Фонд сім'ї Андреєвих, Kyiv (2026)

29/04/2026

Сьогодні особливий день для родини Андреєвих — десята річниця шлюбу Юрій Андреєв та Ірина Андреєва.

Це історія не лише про сім’ю. Це історія про вибір бути поруч — у найскладніші моменти, про силу триматися разом тоді, коли життя випробовує найбільше, і про любов, яка з роками стає тільки глибшою.

Саме з цієї історії народилося те, що сьогодні стало підтримкою для тисяч людей — Фонд сім’ї Андреєвих.
І вже цього року Фонд теж відзначить 10 років своєї діяльності: допомоги, турботи та щоденної роботи поруч із тими, хто пережив найважче.

Сьогодні Юрій та Ірина — щасливі батьки трьох дітей.
Старша донечка, яка стала символом нової сторінки після випробувань, і двійко хлопчиків, які нещодавно з’явилися у родині, наповнивши дім ще більшою радістю, життям і сенсом.

Ця родина — про життя, яке триває попри все.
Про відновлення. Про віру. Про майбутнє.

І саме тому діяльність Фонду — не просто робота.
Це продовження особистої історії, яка щодня перетворюється на підтримку для інших.

Вітаємо Юрія та Ірину з річницею.
І дякуємо за силу, яка надихає й дає опору іншим.

#кохання #віра #життя

24/04/2026

Фонд сім’ї Андреєвих виступив співорганізатором стратегічної сесії щодо фіналізації нормативно-правових актів для імплементації Закону України №4067, організованої Офіс Віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України та Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко за підтримки Global Survivors Fund, Міжнародний фонд "Відродження" та міжнародних донорів.

Сьогодні це вже не про розробку підходів — це про запуск системи.

Закон створює один із перших в Україні позасудових механізмів доступу до репарацій для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною. Але ключове питання — не в наявності закону, а в його реальному функціонуванні.

І саме тут ми зараз — застрягли в цій точці.

За результатами обговорень очевидно: питання запуску механізму вже перезріло.

Наразі є напрацьовані моделі, досвід пілотних проєктів, а також розуміння ризиків і шляхів їх вирішення.

Чого не вистачає — так це швидкого переходу від погоджень до впровадження.

Для Фонду сім’ї Андреєвих принципово, щоб система:
— запрацювала в найближчий час, а не в теоретичній перспективі
— була побудована навколо потреб постраждалих, а не процедур
— забезпечувала доступ не лише до виплат, а й до комплексної підтримки

Ми бачимо, що держава і партнери готові до діалогу і спільної роботи. І це важливо.

Дякуємо Міністерству соціальної політики, партнерам та всім організаціям-учасницям за якісну організацію сесії та відкритий, професійний діалог.

Але ще важливіше —
щоб цей діалог завершився рішеннями, які запускають механізм.

Бо справедливість, відкладена в часі, втрачає свою силу.

*Ця публікація підготовлена в межах діяльності Фонду сім’ї Андреєвих за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Зміст матеріалу є відповідальністю авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

#справедливість #відновлення #захист #гідність

12/04/2026

Світлого Великодня 🕊️

У ці дні особливо відчувається, як багато в житті тримається на тихих речах — на вірі, що не потребує доказів, на надії, яка не завжди має пояснення, і на любові, яка залишається навіть після найтемніших досвідів.

Великдень — це не лише про відродження.
Це про здатність людини піднятися після болю.
Про внутрішнє світло, яке не згасає навіть тоді, коли здається, що навколо лише темрява.

Ми щодня бачимо цю силу в людях, з якими працюємо.
У тих, хто пережив втрату, насильство, окупацію — і все ж знаходить у собі сили жити далі, довіряти, відновлюватися.

Саме ці люди нагадують: відродження — це не символ. Це шлях. І він можливий.

Нехай це свято принесе у ваші домівки тепло, тишу, яка заспокоює, і відчуття опори всередині.
Нехай поруч будуть ті, з ким можна бути справжніми.

З вірою в життя🌸

09/04/2026

3 квітня 2026 року у Києві відбувся важливий захід —
❤️‍🩹«Презентація звіту за результатами консультаційного процесу щодо репарацій з постраждалими від порушень прав людини в Україні».

