17/08/2026
Буває, що важливі для довкілля регулювання створюють значні складності для малого бізнесу. Але їх все одно запроваджують.
Не так просто збалансувати такі глобальні регулювання.
Як позбавитися від сміттєвих полігонів знають в ЄС:
PPWR та його вплив на малий бізнес, який здійснює продажі до ЄС
Що відбулося
З 12 серпня набули чинності нові вимоги, пов’язані з PPWR (Packaging and Packaging Waste Regulation — Регламент ЄС щодо упаковки та відходів упаковки).
Регулювання передбачає, що підприємства, які вводять упаковку в обіг на території ЄС, мають брати участь у фінансуванні її подальшого збору, сортування та переробки.
Це стосується не лише компаній, зареєстрованих у ЄС. Вимоги можуть поширюватися і на продавців з інших країн, якщо вони здійснюють комерційні поставки товарів покупцям у країнах ЄС.
Наприклад, якщо продавець із країни, що не входить до ЄС, надсилає товар покупцеві в Німеччині у картонній коробці, конверті або пластиковому пакуванні, це пакування після отримання товару стає відходом на території Німеччини. Відповідно, продавець може бути зобов’язаний виконати вимоги щодо фінансування його утилізації.
Як це працює
У багатьох країнах ЄС діють національні системи розширеної відповідальності виробника (EPR), у межах яких бізнес має:
зареєструватися у відповідному національному реєстрі;
отримати необхідний реєстраційний номер;
укласти договір із відповідною системою збору та переробки упаковки;
визначити орієнтовний обсяг упаковки, який буде введено в обіг протягом року;
сплатити відповідний внесок;
після завершення року подати звіт про фактичну кількість упаковки.
Важливий момент полягає в тому, що в багатьох випадках існує мінімальний річний платіж. Тобто витрати можуть виникати навіть у випадку дуже невеликої кількості відправлень.
Наприклад, якщо продавець здійснив лише кілька поставок протягом року, це не обов’язково означає, що його витрати будуть пропорційними кількості фактично відправлених посилок.
Приклад Німеччини
У Німеччині продавцю необхідно зареєструватися в реєстрі LUCID. Саме реєстрація в LUCID є безкоштовною.
Після цього продавець має укласти договір з однією із відповідних dual systems — систем, які фінансують збір та переробку упаковки.
Розрахунок здійснюється залежно від виду та кількості упаковки: картону, паперу, пластику тощо.
При цьому звітність здійснюється за календарний рік — з 1 січня до 31 грудня.
Тому, якщо продавець здійснив перше відправлення до Німеччини, наприклад, у листопаді, відповідні зобов’язання можуть виникнути вже за весь календарний рік, а з 1 січня наступного року починається новий період.
За наявною інформацією, у Німеччині мінімальний внесок у деяких системах може становити близько €15 на рік, що для дуже малого продавця є відносно невеликою сумою.
Чому це стало проблемою для малого бізнесу
Основна проблема виникає для невеликих інтернет-магазинів, майстрів, виробників і продавців, які здійснюють лише декілька міжнародних відправлень на рік.
Якщо продавець хоче легально здійснювати поставки до багатьох країн ЄС, йому потенційно доводиться окремо враховувати вимоги кожної країни.
Це означає не лише фінансові витрати, а й:
реєстрацію в національних системах;
вибір відповідної системи утилізації;
укладання договорів;
ведення обліку упаковки;
щорічну звітність;
необхідність контролювати законодавство кожної країни.
Для великого міжнародного бізнесу такі витрати можуть бути незначними. Для малого підприємця, який продає декілька товарів на місяць, вони можуть становити значну частину прибутку.
Саме тому деякі продавці вирішили тимчасово припинити доставку товарів до окремих країн ЄС.
Водночас цифрові товари та товари, які не передбачають фізичної упаковки, очевидно, перебувають в іншій ситуації. Наприклад, книги, які друкуються на вимогу, можуть продаватися через міжнародні платформи за іншими моделями виконання замовлення.
