20/08/2026
Псевдо-антикорупційний портал «Антикор»: дослідження сліду
Офіційний статус та реєстрація в Україні
«Антикор» позиціонує себе як «національний антикорупційний портал», але формально не зареєстрований як засіб масової інформації. На сайті відсутні відомості про головного редактора чи редакцію, а пошук у реєстрах не знаходить жодного коду ЄДРПОУ, пов’язаного з цим ресурсом. Фактично «Антикор» діє як агрегатор чужих новин та матеріалів, часто привласнюючи тексти українських ЗМІ і подаючи їх за власні. Портал не створює оригінального контенту відповідно до журналістських стандартів, що суперечить його заявленому статусу – він імітує роботу ЗМІ, не маючи офіційної ліцензії чи державної реєстрації в Україні.
Відомо, що торговельна марка «Антикор» оформлена на двох власників: фізичну особу Костянтина Черненка та офшорну структуру Tека-Груп Фаундейшн (Panama), засновану білізьким офшором Hamilton Management Ltd. Це свідчить про свідоме використання іноземної юрисдикції для управління ресурсом поза українським правовим полем. До прикладу, панамська фундація була зареєстрована на початку 2018 року та одразу отримала домен antikor.ua, хоча той наразі неактивний. Натомість основний сайт працює під іншими доменами (зокрема, antikor.com.ua, antikor.info тощо), які у різний час піддавалися блокуванням. У рамках кримінального провадження №12020100060003326 Печерський суд Києва накладав арешт на доменне ім’я antikor.com.ua (грудень 2020) – фактично зупинивши роботу сайту – але вже в березні 2021 року старший слідчий поліції без пояснень закрив провадження і арешт було знято. Попри численні заклики громадськості, Рада нацбезпеки і оборони (РНБО) довгий час не включала «Антикор» до санкційних списків. Лише після початку повномасштабної війни увага до подібних ресурсів зросла: у 2022 році «Антикор» був заблокований українськими провайдерами як дезінформаційний «зливний бачок», а його дзеркала відслідковувалися спецслужбами. Восени 2025 року домени antikor.com.ua та antikor.info фігурували вже у списку розблокованих – імовірно, за рішенням суду, після того як адміністратори сайту частково змінили хостинг і пообіцяли не поширювати російську пропаганду. Проте ризик поновлення деструктивної діяльності залишається.
Власники, засновники та контроль над порталом
Ключовою фігурою та фактичним власником «Антикору» є Костянтин Євгенійович Черненко (1982 р.н.). Саме він заснував ресурс і тривалий час керував його роботою. У співзасновниках фігурує його цивільна партнерка Леся Журавська – вона виконувала роль бухгалтера, на її особисті рахунки надходили гроші від схем порталу. Після 2020 року Черненко виїхав за кордон (за даними Держприкордонслужби – міг оселитися в Туреччині або Німеччині). Відтоді оперативне управління перейшло до його довіреної особи – Сергія Миколайовича Хантіля (1983 р.н.), давнього помічника Черненка. Хантіль фактично адмініструє сайт у Києві; слідство встановило, що для листування з жертвами шантажу використовувалася електронна пошта, зареєстрована на Хантіля ([email protected]), прив’язана до телефону Черненка. Практично вся трудова діяльність Хантіля пов’язана з ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади» та сайтом «Антикор».
Формальна структура власності порталу навмисно заплутана. З матеріалів судових справ випливає, що офіційним засновником і керівником «Антикору» значився журналіст з Чернігівщини Юрій Горбань, земляк Черненка. Сам Черненко фігурував як головний редактор видання, а син Юрія – Богдан Горбань – виступав юридичним представником (адвокатом) сайту. Сергій Хантіль, у свою чергу, зазначався в судових документах як технічний реєстрант сайту. Прямий вплив родини Горбанів простежується і поза формальними ролями: Богдан Горбань був близьким другом Черненка та Хантіля, представляв «Антикор» у судах і працював помічником народних депутатів, що потенційно пояснює, чому окремі політики не ставали мішенню на сторінках «Антикора». Розслідування OSINT підтвердили, що саме Юрій та Богдан Горбані, Костянтин Черненко і Сергій Хантіль є головними вигодонабувачами протиправної діяльності порталу. Інші особи виконували другорядні ролі. Зокрема, згадана Леся Журавська була «бухгалтером» схеми – на її рахунки переказувалися кошти від посередників. Серед таких посередників встановлено Михайла Бецу – колишнього медійника, засновника рекламного агентства «Баїнг Прес», через яке, імовірно, відбувався зв’язок із «клієнтами» (жертвами) та отримання оплати за видалення матеріалів. Інші посередники (наприклад, Олександр Канівець – брат дружини Черненка, а також Д. Шпакович, М. Сарай, В. Осадчий) діяли як транзитери коштів: з їхніх рахунків у банках систематично надходили гроші на рахунки Костянтина Черненка та Лесі Журавської. Ця група осіб ідентифікується слідством як організоване злочинне угруповання, що керує порталом.
