22/02/2025
🌎 Міжнародний досвід повернення людей: які рішення можуть бути корисними для України?
Збереження людського капіталу, пошук єдності та повернення українців додому є ключовими завданнями України на найближчі роки. Від цього залежить не лише перемога, відбудова та успішне економічне майбутнє, а й існування нації.
Ми не єдина країна у світі, яка зіштовхнулась з викликами повернення людей. Кризи людського капіталу мали багато країн. Тож міжнародний досвід може стати для України орієнтиром для напрацювання кращих рішень. Вивчаємо досвід Ізраїлю, Румунії, Литви, Латвії та Балкан.
🇮🇱 Ізраїль
У 2021 р. кількість представників єврейського народу поза Ізраїлем оцінювалась у 8.3 млн, 73% з яких у США. Алія (репатріація) ґрунтується на створенні стимулів для повернення. Окрім надання громадянства, уряд Ізраїлю надає значну допомогу з інтеграцією іммігрантів (олім): безкоштовний квиток до країни, фінансова допомога, субсидії на оренду житла, медичне страхування, субсидії на освіту, податкові кредити та знижки, нижчі ставки іпотеки тощо. Лише починаючи з 1948 р. більше 3.3 млн олім (35% від поточного населення) іммігрували до Ізраїлю. У 2021 р. 57% олім (з ~20 тис.) були молодші 35 років. Вдалось це за рахунок створення відповідної державної інфраструктури, досвід якої вивчаємо.
📍Балканська криза
Найбільшою міграційною кризою після Другої світової війни стала Балканська криза (Югославські війни 1991-2002 рр.). Протягом перших двох років війни на Балканах біженцями стали майже 1 млн мешканців Ховатії, Сербії та Боснії. Значна частина біженців роз’їхалася по світу. Найбільше громадян колишньої Югославії влаштувалися в Німеччині, Австрії, Франції, країнах Скандинавії, Сполучених Штатах Америки й Канаді. Після закінчення війни німецький уряд скасував дозволи на тимчасовий захист, запропонувавши їм повернутися додому. Результат: з 320 тис. біженців із тимчасовим захистом, 246 тис. – поїхали на батьківщину, 52 тис. – до інших країн, і лише 22 тис. залишились в Німеччині. Маємо готуватись і до таких сценаріїв, зважаючи на зростання антимігрантської передвиборчої риторики в окремих країнах ЄС.
🇧🇬 🇷🇴 Болгарія та Румунія
Після вступу Румунії та Болгарії до Євросоюзу протягом 7 років діяли обмеження участі представників цих держав на європейському ринку праці. Обмеження стримували трудову міграцію. Починаючи з 1 січня 2014 року громадяни та Болгарії і Румунії отримали право працювати у будь-якій країні ЄС. За даними ООН, вже у 2017 році близько 3,4 мільйона румунів працювали за кордоном. З Болгарії у перші три роки зняття обмежень на працевлаштування в країнах ЄС виїхало більше 1 мільйона трудових мігрантів. Це важливий аспект і для України, зважаючи на вимоги євроінтеграційного процесу і доступу до ринку праці ЄС.
🇱🇹 🇱🇻 Литва та Латвія
Литва та Латвія теж зіштовхнулися з проблемою трудової міграції після вступу до Євросоюзу. Але, завдяки економічному зростанню, значна частина трудових мігрантів з цих країн поверталася додому. Тільки вже з новими професійними навичками, досвідом, освітою та європейською ментальністю. Це - найбільш надихаючий сценарій для України, адже українці як з кордоном, так і в Україні бажають одного - успішної, безпечної, модернової країни. І забезпечивши економічне зростання ми побачимо повернення співвітчизників.
🇵🇱 Польща
Трудова міграція з Польщі до західноєвропейських країн посилилася після вступу цієї держави в ЄС у 2004. Найчастіше поляки їхали працювати до Великобританії. Після фінансової кризи у 2008-2009 роках частина поляків повернулася у Польщу, але потім ці люди знову емігрували. За 20 років членства Польщі в Європейському союзі ситуація з трудовою міграцією не стає кращою. Згідно зі звітом Gi Group Poland «Трудові міграції поляків 2023», 17% поляків населення планували виїхати за кордон на роботу протягом наступного року. Їдуть здебільшого до Німеччини, Нідерландів, Великої Британії та Нової Зеландії. Компенсують нестачу робочої сили в країні трудові мігранти з різних країн, зокрема українські трудові мігранти, а після повномасштабного вторгнення ще й вимушені українські мігранти. Також уряд Польщі ініціює низку програм для родин та молоді. Частина з них у активній фазі, тож результати зможемо оцінити згодом.
🇮🇪 Ірландія
Через складну ситуація в економіці 1945 по 1960 р. країну залишило близько 500 тис. ірландців. Це ⅙ населення країни, яке в ті роки було менше за 3 мільйона (проти 5 мільйонів зараз). Починаючи з 1960-х рр., Ірландія розпочинає розвиток сучасної економіки та високих технологій. Але економічна стагнація, безробіття та масова трудова еміграція й далі тривають. Починаючи з 90-х років Ірландія будує власне економічне диво. Спрощення умов закордонного інвестування, розбудова інфраструктури та найбільш ліберальний режим для іноземних інвестицій. З 1996 до 2007 р. ВВП збільшувався в середньому на 7–9 %, а ПІІ – на 4,5 %. Ірландія стає «кельтським тигром». В країну не тільки повертаються власні трудові мігранти, а охоче їдуть кваліфіковані працівники з інших країн.
🖇️ Досвід цих країн доводить, що ефективна репатріація біженців та повернення трудових мігрантів можливі за умови комплексного підходу: економічних стимулів, реінтеграційних програм та державно-приватного партнерства. Україна може використати цей досвід для розробки власних стратегій повернення громадян додому. Україна вивчає досвід повернення інших країн, але звісно він не може і не буде ідентичним, Україна обере свій шлях і Міністерство національної єдності активно над цим працює.