експедиція відбулася на чолі з Емілем Сейдалієвим та Марком Крамаровським, яким Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя нещодавно повідомила про підозру в скоєнні воєнного злочину.

🏛 Херсонес Таврійський, м. Севастополь
На території об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО проводилися незаконні археологічні роботи на чолі із Сергієм Ушаковим. Разом зі студентами Московського державного університету йому вдалося відкрити нові приміщення міської забудови та продовжити роботи поблизу базиліки Крузе — однієї з ранньохристиянських пам’яток городища. Про це повідомили російські представники.

🏛 Киз-Аульський некрополь, с. Яковенкове
На території некрополя відбулася археологічна експедиція під керівництвом Дениса Бейліна та Павла Гецка. У ній також взяли участь представники з Інституту археології Російської академії наук.

🏛 На городищі Сююр-таш археологічні роботи проводила експедиція під керівництвом Олександра Супренкова.

🏛 Також, на Керченському півострові працювала Південно-Боспорська експедиція під керівництвом Ірини Рукавишникової з Інституту археології РАН.

🏛 До того ж, представники РФ проводили незаконні археологічні роботи на території фортеці «Керч» та музею-заповідника «Судацька фортеця».

🏛 Місто-фортеця Ескі-Кермен, Бахчисарайський район.
Розкопки середньовічного печерного міста здійснювалися у межах спільного проєкту з російським дослідницьким центром «Курчатовский інститут». Експедицію очолювала Ельзара Хайредінова.

🏛 Деякі російські наукові установи так і не змогли відмовитися від «звичних» для них експедицій у Криму, навіть попри «безпекові ускладнення». Так, експедиція Московського педагогічного державного університету під керівництвом Миколи Винокурова продовжила розкопки городища Артезіан.

🏛 Археологи з Тули під керівництвом Віктора Зубарєва та Сергія Ярцева продовжили незаконні роботи на поселенні Бєлінське.

Скасування окремих експедицій Ермітажу — це лише ситуативний виняток. Загальна практика проведення незаконних розкопок у Криму залишається системною.

☝ Російські представники продовжують порушувати міжнародне гуманітарне право, вилучаючи, привласнюючи та переміщаючи виявлені культурні цінності під час незаконних археологічних робіт.

ℹ Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

11/09/2026

Російська армія продовжує систематично атакувати продовольчу та логістичну інфраструктуру України, щодня завдаючи ударів по Києву та інших українських містах.

Який статус мають ці обʼєкти за нормами міжнародного гуманітарного права? Як юридично кваліфікуються удари по логістиці та про що свідчить систематичність атак?

Відповіді на ці запитання у коментарі для каналу «FREEДОМ» надала юристка РЦПЛ Мирослава Ольховік, Mira Olkhovyk і ми розібрали ключові тези, про які вона розповіла.

⚖ Атаки на цивільну інфраструктуру можуть порушувати основні принципи МГП.

Об'єкти, необхідні для виживання цивільного населення, за нормами МГП мають спеціальний режим захисту. На них заборонено здійснювати напад, знищувати їх, вилучати чи робити непридатними для цивільних.

Проте цей захист не є абсолютним: напад на такі об'єкти можливий лише у разі, якщо вони використовуються у військових цілях, а також за умови, що він не призведе до голоду чи вимушеної евакуації населення.

☝ Під час правової оцінки такі дії варто аналізувати комплексно. Якщо систематичні напади одночасно спрямовані на цивільні об'єкти, позбавляють населення доступу до ресурсів, необхідних для виживання, та створюють атмосферу страху і невизначеності, вони можуть порушувати одразу кілька норм міжнародного гуманітарного права.

❓Чи можна систематичні атаки на продовольчу та логістичну інфраструктуру кваліфікувати як воєнний злочин?

Для правової кваліфікації необхідно встановити конкретні елементи складу злочину:
💭 характер і статус уражених об’єктів,
💭 обставини нападу,
💭 умисел,
💭 наслідки нападу.

Залежно від конкретних обставин такі дії можуть бути кваліфіковані:
▶ як умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, якщо продовольчі склади, логістичні центри, об’єкти торгівлі чи інша інфраструктура не були перетворені на військові цілі;
▶ як спричинення голоду серед цивільного населення як методу ведення війни, якщо напади є частиною дій, спрямованих на позбавлення його засобів для існування.

Для юридичної кваліфікації використання голоду як методу ведення війни, недостатньо лише встановити, що внаслідок нападів виникли дефіцит або перебої з постачанням.