Цей звіт став результатом великої, складної і дуже чутливої роботи з людьми, які пережили грубі порушення прав людини в Україні. Дослідження було реалізоване Міжнародною організацією з міграції (IOM Ukraine) спільно з ініціативою Stop R**e Now та Офісом Омбудсмена України. БО БФ «Фонд сім'ї Андреєвих» виступив одним із імплементаційних партнерів у цьому процесі.

Це не просто дослідження і не лише статистика. Це — голоси людей, їхній досвід, їхня правда і їхнє прагнення справедливості.

Звіт базується на комплексному консультаційному процесі, який поєднав дві ключові форми роботи:
— індивідуальні напівструктуровані інтерв’ю зі стандартизованими запитаннями для збору кількісних даних і виявлення загальних тенденцій;
— фокус-групові дискусії з вцілілими, що дозволили глибше проговорити досвід та сформувати якісне розуміння їхніх потреб.

Результати звіту представили Джессіка Ґе, спеціалістка з питань перехідного правосуддя та репарацій, та Станіслав Ковальчук, проєктний спеціаліст із правосуддя перехідного періоду та згуртування громад.

Подальша панельна дискусія, яку модерувала Аналі Пеппер, старша радниця із захисту жінок Офісу Координатора системи ООН в Україні, об’єднала представників держави, громадського сектору та експертного середовища. У ній взяли участь:
— Наталія Богданова
— Олена Сотник
— Azat Azatyan
— Igor Kotelianets
— Наталя Злигостєва, координаторка напряму реабілітації осіб, що постраждали від грубих порушень прав людини, Фонд сім'ї Андреєвих.

Від імені Фонду Наталя озвучила ключові висновки, які народилися не в теорії, а в щоденній роботі з людьми:

— Грубі порушення прав людини рідко трапляються поодиноко. Вони часто поєднуються з незаконним позбавленням свободи, катуваннями, втратою дому, доходу, примусовим переміщенням та іншими наслідками війни.

— Потреби — такі ж комплексні, як і завдана шкода. Медична допомога, психологічна підтримка, визнання статусу, доступ до соціальних послуг, фінансова стабілізація, працевлаштування чи перекваліфікація. Це означає одне: допомога не може бути короткою або фрагментарною — вона має бути системною і довготривалою.

— Економічне відновлення важливе, але без відновлення здоров'я постраждалих не може відбутися. Саме стан фізичного та психологічного здоров’я часто стає головною перепоною для реальної реінтеграції.

— Довіра — фундамент усього. Для багатьох постраждалих шлях до правосуддя починається лише після тривалого відновлення, підтримки та безпечного супроводу.

— Ефективна модель підтримки — це більше, ніж послуги. Вона має поєднувати фахову допомогу (медичну, психологічну), якісний кейс-менеджмент і розвиток спільнот постраждалих. Не менш важливими є системне виявлення нових постраждалих, перший контакт, базова допомога та довгостроковий супровід.

— Репараційні механізми потребують постійного діалогу. Вони не можуть будуватися на одноразовому зборі думок — лише регулярний зворотний зв’язок від постраждалих на різних етапах їхнього відновлення дозволяє створити дієву систему.

— Несталість допомоги руйнує довіру. І не лише до окремих організацій, а й до майбутньої системи репарацій загалом.

Саме тому довіра, послідовність, сталість і чутливість до досвіду постраждалих мають стати основою всіх подальших рішень — не як декларація, а як принцип дії.

#відновлення #довіра

08/03/2026

8 березня — для нас це ще одна нагода говорити про жінок і їхню силу.

Це жінки, які пережили найтяжчі випробування війни — і знаходять у собі сили жити далі, відновлювати своє життя, підтримувати свої родини та допомагати іншим.

Фонд сім’ї Андреєвих працює з жінками, які пройшли через полон, катування, втрату дому, втрату близьких, вимушене переміщення, сексуальне насильство та інші тяжкі порушення прав людини.
Ми бачимо їх щодня — їхню силу, їхню боротьбу і довгий шлях відновлення.

Це також жінки, які щодня стоять поруч із постраждалими — психологині, юристки, лікарки, соціальні працівниці, правозахисниці та волонтерки.
Ті, хто допомагає людям відновлювати гідність, отримувати необхідну допомогу та добиватися справедливості.

