25/09/2026
Анатомія номенклатурного паразита: Володимир Короленко
Коли ми шукаємо причини нашої інституційної катастрофи, ми зазвичай дивимося на саму верхівку — на міністрів, очільників Офісу Президента чи олігархів. Але справжня, термінальна пухлина нашого державного апарату ховається трохи нижче. Це сіра, пітлива і абсолютно безсмертна номенклатура. Ті самі вічні заступники, «виконувачі обов'язків» та начальники управлінь, які здатні пережити будь-яку владу, будь-яку революцію і будь-яку війну. Вони не мають ідеології, у них атрофовані принципи. Їхня єдина релігія — це доступ до державного корита.
Ідеальний, просто еталонний лабораторний зразок такого паразита — Володимир Васильович Короленко. Людина, яка роками сиділа у керівництві Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужби), перетворивши найважливіший орган медичної безпеки на закритий мафіозний шлагбаум.
За рівнем патологічного потягу до статусів, побрякушок і підлабузництва йому б ідеально служилося у партійному апараті Північної Кореї чи Китаю. Це типовий, бездушний функціонер, який, не кліпнувши оком, продасть власну матір, якщо натомість йому запропонують нове крісло, статус державного службовця 1 рангу чи черговий блискучий орден. Але його комічна пристрасть до регалій приховує страшну, багатомільярдну реальність.
Майстер політичного виживання
З 2011 по 2018 рік Короленко керував лікувально-профілактичною допомогою Київської обласної державної адміністрації. Вдумайтеся в цей хронометраж. Він абсолютно спокійно, без жодних репутаційних втрат пережив епоху Януковича — час, коли медичні тендери та закупівлі швидких пилялися найзухваліше і найбрудніше. Потім він миттєво адаптувався під «жити по-новому» часів Порошенка, зберігши всі свої потоки, і абсолютно плавно, як ніж у масло, увійшов у крісло топчиновника за епохи Зеленського.
Такі пристосуванці фізично не мають ідеології, політичних поглядів чи етичних червоних ліній. Їхня єдина релігія — це безперебійний доступ до бюджету. Міністри змінюються, уряди йдуть у відставку, президенти втрачають рейтинги, а такі, як Короленко, залишаються, бо кожній новій владі потрібен зручний, тихий і досвідчений «касир», який знає, як правильно організувати тендерну документацію, щоб ніхто не сів.
Фальшивий іконостас
З 2019 року Короленко невідривно сидить у керівництві Держлікслужби — регуляторного монстра, який тримає за горло весь фармринок, контролює ліцензії аптек, сертифікацію препаратів та багатомільярдний обіг наркотичних засобів. Управління такою машиною вимагає цілодобового кулуарного контролю.
Але саме в цей період у чиновника раптово прокидається потяг до «великої науки». Не відриваючись від регуляторного дерибану, він магічним чином стає доктором медичних наук (2021). У 2025 році, на піку війни, вибиває собі статус «академіка» та звання «Заслуженого працівника охорони здоров'я». У 2026-му — отримує професора.
Це типова психологічна деформація глибоко інтегрованого «рішали». Вони панічно бояться виглядати звичайними баригами, тому скуповують наукові ступені, щоб легалізувати свій статус у суспільстві. Для слідства тут лежить прямий мотив: скільки саме фармацевтичних компаній, мереж чи приватних лабораторій профінансували його «дослідження», публікації та банкети в обмін на зелене світло від ДЛС? Його дипломи — це не наука, це легалізовані хабарі.
Грамота СБУ як індульгенція. Прикриття від силовиків
Щоб захистити свої потоки і фальшиві статуси, номенклатура завжди купує лояльність. Наявність у його теках церковного ордена Преподобного Агапіта Печерського (2014) та, що найважливіше, почесної грамоти Департаменту захисту національної державності СБУ (2024) — це класична, еталонна спроба купити собі «дах».
