12/03/2025
Це мало бути привітання з 80-річним ювілеєм...
11 березня 2025 року пішов у засвіти і заступив на вічну вахту Заслужений тренер і Заслужений працівник фізичної культури і спорту України Володимир Михайлович Яменко, голова Асоціації яхтсменів-ветеранів у 2006-2007 р.р., знаний "Сеньор Помідор" і просто хлопчик з Матвіївської затоки...
Його шлях до цих почесних звань почався навесні 1951 року, коли шестирічного хлопчика вперше взяв із собою на Матвіївську затоку його хресний батько – сусід-подолянин, однорукий інвалід війни Михайло Корзун.
На дубку з порту вони переправлялись на Труханів острів і йшли на водну станцію «Ленінська Кузня», де дядько Михайло працював сторожем. Там біля піщаного берега у верболозі знаходилась старезна баржа, облаштована для спортсменів заводу. Був наплавний басейн, у якому Володя навчився плавати і 10-метрова вишка для стрибків, яку теж почав освоювати.
Вчився народної греблі на шлюпках – тоді його маківка ледь виднілася з-за високих бортів шлюпки. Тренер з греблі Храновський Юрій Михайлович залучав як стернового також до заїздів на розпашній «вісімці» – і тоді на всю акваторію затоки лунав його дзвінкий голос, а відповіддю був злагоджений плескіт лопатей весел.
На водній станції «Ленкузні» були, звичайно, і вітрильники. У 1957 році тренер з вітрильного спорту Здрелько Сергій Іванович направив його на яхту – першу в житті яхту класу М-20 №672, різновид «Беркут».
Брав участь у змаганнях, що організовував міський спорткомітет, зокрема, з Олександром Дубинським переміг у етапних перегонах Київ-Прип’ять-Київ. Саме з того часу з легкої руки Сергія Машовця через яскравий рум’янець виникло друге «ім’я» - Помідор.
Потім була участь у юнацьких змаганнях, які вигравав на інших різновидах «емки» - «Стрижах» та «Сороках».
З 1960 року перейшов у клас «Летючий Голландець». На той час на старт з усіх водних станцій Києва виходили понад 40 «голландців». Наступного року його екіпаж ЛГ №312 з матросом Левом Кончиним став переможцем України серед юнаків і отримав перший приз – фотоапарат «Зміна».
За підсумками змагань були зараховані у молодіжну групу збірної Києва під керівництвом Сергія Машовця і виступали разом з Анатолієм Гончаром, Гріденками – Володимиром і В’ячеславом, Юрієм Когутенком, Юрієм Семидонським, Леонідом Магалясом, Валерієм Герцевим.
У 1961 році почав навчання за мистецькою спеціальністю «мозаїчист» у профтехучилищі на Хрещатику, 42 (зараз там розміщується Печерський районний суд). У тому ж році перейшов у клас «Фінн» і виступав у цьому класі до армійського призову у 1964 році.
Восени 64-го під час «карантину» у Черкасах відвідував місцевий яхт-клуб, власне службу проходив у німецькому Карл-Маркс-Штадті (Хемниц) у складі ГРВН.
Повернувся до Києва 31 грудня 1967 року і вже з весни наступного року був у Лютежі у групі «фінністів» – разом з Валентином Манкіним, Михайлом Бухановським, Юрієм Куліком, Володимиром Сергеєвим, Анатолієм Лук’яновим, Володимиром Голєменковим, періодично виступав і на ЛГ разом з Л.Кончиним.
У 1976 році за підсумками Кубка Шмідта у Миколаєві став бронзовим призером у класі «Фінн» і виконав норму Майстра спорту (посвідчення № 123664 від 21.09.1976).
Восени 1979 року на Талліннській верфі наглядав за побудовою човна класу 22 типу «Солінг», замовленого ДСТ «Зеніт». На кормі червоно-жовтого човна, прозваного «22 нещастя», вже була назва «TOMATO».
Стоянка була на новоствореній базі «Зеніт» на Київському водосховищі по узгодженню із Київським палацем піонерів та школярів (сучасний яхт-клуб КПДЮ). На ньому Володимир продовжував виступати разом з Левом Кончиним, невдовзі стали чемпіонами України і другими на Союзі. Тоді на загальний старт виходило більш ніж 30 човнів у гр. «А» олімпійського класу і гр. «Б» вітчизняного «Класу 22», і їх екіпаж приходив на фініш в першій десятці.
У серпні 1980 року на «Ленкузні» Юрій Якович Брескін зробив щоглу на «TOMATO». І вже у вересні в Севастополі екіпаж Володимира з Левом и Віктором Сіленко був першим на чемпіонаті України.