Шантаж, замовні матеріали та «зливи» інформації
Зразок листування з представником «Антикору», який пропонує за $12 тис. видалити статтю та гарантувати відсутність негативних публікацій надалі (оплата в криптовалюті).
Діяльність «Антикора» стала об’єктом численних кримінальних проваджень і журналістських розслідувань, які викрили схему шантажу та вимагання грошей під виглядом «антикорупційної» журналістики. За даними слідства, група осіб, пов’язаних із цим сайтом (більшість з них члени згаданого ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади»), створювала і поширювала на «Антикорі» та мережі афілійованих сайтів (kompromat1.online, novostiua.org та ін.) фейкову компрометуючу інформацію про політиків, посадовців чи бізнесменів. Мета таких публікацій – змусити героїв статей вийти на зв’язок із «редакцією». Як тільки жертва зверталася до сайту (через електронну пошту, вказану на «Антикорі»), адміністратори пропонували вирішити питання видалення негативного матеріалу за гроші. Фактично це була відпрацьована схема вимагання: допоки людина не заплатить, наклепницькі статті продовжують висіти на сайті. Ба більше – навіть після сплати через певний час можуть з’явитися нові матеріали про цю особу, щоб вимагати плату повторно («якщо заплатив раз – заплатить і вдруге»). Слідчі задокументували, що учасники групи незаконно збирали особисті відомості, вигадували наклепи щодо публічних осіб і розміщували їх на «Антикорі», а після публікації виходили на зв’язок з потерпілими і вимагали гроші за видалення та зупинення поширення такої інформації. Листування з жертвами велося анонімно або через підставні електронні скриньки, підписані від імені “Антикор” без офіційних реквізитів. У повідомленнях вказувалася сума, яку слід сплатити, і спосіб переказу коштів – зазвичай маскуючи платіж під «рекламну співпрацю».
Приклади зафіксованих випадків: у 2020 році керівник Апарату Верховної Ради звернувся до поліції із заявою, що після появи ганебної статті на «Антикорі» невідомі зажадали від нього плату за видалення матеріалу. Так само представники АТ «Банк Альянс», спробувавши спростувати недостовірну публікацію, отримали від адміністрації «Антикора» електронного листа з вимогою заплатити – спершу $6 000, а згодом еквівалент 2 BTC (близько $14 000 на той час) – як «вартість послуги» з очищення інформаційного поля. В листуванні, що велося через скриньку на Yandex/ProtonMail, зазначалося: «можемо про вас нічого не писати та видалити попередні статті» за умови оплати вказаної суми на криптогаманець. Ці факти лягли в основу кримінальних проваджень 2019–2021 років, відкритих за статтями 182 (порушення недоторканності приватного життя) і 189 КК України (вимагання).
Одночасно «Антикор» заробляє і на розміщенні замовних матеріалів. За інформацією учасників медіаринку, розцінки ресурсу відносно невисокі: станом на 2024 рік за публікацію проплаченої статті брали приблизно $150–200 (в окремих випадках до $2000). Для порівняння, ще кілька років тому фігурували суми $50 за новину та $300 за розгорнуту статтю. Фактично будь-хто може заплатити, щоб на «Антикорі» вийшов потрібний матеріал – чи то для очорнення репутації конкурента, чи як прихована реклама. Така практика перетворює портал на інструмент «чорного PR» на комерційній основі. Ба більше, існує ціла екосистема подібних сайтів, що масово генерують фейки і компромат задля трафіку та шантажу, і «Антикор» понад 10 років був одним із найвідоміших серед них.