В українських реаліях Департамент захисту національної державності не роздає грамоти фармацевтичним бюрократам за красиві очі. Це невербальний сигнал для детективів НАБУ, прокурорів САП та інших силовиків: «Це наша людина. Він недоторканний». Дуже часто такі відзнаки отримують саме ті фігуранти, які вже перебувають у негласних слідчих розшукових діях (НСРД). Грамота тут виступає як превентивний щит від арешту, куплений за лояльність і, ймовірно, за частку від тіньових доходів відомства.
Дерибан перед закриттям
Свій головний куш цей функціонер зірвав у дуже специфічний період — з грудня 2025 по липень 2026 року, коли виконував обов'язки Голови Держлікслужби. Він сидів у цьому кріслі рівно до моменту призначення комісії з ліквідації відомства.
В апаратній логіці період перед ліквідацією державного органу — це час наймасштабнішого, найзухвалішого мародерства. Це «остання ніч Риму». У ці 8 місяців поспіхом, без зайвих перевірок підписуються останні, найдорожчі дозволи, закриваються очі на кричущі порушення фармкорпорацій і масово роздаються «золоті» безстрокові ліцензії. Тіньові гравці розуміють, що завтра органу не буде, тому скуповують документи оптом. Аналіз кожного підпису Короленка за цей період — це готова доказова база для масштабного кримінального провадження.
Уся ця бутафорська велич із десятків орденів, професорських звань та статусів розбивається об один жалюгідний, але вкрай показовий факт. Коли запахло смаженим і в Держлікслужбу нарешті зайшов державний аудит, цей «титан» державного управління та «заслужений працівник охорони здоров'я» миттєво перетворився на переляканого щура.
Він застосував найжалюгідніший і найстаріший трюк гнилої української номенклатури: щойно на порозі з'являються ревізори, грізний і впливовий чиновник раптово стає смертельно хворим. Цілий місяць, поки аудитори піднімали брудні документи, перевіряли видані ліцензії та розгрібали авгієві стайні ДЛС, Короленко боягузливо ховався по «лікарняних». Цілий професор і доктор наук просидів місяць під ковдрою, імітуючи неміч, аби тільки не відповідати на прямі запитання комісії, не ставити свої підписи і не брати на себе відповідальність за створений ним же картель.
А коли аудит закінчився і Держлікслужбу відправили на ліквідацію, цей пристосуванець не відправився у СІЗО давати покази. Він зробив те, що роблять усі паразити, коли їхня кормова база висихає — він тихо евакуювався в інший бюджетний заповідник. Короленко банально з'їхав до Національної академії медичних наук (НАМН), заховавшись за теплою, ні до чого не зобов'язуючою посадою радника президента Академії.
Академія медичних наук сьогодні — це ідеальний цвинтар для недоторканної медичної номенклатури. Це бездонна, закрита від суспільства чорна діра для мільярдів державних коштів, де такі функціонери, як Короленко, зливаються в тіньовому екстазі з такими ж «динозаврами» схем, як Дмитро Говсєєв та інші стовпи медичної мафії. Там, за масивними дубовими дверима, у колі «своїх», вони перечікують бурі, ховають кінці у воду і продовжують пиляти бюджети, прикриваючи власне мародерство статусами «академіків».
Але якщо ви думаєте, що Короленко заспокоївся і пішов на почесну корупційну пенсію — ви глибоко помиляєтеся. Такі люди не зупиняються, вони лише чекають слушного моменту для нового стрибка.
Зараз він просто скидає токсичність у тіні Академії, щоб уже найближчим часом спливти на новому, ще більш масштабному потоці. Є всі ознаки того, що цей фахівець із тіньового ліцензування готується вилізти на конкурс на посаду Головислужби (ДЛС). І це — катастрофічний сценарій для бізнесу. Це орган, який має колосальну владу — він може заблокувати або дозволити будь-яку регуляцію, перевірку чи ліцензійну умову для будь-якого ринку в країні.
Якщо пустити цього досвідченого, слизького касира з ДЛС у крісло очільника, він миттєво перетворить (як по суті вже і було за його т.в.о) усю регуляторну політику держави на одну гігантську, закриту мафіозну франшизу. І тоді платити йому за «правильні» експертизи і прискорені перевірки будуть вже не тільки фармацевти, а й увесь легальний бізнес воюючої країни.