Сьогодні ми говоримо і про жінок, на плечах яких тримається життя в Україні — тих, хто працює, підтримує свої родини та громади, виховує дітей і допомагає близьким вистояти у час війни.

І про жінок, які були змушені виїхати через війну, рятуючи дітей і починаючи життя заново далеко від дому.

8 березня — це день, коли про жінок говорять особливо багато.
Але підтримка, солідарність і боротьба за їхні права та гідність не можуть обмежуватися лише одним днем у році.

Ми дякуємо кожній, хто вистояв.
І кожній, хто допомагає вистояти іншим.

💙💛

#життя #Україна #жінки

24/02/2026

Сьогодні багато хто згадуватиме той день — день, коли рівно чотири роки тому почалася повномасштабна війна.
Той ранок із сиренами, із розгубленими дзвінками, із валізами, зібраними навпомацки, із заторами на виїздах із міст і нескінченними стрічками новин, які вже неможливо було дочитати до кінця.

Згадуватимуть із цифрами, хронологією, можливо — з фотографіями перших вибухів і перших черг до військкоматів. З кадрами порожніх полиць у магазинах, переповнених вокзалів, підвалів, у яких люди вперше спали під гуркіт артилерії. З обличчями тих, хто ще вчора був айтівцем, баристою, юристом чи викладачем, а за кілька днів став військовим.

Чотири роки — це тисячі днів тривоги, втрат і очікування.
І для багатьох із нас той ранок досі не закінчився.

За ці чотири роки ми навчилися рахувати втрати.
Та є втрати, які не входять до зведень. Є жертви, про яких не говорять у новинах. Ті, хто пережив полон, повернувся додому — і згодом помер.
Таких, на жаль, багато. Набагато більше, ніж здається. Вони ніби виходять із війни живими, але війна не виходить із них.

Учора помер один з наших вцілилих.
Колишній цивільний полонений із Харківщини.

Про такі речі дізнаєшся буденно: коротке повідомлення, суха фраза. За вікном — звичайний день. Хтось поспішає у справах, хтось свариться через дрібниці, хтось готує обід. І лише десь усередині щось тихо зсувається зі свого місця.

Він мав гостре почуття справедливості. Інколи навіть занадто гостре — таке, що ранить і його самого. Не виїхав із окупації, бо не міг залишити лежачу матір. Вірив у людей — дивна, майже дитяча риса для людини, яка пройшла полон. Умів слухати, навіть тих, з ким не погоджувався. Посміхався так, ніби попереду ще довге життя.

Полон він витримав.
А життя після — ні.

За більше ніж три року роботи з більш ніж тисячею постраждалих кожен із наших кейс-менеджерів уже має свій список імен, які нікуди не вписані офіційно. Лише назавжди закарбовані в пам’яті. Це тихе кладовище без хрестів і табличок — лише з іменами, які згадуєш подумки.

Дивна річ: держава може урочисто зустрічати звільнених, але не встигає зустріти їхнє життя після звільнення. Людина повертається додому — і починає ще одну боротьбу. З довідками. З комісіями. З необхідністю доводити те, що й так очевидно. Ніби страждання потребує підтвердження печаткою.

Статус - через приниження.
Медицина - на загальних умовах і лікування за власний кошт.
Психолог - пару зустрічей замість терапії.
Гроші - не покривають втрачені роки і втрачене здоров'я.
Реінтеграція - неможлива поки нема визнання і відновлення.

Усе це звучить майже пристойно на папері. У житті ж — розтягнуто в часі, як нескінченна туманна слизька лютнева дорога.

Кожен новий обмін приносить радість і тихий страх. Радість — бо люди повертаються. Страх — бо ми знаємо, що на них чекає далі.

Війна триває дванадцять років.
Повномасштабна — чотири. Сьогодні рівно чотири роки.

І за цей час ми так і не навчилися просто й гідно підтримувати тих, хто повернувся з неволі. Без принижень. Без доведення очевидного. Без цього втомливого «чекайте».

Пам’ять — річ необхідна. Вона зігріває.
Але відповідальність — важча. Вона потребує не слів, а рішень.