Реакція жертв та правоохоронців свідчить про масштаб проблеми. Багато публічних осіб намагалися боротися з «Антикором» у судовому порядку, але притягнути сайт до відповідальності виявилося вкрай складно. Станом на 2022 рік в Єдиному реєстрі судових рішень налічувалося понад 1060 документів, пов’язаних із цим виданням – позивачами були керівники держпідприємств, бізнесмени, політики, які вимагали спростування брехливих статей і захисту честі. Однак адміністрація порталу ретельно приховує свою юридичну особу та місцезнаходження, тому багато позовів залишалися безрезультатними: суди зазначали, що неможливо встановити власника сайту або належним чином вручити йому повістку. Попри це, були прецеденти рішень на користь позивачів. Приміром, у 2015 році суд зобов’язав «Антикор» спростувати наклепницький матеріал щодо директора ДП «Укрспирт» Михайла Лабутіна – тоді статтю видалили. Проте згодом, у 2018 році, той самий текст знову з’явився на сайті, тобто «Антикор» грубо проігнорував рішення суду. Інший приклад: компанія «Фармагейт» у 2020 році виграла позов про визнання недостовірною інформації на «Антикорі» (відповідачем виступала панамська Teka-Group Foundation як номінальний власник сайту), але навіть після рішення суду спірні статті так і не були видалені з ресурсу. У різний час з порталом судилися також політик Геннадій Корбан (на «Антикорі» було опубліковано 573 (!) негативні статті про нього) та низка інших високопосадовців і бізнесменів, проте більшість із них зрештою відкликали позови або не змогли домогтися виконання рішень.
Правоохоронні органи теж неодноразово відкривали справи проти організаторів «Антикора» за фактом вимагання. Найрезонансніше провадження №12020100060003326 було розпочато в грудні 2020 року. В його межах слідчі навіть домоглися тимчасового блокування домену сайту, однак реального обвинувального вироку досі не винесено. Показово, що в березні 2021 року, попри наявність зібраних доказів, слідчий поліції закрив провадження, не довівши справу до суду. Є підстави вважати, що втеча Костянтина Черненка за кордон наприкінці 2020-го (ще до завершення слідства) ускладнила притягнення винних до відповідальності. Станом на 2024 рік злочинна схема продовжує діяти у тому ж складі осіб. Це підтвердив журналістський експеримент агентства BlackBox OSINT: у жовтні 2024 року його співробітники звернулися до адміністраторів «Антикора» з проханням видалити вигадану статтю, і отримали пряму пропозицію «річної кампанії» за $12 000, яка включала б очищення інформаційного поля і гарантію не публікувати негатив надалі. Іншими словами, шантаж на «Антикорі» триває, приносячи його власникам надприбутки й досі.
Проросійська пропаганда та інформаційні операції
Скріншот зі статті 2014 року на сайті «Антикор», де поширюються кремлівські наративи. Зокрема, українських військових названо «каральними загонами», які «вторглися» на Донбас, а відповідальність за шкоду покладається на Київ.
Окрім комерційного шантажу, «Антикор» відомий як джерело дезінформації та прокремлівської пропаганди в українському інфопросторі. Розслідування показали, що цей ресурс фактично контролювався і хостився з території Росії. Станом на грудень 2021 року сайт працював на виділеному сервері російського хостинг-провайдера (IP 185.203.72.75, Variti), а весь трафік проходив через російські анти-DDoS сервери. Більше того, «Антикор» пов’язаний спільним Google Ads ID із низкою відверто проросійських ресурсів – зокрема, Novostiua.org, Glavk.info, Kompromat1.info, Oplatru24.ru – що свідчить про координацію контенту і спільну аудиторію цих сайтів. Ще у 2018 році аналітичний центр «Тексти» включив «Антикор» до топ-10 українських сайтів, які спеціалізуються на розповсюдженні фейків. Українські медіа-експерти називають «Антикор» одним із найнебезпечніших джерел дезінформації в Україні. Фактично ресурс інтегрований у мережу ворожих інформаційних «помийок» і розрахований як на українську, так і на російську аудиторію.
