22/04/2024
Минає день, минає ніч, а я нарешті поспішаю розказати, що ми робили на
Ми презентували нашу криголамівську дитину — болючий і теплий водночас Inker.world.ua
Цитуючи Serhii Kolesnikov "Концепція видання – це приклад достатньо нетипового симбіозу журналістики і візуального мистецтва. Я не знаю про подібні проєкти принаймні на теренах Східної Європи".
Це журнал про перший рік війни.
Там є історії, які всі знають – про Катю Прокопенко і її боротьбу за коханого у полоні, і про Пташку на Азовсталі. А є і ті, якими ми пишаємося, що розказали їх вперше – про нашого друга Ваню, який під обстрілами гнав із Сєвєродонецька коханий мопед, і про те, як техніки на Чорнобилі переживали окупацію.
І ми з любовʼю та трепетом відносимося до кожної нашої історії, кожного героя та кожного малюнка. Я не жартую – обкладинки Інкерів, роздруковані у людський зріст, прикрашають стіни нашого офісу. Хто зумився із нами, той знає :)
Тож наш великий друг Jakub Górnicki дав нам майданчик, аби ми розказали про нашу дитину на світову аудиторію. І їм сподобалося! Купували на сайті, багато питали та підходили в кулуарах. Це найкраща нагорода для команди журналістів, авторів та художників Інкер.
Olena Lavruk, дякую, що стала голосом Інкеру і донесла все те, що хотіли б сказати члени його команди. З тобою ніде не пропадеш :)
Почитати електронну версію або купити паперову можна тут: https://inker.world/