У 1982 р. до Володимира перейшов Сергій Хайндрава і в його екіпажі виконав норму Майстра спорту. Потім човен був переданий на завод «Кристал» Ігору Нефьодову, який прийшов з армії, а згодом був переобладнаний у крейсерську «Астру». У період 1982-83 р.р. виступав вже на новому «Солінгу», побудованому по ліцензії на ТВСС на замовлення «Київприладу».
Тоді його екіпаж у складі Сергія Хайндрави і Андрія Карбовничого став призером Спартакіади України в Ялті. Ігор Нефьодов йшов на його колишньому червоному, а Володимир виграв на білому. Згодом той човен був перероблений у яхт-клубі Українки.
З 1983 року брав участь у підготовці документації для створення майбутнього яхт-клубу «Оболонь» з ДЮСШ, для якого взимку 1984 р. на замовлення ДСТ «Зеніт» при сприянні
ДП заводу «Генератор» Київського ВО «Октава» з Таллінну надійшла велика партія нової матеріальної частини - 42 «Оптиміста» і 36 «Кадетів».
Згодом з Таллінна доставив ще 16 «Променів». Навесні 1984 р. почав набір у свою групу новачків – тоді у дві зміни постійно ходили 35-40 школярів, згодом створилась «старша» група, у якій 1986 року було підготовлено п’ять майстрів спорту. Під час об’єднання у СТП «Україна» та завдяки прогресу у підготовці спортсменів у групах всіх тренерів у 1987 році ДЮСШ була реорганізована у СДЮСШОР.
Загалом у яхт-клубі «Оболонь» Володимир Михайлович пропрацював 22 роки. За підготовку шкотового Дмитра Ярового в екіпажі Сергія Пічугіна та Володимира Короткова, який став чемпіоном світу 1997 року у класі «Солінг», був відзначений званням Заслужений тренер України (посвідчення №2453 від 04.04.1998).
Після створення вітрильного відділення Київської школи вищої спортивної майстерності почав працювати з екіпажами-одинаками: у класі «Лейзер» – Юрій Орлов, у класі «Європа» тренувались Ганна Калініна, Марія та Тетяна Долинські, Таїсія Бородіна.
Найкращим результатом Марії Долинської стало 5-те місце на чемпіонаті Європи у Польщі серед юніорів. Згодом новостворений екіпаж Марія Долинська/Ганна Калініна почав швидко і вдало опановувати новий для себе клас 470.
В «олімпійському» 2004 році Юрій Орлов був учасником Олімпійських ігор в Афінах, а Ганна Калініна виступала у складі екіпажу Руслани Таран та Світлани Матевушевої у класі «Інглінг», який став срібним призером ОІ-2004.
За підготовку шкотової Ганни Калініної Володимиру Яменку восени 2004 року було присвоєно почесне звання Заслужений працівник фізичної культури і спорту (посвідчення №461 від 18.09.2004).
Дівчата стали також чемпіонками світу серед військовослужбовців на CISM 2007 у Данії і за їх успішну підготовку Володимир Михайлович Яменко був нагороджений медаллю «За сприяння Збройним Силам України» (посвідчення №1080 від 25.11.2008).
У наступні роки екіпаж «Інглінга» продовжував активну підготовку до чергового олімпійського відбору вже зі стерновою Марією Долинською. На жаль, через неможливість тренуватись у зимовий період, на чемпіонаті світу 2008 року у Майямі екіпажу не вистачило лише двох позицій для потрапляння у ліцензійну квоту. Це не могло не позначитись на діяльності відділення вітрильного спорту ШВСМ і настав час старту нового проекту.
З 2009 року Володимир Михайлович перейшов на роботу до ДЮСШ №3 КМ ФСТ «Спартак» і за підтримки голови правління Київського крейсерського яхт-клубу Олега Панчука поновив діяльність клубної дитячо-юнацької секції. Не менш важливою складовою частиною діяльності дитячо-юнацької секції при Крейсерському яхт-клубі є сприяння соціальним програмам, зокрема, співпраця з оргкомітетом благодійного проекту для багатодітних сімей «Подаруй дитині радість».
З 2013 року в рамках цього проекту Володимир Яменко як ст. тренер дитячо-юнацької секції вітрильного спорту Київського міського крейсерського яхт-клубу проводив теоретичні та практичні заняття для майже 500 юних учасників. Кращі з них по традиції запрошувались до щорічних клубних змагань «Юнга+Капітан».
З 2013 по 2023 роки на базі Крейсерського яхт-клубу працювало вітрильне відділення у ЦДЮСШ ЦР ФСТ «Спартак» і за ці роки вихованці-спартаківці були гідними суперниками на кожних міських і всеукраїнських регатах.
Володимир Михайлович виступав також у складі екіпажу «Гонти» на регаті крейсерсько-перегонових яхт WindMaster, екіпажів «Купави», «Tabula Rasa» та «Чорної Перлини» на київських регатах.
Світла тобі пам'ять, Сеньоре.., ти з нами назавжди...
