30/08/2026
Росія б’є не лише по складах. Вона б’є по ланцюгу «врожай → експорт → гроші → наступна посівна»
Поки що український споживач не бачить сценарію «порожніх полиць». І саме це важливо зафіксувати.
Після серії ударів по складах, розподільчих центрах та іншій продовольчій логістиці ситуація залишається контрольованою: окремі товари можуть тимчасово зникати з магазинів, асортимент звужується, але системного дефіциту базових продуктів наразі немає.
Але проблема значно глибша за асортимент у супермаркеті.
Як пояснює гендиректор УАК Павло Коваль Pavlo Koval, російські удари одночасно тиснуть на кілька ланок продовольчої системи.
🔹 Логістика дорожчає.
Зруйнований розподільчий центр означає довші маршрути, більше перевалок, частіші поставки та необхідність переносити потужності вглиб країни. Особливо вразливі товари, які потребують холодового ланцюга — ягоди, овочі, фрукти.
🔹 Втрати зрештою конвертуються в ціну.
Знищена продукція, пошкоджені склади, нові маршрути та воєнні ризики не зникають — їх хтось має оплачувати. І якщо не буде зрозумілого механізму розподілу збитків між виробником, ритейлом та державою, частина витрат неминуче потрапить у кінцеву ціну.
🔹 Але найбільший ризик — не сьогоднішня ціна на полиці.
Українське сільське господарство значною мірою залежить від експортної виручки. Аграрна та агропромислова продукція формує близько 60% українського експорту.
Якщо продукцію неможливо нормально вивезти й продати, аграрій втрачає не просто прибуток. Він втрачає оборотні кошти для наступного циклу.
А далі запускається ланцюг:
немає експорту → немає виручки → немає чим погашати кредити й платити за ресурси → скорочуються посіви → менший урожай наступного року.
Саме тому блокаду портів, удари по експортній та внутрішній логістиці потрібно розглядати як частини одного економічного удару.
І тут уже недостатньо просто «підтримати аграріїв».
Що реально потрібно?
Перш за все — ліквідність для агросектору, щоб господарства могли пережити розрив між продажем нинішнього врожаю та фінансуванням наступної посівної.
Друге — диверсифікація логістики: резервні маршрути, альтернативні склади й розподільчі центри, переміщення частини потужностей у безпечніші регіони.
Третє — механізм справедливого розподілу воєнних збитків між виробниками, ритейлом та державою. Перекласти все на одну сторону — означає лише послабити іншу ланку системи.
Четверте — страхування воєнних ризиків. Причому не формальне, а таке, яке реально працює для експорту, імпорту, суден, вантажів та критичної інфраструктури. Для цього потрібен достатній фінансовий пул із залученням міжнародних страховиків і перестраховиків. Держава може компенсувати частину страхових платежів.
І, нарешті, комунікація.
Не приховувати проблему — але й не створювати паніку. Якщо люди розуміють, що відбувається, де є резерви та які сценарії підготовлені, ворогу значно складніше перетворити локальний удар на масштабну соціальну кризу.
Головний висновок: продовольча стійкість — не тільки питання виробництва, а й логістики, експорту, фінансування, страхування та здатності держави й бізнесу швидко перебудовувати систему після ударів. Росія намагається бити по всьому цьому ланцюгу одночасно.
Наше завдання — зробити так, щоб його неможливо було обірвати в одному місці.
Про це в ефірі Українського Українське радіо говорив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.
#УАК #Україна #агросектор #продовольчаБезпека #логістика #експорт #аграрії #продовольство
