17/05/2026
УВАГА‼️
ЗАКОНОПРОЄКТ 14191 ПРОДОВЖУЮТЬ ПЕРЕТВОРЮВАТИ НА СИСТЕМНЕ ЗНУЩАННЯ З РОДИН ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ…
Шановні друзі! Тільки разом із вами – із загалом батьків, які розуміють реальність проблем сімей, у яких є діти з інвалідністю, – ми зможемо зупинити знищення державної соціальної допомоги для цих сімей!
Свого часу, будучи народним депутатом України, я написав Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
Я ПИСАВ ЦЕЙ ЗАКОН, ЧУЮЧИ, ВІДЧУВАЮЧИ, РОЗУМІЮЧИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ!
Нагадую. Я маю інвалідність з дитинства. І тому, співавторами цього Закону були сотні батьків, з якими ми закладали в цей документ фундаментальну ідеологію: кожна дитина з інвалідністю потребує спеціального догляду, додаткового догляду, а держава повинна визнати, що виховання такої дитини – це щоденний подвиг, який потребує додаткового ресурсу, часу та, відповідно, державної підтримки. А в наш час, під час війни - під загрозою смерті від ворога і реалій зубожіння, соціальної незахищеності сім’ї з дітьми з інвалідністю батьки цих дітей щодня роблять неймовірне!
На жаль, сьогодні ми бачимо, що при внесенні змін до мого Закону вказана ідеологія цього Закону цинічно розтоптується! На днях відбулося чергове засідання робочої групи при Комітеті соціальної політики ВР. Воно було присвячене доопрацюванню законопроєкту 14191, який його авторами об’явлений як такий, що посилить соціальні гарантії для сімей з дітьми з інвалідністю.
Ви, мої дописувачі, колеги, соратники, масово звертаєтеся до мене з проханням пояснити: що відбулося під час доопрацювання законопроєкту 14191?..
Спочатку коротко: за зачиненими дверима соціального Комітету ВР чиновники Мінсоцполітики об’єдналися з депутатами Комітету і проявили повну професійну деградацію та абсолютну відірваність від реалій життя родини з дитиною з інвалідністю, а також життя людини з інвалідністю з дитинства.
Мінсоцполітики (в якому блок питань дітей з інвалідністю керується заступником Міністра, яка призначена з Мінагрополітики), вкотре продемонструвало, що їхнє бачення змін до законодавчих норм немає нічого спільного ні з реаліями життя таких сімей, ні навіть зі здоровим глуздом. А депутати соціального Комітету ВР остаточно і жорстко відірвалися від мільйонів солодких декларацій щодо цього законопроєкту, які вони щедро виливають на нас з екранів і в соціальних мережах.
Заявляю, що те, що вони понаписували зараз - знову жодного відношення до інклюзивності у державі не має. Батькам дітей з інвалідністю у законодавчих змінах пропонують нове коло бюрократичного пекла!
КОНКРЕТНО:
Перше. Довідка заради довідки. Як змусити матерів знову стояти в черзі?..
Почнемо з найганебнішого. За пропозиціями Мінсоцполітики до цього законопроєкту надбавку на догляд за дітьми з інвалідністю пропонується призначати виключно на ПІДСТАВІ ДОДАТКОВИХ ДОВІДОК. У цих пропозиціях чітко видно невгамовне прагнення Мінсоцу прописати вимогу, щоб потреба в постійному догляді обов’язково вимагалась додатково «в медичному висновку або в індивідуальній програмі реабілітації». Ви хоча б на секунду уявіть, що це означає на практиці!!!
У разі прийняття цих змін до законопроєкту сотні тисяч українських родин будуть змушені ЗНОВУ ТЯГНУТИ СВОЇХ ДІТЕЙ У ЗАКЛАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, сидіти в безкінечних коридорах і проходити принизливу процедуру комісій! А автори цих законодавчих змін пам’ятають про бомбардування дронів, проблеми громадського транспорту, нашу «безбар’єрність», зубожіння сімей з дитинкою з інвалідністю!!!???
І все заради чого?! Щоб системі Мінсоцу підтвердити, що на цій бідовій сім’ї економити не можна!!! Зараз в законопроєкт закладається заява держави родині з дитинкою з інвалідністю: «МИ НЕ ВІРИМО, ЩО ВАШІЙ ДИТИНІ ПОТРІБЕН ДОГЛЯД, ІДІТЬ І ДОВЕДІТЬ НАМ ЦЕ ЩЕ РАЗ!». Вважаю, що це – не соціальний захист – це законодавча презумпція провини для кожної мами, у якої є дитинка з інвалідністю!!!