⚖ Необхідно оцінити, чи йдеться про окремі удари, чи про послідовну модель поведінки, спрямовану на порушення системи забезпечення цивільного населення.

Для правової оцінки необхідно дослідити сукупність обставин:
▶ які саме об'єкти були атаковані,
▶ яку функцію вони виконували,
▶ наскільки систематичними були такі атаки,
▶ яких наслідків вони завдали цивільному населенню,
▶ чи свідчать обставини справи про відповідний умисел.

☝ Якщо послідовно атакуються різні елементи ланцюга постачання — продовольчі склади, порти, логістичні центри, транспортні маршрути, гуманітарні склади, — це може свідчити про певну модель поведінки, а не про поодинокі напади на такі об’єкти.

"Систематичність атак може свідчити про певну стратегію ведення війни та бути важливою обставиною для правової оцінки", – підкреслила Мирослава.

📲 Увесь матеріал дивіться за посиланням: https://uatv.ua/uk/golod-yak-zbroya-nova-strategiya-putina-znyshhyty-prodovolchu-systemu-ukrayiny/

09/09/2026

Росія посилює мобілізаційні заходи та продовжує залучати населення тимчасово окупованих територій України до служби у своїх збройних силах.

Окупаційна держава застосовує різні механізми: від примусового призову до агітації за контрактну службу. Особливо вразливими залишаються молодь, діти та люди, які перебувають у місцях несвободи.

У сюжеті Суспільне Крим юрист Регіонального центру прав людини Володимир Вязовцев (Volodymyr Viazovtsev) розповів, як Росія використовує населення окупованого Криму для поповнення власної армії та чому така політика порушує міжнародне гуманітарне право.

Гортайте карусель, щоб дізнатися більше.

08/09/2026

РФ перетворює окуповані території України на простір, де право перестає захищати людину, а згодом стає інструментом покарання.

За останні пів року наша команда презентувала два аналітичні звіти:

📕 «Територія безправʼя» — про те, як Росія демонтує український правовий порядок на окупованих територіях усупереч нормам МГП. Замість обмеженого та тимчасового управління — системна інтеграція, замість забезпечення мінімальних стандартів захисту цивільного населення — насадження репресивної адміністративної та судової інфраструктури. У цьому звіті наша команда дослідила політику РФ, спрямовану на викорінення української ідентичності на окупованих територіях України, насильницьку зміну демографічного складу населення та «легалізацію» анексії.

📗 «Лояльність під примусом» — про те, як окупаційна влада використовує юридичні механізми для покарання «нелояльного» населення. Юристи та експерти РЦПЛ проаналізували понад 1 500 рішень окупаційних «судів» у справах про «дискредитацію» армії РФ та «фейки» про неї. Поняття «дискредитації» трактують максимально широко: до нього відносять будь-які погляди, що не збігаються з офіційною позицією російської влади. У цьому звіті ми дослідили впроваджені російськими представниками механізми, які порушують свободу вираження поглядів та право на справедливий суд.

🔗 Обидва дослідження читайте за посиланням нижче:
«Територія безправʼя»: https://krymbezpravil.org.ua/analytics/terytoriia-bezprav-ia/
«Лояльність під примусом»: https://krymbezpravil.org.ua/analytics/loialnist-pid-prymusom/

ℹ️ Матеріал підготовлено за фінансової підтримки чеської організації People in Need у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст матеріалу не обов’язково збігається з їхньою позицією.

ℹ Проєкт реалізовано Регіональним центром прав людини за фінансової підтримки National Endowment for Democracy. Зміст матеріалу не обов’язково збігається з позицією донорів.

07/09/2026

2026 став одним з найскладніших років в історії Міжнародного кримінального суду:

🔹 у липні з посади звільнили прокурора МКС Каріма Хана після дисциплінарного провадження у зв’язку зі звинуваченнями у сексуальних домаганнях,

🔹 Суд дедалі частіше стикається зі звинуваченнями в упередженості,

🔹 кілька країн Глобального Півдня заявили про наміри відкликати свої підписи під Римським статутом,

🔹 Сполучені Штати запровадили нові санкційні обмеження проти представників МКС і анонсували дипломатичну кампанію з «демонтажу» інституції, закликавши долучитися до неї держави, які розраховують на підтримку США, зокрема в оборонній сфері.

Як відзначила експертка РЦПЛ Катерина Рашевська (Kateryna Rashevska) у коментарі виданню Ґрати, нині Міжнародний кримінальний суд перебуває у найскладніший геополітичній кризі за всю історію.

Звільнення Каріма Хана стало безпрецедентним випадком для МКС: уперше прокурора Суду достроково звільнили з посади через серйозний проступок та серйозне порушення обов’язків.