Світла пам’ять Андрію Анатолійовичу Целюбі. Одному з тих, хто зміг пережити полон та катування, але не зміг залишити їх позаду.

02/02/2026

Нові знання і вміння стають точкою опори для тих, хто пережив полон і тортури

У межах пілотного проєкту з впровадження репараційних заходів для жінок у складних життєвих обставинах, які постраждали від сексуального насильства та тортур внаслідок збройної агресії Росії проти України, ми зустріли жінку, яка, попри дуже тяжкий досвід, прагнула повернути своє життя під власний контроль.

Вона пережила одне з найтяжчих, що може статися з людиною. Тривалий час відмовлялася від психологічної підтримки — настільки глибокою була внутрішня дезорієнтація та виснаження. І все ж одного дня в ній з’явився маленький, але дуже важливий імпульс:
«Я хочу знову працювати. Хочу бути корисною. Хочу жити».

До війни вона займалася перукарською справою, переважно жіночими зачісками. Але у нових реаліях їй хотілося вийти на ширший рівень — навчитися чоловічих стрижок та сучасних технік барберингу. Вона сама обрала цей шлях, розуміючи: нові навички дадуть нові можливості.

Фонд сім’ї Андреєвих оплатив для неї сучасні барберські курси — одні з найактуальніших сьогодні, з глибокими технічними знаннями та практичним відпрацюванням.

І не лише навчання: разом із нею ми підібрали та купили повноцінний набір інструментів і матеріалів, щоб вона могла працювати одразу після завершення курсу. Від машинок і ножиць до професійних засобів. Ми забезпечили її всім необхідним, щоб вона могла почати впевнено.

«Я давно хотіла вчитися барберству — це сучасно й дуже затребувано. Але саме проєкт Фонду сім'ї Андреєвих дав мені можливість почати, коли я не мала ні сил, ні ресурсів», – розповідає бенефіціарка.

Тепер вона працює і для неї це не просто професія.
Це — відновлення того життя, яке намагалися відібрати.
Це — можливість стояти на власних ногах.
Це — шлях до себе.

Історія цієї жінки — ще один доказ, наскільки стійкими є українки.
Навіть після найтяжчого досвіду вони здатні підніматися і жити.

ℹ️ Допомога пережившим є можливою і впроваджується Фондом сім’ї Андреєвих за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

26/01/2026

Коли ми даємо людині інструмент, вона творить власне відродження сама❤️‍🩹

У межах пілотного проєкту з впровадження репараційних заходів для жінок у складних життєвих обставинах, які постраждали від сексуального насильства та тортур внаслідок збройної агресії Росії проти України, ми познайомилися з жінкою родом з тимчасово окупованого міста Енергодар Запорізької області, чия історія — ще одне нагадування про силу і незламність українців.
Вона пережила тяжке сексуальне насильство пов’язане з конфліктом (СНПК), полон, глибоку дезорієнтацію і тривалий шлях до того, щоб знову хоча б трохи відчувати опору під ногами. Коли вона разом із чоловіком переїхала до Запоріжжя, її стан був настільки тяжким, що звичайні щоденні дії вимагали колосальних зусиль.
Та попри все пережите, вона не втратила здатності працювати і навіть допомагати іншим.
Вона переконалася на власному досвіді, як масаж допомагає жінкам після полону, як він знімає напругу, повертає відчуття тіла, дає полегшення там, де біль, страх і стрес жили роками.

Спочатку їй допомогли партнери, надавши базові інструменти. Але цього було недостатньо, щоб розпочати власну справу. Тоді Фонд сім’ї Андреєвих оплатив для неї кілька професійних курсів масажу — різних технік: китайських, японських, методик омолодження обличчя та глибинної релаксації. Ми також допомогли їй з необхідними матеріалами та обладнанням, зокрема ми купили лімфодренажний апарат, щоб вона могла не просто вчитися, а впевнено почати працювати.

Сьогодні її руки повертають людям те, що в них забрала війна: відчуття стабільності, спокою, життя.
«Я хочу, щоб ніхто більше не жив у тому болю, який знаю я. Тому я працюю — і вчуся працювати краще. Я безмежно вдячна Фонду сім’ї Андреєвих за можливість навчатися», – ділиться враженнями героїня.