Друге. Прийомні діти поза законом: логіка «економії» на сиротах з інвалідністю.
Ще один законодавчий удар «під дих» — це пропозиція Мінсоцу щодо дітей з інвалідністю, які виховуються у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу (ДБСТ). Міністерство просто виключило їх із переліку отримувачів державної соціальної допомоги та надбавки на догляду. Логіка цинічно вбивча: «допомога на прийомних дітей з інвалідністю і так більша, тому за інвалідність дитини не варто платити додатково». Тобто чиновники вважають, що інвалідність прийомної дитини чимось «дешевша» або потребує менше зусиль, ніж інвалідність дитини в біологічній родині? ВОНИ ПРИРІВНЯЛИ ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ З ІНВАЛІДНІСТЮ ДО БЕЗГЛУЗДИХ ЦИНІЧНИХ АРИФМЕТИЧНИХ РОЗРАХУНКІВ. Замість того, щоб стимулювати сімейні форми виховання для дітей-сиріт з інвалідністю, Мінсоц бездумно створює умови, за яких прийомним батькам потрібно відмовлятись від таких дітей. Звертаю увагу, що це – критично недопустимий такий варіант «економної реформи»!!!
Третє. Інквізиція від Нацсоцслужби: брехня як основа формування політики знущального контролю.
Мінсоцполітики запропонувало до законопроєкту пропозицію наділити свою Нацсоцслужбу функціями карального органу для перевірки факту догляду. Їхній аргумент? Десь вони чули (не зрозуміло де), що ДЕЯКІ МАМИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ КОШТИ ДЕРЖАВИ НЕ НА СВОЇХ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ! І це говорять на засіданні Комітету за зачиненими дверима! Брехня! Коли їх попросили назвати конкретні прецеденти або надати статистику — скільки таких випадків зафіксовано? — ніхто не зміг навести жодної цифри! Мінсоц разом з депутатами Комітету будуть державний репресивний механізм до сімей дітей з інвалідністю на підставі банальних пліток. І відповідно – в законопроєкт пропонується не державна підтримка, а плани надсилання інспекторів, щоб заглядати в холодильники матерів, які мають діток з інвалідністю. Ми запропонували їм дзеркальний крок по відношенню до державної політики у цій сфері: нехай їхня Нацсоцслужба перевіряє невиконання зобов'язань самої держави перед цими родинами (відсутність реабілітації, ліків, інклюзії, обсягу і дотримання виплат державної допомоги і т.п.). Але такий контроль їм не цікавий!
Четверте. Раннє втручання як порожня законодавча формальність.
Раннє втручання у всьому світі - це філософія і практика ефективної підтримки. Що запропонував Мінсоц у законопроєкті 14191? Вони закрутили норми так, що повністю знецінили суть послуги! У їхньому баченні надавач послуги має просто здійснювати «моніторинг дотримання інтегрованого плану». Вони звели колосальну роботу фахівців раннього втручання до примітивної диспетчерської функції! Гнучкість та індивідуальний підхід раннього втручання викинуті на смітник заради жорсткого формального алгоритму!
Висновки.
Те, що продукує Мінсоцполітики в цьому законопроєкті — це системна політика згортання підтримки родин з дітьми з інвалідністю під виглядом реформ! Вони ховаються за красивими депутатськими анонсами цього законопроєкту, а насправді - створюють законодавчі норми жорстокого невиправданого контролю та нещадної сегрегації.
Друзі, шановні батьки дітей з інвалідністю, люди з інвалідністю з дитинства, просто українські громадяни – закликаю не спостерігати мовчки, як долі діток з інвалідністю, їхні сім’ї стають простою формальністю, на якій хтось «творить реформи з економії» на зубожінні цих сімей.
Поширте цей пост максимально та донесіть чиновникам і деяким депутатам (підкреслюю – не всім, а деяким депутатам), що за кожним законодавчим словом стоять живі люди, яким ця держава зобов’язана допомагати, а не створювати нові бюрократичні кола пекла, щоб зекономити кошти!
P.S. І останнє - нещодавно народні депутати ухвалили закон, щоб не звітувати належним чином за використання коштів, виділених на здійснення депутатської діяльності. В цьому сенсі особливо цинічно виглядає позиція депутатів соціального Комітету щодо додаткових контролів, перевірки, бюрократії щодо державної підтримки для родин, які здійснюють догляд за дітьми з інвалідністю.
Прошу поширення…
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України
Міністерство охорони здоров'я України
Дмитро Лубінець
Ірина Верещук
Павло Сушко Народний депутат України
Sofiya Fedyna
UNICEF Ukraine