Однак ситуація навколо Хана — це лише один із чинників кризи. Її посилює сукупність інших подій довкола МКС. Так, вже колишній головний прокурор і двоє його заступників раніше потрапили під санкції США, а у грудні минулого року в Росії щодо них винесли заочні вироки.

Катерина наголошує, що якщо для представників західних держав рішення російських судів мають обмежений практичний вплив, то ситуація з країнами Азії, Африки та Латинської Америки складніша. Частина з них підтримує робочі відносини з Росією, а тому такі рішення можуть ускладнювати посадовцям МКС як виконання їхніх обов’язків, так і пересування світом.

💬 «Липень 2026 року — найбільш темна сторінка в історії Міжнародного кримінального суду. Без перебільшень. Це і заява Марко Рубіо щодо знищення МКС, це анонс злагоджених дій щонайменше ще двох держав. Одна — Російська Федерація, друга — це Китай. І з того, що з'явилось у відкритих джерелах, Дональд Трамп під час свого візиту до Китаю, з-поміж іншого, міг обговорювати з Сі Цзіньпіном політику щодо МКС», — зауважила експертка.

Окремою проблемою залишається невиконання державами-учасницями Римського статуту своїх зобов’язань щодо затримання осіб, на яких МКС видав ордери на арешт. Так, Монголія та Таджикистан не затримали Володимира Путіна, коли він перебував на їхній території, попри виданий МКС ордер на його арешт.

❓Чи є світло в кінці тунелю?

Наразі розслідування російських воєнних злочинів в Україні від МКС координує один із двох заступників головного прокурора — сенегальський правник Маме Мандіає Ньянг.

За словами Рашевської, існує дуже висока ймовірність, що він займе пост головного прокурора після відставки Каріма Хана. Однак процедура обрання нового прокурора є тривалою, тому це може статися не раніше наступного року.

💬 «У Маме Мандіає Ньянга є свої цінності, пов’язані, зокрема, з африканським контекстом. І тому, наприклад, коли ми говорили про такі злочини, як перевиховання українських дітей, їхня насильницька передача в російські родини, нав’язування громадянства держави-агресора, ми бачили дуже великий відгук і прагнення вдатися до, можливо, більш креативного тлумачення міжнародного права», — сказала Катерина Рашевська.

04/09/2026

Двісті років одного наративу: як Росія використовує Херсонес Таврійський?

🏛️ Херсонес – це античне місто, засноване дорійцями, що містить античні, римські та візантійські культурні шари, а також унікально збережену хору — сільськогосподарську округу, сплановану за концепцією Гіпподама Мілетського. Саме за це поєднання поліса й хори, а також стан його збереження ЮНЕСКО внесла його до Списку всесвітньої спадщини у 2013 році.

Проте в офіційному російському дискурсі з усієї тисячолітньої історії Херсонеса залишили лише один епізод – хрещення князя Володимира Великого і походження з цього “російської державності”.

Аналітикиня РЦПЛ Ярослава Семенцова Yaroslava Sementsova у своєму дослідженні дійшла до висновку, що виокремлення з усієї історії античного міста – саме хрещення руського князя – має двохсотлітню передісторію:

▪️ Перші розкопки. У 1827 році командувач Чорноморського флоту Олексій Грейг розпочав пошуки на городищі з метою знайти храм хрещення київського князя Володимира Великого. Упродовж першої половини XIX ст. руїни розкопували переважно військові моряки. Перше наукове дослідження провів граф Олексій Уваров лише у 1853 році. У XIX ст. пам'ятку послідовно перетворювали на православний центр, де релігійний контекст переважав над античною історією.

▪️ Вивезення цінностей. З 1876 року систематичні роботи вело Одеське товариство історії та старожитностей, а з 1888-го експедицію очолював Карл Косцюшко-Валюжинич, який заснував «Склад місцевих старожитностей» – основи майбутнього Херсонеського музею. У той період діяла центр-периферійна система: дозвільна структура давала імперському центру право відбирати найцінніші знахідки для Ермітажу та інших столичних колекцій.

▪️ Російська окупація. Одразу після окупації РФ почала використовувати Херсонес у пропагандистських цілях. У 2015-му заповідник передали у федеральну власність РФ, спробували призначити директором священника, надали статус «особливо цінного обʼєкта» та створили відділ духовно-просвітницьких програм. Паралельно розпочалося зведення комплексу «Новий Херсонес» – 140 тис. кв. м забудови, де створили музей «Криму і Новоросії». Окрім цього, в російському медійному середовищі просувається наратив «сакрального місця» й «колиски російського православʼя».