Контент сайту регулярно тиражує наративи російської пропаганди, часто – за невелику плату від замовників. Як зазначалося в офіційній петиції до Президента України, на «Антикорі» «за невелику плату можна розмістити будь-який російський фейк або відверто антиукраїнську публікацію». Протягом років портал публікував матеріали, де Євромайдан (Революцію Гідності) називали «державним переворотом», українських військових – «каральними загонами», а учасників Майдану – «бойовиками, які підпалювали Беркут». Такі риторичні кліше явно запозичені з лексикону кремлівських медіа. В одному зі своїх матеріалів 2014 року «Антикор» стверджував, що “громадянська війна” в Україні “з’їдає рештки бюджету”, і писав: «саме українські каральні загони вторглися на територію південного сходу, а тому й відповідальність за будь-які види збитків несе саме Київ». В іншому випадку сайт назвав учасників Майдану “легітимною” владою, ставлячи це поняття під сумнів, – знову ж у дусі російських темників.
«Антикор» також передруковував відверто пропагандистські тези російських публічних осіб. Наприклад, у 2016 році портал оприлюднив цитату актора Гоші Куценка про те, що «на Україні вмиваються кров’ю бабусь та дідусів». У 2018-му ресурс поширив вислів кремлівського рупора Володимира Соловйова, який порівняв Україну з шакалом і заявив, що тут живуть «кінчені нацисти». Десятки подібних публікацій залишаються на сайті роками, формуючи стійкий антиукраїнський інформаційний фон. Не виключено, що власники «Антикора» отримували винагороду не лише від українських замовників «чорного PR», але й від російських спецслужб, які протягом 10 років намагалися розхитати ситуацію в Україні шляхом інформаційних вкидів.
Українські органи влади та експертна спільнота однозначно відносять «Антикор» до інструментів ворожої інформаційної агресії. Центр протидії дезінформації при РНБО відстежує діяльність таких ресурсів, а публіцист Сергій Іванов публічно обурювався, чому цей «інфосмітник» досі не під санкціями РНБО і чому СБУ його ігнорує. У січні 2022 року на сайті Президента з’явилася електронна петиція №22/134048 з вимогою застосувати санкції проти видання «Антикор» за систематичне поширення проросійської пропаганди. У тексті петиції наведено докази антидержавної діяльності ресурсу і наголошено, що «Антикор» – це російський ресурс, який працює проти України. Автор петиції закликав припинити роботу сайту на території держави з міркувань національної безпеки. Хоча ініціатива набрала необхідну кількість голосів, її реалізація залежала від рішень правоохоронців та профільних органів. Після початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022-го боротьба з подібними ресурсами активізувалася. Навесні 2022 року «Антикор» поряд з іншими проросійськими сайтами був технічно заблокований провайдерами за розпорядженням державних органів (в межах воєнного стану), а його дзеркала й нові домени регулярно моніторилися. Хоча наприкінці 2025 року формальні обмеження щодо доменів були послаблені, діяльність сайту залишається під наглядом, оскільки ідеологія та методи «Антикора» не змінилися.
Висновки та оцінки
За сукупністю фактів «Антикор» зарекомендував себе вкрай негативно в українському інформаційному просторі. Це псевдо-медіа, що маскується під антикорупційне видання, а насправді займається фабрикацією компромату, шантажем і поширенням дезінформації. Портал не має офіційного статусу ЗМІ, структура власності схована за офшорами й підставними особами, а контент наповнений замовними матеріалами та кремлівськими наративами. Розслідування довели, що група пов’язаних з сайтом осіб (Черненко, Хантіль, Горбань та ін.) організувала системне вимагання грошей у публічних осіб за «очищення» їхньої репутації. Попри сотні судових позовів і кілька кримінальних справ, «Антикор» продовжує свою діяльність, оскільки організатори уникли покарання, використовуючи прогалини в законодавстві та перебуваючи за кордоном.
Портал «Антикор» становить реальну загрозу інформаційній безпеці України. Він інтегрований у мережу російських пропагандистських ресурсів та цинічно експлуатує довіру суспільства до антикорупційної тематики для маніпуляції громадською думкою. Як підсумовується в офіційній петиції, «Антикор» – це російський ресурс, що працює проти України, відтак держава повинна на це реагувати. Українська влада і силові структури мусять продовжити роботу над припиненням діяльності таких інформаційних «помийок» і притягненням винних до відповідальності, аби захистити медіапростір від шантажу та ворожої пропаганди.
Джерела: Факти, наведені у статті, підтверджуються даними журналістських розслідувань (368.media, BlackBox OSINT), матеріалами Єдиного реєстру судових рішень, текстом електронної петиції №22/134048 на сайті Президента України, а також офіційною інформацією про торговельну марку «Антикор».
