01/08/2025
Розмінування як екологічна проблема: чому боротьба з мінами — це також боротьба за природу
Після повномасштабного вторгнення Україна опинилася серед найбільш мінованих країн світу. За даними Національної стратегії протимінної діяльності, потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами вважається понад 156 000 км², майже чверть території держави. Це не лише гуманітарна та безпекова катастрофа. Це екологічна трагедія, яка поступово розгортається на наших очах.
Міни й нерозірвані боєприпаси, залишені на полях, у лісах, на узбережжях і біля водосховищ, мають склад, який не нейтральний для природи. Їхні компоненти важкі метали (наприклад, свинець, мідь, кадмій) та вибухові речовини (TNT, RDX) проникають у ґрунт і воду, змінюють хімічний баланс екосистем, накопичуються у рослинах і тваринах. Уражений ґрунт втрачає здатність до відновлення,мікробіота знищується, дощові черв’яки гинуть, рослини не проростають. Це має наслідки не лише для дикої природи, а й для фермерів, які роками не зможуть обробляти поля.
Крім того, міни змінюють поведінку дикої фауни: тварини змушені покидати свої ареали, або, навпаки, гинуть унаслідок детонації. Зафіксовано випадки, коли вибухи в лісових масивах призводили до втрат серед популяцій диких кабанів, оленів і навіть занесених до Червоної книги видів. Таким чином, мінування спричиняє не лише фрагментацію середовища існування, а й безповоротне скорочення біорізноманіття.
Розмінування, як не парадоксально, теж не є екологічно нейтральною процедурою. Щоб виявити й знешкодити міну, використовують важку техніку, дрони, підривні установки. Це передбачає втручання в ґрунт, розрив поверхневих шарів, знищення рослинності, що знову ж таки посилює ерозійні процеси й порушує гідрологічний баланс. Підрив міни чи снаряда це не лише безпечне знешкодження, а й викид токсичних сполук у повітря, особливо якщо підрив відбувається в суху пору року або у вітряну погоду.
Загроза довкіллю поширюється і на водойми. Зафіксовані випадки, коли боєприпаси потрапляли у річки чи озера внаслідок цього важкі метали та вибухові компоненти починають поступово розчинятись у воді, впливаючи на рибу, водорості та всю харчову мережу.
Згідно зі звітами ООН, Світового банку та дослідженнями організації PAX, загальна вартість гуманітарного розмінування в Україні сягне щонайменше 34,6 мільярда доларів, а очищення територій може тривати понад 30 років. Це не просто тривалий технічний процес, це десятиліття хронічної екологічної загрози.
Однак навіть ці цифри не передають повноти ризиків. Адже в цей час частина сільгоспземель залишатиметься непридатною до обробітку, лісові господарства до відновлення, а природоохоронні території до відвідування й дослідження. Україна може втратити цілі екосистеми не лише через війну, а через затримку з їх очищенням і відновленням.
Тому розмінування має включати екологічну експертизу на всіх етапах від пріоритизації територій до вибору методів очищення. Розробка так званих «еко-чутливих» підходів, з мінімальним втручанням у природне середовище, це не забаганка, а вимога часу.
Питання не лише в тому, щоб знешкодити міну. Питання в тому, що буде з тією землею, водою, тваринами та людьми, які поруч після того, як міни зникнуть.
ММіністерство захисту довкілля та природних ресурсів України