Попри спроби Російської Федерації привласнити культурну памʼятку та закріпити ці наративи на міжнародній арені – їй це не вдалося.

☝ На 48-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2026 році Херсонес Таврійський було внесено до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Адвокаційну підтримку цього рішення у складі української делегації здійснювала експертка РЦПЛ Ліна Дорошенко, Lina Doroshenko , а аналітичні матеріали готувала аналітикиня РЦПЛ Ярослава Семенцова.

🤝 Завдяки системній співпраці громадських організацій та державних органів матеріали, задокументовані зокрема аналітиками РЦПЛ, стали важливою доказовою основою для ухвалення цього рішення ЮНЕСКО.

ℹ Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

03/09/2026

Ізраїльсько-палестинський конфлікт триває десятиліттями і поєднує кілька рівнів протистояння: сіоністський рух і створення Держави Ізраїль, подальшу проблему безпеки Ізраїлю, боротьбу палестинців за самовизначення, територіальні спори, проблему палестинських біженців, статус Єрусалиму, а також конкуренцію між різними угруповання всередині палестинського руху.

Після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року цей конфлікт увійшов у нову фазу. Ізраїль розпочав масштабну військову операцію в Секторі Ґази, пояснюючи її необхідністю знищення військової інфраструктури ХАМАС і захисту власної безпеки. Водночас наслідком цієї операції стали масові жертви серед цивільного населення, руйнування житла, лікарень, шкіл, об’єктів ООН та критичної інфраструктури, а також поглиблення гуманітарної катастрофи.

У фінальній частині циклу «Анатомія геноциду» розглядаємо, де проходить межа між воєнною операцією проти збройного угруповання та діями, які можуть знищувати умови існування цілої цивільної спільноти, і чому події в Ґазі стали одним із найгостріших предметів міжнародної дискусії про можливий геноцид у ХХІ столітті.

ІСАР Єднання Norad Sida - Styrelsen för Internationellt Utvecklingssamarbete

01/09/2026

Літо минуло, але енергія «JusticeLens»-2026 залишається з нами! ⚡️

Хоча наша Літня школа завершилася тиждень тому, ми просто не могли залишити вас без порції мотивації на початку нового навчального року.

Цей допис присвячений вам, наші круті випускники! Ми зібрали поради та теплі побажання від спікерів «JusticeLens», щоб цей рік став для вас часом великих досягнень, сміливих рішень та нових вершин.

Головне порада від наших експертів: ніколи не зупиняйтеся, вірте в власні сили та щодня поглиблюйте свої знання.

З Днем знань, друзі! Пам’ятайте: від знань — до справедливості! ⚖️

Мрійте без меж, ставте амбітні цілі та впевнено підкорюйте їх. Ми у вас безмежно віримо! ❤️

З любовʼю,
команда РЦПЛ ✨

31/08/2026

Російська Федерація цілеспрямовано змінює склад населення на окупованих територіях!

Переселення російських громадян на окуповані території України є частиною політики, яку РФ послідовно проводить щонайменше з початку окупації Криму. За різними оцінками, до початку повномасштабного вторгнення на півострів могли переселитися від 500 до 800 тисяч громадян Росії. Ще близько 200 тисяч росіян переїхали на інші окуповані території України після 2022 року.

Росія також створює умови, за яких українцям дедалі складніше залишатися у власних містах і селах. Відсутність російського паспорта значно обмежує доступ до низки прав і послуг, а майно українців, які виїхали з окупації, окупаційна влада оголошує «безхазяйним» та привласнює.

Натомість для громадян РФ переїзд на окуповані території заохочують. Російських учителів, медиків, працівників культури та інших фахівців приваблюють підвищеними виплатами, кар’єрними можливостями та житло, зокрема тим, яке раніше належало українцям.

З одного боку, українське населення витісняють, з іншого – на його місце переселяють громадян держави-окупанта.

Переміщення державою-окупантом частини власного цивільного населення на окуповану нею територію заборонене міжнародним гуманітарним правом і може бути кваліфіковано як воєнний злочин.

Про масштаби російського заселення окупованих територій, механізми цієї політики та її можливі наслідки розповідає юристка-міжнародниця, експертка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська Kateryna Rashevska.

Regional Center for Human Rights

15/09/2026

14/09/2026

11/09/2026

09/09/2026

08/09/2026

07/09/2026

04/09/2026

03/09/2026

01/09/2026

31/08/2026

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Organization

Shortcuts

Share

Category

Listing takedown request