24/08/2026
Україно, скільки разів тебе намагалися підкорити.
Ділили твої землі. Забороняли твою мову. Закривали українські школи й друкарні, забороняли книжки, вистави й пісні. Репресували тих, хто творив українську культуру. Намагалися переконати, що тебе як окремої країни, мови, культури, народу взагалі не існує.
Тебе намагалися не просто завоювати. Тебе намагалися стерти.
Але щоразу залишалося щось, чого не вдалося знищити.
Мова, якою продовжували говорити.
Пісні, які продовжували співати.
Пам’ять, яку передавали дітям.
Люди, які знову і знову повертали собі право називатися українцями.
У 1918 році Україна проголосила незалежність. Втратила її.
У 1991-му повернула. І 90,32% людей, які прийшли на референдум, сказали їй «так».
А сьогодні ми знову платимо страшну ціну за право просто бути.
Та, можливо, вперше за дуже довгий час світ дивиться на Україну не як на територію між кимось і кимось. Не як на буфер. Не як на частину чиєїсь сфери впливу.
На нас дивляться як на країну, від якої залежить значно більше, ніж її власні кордони.
Україна стала важливою частиною європейської і світової безпеки. Наш військовий досвід вивчають. Наші технології переймають. Наш голос звучить там, де ухвалюються рішення про майбутнє Європи.
Можливо, саме нашому поколінню випало зробити те, чого не змогли завершити покоління до нас.
Не просто вибороти незалежність.
А зробити так, щоб вона більше ніколи не була питанням.
Ми переконані, що цього разу вистоїмо. Що переможемо. Що наші діти житимуть у країні, кордон якої жодному сусідові більше не спаде на думку перейти зі зброєю.
Бо незалежність — це не дата, яку ми отримали 24 серпня 1991 року.
Це те, що українці виборювали століттями.
І те, що сьогодні ми знову захищаємо.
З Днем Незалежності, Україно 🇺🇦
Вистоїмо.