Масаж — це не просто професія.
Це її спосіб лікувати інших так, як колись мріяла вилікувати себе.
Нашу допомогу стало можливим надати завдяки нашим партнерам, які вірять у відновлення, гідність і право кожної жінки на нове життя.

ℹ️ Допомога пережившим є можливою і впроваджується Фондом сім’ї Андреєвих за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF),. але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

19/01/2026

Представники БО БФ «Фонд сім’ї Андреєвих» — кейс-менеджери Наталя Злигостєва та Viktor Bobko, а також асистентка проєктного менеджера Анна Лавришина — відвідали захід із підбиття підсумків роботи ГО «Шлях вільних» у м. Запоріжжя.

Для нас це була справді зворушлива подія. Формат зустрічі, жива атмосфера та особиста відзнака представників Фонду залишили відчуття тепла, радості та щирої вдячності.

Щиро дякуємо за організацію заходу та за ці світлі емоції Азату Азатяну, Євгену Шевченку й усій команді, яка зробила цей день таким особливим.

Під час зустрічі прозвучав не лише підсумок уже виконаної роботи, а й амбітні та масштабні плани подальшої допомоги людям, які пережили полон і важкі травматичні події. Бажаємо команді «Шляху вільних», щоб усе задумане реалізувалося у найкращий спосіб.

Ми впевнені: на наших спільних шляхах попереду ще багато зустрічей, підтримки, теплих обіймів і спільно створених історій відновлення.

Шлях Вільних
Azat Azatyan

#полон #війна #відновлення #життя

14/01/2026

12 січня — День українського політв’язня.

Фонд сім’ї Андреєвих долучився до публічної події
«День українського політв’язня: памʼять і дія»,
організованої Об'єднання родичів політв'язнів Кремля у партнерстві з Mystetskyi Arsenal.

Цей захід став простором гідного вшанування тих, хто пережив репресії минулого,
і водночас — простором дії заради тих, хто страждає від російських переслідувань сьогодні.

Особливо цінним для нас є те, що голос звільнених з російських катівень, їхніх родин, правозахисників, міжнародних партнерів і державних інституцій звучав разом — про спільну відповідальність, підтримку і реабілітацію людей, які повернулися з незаконного ув’язнення.

Важливою частиною події став Вечір вдячності імені Едема Бекірова.
Під час церемонії меморіальною подякою було відзначено Фонд сім’ї Андреєвих.
Від імені Фонду відзнаку отримав Viktor Bobko — координатор напрямку роботи зі звільненими цивільними.

Для нашої команди це — не просто відзнака.
Це підтвердження, що наша робота потрібна тим, хто пережив найважчі випробування.

Ми щиро дякуємо
організаторам події, родинам політв’язнів, звільненим цивільним, партнерам, донорам і волонтерам.

Пам’ять про репресії — це наш моральний обов’язок.
Дія заради звільнених — наша спільна відповідальність.

Дякуємо, що ви з нами.

#ФондСімїАндреєвих #відновлення #гідність

24/12/2025

З Різдвом та прийдешнім Новим роком!

Сьогодні Різдво для кожного з нас — це про надію, тихі ночі та мир, якого ми так прагнемо. Це свято, що народжується не в гучних промовах, а в теплих обіймах та діях, які рятують і підтримують.

Нехай цей час дасть ресурс і наснагу, щоб попри все продовжувати нашу спільну справу. Віримо, що кожен маленький крок уперед наближає нас до великих змін. Сил вам, витримки та віри у перемогу добра.

Попереду — рік нових викликів та можливостей. Обіцяємо, що в наступному році наші зусилля лише подвояться. Кожен ваш внесок і наше спільне рішення перетворяться на ще більше врятованих доль та системну підтримку тих, у кого війна намагалася відібрати майбутнє. Дякуємо, що Ви поруч.

Дякуємо вам за довіру та підтримку!

Фонд сім'ї Андреєвих

29/04/2026

24/04/2026

12/04/2026

09/04/2026

08/03/2026

24/02/2026

02/02/2026

26/01/2026

19/01/2026

14/01/2026

24/12/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Organization

Shortcuts

Share

Category