Орієнтовні мінімальні витрати
Наведені нижче суми є орієнтовними мінімальними внесками для окремих країн і не є універсальними тарифами для всіх видів бізнесу. Фактична сума залежить від типу упаковки, її кількості, національних правил та обраної системи.
Країна
Орієнтовний мінімальний внесок
Австрія
€165
Бельгія
€50
Кіпр
€100
Чехія
€65
Данія
€168
Естонія
€0,20
Фінляндія
€100
Франція
€80
Німеччина
€15
Греція
€100
Угорщина
€150,35
Італія
€5,25
Латвія
€80
Люксембург
€50
Мальта
€200
Нідерланди
€0
Польща
€150
Словаччина
€150
Словенія
€360
Іспанія
€350
Швеція
€220
За наведеним розрахунком, якщо продавцю необхідно виконати відповідні вимоги в усіх зазначених країнах, сукупні мінімальні витрати можуть становити приблизно €2 558 на рік.
Для бізнесу, який здійснює тисячі міжнародних продажів, це може бути прийнятною адміністративною витратою. Для малого продавця, який відправляє кілька десятків або навіть кілька одиниць товару на рік, ситуація принципово інша.
Чи існував поріг за кількістю відправлень?
Раніше для окремих категорій малих продавців могли застосовуватися спрощення або пороги залежно від країни, виду упаковки та обсягів.
Саме тому багато невеликих підприємців розраховували, що незначна кількість відправлень не створюватиме для них суттєвих регуляторних зобов’язань.
Посилення вимог означає, що така модель більше не може використовуватися як універсальне припущення. Продавцю необхідно перевіряти правила конкретної країни, до якої він здійснює поставку.
За недотримання відповідних вимог у деяких юрисдикціях передбачені значні штрафи.
Реакція малого бізнесу
На цьому тлі частина малих підприємців почала обмежувати доставку до країн ЄС.
Особливо це стосується:
невеликих інтернет-магазинів;
виробників handmade-продукції;
художників і дизайнерів;
продавців на маркетплейсах;
мікропідприємств;
фрилансерів, які продають фізичні товари міжнародним клієнтам.
Для таких підприємців проблема полягає не лише у вартості самого внеску. Значну частину навантаження становить адміністративна складність дотримання вимог у різних країнах.
У результаті продавець може опинитися перед вибором: або витрачати значні ресурси на виконання регуляторних вимог, або припинити продажі до окремих країн.
Що буде далі?
Підприємці вже виступають за перегляд окремих положень та запровадження пропорційних вимог для мікробізнесу.
Одна з основних пропозицій — встановити певний мінімальний поріг за кількістю або вагою упаковки, нижче якого малі продавці могли б користуватися спрощеним режимом.
Поки що немає підстав вважати, що всі ці вимоги будуть скасовані найближчим часом.
Тому для продавців, які працюють із фізичними товарами, найбезпечнішим підходом залишається перевірка вимог кожної конкретної країни ЄС, до якої здійснюються поставки.
Окремі повідомлення у ЗМІ про те, що європейські чиновники нібито рекомендують малому бізнесу ігнорувати нові вимоги, не варто сприймати як юридичне роз’яснення без підтвердження з офіційних джерел.
Висновок
PPWR є частиною ширшої політики ЄС щодо скорочення кількості пакувальних відходів та запровадження принципу розширеної відповідальності виробника.
Для великих компаній такі правила є переважно питанням комплаєнсу та додаткових операційних витрат.
Для мікробізнесу ситуація складніша: фіксовані платежі, реєстрації та звітність у різних країнах можуть зробити транскордонні продажі економічно недоцільними.
Саме тому частина малих продавців уже обмежує доставку до ЄС, очікуючи на подальше уточнення правил або можливе запровадження спрощеного режиму для підприємців із дуже малими обсягами упаковки.
Це -- зьірний матеріал з форуму.
Його джерела -- в коментах.
